Рішення

від 21.05.2013 по справі 910/5150/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5150/13 21.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Фортмастер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРСТ"

про стягнення 471 856,27 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Мариноха О. В. (дов. б/н від 01.02.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 21.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС-Фортмастер" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОРСТ" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 471856,27 грн. за договорами поставки № 0053/03-Б від 09.04.2011 року, № 077/05-Б від 07.06.2011 року, договором субпідряду № 0078/05-Б від 07.06.2011 року, рахунком-фактурою № 0101-08 від 10.08.2011 року, рахунком-фактурою № 0056-03 від 14.03.2011 року, рахунком-фактурою № 099-07 від 20.07.2011 року, з яких 399883, 62 грн. основного боргу, 62878, 47 грн. пені, 9094, 18 грн. 3% річних, та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/5150/13, розгляд справи призначено на 09.04.2013 року.

Ухвалою суду від 09.04.2013 року судом відкладено розгляду справи на 14.05.13 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, необхідністю надання додаткових доказів та пояснень по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.05.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

В судове засідання 21.05.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представником позивача подано уточнення позовних вимог, яке розцінено судом як заява про зменшення позовних вимог та прийнято відповідно до ст. 22 ГПК України.

Позовні вимоги представником позивача в судовому засіданні підтримано. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки № 0053/03-Б від 09.03.2011 року, № 0077/05-Б від 07.06.2011 року та договорів субпідряду № 0054/03-Б від 09.03.2011 року, № 0078/05-Б від 07.06.2011 року в частині оплати поставлених товарів та виконаних робіт.

Відповідно до поданої позивачем довідки ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2011 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 0053/03-Б (далі за текстом - договір № 0053/03-Б), відповідно до п. 1.1. якого в порядку, у строки та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупця металеві та протипожежні вхідні двері квартир у кількості 199 штук (далі - товар), а покупець прийняти й оплатити товар.

Відповідно до п. 2.1. договору № 0053/03-Б, загальна ціна договору складається із сукупної вартості поставленого товару за цим договором товару та становить 360 890, 34 грн., у т.ч. ПДВ.

07.06.2011 року між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, також укладено договір поставки № 0077/05-Б (далі за текстом - договір № 0077/05-Б), відповідно до п. 1.1. якого в порядку, у строки та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупця металеві протипожежні двері у кількості 117 штук (далі - товар), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Відповідно до п. 2.1. договору № 0077/05-Б, загальна ціна договору складається із сукупної вартості поставленого за цим договором товару та становить 719 442, 79 грн., у т. ч. ПДВ.

Згідно п.п. 4.1. договорів № 0053/03-Б та № 0077/05-Б покупець зобов'язується оплатити цей договір згідно з додатком № 2 до договору («графік фінансування») шляхом перерахування відповідних грошових коштів на банківський рахунок продавця, вказаний у цьому договорі .

Відповідно до п. п. 9.4. договорів № 0053/03-Б та № 0077/05-Б, за необґрунтовану відмову від розрахунку за якісний товар покупець виплачує пеню у розмірі 0, 1 % від суми відмови (але не більше однієї облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Відповідно додатку № 2 до договору № 0053/03-Б сума передплати за договором № 0053/03-Б становить 170 956, 30 грн. та сплачується до 12.03.2011 року, проміжний платіж 81 666, 94 грн. - до 24.03.2011 року, остаточний розрахунок 108 267, 10 грн. - по факту поставки та після підписання кінцевого акту приймання - передавання товару, яким підтверджується його поставка у повному обсязі.

Відповідно додатку № 2 до договору № 0077/05-Б сума передплати за договором № 0077/05-Б становить 359 721, 00 грн. та сплачується до 15.06.2011 року, проміжний платіж 179 860, 00 грн. - до 28.05.2011 року, остаточний розрахунок 179 861, 79 грн. - по факту поставки та після підписання кінцевого акту приймання - передавання товару, яким підтверджується його поставка у повному обсязі.

На виконання умов договору № 0053/03-Б позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 360 890, 34 грн., відповідно до видаткових накладних № РН-0000010 від 15.03.2011 року, № РН-0000012 від 22.03.2011 року, № РН-0000017 від 04.04.2011 року, №РН-0000018 від 04.04.2011 року, № РН-0000025 від 16.05.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов договору № 0077/05-Б позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 728 466, 79 грн., відповідно до видаткових накладних № РН-0000027 від 08.06.2011 року, № РН-0000028 від 07.07.2011 року, № РН-0000031 від 15.07.2011 року, № РН-0000032 від 20.07.2011 року, № РН-0000033 від 21.07.2011 року, № РН-0000034 від 22.07.2011 року, № РН-0000036 від 01.08.2011 року, № РН-0000038 від 02.08.2011 року, № РН-0000039 від 10.08.2011 року.

Всього за договорами № 0077/05-Б та № 0053/03-Б позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 089 357, 13 грн.

Крім договорів № 0077/05-Б та № 0053/03-Б, між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, 09.03.2011 року та 07.06.2011 року укладені договори субпідряду № 0054/03-Б та № 0078/05- Б відповідно.

За умовами зазначених договорів субпідряду, підрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами виконати роботи з установки металевих протиударних дверей квартирних та воріт в трансформаторну підстанцію (надалі роботи) відповідно до вимог проектної документації та проекту виконання робіт, у визначені договором строки, та передати виконані роботи замовнику, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, приймання виконаних підрядником робіт (п.п. 1.1. статті 1.1. договорів субпідряду № 0054/03-Б та № 0078/05- Б).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2., 1.3. статті 1.4. договорів субпідряду № 0054/03-Б та №0078/05- Б, замовник здійснює передплату за матеріали у розмірі 30 % від їх загальної вартості за договором; проміжна оплата фактично виконаних робіт здійснюється замовником у кінці кожного календарного місяця на підставі актів виконаних робіт, підписаними сторонами; остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником лише після підписання сторонами акту виконаних робіт, яким підтверджується їх виконання у повному обсязі, та за умови виконання підрядником усіх його зобов'язань за договором.

Згідно п.п. 3 статті 1.13 договорів субпідряду № 0054/03-Б та № 0078/05- Б, у разі прострочення оплати замовником виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання, за весь період прострочення, але не більше 10 % від вартості неоплачених в строк робіт.

На виконання договору субпідряду № 0078/05- Б позивач виконав для відповідача роботи, зокрема, на суму 44 001, 10 грн., що підтверджується актом № ОУ-000037 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року від 03.08.2011 року. На виконання договору субпідряду № 0054/03-Б позивач виконав для відповідача роботи, зокрема, на суму 65707, 28 грн., що підтверджується актом № АУ - 0000029 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року від 06.06.2011 року. Загалом по зазначених актам позивач виконав роботи для відповідача на загальну суму 109 708, 38 грн.

За твердженням позивача, ним також були виконані для відповідача роботи за актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000020 від 21.07.2011 року на суму 752, 16 грн. Суд зазначає, що матеріали справи акту виконаних робіт на суму 752, 16 грн. не містять.

Проте, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорст» за період з 01.03.2011 року по 29.11.2011 року підписаний позивачем та відповідачем, відповідно до якого сальдо на 30.11.2011 року становить 399 883, 62 грн. При цьому, серед документів відповідно до яких рахується заборгованість відповідача значиться і акт № ОУ - 0000020 від 21.07.2011 року на суму 752, 16 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем за поставлений та змонтований позивачем товар сплачено 799 934, 05 грн.

Гарантійним листом від 03.11.2011 року відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем в розмірі 399 883, 62 грн. наступними платежами:

- до 30.11.2011 року - 50 000, 00 грн.;

- до 30.12.2011 року - 69 976, 72 грн.;

- до 30.01.2012 року - 69 976, 72 грн.;

- до 28.02.2012 року - 69 976, 72 грн.;

- до 30.03.2012 року - 69 976, 72 грн.;

- до 30.04.2012 року - 69 976, 72 грн.

16.01.2012 року позивач направив відповідачу претензію на суму 399 883, 62 грн. Вих. № 003-01, якою нагадував, що згідно графіку погашення заборгованості, станом на 16.01.2012 року відповідач мав сплатити позивачу 119 976, 72 грн., та вимагав їх оплати.

За твердженням позивача, станом на 01.02.2013 року відповідач не здійснив жодних платежів, які зобов'язувався погасити в терміни зазначені в гарантійному листі.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 399 883, 62 грн. основної заборгованості за поставлений товар та виконані роботи, 9 104, 20 грн. 3 % річних за період з 01.05.2012 року по 01.02.2013 року та 38837, 08 грн. пені за прострочення зобов'язання за період з 01.08.2012 року по 01.02.2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договори поставки № 0077/05-Б та № 0053/03-Б є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Договори субпідряду № 0054/03-Б та № 0078/05- Б є договорами підряду, а відтак між сторонами виникли і правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу . Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, за договорами поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 089 357, 13 грн., за договорами підряду позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 110 460, 54 грн. (109 708, 38 + 752, 16 = 110 460, 54). Відповідач оплатив поставлені товари та виконані роботи позивачем частково на суму 799 934, 05 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 399 883, 62 грн. ((110 460, 54 + 1 089 357, 13) - 799 934, 05 = 399 883, 62) визнана відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами було погоджено строк виконання зобов'язань по сплаті заборгованості в розмірі 399 883, 62 грн. до 30.04.2012 року. Відповідач свої зобов'язання по оплаті заборгованості в обумовлений строк не виконав, доказів іншого матеріали справи не містять. Відповідно з боку відповідача має місце порушення зобов'язань по оплаті поставленого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи обставини справи та викладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 399 883, 62 грн. обґрунтовані, належним чином доведені, і відповідно підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 38 837, 08 грн. за період з 01.08.2012 - 01.02.2013 року за порушення грошових зобов'язань відповідно до п. 9.4. договорів поставки.

Відповідно до розрахунку пені наведеного позивачем в заяві про уточнення позовних вимог сума пені в розмірі 38 837, 08 грн. розрахована за період з 01.08.2012 року по 01.02.2013 року із суми заборгованості 209 930, 16 грн. із розміру пені 0, 1 % за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.4. договорів поставки за необґрунтовану відмову від розрахунку за якісний товар покупець виплачує пеню у розмірі 0, 1 % від суми відмови (але не більше однієї облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Відповідно до погоджених сторонами в гарантійному листі строків виконання зобов'язань за укладеними між сторонами договорами поставки та субпідряду, строків виконання зобов'язань, відповідач повинен був здійснити повний розрахунок з позивачем до 30.04.2012 року.

Судом встановлено порушення з боку відповідача вказаних зобов'язань з 01.05.2012 року, і відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України саме з цієї дати обчислюється пеня, і її нарахування припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, позивачем невірно визначений період нарахування пені.

З огляду на положення ст. 232 ГК України судом визначено період нарахування пені з 01.05.2012 року по 31.10.2012 року.

Станом на момент прострочення виконання відповідачем зобов'язань по 31.10.2012 року діяла ставка НБУ в розмірі 7, 5 % річних, встановлена Постановою Правління Національного банку України № 102 від 21.03.2012 року «Про регулювання грошово - кредитного ринку».

Оскільки, п. 9.4. договорів поставки встановлено, що покупець виплачує пеню у розмірі 0, 1 % від суми відмови (але не більше однієї облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення ), за кожний день прострочення, а 0, 1 % за кожний день прострочення перевищує одну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення (7,5 %/365=0, 0205 %), для розрахунку пені, що підлягає стягненню з відповідача необхідно застосовувати саме одну ставку НБУ.

Отже, відповідно до п. 9.4. договорів поставки стягненню з відповідача підлягає пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.05.2012 року по 31.10.2012 року в розмірі 0, 0205% за кожний день прострочення.

За розрахунком суду, розмір заборгованості відповідача перед позивачем тільки за поставлений товар становить 338 466, 79 грн., яка розрахована таким чином: сума загальної заборгованості мінус сума заборгованості за актами виконаних робіт (з врахуванням часткової оплати по одному з них в розмірі 49 043, 71 грн., яка вбачається із заяви про уточнення позовних вимог; 399 883, 62 - ((44 001, 10 + 65 707, 28 + 752, 16) - 49 043, 71) = 338 466, 79). Проте, як вже зазначалося позивач розраховує пеню, що підлягає стягненню з відповідача із суми заборгованості - 209 930, 16 грн.

Як вбачається із положень ст. 83 ГПК України господарський суд розглядає спір в межах позовних вимог, відповідно судом при розрахунку пені, що підлягає стягненню з відповідача за договорами поставки, застосована сума заборгованості в розмірі 209 930, 16 грн., вказана позивачем в розрахунку.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою системи ЛІГА:ЗАКОН за період з 01.05.2012 року по 31.10.2012 року, відповідно до п. 9.4. договорів поставки з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 7 918, 57 грн.

Враховуючи викладене позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 38837, 08 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на неправильне застосування позивачем при розрахунку пені положень договору та невірного визначення періоду заборгованості.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 104, 20 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 01.05.2012 року по 01.02.2013 року.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Частина 1 ст. ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи все вище наведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 399 883, 62 грн. основного боргу за договором, 7 918, 57 грн. пені та 9 104, 20 грн. 3 % нарахованих на суму боргу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорст» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 18-А; код ЄДРПОУ 22924957; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС-ФортМастер» (03146, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 6, кв. 3; код ЄДРПОУ 34999599) 399 883 (триста дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 62 коп. основної заборгованості, 7 918 (сім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 57 коп. пені, 9 104 (дев'ять тисяч сто чотири) грн. 20 коп. 3 % річних та 8 786 (вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 40 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.05.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко