Постанова

від 23.04.2013 по справі 804/4633/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р. Справа № 804/4633/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Юхно І.В.

при секретарі: Прихно К.С.

за участю:

представника позивача: Дядькіна І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотехнік" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплотехнік» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212201 від 12.03.2013 року.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Теплотехнік" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань при взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ПП «Фірма Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) за червень 2011 року, ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ 36098229) за липень-серпень 2011 року є необгрунтованим, неправомірним та таким, що суперечить діючому законодавству та порушує законні права та інтереси ТОВ "Теплотехнік". Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та вважає, що застосування податковим органом висновків нікчемності правочинів між ТОВ "Теплотехнік" та ПП «Фірма Володар», ТОВ «Промелектро-75», які на думку відповідача є нікченими порушує Конституцію України шляхом привласнення податковими органами функцій судів. Представник позивача вказує на те, що в силу приписів ст.203, ст.215, ст.216,ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, ст.20 Податкового кодексу України ДПІ не надано права щодо встановлення в актах перевірок недійсності чи нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Крім того представник позивача зазначив, що ДПІ не могла керуватись лише припущеннями щодо недійсності укладених договорів та зазначена позиція податкових органів не підкріплена належними доказами, а посилання на акти перевірок контрагентів ТОВ "Теплотехнік" є безпідставним. Окрему увагу представник позивача звернув на той факт, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, також не встановлено, як обов'язок суб'єкта господарювання, перед вчиненням правочину з контрагентом витребувати та перевіряти в останнього певні фінансові документи, вимагати ознайомлення з штатним розкладом, звіту про основні фонди та виробничі активи, контролювати наявність транспортних засобів на підприємстві тощо. Позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився повторно, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що містяться докази в матеріалах справи. Про причини неявки не повідомив. До суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач з позовними вимогами не погодився. В запереченнях зазначено, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 19.02.2013 року за №1934/63/22.1-26/30012628 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Теплотехнік» (код ЄДРПОУ 30012628) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань при взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ПП «Фірма «Володар» (код ЖДРПОУ 31988783) та червень 2011 року, з ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ 36098229) за липень-серпень 2011 року». В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 №72/23-1/31988783 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р.» та на акт Яготинської МДПІ Київської області «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ 36098229) з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року», відповідно до яких було встановлено порушення ТОВ «Теплотехнік» п.187.1 ст.187, п.198.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент правочинів, які не спрямовані не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними при обсягах придбання та продажу, які є недійсними. Окрім того, відповідач посилається на те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплотехнік» (код ЄДРПОУ 30012628) перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній Державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість.

На підставі наказу від 04.02.2013 року №188 виданого Дніпродзержинською ОДПІ, згідно пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2, п.79.3 ст.79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Теплотехнік» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань при взаємовідносинах та взаєморозрахунках з ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) за червень 2011 року та з ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ 36098229) за липень-серпень 2011 року.

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт від 19.02.2013 року №1934/63/22.1-26/30012628, в якому зафіксовано порушення ТОВ «Теплотехнік»:

п.187.1 ст.187, п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.4 , п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI(із змінами та доповненнями) та порушено ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) при обсягах придбання та продажу, які не є дійсними, занижено податок на додану вартість на суму 12 065 грн., у тому числі:

- червень 2011 року у сумі 2080 грн. (взаємовідносин з ПП «Фірма»Володар»);

- за липень 2011 року у сумі 5834 грн. (взаємовідносини з ТОВ «Промелектро-75»);

- за серпень 2011 року у сумі 4151 грн. (взаємовідносини з ТОВ «Промелектро-75»).

ТОВ «Теплотехнік» 26.02.2013 року подало письмові заперечення на акт перевірки від 19.02.2013 року до Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області. Дніпродзержинською ОДПІ Дніпропетровської області у задоволені вимог було відмовлено та вказано на те, що висновки за актом перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі акту перевірки від 19.02.2013 року №1934/63/22.1-26/30012628 було винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0000212201 від 12.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 14562,59 грн., з яких основний платіж - 12065,28 грн., штрафні санкції - 2497,31 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ „Теплотехнік" від ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Промелектро-75», з тих підстав, що в порушення п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними при обсягах придбання та продажу, які є недійсними позивачем занижено податок на додану вартість на суму 12 065 грн.

В акті перевірки від 19.02.2013 року №1934/63/22.1-26/30012628 зазначено, що на підставі висновків акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 №72/23-1/31988783 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р.» та на підставі висновків акту Яготинської МДПІ Київської області «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ 36098229) з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року», було встановлено порушення ТОВ «Теплотехнік» п.187.1 ст.187, п.198.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент правочинів, які не спрямовані не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними при обсягах придбання та продажу, які є недійсними.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Теплотехнік» мало взаємовідносини з ПП «Фірма «Володар» згідно договору купівлі-продажу від 20.05.2011 №20.5, до якого надана специфікація з переліком будівельних матеріалів та договору на виконання робіт від 25.05.2011 р. №25.05. На підтвердження здійснення вказаних операцій ПП «Фірма «Володар» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові накладні та накладна, рахунки фактури, акт приймання виконаних робіт. Розрахунки за придбані товари та виконані послуги були здійснені ПП «Фірма «Володар» у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду банківськими виписками по рахунку. Суми по виданим податковим накладним від 01.06.2011 №5 та від 06.06.2011 №46 включені ТОВ «Теплотехнік» до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді, що підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Теплотехнік» мало взаємовідносини з ТОВ «Промелектро-75» згідно договору купівлі-продажу від 28.07.2011 року №28/07 та додаткової угоди №1 від 10.08.2011 року зі специфікаціями. На підтвердження здійснення вказаних операцій ТОВ «Теплотехнік» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові та товарні накладні, рахунок фактура. Розрахунки за придбані товари та виконані послуги були здійснені ТОВ «Промелектро-75» у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду банківськими виписками по рахунку. Суми по виданим податковим накладним від 28.07.2011 №62 та від 22.08.2011 №115 включені ТОВ «Теплотехнік» до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді, що підтверджується матеріалами справи.

В подальшому отримані позивачем будівельні матеріали від ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Промелектро-75» використовувались для виконання договору підряду та договору про виконання робіт з капітального ремонту. До матеріалів справи надано копію договору підряду №47/593-11, договору №26/07 про виконання робіт з капітального ремонту приміщення, додаткових угод до договору №26/07 з яких вбачається, що позивач в подальшому здійснював ремонт службового приміщення Дніпродзержинського відділення інспекції Держенергонагляду в Дніпропетровській області та капітальний ремонт приміщення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровську. Про виконання умов вищезазначених договорів свідчать копії актів приймання виконаних робіт наданих до матеріалів справи.

Окрім того, в матеріалах справи міститься довідка зустрічної звірки з питання правильності визначення кількості та вартості використаних ресурсів на виконання робіт з поточного та капітального ремонту приміщень відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпродзержинську за період з 01.01.2009 по 01.10.2011 року Головного контрольно-ревізійного управління в м.Дніпродзенжинську Дніпропетровської області від 14.11.2011 року №03-19/43з в якій зазначено, що в ході зустрічної звірки зроблено перерахунок вартості робіт капітального ремонту приміщення Фонду на суму 1262,06 грн.

Як на час укладення вищевказаних правочинів позивача із ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Промелектро-75» так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують статус платника ПДВ ТОВ «Теплотехнік» в спірний період, зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на отримані акт перевірки та акт про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача, якими було встановлено порушення ТОВ «Теплотехнік» п.187.1 ст.187, п.198.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ст.215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент правочинів, які не спрямовані не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними при обсягах придбання та продажу, які є недійсними, з аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року №К/9991/32048/12.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту продажу товарів та виконання робіт контрагентами позивача було виписано на адресу ТОВ «Теплотехнік» податкові накладні та накладні. На момент складання вказаних документів ТОВ „Теплотехнік", ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Промелектро-75» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ «Теплотехнік» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь контрагентів ПДВ до складу податкового кредиту. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Необґрунтованим суд вважає твердження відповідача про те, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами згідно ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладених договорів, а його позиція про те, що дані договіри очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «Теплотехнік» та ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Промелектро-75» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ТОВ «Теплотехнік» та ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Промелектро-75» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ «Теплотехнік» було відомо про порушення ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Промелектро-75» та їх постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваним правочином, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товари (отримано послуги), а постачальник отримав грошові кошти за товар (послуги)).

На підтвердження нікчемності угод відповідач в акті перевірки посилається на те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, один з контрагентів не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали акту перевірки ТОВ «Промелектро-75» та матеріали акту про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма «Володар», в ході яких не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже:

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал.

Отже, висновок відповідача про неможливість проведення контрагентами господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведених між ТОВ «Теплотехнік» та ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Промелектро-75» операцій купівлі-продажу товарів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що платник податку повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69,71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотехнік" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212201 від 12.03.2013 року задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000212201 від 12.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотехнік" судовий збір у розмірі 145 (сто сорок п'ять)грн. 62 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 26 квітня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно