Рішення

від 29.04.2013 по справі 2024/6657/12

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"29" квітня 2013 р. Справа № 2/2024/1628/12

№ 2024/6657/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Іванісової Л. О.,

за участю секретаря - Бондаренко В. П., Клименко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» про стягнення несплачених з вини власника або уповноваженого ним органа належних звільненому робітнику сум, а також середнього заробітку за весь час затримки і про компенсацію моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» про стягнення несплачених з вини власника або уповноваженого ним органа належних звільненому робітнику сум, а також середнього заробітку за весь час затримки і про компенсацію моральної шкоди від 05.08.2011р., в якій після уточнення просив стягнути з відповідача на його користь: 1) заборгованість по заробітній платі у розмірі 15 911,90 грн.; 2) компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 4428,08 грн.; 3) середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з урахуванням 3% річних у розмірі 366249,87 грн.; 4) компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати: по затримці заробітної плати за листопад 2008 р. в розмірі 1603,14 грн.; по затримці заробітної плати за грудень 2008 р. в розмірі 1535,63 грн.; по затримці заробітної плати за січень 2009 р. в розмірі 533,58 грн.; по затримці компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 888,95 грн.; 5) відшкодування моральної шкоди в розмірі 130 000,00 грн.; 6) витрати на пошук реквізитів відповідача, відновлення трудової книжки, придбання ліків всього в розмірі 4 500,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2012 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги, з урахуванням яких просив стягнути з Дочірнього підприємства «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» на його користь: 1) заборгованість по заробітній платі за виконання обов’язків головного інженера за червень 2008р., серпень 2008р., вересень 2008р., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за червень 2008р., серпень 2008р., вересень 2008р. всього в розмірі 939,72 грн.; 2) заборгованість по заробітній платі за виконання обов’язків головного інженера за період листопад 2008р. - січень 2009р. в розмірі 6 456,42 грн.; 3) середній заробіток відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України (надалі «КЗпП України») за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням та невидачею трудової книжки в розмірі 111 079,20 грн.; 4) компенсацію за не своєчасну виплату заробітної плати за період листопад 2008р. - січень 2009р. в розмірі 1 827,17 грн.; 5) компенсацію за невикористану відпустку та компенсацію за несвоєчасну виплачену компенсацію невикористаної відпустки в розмірі 5 249,64 грн.; 6) середній заробіток за виконання обов’язків головного інженера за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 264 798,48 грн.; 7) заборгованість по заробітній платі за виконання обов’язків провідного конструктора за період листопад 2008р. - січень 2009р. в розмірі 4 886,46грн.; 8) компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за виконання обов’язків провідного конструктора за період листопад 2008р. - січень 2009р. в розмірі 1387,32грн.; 9) компенсацію за невикористану відпустку за виконання обов’язків провідного конструктора в розмірі 1 068,50грн.; 10) компенсацію за несвоєчасну виплату компенсації за невикористану відпустку за виконання обов’язків провідного конструктора в розмірі 261,81грн.; 11) середній заробіток за виконання обов’язків провідного конструктора за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 158 870,22 грн.; 12) відшкодування моральної шкоди в розмірі 170 000,00 грн.; 13) витрати на пошук реквізитів відповідача, відновлення трудової книжки, придбання ліків всього в розмірі 4 500,00 грн. Крім того, позивач просив визнати недійсним запис про звільнення 14 січня 2009 року, зобов’язати відповідача видати новий наказ про його звільнення, видати дублікат трудової книжки та змінити дату звільнення з 14 січня 2011 року на дату видачі дубліката трудової книжки.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він був прийнятий 15 січня 2008 року на постійну роботу в ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» на посаду головного інженера та за сумісництвом на посаду провідного конструктора. 14 січня 2009 року він був звільнений за згодою сторін, але трудова книжка не була видана, компенсація за невикористані дні відпустки не була виплачена, несвоєчасність виплати заробітної плати не була компенсована. Також ОСОБА_1 зазначив, що при оформленні на роботу він домовився з відповідачем, що його заробітна плата буде дорівнювати гривневому еквіваленту 800 доларів США із розрахунку, що за виконання обов’язків головного інженера він буде отримувати 500 доларів США, а за виконання обов’язків провідного конструктора - 300 доларів США, і на інший розмір заробітної плати згоди він не давав. Вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації моральної шкоди ОСОБА_1 після уточнення обґрунтовував: погіршенням стану його здоров’я, неможливістю через невидачу трудової книжки працевлаштуватися ОСОБА_1 на роботу та стати на облік в державну службу зайнятості для отримання допомоги по безробіттю, зміною складу життя через намагання повернути трудову книжку, тощо.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що вини відповідача у невиплаті в день звільнення всіх належних ОСОБА_1 грошових сум та невидачі трудової книжки немає, а заробітна платня фактично сплачена. Керівництвом ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» було погоджено позивачу бажану ним дату звільнення, але у зв’язку з відрядженням головного бухгалтера ОСОБА_4, провести розрахунок з ОСОБА_1 керівництвом ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» було доручено ОСОБА_5, якому було передано наказ про звільнення ОСОБА_1 та його трудова книжка. Однак, у день звільнення ОСОБА_1, не погоджуючись з розміром належних йому грошових сум, про який він був сповіщений, відмовився отримувати належні йому грошові суми і трудову книжку, та протягом 2,5 років з дня звільнення до відповідача, у тому числі з вимогою виплатити йому грошові кошти та видати трудову книжку, не звертався. 15.01.2009 р. за місцем реєстрації позивача з наміром розрахуватися та передати трудову книжку виходила сформована ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» комісія, що підтверджується актом від 15.01.2009 р. про вихід комісії за місцем реєстрації позивача для передачі йому заробітної плати та трудової книжки (а.с. 247 том І). Крім того, відповідачем було направлено ОСОБА_1 листа за вих. № 09/01/15-01 від 15.01.2009 р. про необхідність отримати трудову книжку та розрахунок (а.с. 30 том І). Лише в червні 2011 р. відповідач отримав від позивача лист, датований 12.06.2011 р. (а.с. 26 том І), з вимогою провести з ним розрахунок та видати трудову книжку. Відповідач на першу вимогу позивача видав йому трудову книжку, що підтверджується розпискою позивача про отримання трудової книжки (а.с. 29 том І) та сплатив усі грошові кошти, які належали позивачу від підприємства при звільненні, що підтверджується видатковими касовими ордерами №№ 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 (а.с. 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 том І). Також представники відповідача зауважили, що доводи позивача, якими він обґрунтовує отримання ним моральної шкоди, а саме відсутність у позивача можливості працевлаштуватися на роботу або стати на облік у державний центр зайнятості населення, спростовуються відомостями з ДПА України (а.с. 91 том І) згідно з якими позивач після звільнення з ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» працював у ТОВ «Заміська садиба» (ідентифікаційний код 34678442) та отримував заробітну плату, а також перебував на обліку в державному центрі зайнятості населення і отримував там соціальні виплати з бюджету. Крім того, на думку представників відповідача, позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за виконання обов’язків провідного конструктора; моральної шкоди; середнього заробітку за весь час затримки виплати належних працівнику при звільненні сум і компенсації втрати доходу у зв’язку з порушенням строків їх виплати, не доведені жодним належним та допустимим доказом як щодо підстав, так і щодо розміру, а отже, не підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2008 р. ОСОБА_1 був прийнятий в ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» на посаду головного інженера. Твердження позивача, що він 15.01.2008 р. також був прийнятий на посаду провідного конструктора за сумісництвом не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджуються доказами та спростовуються завою ОСОБА_1 від 14.01.2008 р. з проханням прийняти його на посаду головного інженера (а.с. 65 том І), наказом директора ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» № 422 від 15.01.2008 р. про прийняття позивача на посаду головного інженера з підписом ОСОБА_1 про ознайомлення (а.с. 105 том І), штатними розписами відповідача згідно з якими посада провідного конструктора не передбачена (а.с. 238, 239, 240, 241, 242, 248, 249, 250 том І), довідкою форми ОК-5 індивідуальні відомості з Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 від 31.05.2011р. (а.с. 75 том І) з якої вбачається, що розмір окладу ОСОБА_1 співпадає з зазначеним в штатних розписах ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» окладом головного інженера, заявою ОСОБА_1 про звільнення від 11.01.2009р., що була складена ним, саме як головним інженером (а.с. 64 том І). При цьому, позивачем не надано належних і допустимих доказів свого перебування на посаді провідного конструктора протягом всього періоду його роботи в ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ».

Виходячи з доказів, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду головного інженера з заробітною платою, розмір якої був затверджений штатним розписом ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ». Позивач був згоден з таким розміром заробітної плати, що підтверджується: його особистим підписом на наказі № 422 від 15.01.2008 р. про прийняття в ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» позивача на посаду головного інженера (а.с. 105 том І); штатними розписами відповідача згідно з якими оклад позивача складав 750,00 грн. (а.с. 238, 239, 240, 241, 242, 248, 249, 250 том І); особистим підписом позивача на платіжних відомостях за січень - березень 2008 р. (а.с. 227, 228, 229 том І) та на видаткових касових ордерах за квітень - жовтень 2008 р. (а.с. 230, 231, 232, 233, 234, 235, 428 том І). Крім зазначених вище доказів, твердження позивача, що розмір його заробітної плати складав 800 доларів США, також спростовуються відомостями з ДПА України про отримувані доходи та джерела їх отримання ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2010 р., в яких зазначено суми доходу ОСОБА_1, які він отримував, працюючи у відповідача (а.с. 91 том І) та довідкою форми ОК-5 індивідуальні відомості з Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 від 31.05.2011р. (а.с. 75 том І), з якої вбачається, що розмір окладу ОСОБА_1 співпадає з зазначеним в штатних розписах ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» окладом головного інженера, а тому такі твердження позивача не приймаються судом до уваги.

11.01.2009р. ОСОБА_1 написав заяву про звільнення його 14.01.2009 р. з посади головного інженера.

14.01.2009р. представник ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» ОСОБА_5 ознайомив ОСОБА_1 з наказом про звільнення з посади головного інженера і пред’явив позивачу для отримання всі належні ОСОБА_1 при звільненні грошові кошти, а також трудову книжку, але ОСОБА_1, не погоджуючись з розміром запропонованих до видачі грошових коштів, відмовився розписатися в наказі про звільнення, отримати належні йому грошові кошти та трудову книжку.

У зв’язку з відмовою позивача отримати 14.01.2009 р. належні ОСОБА_1 грошові суми та трудову книжку, про що свідчить складена доповідна записка (а.с. 269 том ІІ), 15.01.2009 р. ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» було направлено до ОСОБА_1 комісію, що підтверджується актом від 15.01.2009 р. про вихід комісії за місцем реєстрації позивача для передачі йому заробітної плати та трудової книжки (а.с. 247 том І), а також було направлено ОСОБА_1 листа за вих. № 09/01/15-01 від 15.01.2009 р. про необхідність отримати трудову книжку та розрахунок (а.с. 30 том І), що додатково підтверджується випискою № 11/10/04-03 від 04.10.2011р. із журналу вихідної кореспонденції ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» за 2009р. (а.с. 197 том І).

16.01.2009 р. трудова книжка ОСОБА_1 була передана на зберігання в бухгалтерію ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» у м. Київ, що підтверджується відповідним актом (а.с. 25 том І).

13.06.2011 р. позивач вперше направив на адресу відповідача лист від 12.06.2011 р. з вимогою видати йому трудову книжку та здійснити розрахунок згідно з вимогами трудового законодавства (а.с. 26 том І). На вимогу позивача відповідач повернув йому трудову книжку (а.с. 29 том І) та фактично сплатив всі суми, належні позивачу від підприємства при звільненні (а.с. 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 том І).

Крім того, судом встановлено, що позивач в період після його звільнення з ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» до отримання ним трудової книжки від відповідача, працював у ТОВ «Заміська садиба» та перебував на обліку у державному центрі зайнятості населення (а.с. 91 том І). Зазначені факти спростовують доводи позивача, якими він обґрунтовував завдання йому моральної шкоди. Інші доводи позивача, які ним були наведені в обґрунтування завданої йому моральної шкоди, зокрема отриманої у зв’язку з погіршенням стану здоров’я позивача в зв’язку з несвоєчасним розрахунком та невидачею йому трудової книжки, не були позивачем підтверджені жодним належним і допустимим доказом.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, підставою для покладання на роботодавця відповідальності за затримку розрахунку при звільненні працівника є не лише сам факт такої затримки, а й вина власника або уповноваженого ним органу в порушенні строків розрахунку. За нормою даної статті особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання своїх обов’язків.

Пунктом 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 р. встановлено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Тобто, виходячи із зазначених вище правових норм, відповідальність власника або уповноваженого ним органу наступає лише у тому випадку, якщо матиме місце його вина у порушенні відповідних законних прав працівника та наявність причинно-наслідкового зв’язку між порушенням законних прав робітника та виниклими у нього через це моральними стражданнями.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу (далі - «ЦПК України»), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів щоб розрахуватися з позивачем та видати йому трудову книжку в день звільнення, а саме 14.01.2009 р. Крім того, позивач повторно пропонував позивачеві отримати всі належні йому від підприємства при звільненні суми та трудову книжку. Натомість, позивач протягом 30 місяців не звертався до відповідача з вимогою про виплату йому заробітної плати, компенсації за дні невикористаної відпустки та поверненню йому трудової книжки, хоча таку можливість мав.

Відтак, суд доходить висновку, що вина відповідача в несвоєчасній виплаті належних позивачу при звільненні сум та невидачі трудової книжки відсутня. Будь-яких доказів в обґрунтування протилежного позивачем надано не було.

Зважаючи на відсутність вини відповідача, суд не вбачає законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати належних позивачу при звільненні з посади головного інженера сум, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

Позовні вимоги позивача про виплату заробітної плати за листопад 2008р. - січень 2009р. за виконання обов’язків головного інженера не підлягають задоволенню, оскільки заробітна плата за період листопад 2008р.-січень 2009р. у розмірі 750,00 грн., який фактично був узгоджений сторонами, була сплачена відповідачем, що підтверджується видатковими касовими ордерами №№ 44, 45, 50 (а.с. 54, 55, 60 том І). Належних та допустимих доказів іншого розміру заробітної плати за виконання обов’язків головного інженера або її невиплати позивачем до суду не надано.

Позовні вимоги про виплату заробітної плати за червень, серпень, вересень 2008р., а також компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати за вказаний період, не підлягають задоволенню, оскільки заробітна плата за червень, серпень, вересень 2008р. сплачена позивачу своєчасно в повному обсязі, що підтверджується видатковими касовими ордерами за червень, серпень, вересень 2008 р. (а.с. 233, 234, 428 том І). Крім того, суд зазначає, що вимоги щодо сплати позивачу заробітної плати за червень, серпень, вересень 2008р. та відповідні компенсації були заявлені позивачем до суду тільки 29.01.2013р., тобто з пропущенням трьохмісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України. З таких же причин не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку відповідно до ст. 235 КЗпП України за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням та невидачею трудової книжки.

Позовні вимоги позивача щодо відшкодування йому моральної шкоди також не підлягають задоволенню з причин їх недоведеності. Погіршення стану здоров’я позивача, зміна життєвого устрою, переживання позивача в зв’язку з неотриманням трудової книжки та належних сум, є лише припущенням позивача та констатацією останнім певних змін в його житті, які трапились через значний час після його звільнення з ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ», що, у свою чергу, спростовує наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставинами, на які посилається позивач, як на підставу обгрунтування своїх вимог, та порушенням відповідачем строків виплати належних позивачу сум і видачею трудової книжки в день звільнення.

Суд також відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису у його трудовій книжці про звільнення від 14 січня 2009 р., зобов’язання відповідача видати новий наказ про звільнення, зробити відповідний запис у трудовій книжці та видати дублікат трудової книжки і змінити дату звільнення з ДП «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» з 14 січня 2009 р. на дату видачі дублікату трудової книжки, оскільки, в супереч ст. 60 ЦПК України, позивачем не доведено, а судом, при оцінці доказів та з’ясуванні обставин справи відповідно до ст.ст. 212-214 ЦПК України, не встановлено незаконності звільнення позивача, а отже суд немає підстав для задоволення позову в цій частині.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача компенсації його витрат з пошуку реквізитів відповідача, поновлення трудової книжки та придбання ліків на загальну суму 4500,00 грн. не підлягають задоволенню у зв’язку з тим, що розмір таких витрат не підтверджується жодним доказом та більш того, відшкодування таких витрат не знаходить нормативного обґрунтування у чинному трудовому законодавстві України, а самі витрати, компенсацію яких вимагає позивач, не є судовими витратами в розумінні ст. 79 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідачем було сплачено позивачу заробітну плату та компенсацію за дні невикористаної відпустки і несвоєчасну виплату заробітної плати, що підтверджується видатковими касовими ордерами №№ 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 (а.с. 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60 том І) та видано трудову книжку, що підтверджується розпискою позивача про отримання трудової книжки (а.с. 29 том І), в задоволенні позовних вимог позивача суд відмовляє повністю.

Приймаючи до уваги викладене і керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 Кодексу законів про працю України, п. 5 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» про стягнення несплачених з вини власника або уповноваженого ним органа належних звільненому робітнику сум, а також середнього заробітку за весь час затримки і про компенсацію моральної шкоди відмовити в повному обсязі..

Рішення може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не брали участь у справі, або не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ - Л.О. ІВАНІСОВА