Рішення

від 28.05.2013 по справі 914/1183/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.13 року Справа № 914/1183/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО - Тех», м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Клімат - КВО», м. Львів,

про: стягнення 110 129 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 8 175 грн. 83 коп. пені, 3 687 грн. 93 коп. трьох відсотків річних, 551 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Шуст С.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО - Тех» до Приватного підприємства «Клімат - КВО» про стягнення 110 129 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 8 175 грн. 83 коп. пені, 3 687 грн. 93 коп. трьох відсотків річних, 551 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.03.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 30.04.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 30.04.2013 року відкладено на 28.05.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Як вбачається із інформаційних довідок УДППЗ «Укрпошта» (ф. 20) від 30.04.2013 року б/н та від 10.05.2013 року б/н, поштова кореспонденція з процесуальними документами, яка направлялась на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «Повертається за закінченням терміну зберігання» та «за зазначеною адресою не перебуває» (оригінали вказаних інформаційних довідок в матеріалах справи).

Згідно пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, неотримання відповідачем поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 149, оф. 401, що відповідає адресі відповідача, вказаній у позовній заяві, є належним доказом надсилання відповідачеві процесуальних документів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, 27.05.2013 року подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. №19007/13), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 110 129 грн. 00 коп. суми основної заборгованості, 6 353 грн. 10 коп. неустойки, 4 288 грн. 31 коп. трьох відсотків річних та відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 551 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, позовні вимоги (зменшені) підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Спір розглядається у відповідності до поданої 27.05.2013 року позивачем за вх. №19007/13 заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.

Судом роз'яснено представнику позивача правові наслідки відмови від позову та припинення провадження у справі, передбачені статтями 78 та 80 ГПК України.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТО-Тех» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33252723, знаходиться за адресою: 79031, Львівська область, м. Львів, вул. Хуторівка, буд. 23, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №209218, Довідкою Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРЮО та ФОП серії АА №789992 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №375429 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Клімат-Кво» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 34668009, знаходиться за адресою: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 149, оф. 401, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП від серії АВ №372075 (докази в матеріалах справи).

25.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТО-Тех»(надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Клімат-Кво» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна №25/07/11 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 485, 4 м. кв., яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, буд 23 (надалі - майно) з метою його використання для розміщення автосервісу, офісних та виробничих приміщень.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як зазначено у частині 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди можуть бути:

- державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

- інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб'єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначений договір є договором оренди майна у сфері господарювання.

Розділом 2 договору встановлено порядок передачі приміщення, розділом 3 - орендну плату та інші платежі.

Так, відповідно до пункту 2.1. договору передача приміщення в користування орендарю, а також повернення приміщення орендодавцю здійснюється за відповідними Актами приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками обох Сторін.

Пунктами 2.3. та 2.4. договору сторони погодили, що у разі припинення дії договору орендар зобов'язується повернути орендодавцю приміщення у тому ж стані, в якому воно було передане в оренду з урахуванням нормального зносу за Актом приймання-передачі протягом десяти робочих днів з моменту припинення дії договору. Обов'язок по складанню тексту Акта приймання-передачі та наданні цього Акту на підписання іншій стороні покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні Договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за користування приміщенням, а також сплачувати інші платежі, що він зобов'язаний сплачувати за договором.

Відповідно до пункту 3.2. договору розмір орендної плати за один повний календарний місяць користування всім приміщенням становить 12 000 грн. 00 коп.

Згідно пункту 3.3. договору орендар зобов'язується щомісячно, не пізніше 05 числа кожного поточного місяця, перераховувати на поточний рахунок орендодавця зазначену в договорі суму орендної плати за поточний місяць, яка вказана в пункті 3.2. договору.

Розділом 4 договору передбачено порядок експлуатації і поліпшення приміщення, розділом 7 - відповідальність сторін.

Так, відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. договору орендар зобов'язаний самостійно здійснювати поточний ремонт, усувати несправності і поломки газо-, електрокомунікацій орендованого об'єкта, що сталися з вини орендаря, за рахунок власних коштів, протягом усього терміну оренди, а також утримувати орендоване приміщення в повній відповідності з правилами його експлуатації, вимогами технічної, пожежної і санітарної безпеки, забезпечувати прибирання та охорону орендованого приміщення.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що оплата вартості комунальних та експлуатаційних послуг (водо-,електро, теплопостачання, водовідведення, податків на землю, охорону, та інші) сплачується орендарем самостійно.

Згідно пункту 4.5. договору в кінці кожного місяця оренди сторони підписують відповідний Акт прийому-передачі послуг оренди.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно пункту 7.3. договору за несвоєчасне перерахування орендної плати передбаченої статтею 3 договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до пунктів 10.1. та 10.2. договору всі суперечки, які виникають при виконанні договору, сторони вирішують шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди, спір вирішується в суді згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 11.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 25.07.2012 року.

Згідно пункту 11.5. договору орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір шляхом направлення орендарю письмового повідомлення про розірвання договору. При цьому договір вважається розірваним через дев'яносто календарних днів після отримання орендарем такого повідомлення.

Листом від 26.04.2012 року вих. №26/1 позивач повідомив відповідача про розірвання укладеного між сторонами договору з 24.07.2012 року та висловив вимогу про звільнення орендованого приміщення до 03.08.2012 року (належним чином завірена копія листа від 26.04.2012 року №26/1 долучена до матеріалів справи).

05.07.2012 року позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. №05/1 про розірвання договору оренди нерухомого майна від 25.07.2011 року №25/07/11 з підстав систематичного невиконання відповідачем пунктів 3.2. та 3.3. вказаного договору (належним чином завірена копія вимоги від 05.07.2012 року №05/1 долучена до матеріалів справи)

Актом прийому-передачі до договору від 31.08.2012 року б/н орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення, загальною площею 485, 4 м. кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, буд. 23. Вказаний Акт прийому-передачі підписано повноважними представниками сторін та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія Акту долучена до матеріалів справи).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав відповідачу в строкове платне користування майно та щомісячно надавав погодження Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за липень 2011 року від 05.08.2011 року №ОУ-0000049, від 25.07.2011 року №ОУ-0000049а, за серпень 2011 року від 31.08.2011 року №ОУ-0000050 та від 19.08.2011 року №ОУ-0000050а, за вересень 2011 року від 30.09.2011 року №ОУ-0000051 та від 20.09.2011 року №ОУ-0000051а, за жовтень 2011 року від 31.10.2011 року №ОУ-0000052 та від 20.10.2011 року №ОУ-0000052а, за листопад 2011 року від 30.11.2011 року №ОУ-0000053 та від 21.11.2011 року №ОУ-0000053а, за грудень 2011 року від 31.12.2011 року №ОУ-0000054 та від 20.12.2011 року №ОУ-0000054а, за січень 2012 року від 31.01.2012 року №ОУ-000001 та від 20.01.2012 року №ОУ-000001а, за лютий 2012 року від 29.02.2012 року №ОУ-000002 та від 20.02.2012 року №ОУ-000002а, за березень 2012 року від 31.03.2012 року №ОУ-000003 та від 20.03.2012 року №ОУ-000003а, за квітень 2012 року від 30.04.2012 року №ОУ-000004 та від 20.04.2012 року №ОУ-000004а, за травень 2012 року від 31.05.2012 року №ОУ-000005 та від 21.05.2012 року №ОУ-000005а, за червень 2012 року від 30.06.2012 року №ОУ-000006 та від 20.06.2012 року №ОУ-000006а, за липень 2012 року від 31.07.2012 року №ОУ-000007 та від 20.07.2012 року №ОУ-000007а, за серпень 2012 року від 31.08.2012 року №ОУ-000008 та від 20.08.2012 року №ОУ-000008а. Вказані Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) підписано повноважними представниками сторін та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірені копії актів долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань із сплати орендної плати за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість із сплати орендної плати в розмірі 110 129 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним повноважними представниками та завіреним відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору Актом звірки розрахунків між ТзОВ «СТО-Тех» та ПП «Клімат-Кво» за період з 01.01.2012 року по 31.08.2012 року.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем із сплати орендної плати становить 110 129 грн. 00 коп., станом на час розгляду справи в судовому засіданні доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТО-Тех» та Приватним підприємством «Клімат-Кво» з господарського Договору оренди нерухомого майна від 25.07.2011 року №25/07/11.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є різновидом неустойки, яка може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 6 353 грн. 10 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 7.3. договору (розрахунок суми пені (уточнений) в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4 288 грн. 31 коп. трьох відсотків річних, нарахованих у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (розрахунок суми трьох відсотків річних (уточнений) в матеріалах справи).

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов (зменшений) документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: позивачем за подання позову до господарського суду квитанцією від 26.03.2013 року №24283.331.1 сплачено судовий збір в розмірі 2 450 грн. 88 коп. (оригінал квитанції про сплату судового збору є додатком №39 до позовної заяви).

Із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду ( ч. 1, п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Так, сума позовних вимог, заявлених позивачем при поданні позовної заяви до суду складала 122 544 грн. 29 коп., після подання заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог (від 27.05.2013 року, вх. №19007/13) - 120 770 грн. 41 коп.

Таким чином суд дійшов до висновку про те, що судові витрати у справі відповідно до статті 49 ГПК України слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання ним умов договору оренди нерухомого майна від 25.07.2011 року №25/07/11, стягнути з відповідача на користь позивача 2 415 грн. 41 коп. судового збору та повернути позивачу з Державного Бюджету України судовий збір в розмірі 35 грн. 47 коп. у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов (зменшений) задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Клімат-Кво» (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 149, оф. 401; код ЄДРПОУ 34668009) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТО-Тех» (79031, Львівська область, м. Львів, вул. Хуторівка, буд. 23; код ЄДРПОУ 33252723) 110 129 грн. 00 коп. суми заборгованості зі сплати орендної плати, 6 353 грн. 10 коп. пені, 4 288 грн. 31 коп. трьох відсотків річних та 2 415 грн. 41 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СТО-Тех» (79031, Львівська область, м. Львів, вул. Хуторівка, буд. 23; код ЄДРПОУ 33252723) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 35 грн. 47 коп. у зв'язку у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

28.05.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 29.05.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.