Рішення

від 23.05.2013 по справі 910/5993/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5993/13 23.05.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранснафтосервіс"

про стягнення 210701,52 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Новікова О.М. (дов. № 1/13-юр від 02.01.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранснафтосервіс» про стягнення 210701,52 грн. заборгованості за договором №5 поставки нафтопродуктів від 10.06.2010 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 порушено провадження у справі за вищезазначеним позовом та справу призначено до розгляду на 19.04.2013 року.

Під час судового засідання 19.04.2013 представник позивача наддав додаткові пояснення по суті спору та докази на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не звявився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, у звязку із чим суд, у відповідності до вимог статті 77 Господарського процессуального кодексу України (далі ГПК України), відклав розгляд справи на 23.05.2013, про що виніс відповідну ухвалу

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.2013 просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 23.05.2013, витребуваних доказів на виконання вимог ухвал не надав, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укратранснафтосервіс» (далі - покупець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №5, який підписаний представниками продавця і покупця та посвідчено печатками обох сторін, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити нафтопродукти і газ вуглеводневий скраплений, далі Товар, за цінами і в кількості відповідно до додаткових угод до Договору, які є невід'ємними частинами даного Договору і оформлюються Сторонами на підставі письмових заявок відповідача. У додаткових угодах вказується найменування та кількість Товару, опціон, строки поставки, ціна і вартість кожної узгодженої до поставки партії Товару, відвантажувальні реквізити (п. 1.1. Договору) (а. с. 8-12).

Пунктом 7.1 Договору сторони дійшли згоди що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2010, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання та погодили умови пролонгації строку дії Договору.

Розділом 2. Договору сторони обумовили загальну вартість договору, порядок та умови оплати, зокрема згідно п.2.1. Договору Сторони визначили, що загальну вартість Договору складає сума всіх додаткових угод до цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. Сторони погодили умови оплати-100% передоплата, якщо інше не обумовлено у відповідній додатковій угоді. Відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити повну вартість товару, згідно з окремими додатковими угодами. Датою здійснення передоплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Підставою для здійснення передоплати за постачаєму у відповідності з даним Договором продукцію є додаткова угода до цього Договору. У додатковій угоді вказується ціна товару з урахуванням вартості транспортування до станції призначення. Перерахування грошових коштів на підставі додаткової угоди до цього Договору відповідач зобов'язаний здійснити в строк, зазначений у додатковій угоді до цього Договору.

На виконання вищезазначеного пункту між Сторонами були укладені Специфікація №8/11 на поставку нафтопродуктів у грудні 2011 (а. с. 31), та Додаткова угода №7 до Договору від 24.01.2012 (а. с. 32), якими позивач зобов'язався передати у власність відповідачу Товар на загальну суму 390325,00 грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити розрахунок за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на підставі рахунку-фактури. Позивачем складено рахунок на оплату № 1086 від 23.12.2011 на суму 305775,00 грн. (а. с. 33) та рахунок на оплату № 68 від 24.01.2012 на суму 84550,00 (а. с. 34).

Наявними у матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною № 2041 від 23.12.2011(а. с. 35) та видатковою накладною № 119 від 24.01.2012 (а. с. 41) підтверджується факт отримання відповідачем товару на суму 305775,00 грн. та 84550,00 відповідно.

Таким чином позивач виконав свої обов'язки, взяті на себе у відповідності до умов договору у повному обсязі, передавши дизельне паливо сорт F, вид ІІ у кількості 25500,00 л та бензин автомобільний екологічно-покращений АИ-92-10 у загальній кількості 19000.00 л.

Під час розгляду справи позивач зауважує, що відповідачем частково виконано рахунок на оплату № 1086 від 23.12.2012 шляхом перерахування грошових коштів у сумі 201148,58 грн., що підтверджується наданою ТОВ «БНК-Україна» банківською випискою про рух коштів на поточному рахунку (а. с. 45-55).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання по договору в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 189176,42 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст Генерального договору № 5 поставки нафтопродуктів від 10.06.2010, суд дійшов до висновку, що зазначений правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача Лист № 285 від 12.03.2012 із вимогою про погашення заборгованості з оплати поставлених нафтопродуктів (а. с. 56). Не отримавши відповіді на вказаний вище лист, ТОВ «БНК-Україна», додавши скалдений Акт звіряння (а. с. 59), повторно направило на адресу відповідача лист № 347/1 від 26.03.2012 із вимогою про погашення заборгованості за отримані нафтопродукти (а. с. 58).

Листом, за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранснафтосервіс», відповідач проінформував позивача про незадовільну ситуацію на ТОВ «Укратранснафтосервіс» та гарантував сплату заборгованості до 15.12.2012 року (а. с. 63).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 189176,42 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У межах даної позовної заяви позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми пені у розмірі 21525,10 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається, пунктом 4.3. Генерального договору № 5 поставки нафтопродуктів, сторони погодили, що у випадку прострочки оплати покупцем товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5%, проте не більше подвійної ставки НБУ, встановленої у період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Скориставшись своїм правом позивач здійснив розрахунок пені за весь період прострочення платежів у відповідності зазначеного пункту Договору розмір якої становить 528239,76 грн. (а. с. 4), однак зазначена сума є більшою ніж сума пені, розрахована виходячи з подвійної ставки НБУ у період з 24.12.2012 по 26.07.2012 року.

За таких обставин, позивач заявляє у межах даного позову до стягнення суму пені розраховану у відповідності до положень статті 232 Господарського кодексу України.

Так, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У той же час, відповідно у ч. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

У передбачений законом спосіб, здійснивши арифметичний розрахунок пені, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", суд вважає його законним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми пені у розмірі 21525,10 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 210701,52 грн.

З огляду на задоволення позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранснафтосервіс» про стягнення 210701,52 грн. заборгованості за договором №5 поставки нафтопродуктів від 10.06.2010 року - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранснафтосервіс» (03048, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Івана Пулюя, будинок 5; код ЄДРПОУ 33885358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (01033, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Жилянська, будинок 48, 50А/літера А/; код ЄДРПОУ 36949031) 189176 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сто сімдесят шість) 42 копійки суму основного боргу, 21525 (двадцять одну тисячу п'ятсот двадцять п'ять) гривень 10 копійок суму пені та 4214 (чотири тисячі двісті чотирнадцять) гривень 03 копійки судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 23.05.2013 року.

Повний тест рішення складено 28.05.2013 року.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова