Рішення

від 22.05.2013 по справі 919/380/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року справа № 919/380/13

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до громадського формування з охорони громадського порядку "Запорізька Січ" м. Севастополя

(99014, м. Севастополь, вул. Блюхера, 9-а)

про стягнення заборгованості у розмірі 155 484,39 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 29.12.2012

представник відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до громадського формування з охорони громадського порядку "Запорізька Січ" м. Севастополя про стягнення заборгованості за договором № 47-12 від 20.03.2012 у розмірі 155 484,39 грн, з яких: 19 541,60 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2012 по 09.01.2013, 983,49 грн - пеня, 1985,20 грн - 30% річних, 132 974,10 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.04.2013 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 23.04.2013.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 22.05.2013.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місцезнаходження: вул. Блюхера, 9-А, м. Севастополь, 99014, яка відповідає відомостям, що містяться у довідки та свідоцтві про держану реєстрацію юридичної особи (а.с. 15-16), однак поштовий конверт разом з повідомленням був повернутий до господарського суду міста Севастополя з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Правом, наданим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Враховуючи вищевикладені роз'яснення, суд вважає, що відповідач - громадське формування з охорони громадського порядку "Запорізька Січ" м. Севастополя про дату, час та місце судового розгляду було повідомлено у встановленому законом порядку та неявка його представника не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2012 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Орендодавець) та Громадським формуванням з охорони громадського порядку "Запорізька січ"м. Севастополя (далі - Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 47-12 (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар -приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення другого поверху (лит. А №ІІ-24 - №ІІ-37) загальною площею 440,7 кв.м., розташовані у двоповерховій окремій будівлі за адресою: м. Севастополь, Інкерман, вул. Менжинського, 24, що знаходяться на балансі Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Аррікон"(надалі - об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно незалежної оцінки вартості від 31.10.2011 - 633 210,00 грн (Додаток №1 до Договору) (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендодавця у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 44 324,70 грн на рік. Орендна плата складається виходячи з орендної вставки - 7% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна (Додаток №1). Амортизаційні нарахування та вартість послуг Орендодавця не включаються в орендну плату.

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата складає 3719,65 грн за перший місяць оренди та перераховується Орендатором Орендодавцю на відповідний рахунок. Орендна плата сплачується Орендатором щомісячно. Орендатором сплачується технічне обслуговування в розмірі 1322,10 грн у тому числі ПДВ - 20% та перераховується Орендатором Балансоутримувачу щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається корегуванням розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця.

Пункт 4.4.3 Договору визначає обов'язок орендатора своєчасно зараховувати орендодавцю орендну плату, а також інші платежі передбачені пунктом 4.4.4 Договору оренди, пов'язані з використанням об'єкта оренди, у тому числі плату за комунальні та експлуатаційних послуг.

Відповідно до 7.1 Договору цей Договір діє з моменту його підписання і до 06.03.2015.

Рішенням суду від 03.12.2012 у справі 5020-1124/2012, яке набрало законної сили 21.12.2012 договір оренди нерухомого майна №47-12 від 20.03.2012 розірваний, зобов'язано орендаря звільнити нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 440,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Інкерман, вул. Менжинського, 24 та передати їх по акту прийому-передачі ФКМ СМР, а також стягнуто з орендаря заборгованість зі сплати орендної плати за період з 21.03.2012 по 31.07.2012 у розмірі 21 133,74 грн.

Позивач зазначив, що відповідач орендну плату за період 01.08.2012 по 09.01.2013 не сплачував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 19 541,60 грн, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом. Також за порушення договірних зобов'язань позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 1985,20 грн, пені у розмірі 983,49 грн та штрафу у розмірі 132 974,10 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дослідивши всі обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод); з інших юридичних фактів, а також безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання сторонами договору оренди комунального майна, у зв'язку з чим регулюються нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (частина третя статті 283 Господарського кодексу України).

Частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" чітко визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Згідно з положеннями статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факт укладання сторонами договору № 47-12 від 20.03.2012 встановлений рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.12.2012 у справі 5020-1124/2012, яке набрало законної сили 21.12.2012. Вказаним рішенням договір оренди нерухомого майна №47-12 від 20.03.2012 був розірваний, зобов'язано орендаря звільнити нежитлові приміщення другого поверху, загальною площею 440,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Севастополь, Інкерман, вул. Менжинського, 24 та передати їх по акту прийому-передачі ФКМ СМР, а також стягнуто з орендаря заборгованість зі сплати орендної плати за період з 21.03.2012 по 31.07.2012 у розмірі 21 133,74 грн.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, зобов'язання орендаря по внесенню орендної плати припинилися 21.12.2012.

10.01.2013 актом огляду технічного стану об'єкта комунальної власності - вбудованих нежитлових приміщень другого поверху двоповерхового окремо розташованого будинку, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Менжинського, 24, представниками ФКМ СМР встановлено, що орендар звільнив орендовані приміщення.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.08.2012 по 09.01.2013 у розмірі 19541,60 грн. Суд не погоджується з заявленим періодом стягнення заборгованості, оскільки у зв'язку з прийняттям рішення господарського суду міста Севастополя від 03.12.2012, яке набрало законної сили 21.12.2012 зобов'язання орендаря по внесенню орендної плати припинилося 21.12.2012, а тому стягненню підлягає орендна плата саме до цієї дати.

За розрахунком суду, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати за період з 01.08.2012 по 21.12.2012 у нього утворилась заборгованість у розмірі 17 277,88 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів оплати у повному обсязі орендної плати за період з 01.08.2012 по 21.12.2012.

Враховуючи те, що своєчасне внесення орендної плати за користування майном є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати. З відповідача на користь ФКМ СМР підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2012 по 21.12.2012 у розмірі 17 277,88 грн.

Враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 1 985,20 грн та пені у розмірі 983,49 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 8.6 Договору, у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 8.5 Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору орендар сплачує орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені та 30% річних.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки 30 % річних і пені та зроблено власний розрахунок за наступними формулами:

30 % річних = сума боргу х 30 % : 365 днів х кількість днів прострочення;

пеня = сума боргу х подвійну облікову ставку НБУ : 365 х кількість днів прострочення;

Сума/грнперіоддні 30% річнихперіоддніпеня 3701,04 21.08.12-26.02.13 190 576,86 грн 21.08.12-20.02.13 183 279,31 грн 3689,94 21.09.12-26.02.13 159 481,37 грн 21.09.12-26.02.13 159 240,69 грн 3693,63 21.10.12-26.02.13 129 391,02 грн 21.10.12-26.02.13 129 195,51 грн 3693,63 21.11.12-26.02.13 98 297,17 грн 21.11.12-26.02.13 98 148,59 грн 2499,64 21.12.12-26.02.13 68 139,65 грн 21.12.12-26.02.13 68 69,82 грн Всього 1 886,07 грнВсього 933,92 грн

Отже з урахуванням вказаного розрахунку суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 933,92 грн та 30% річних у розмірі 1886,07 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 132 974,10 грн, враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф в сумі трикратного розміру річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням грошового зобов'язання громадським формуванням з охорони громадського порядку "Запорізька Січ" м. Севастополя

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір річної орендної плати 44 324,70 грн, таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 132 974,10 грн (44 324,70 * 3).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку з чим вважає за можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в розмірі заборгованості 17 277,88 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 37 375,75 грн , з яких: 17 277,88 грн -заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2012 по 21.12.2012, 1 886,07 грн - 30% річних, 933,92 грн -пеня, 17 277,88 грн - штраф.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, суд покладає на відповідача судовий збір в розмірі 3061,44 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадського формування з охорони громадського порядку "Запорізька січ"м. Севастополя (вул. Блюхера, 9-А, м. Севастополь, 99014, код ЄДРПОУ 34680184, відомостей про рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКС в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400 або на інший рахунок вказаний стягувачем) заборгованість у розмірі 37 375,75 грн (тридцять сім тисяч триста сімдесят п'ять грн 75 коп), з яких: 17 277,88 грн -заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2012 по 21.12.2012 , 1 886,07 грн - 30% річних, 933,92 грн -пеня, 17 277,88 грн - штраф.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Громадського формування з охорони громадського порядку "Запорізька січ" м. Севастополя (вул. Блюхера, 9-А, м. Севастополь, 99014, код ЄДРПОУ 34680184, відомостей про рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 25750044, отримувач -Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір в сумі 3061,44 грн (три тисячі шістдесят одна грн 44 коп) .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.05.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Розсилка:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) - простим

громадське формування з охорони громадського порядку "Запорізька Січ" м. Севастополя

(99014, м. Севастополь, вул. Блюхера, 9-а) - рекомендованим з повідомленням