Рішення

від 21.05.2013 по справі 922/1379/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.Справа № 922/1379/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Метронік" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартеп" (м. Харків) про стягнення 180744,39 грн. за участю представників сторін:

позивача - Петрухіна О.В. (довіреність б/н від 10.04.2013 року);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Метронік", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартеп" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №16П від 25.07.2012 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 180744,39 грн., з яких 163974,88 грн. - сума основного боргу за договором; 13451,43 грн. - сума пені; 2721,18 - 3% річних; інфляційне збільшення - 596,90 грн. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3614,89 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.13 р. було прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №922/1379/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.04.13 р.

В судовому засіданні на 15.04.13 р. було оголошено перерву до 22.04.13 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.13 р. було відкладено розгляд справи на 21.05.13 р.

21.05.13 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів банківських виписок.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи оригіналів банківських виписок, вирішив за можливе задовольнити його.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.13 р. підтримав позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх.№13859 від 12.04.13 р., вх. №15244 від 22.04.13 р.), в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 163974,88 грн. та просив припинити провадження у справі в цій частині в зв"язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 163974,88 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ "Альфа Метронік".

У зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 163974,88 грн., суд вважає за можливе прийняти заяви позивача про зменшення позовних вимог (вх.№13859 від 12.04.13 р., вх. №15244 від 22.04.13 р.) та за необхідне провадження у справі припинити в цій частині на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання 21.05.13 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення №008349 про вручення поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Метронік" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хартеп" (покупець) було укладено договір поставки №16П, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу електротехнічне обладнання (надалі - товар), а відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити такий товар відповідно до умов договору поставки.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна сума договору складається з вартості товару, що поставлений постачальником покупцю згідно додатків, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, ціна за товар, строки поставки та умови оплати визначаються сторонами у кожному окремому додатку, що оформлюється згідно з письмовою заявкою покупця на товар.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна за одиницю товару визначена на умовах доставки товару перевізником до м. Харків (офіс компанії перевізника) за рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3 додатку №1 до договору №16П від 25.07.12 р., умови оплати: розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: 20% від загальної суми договору - через 30 календарних днів після поставки товару; - 80% від загальної суми договору - протягом 30 календарних днів після попереднього платежу, за умови своєчасного надання акту прийому-передачі товару, видаткової накладної, пред"явлення постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, а саме здійснив поставку товару згідно договору 02.08.12 р.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №243 від 02 серпня 2012 року, яка підписана представниками сторін та скріплена печаткою позивача. Також в матеріалах справи наявний акт № 1 здачі-приймання обладнання до договору поставки, що був підписаний сторонами 02.08.12 р.

Судом встановлено, що всупереч умовам договору поставки відповідач порушив строки оплати за поставлений товар та виконав свої зобов'язання частково на момент подання позивачем позову до суду, оплативши товар частково на загальну суму 57108,32 грн. з ПДВ: 1) 14.09.2012 року - платіж на суму 22108,32 грн.; 2) 01.02.2013 року - платіж на суму 15000,00 грн.; 3) 28.02.2013 року - платіж на суму 20000,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було надіслано листи-претензії щодо виконання відповідачем зобов'язань за договором та сплати коштів за поставлений товар в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд вважає, що відповідач порушив строки оплати за поставлений товар та виконав свої зобов'язання частково на момент подання позивачем позову до суду.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.3. договору, покупець у випадку прострочення оплати у строк згідно умов, вказаних у додатках до договору по кожній окремій партії, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення і не звільняється від виконання своїх зобов"язань.

Позивачем зроблений розрахунок пені в розмірі 13568,04 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума пені підлягає стягненню з відповідача частково - в розмірі 13548,15 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних в розмірі 2769,36 грн., оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача частково - в розмірі 2765,44 грн. В іншій частині стягнення 3% річних слід відмовити.

Також позивачем зроблений розрахунок суми інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 596,00 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нарахована сума інфляційних підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи та керуючись статтями 43 та 49 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне стягнути з позивача на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хартеп" (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 9/11; код ЄДРПОУ 30986502; ІПН 309865020312; С-во платника ПДВ №28735966; п/р 26007036331400 в АТ "Укрсіббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Метронік" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38; код ЄДРПОУ 34714899; ІПН 347148926508; Св-во платника ПДВ 100255443; п/р 26008210114281 в АТ "ПроКредит Банк" м. Києва, МФО 320984) суму пені в розмірі 13548,15 грн.; 3% річних в розмірі 2765,44 грн.; інфляційне збільшення в розмірі 596,90 грн. та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 163974,88 грн. провадження у справі припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 27.05.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.