Рішення

від 21.05.2013 по справі 910/5615/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5615/13 21.05.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпродукт 2005»

До Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС"

Про стягнення 34 008,39 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: Данич О.С. - адвокат

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.05.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ ПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 34 008,39 грн., а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 було порушено провадження у справі № 910/5615/13, розгляд справи було призначено на 11.04.2013.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.04.2013 та 23.04.2013 розгляд справи було відкладено до 23.04.2013 та 21.05.2013 відповідно, у зв'язку із необхідністю витребування судом додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 21.05.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 82 від 07.05.2012 було поставлено відповідачу товар, проте відповідач лише частково здійснив розрахунок за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 31 004,45 грн. - основного боргу.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 503,34 грн., а також, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 500,60 грн.

Відповідач своїх представників в судове засідання 21.05.2013 - не направив, однак в судових засіданнях 11.04.2013 та 23.04.2013 представник відповідача заперечив отримання товару за договором № 82 від 07.05.2012 по деяким видатковим накладним, що були подані позивачем до суду на підтвердження викладених у позовній заяві обставин. Однак, відповідач не зазначив реквізити видаткових накладним по яких саме товар ним від позивача отримано не було.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпродукт-2005», як постачальником, та відповідачем - Концерном "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС", як покупцем, було укладено договір № 82, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1).

Умовами договору № 82 від 07.05.2012 сторони погодили, що датою поставки товару відповідачу вважається дата підписання позивачем та відповідачем видаткової накладної (п. 2.6.), розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 21 днів з моменту отримання товару відповідачем (п. 4.1.).

Позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару за договором № 82 від 07.05.2012 та існування заборгованості в сумі 31 004,45 грн. надано належним чином засвідчені копії наступних видаткових накладних на загальну суму 37 794,11 грн. :

видаткові накладні № 482330 від 19.07.2012 на суму 3 860,99 грн., № 472944 від 05.07.2012 на суму 5 240,74 грн., № 477404 від 12.07.2012 на суму 2 982,50 грн., № 489629 від 30.07.2012 на суму 743,82 грн., які містять підпис представника відповідача та скріплені печаткою Концерну «Військторсервіс»;

видаткові накладі № 479026 від 13.07.2012 на суму 905,74 грн., № 497276 від 09.08.12 на суму 4 446,16 грн., № 497581 від 10.08.2012 на суму 783,05 грн., № 492502 від 02.08.2012 на суму 252,24 грн., № 477622 від 12.07.12 на суму 1 632,47 грн., № 487903 від 27.07.2012 на суму 1 027,73 грн., № 487905 від 27.07.2012 на суму 371,80 грн., № 487182 від 26.07.2012 на суму 279,34 грн., № 487401 від 26.07.2012 на суму 3 673,36 грн., № 487179 від 26.07.2012 на суму 168,91 грн., № 487524 від 26.07.2012 на суму 179,40 грн., № 487187 від 26.07.2012 на суму 1 767,37 грн., № 487157 від 26.07.2012 на суму 8 577,23 грн., № 487397 від 26.07.2012 на суму 901,26 грн., які містять лише підпис представника відповідача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним було виконано свої зобов'язання за договором № 82 від 07.05.2012 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар, натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 31 004,45 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відовідача 31 004,45 грн. - основного боргу.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексуУкраїни правочином є дія особи, спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексуУкраїни правочин вважається таким, що вчинений уписьмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами,довіреністю,законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України .

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7.1. договору № 82 від 07.05.2012 встановлено, що при порушенні строку оплати за отриманий товар, передбаченого п. 4.1. договору, відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день затримки олати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору № 82 від 07.05.2012, було поставлено відповідачу товар, проте відповідач свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем товару виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість (за розрахунком суду) в розмірі 7 045,01 грн.

Зокрема, матеріали справи свідчать про поставку позивачем відповідачу товару лише на суму 12 828,05 грн. згідно видаткових накладних № 482330 від 19.07.2012 на суму 3 860,99 грн., № 472944 від 05.07.2012 на суму 5 240,74 грн., № 477404 від 12.07.2012 на суму 2 982,50 грн., № 489629 від 30.07.2012 на суму 743,82 грн., які в силу вимог ст. 207 Цивільного кодексу України містять підпис представника відповідача та скріплені печаткою Концерну «Військторсервіс».

Подані позивачем, на підтвердження здійснення поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпродукт-2005» Концерну «Військторсервіс» за договором № 82 від 07.05.2012 видаткові накладні № 479026 від 13.07.2012 на суму 905,74 грн., № 497276 від 09.08.12 на суму 4 446,16 грн., № 497581 від 10.08.2012 на суму 783,05 грн., № 492502 від 02.08.2012 на суму 252,24 грн., № 477622 від 12.07.12 на суму 1 632,47 грн., № 487903 від 27.07.2012 на суму 1 027,73 грн., № 487905 від 27.07.2012 на суму 371,80 грн., № 487182 від 26.07.2012 на суму 279,34 грн., № 487401 від 26.07.2012 на суму 3 673,36 грн., № 487179 від 26.07.2012 на суму 168,91 грн., № 487524 від 26.07.2012 на суму 179,40 грн., № 487187 від 26.07.2012 на суму 1 767,37 грн., № 487157 від 26.07.2012 на суму 8 577,23 грн., № 487397 від 26.07.2012 на суму 901,26 грн. містять лише підпис представника відповідача, печаткою Концерну «Військторсервіс» в супереч ст. 207 Цивільного кодексу України - не скріплені, а тому не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують здійснення поставки товару ще на суму 18 176,40 грн. (з урахуванням розрахунку позивача суми основного боргу), по-перше, внаслідок не дотримання форми укладання правочину між юридичними особами, а по-друге, з огляду на те, що за відсутності печатки на підписі особи, яка посвідчувала первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, суд не може дійти висновку про те, що отримання товару здійснила особа, яка уповноважена на здійснення такої господарської операції, оскільки скріплення документу печаткою, з урахуванням того, що відповідальність за зберігання та законністю користування такою покладається на керівників підприємств, які, в свою чергу, мають право передати своїм підлеглим працівникам повноваження щодо користування такою, свідчить про те, що особа, яка вчинила підпис на видатковій накладній уповноважена на здійснення господарських операцій від імені підприємства.

З огляду на викладене, враховуючи вищенаведене, те, що позивачем станом на день винесення рішення у даній справі не подано до суду і довіреностей типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192) згідно яких відповідач уповноважив певну/певних особу/осіб на отримання товару за договором № 82 від 07.05.2012 від позивача, а також те, що згідно розрахунку позивача сума заборгованості відповідач перед позивачем за видатковими накладними № 482330 від 19.07.2012 , № 472944 від 05.07.2012, № 477404 від 12.07.2012, № 435313 від 08.05.2012, № 489629 від 30.07.2012 становить 3 860,99 грн., 363,43 грн., 2 076,77 грн. та 743,82 грн. відповідно, внаслідок часткової оплати відповідачем товару по наведеним накладним, а також недопоставки товару згідно видаткової накладної № 477404 від 12.07.2012, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 7 045,01 грн. по видатковим накладним № 482330 від 19.07.2012 , № 472944 від 05.07.2012, № 477404 від 12.07.2012, № 489629 від 30.07.2012 до договору № 82 від 07.05.2012.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за договором № 82 від 07.05.2012, позивач просить стягнути з відповідача за період з 26.07.2012 до 01.03.2013, пеню в сумі 2 503,34 грн. та 3 % річних в сумі 500,60 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, встановив, що при нарахуванні такої позивачем було порушено вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та застосовано період, що перевищує строк у шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у зв'язку з чим, враховуючи наведене, а також те, що позивачем так і не було доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України здійснення поставки товару за договором № 82 від 07.05.2012 згідно видаткових накладних № 479026 від 13.07.2012 на суму 905,74 грн., № 497276 від 09.08.12 на суму 4 446,16 грн., № 497581 від 10.08.2012 на суму 783,05 грн., № 492502 від 02.08.2012 на суму 252,24 грн., № 477622 від 12.07.12 на суму 1 632,47 грн., № 487903 від 27.07.2012 на суму 1 027,73 грн., № 487905 від 27.07.2012 на суму 371,80 грн., № 487182 від 26.07.2012 на суму 279,34 грн., № 487401 від 26.07.2012 на суму 3 673,36 грн., № 487179 від 26.07.2012 на суму 168,91 грн., № 487524 від 26.07.2012 на суму 179,40 грн., № 487187 від 26.07.2012 на суму 1 767,37 грн., № 487157 від 26.07.2012 на суму 8 577,23 грн., № 487397 від 26.07.2012 на суму 901,26 грн., суд здійснив власний розрахунок суми пені на підставі видаткових накладних № 482330 від 19.07.2012, № 472944 від 05.07.2012, № 477404 від 12.07.2012, № 489629 від 30.07.2012 з урахуванням розрахунку суми основного боргу, який має наступний вигляд.

Договір №82 від 07.05.2012Сума заборгованості на яку яку нарахо- вується пеняПеріод прострочення Cтавка НБУ Сума пені № 482330 від 19.07.2012 3 860,99 грн. 09.08.2012- 07.02.2013 15 % 289,57 грн. № 472944 від 05.07.2012 363,43 грн. 26.07.2012- 24.01.2013 15 % 27,26 грн. № 477404 від 12.07.2012 2 076,77 грн. 02.08.2012- 31.01.2013 15 % 155,76 грн. № 489629 від 30.07.2012 743,82 грн. 20.08.2012- 18.02.2013 15 % 55,79 грн. Всього: 528,38 грн. Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми пені підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 528,38 грн. за період з 02.08.2012 до 18.02.2013.

Також, судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, з яким суд, враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу задоволені частково, а саме в сумі 7 045,01 грн., погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань лише в частині здійснення розрахунку суми 3 % річних згідно видаткових накладних № 482330 від 19.07.2012 , № 472944 від 05.07.2012, № 477404 від 12.07.2012, № 489629 від 30.07.2012, а тому задовольняє вимоги позивача щодо стягнення відповідача суми 3 % річних частково, а саме в сумі 118,47 грн. за період з 26.07.2012 до 01.03.2013, з урахуванням розрахунку позивача 3 % річних.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 7 045,01 грн. - основний борг, 118,47 грн. за період з 26.07.2012 до 01.03.2013 - 3 % річних та 528,38 грн. - пені за період з 02.08.2012 до 18.02.2013.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" (ЄДРПОУ - 33689922, 03151, м.Київ, вул. Молодогвардійська, будинок 28-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпродукт 2005» (ЄДРПОУ - 34012658, 40007, Сумська обл., місто Суми, Зарічний район, вул. Кіровоградська, будинок 2) 7 045 (сім тисяч сорок п'ять) грн. 01 коп. - основного боргу , 118 (сто вісімнадцять) грн. 47 коп. - 3 % річних та 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 38 коп. - пені та 389 (триста вісімдесят дев'ять) грн. 13 коп. - витрат по сплаті судового збору .

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Мастерпродукт-2005» (ЄДРПОУ - 34012658, 40007, Сумська обл., місто Суми, Зарічний район, вул. Кіровоградська, будинок 2) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 43 (сорок три) грн. 50 коп., сплачений платіжним дорученням № 156 від 14.03.2013 (оригінал платіжного доручення № 156 від 14.03.2013 залишається в матеріалах справи № 910/5615/13).

Підставою повернення судового збору є дане рішення підписане судом та скріплене печаткою суду.

5. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 27.05.2013