Ухвала

від 11.04.2013 по справі 9101/46834/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "11" квітня 2013 р.        справа № 2а-14771/10/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Чередниченко В.Є.                суддів:                     Коршуна А.О.  Панченко О.М. за участю секретаря судового засідання:          Чепурко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 березня 2011 року у справі № 2а-14771/10/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бауріс» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень - рішень,-                                                                                             ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауріс» (далі - ТОВ «Бауріс») 12 листопада 2010 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, згідно якого, збільшивши розмір позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 вересня 2010 року №0000232304/0/24455/23-4, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 222 065,00 грн. та №0000222304/0/24456/23-4, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 8 145,60 грн. в т. ч. за основним платежем – 7  026,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 119,60 грн., а також скасувати першу податкову вимогу №1/1001 від 28 вересня 2010 року, згідно якої позивачу визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 8 141,50 грн. в т. ч. за основним платежем – 7  021,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 119,60 грн. та другу податкову вимогу №2/1249 від 29 листопада 2010 року, згідно якої позивачу визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 8164,79 грн. в т. ч. 7 021,90 грн. - за основним платежем, 1119,60 грн. за штрафними санкціями, 23,29 грн. - пені. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки прийняті з грубими порушеннями норм чинного законодавства та істотно порушують його права та охоронювані законом інтереси у сфері публічно правових відносин. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 березня 2011 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №0000232304/0/ 24455/23-4 від 17.09.2010 року та №0000222304/0/24456/23-4 від 17.09.2010 року, першу податкову вимогу № 1/1001 від 28 вересня 2010 року та другу податкову вимогу №2/1249 від 29 листопада 2010 року. Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, у зв'язку із чим позов є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Посилається на правомірність висновків зроблених в акті перевірки щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 7 026,0 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за 2 квартал 2010 року у розмірі 222 065,00 грн. Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач надав до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська заяву про відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за 2 квартал 2010 року. У зв'язку із чим відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за 2 квартал 2010 року ТОВ «Бауріс» (код ЄДРПОУ 36162099). За результатами перевірки було складено акт з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 02.09.2010 року по 16.09.2010 року від 16.09.2010 року за № 2713/23-4/36162099 (далі – акт перевірки) в якому зроблено висновок про порушення позивачем: - п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97), а саме підприємством необґрунтовано завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 242 471,00 грн. у т.ч. за грудень 2009 року у розмірі 225 953,00 грн., 1 квартал 2010 року у розмірі 282,00 грн., 2 квартал 2010 року у розмірі 16 236,00 грн., внаслідок чого в порушення п.п.7.7.1, 7.7.2 п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Бауріс» занижено податкове зобов'язання з ПДВ за 1 квартал 2010 року у розмірі 4 170,00 грн., за 2 квартал 2010 року у розмірі 2 856,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за 2 квартал 2010 року у розмірі 222 065,00 грн. Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку з тим, що згідно акту перевірки проведений аналіз показників позивача свідчить про відсутність показників пов'язаних з господарською діяльністю спрямованою на отримання позивачем доходу (прибутку). Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Бауріс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Висновки про відсутність господарської діяльності, відсутність трудових ресурсів позивача зроблено податковим органом фактично в наслідок не встановленням відповідачем місцезнаходження позивача, на підставі даних податкових декларацій, без розгляду та аналізу змісту господарських операцій, первинних документів, договорів, аналізу умов укладених угод, контрагентів, стану розрахунків. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 вересня 2010 року за № 0000232304/0/24455/23-4, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 222 065,00 грн. та № 0000222304/0/24456/23-4, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 8 145,60 грн. в т. ч. за основним платежем – 7  026,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –1 119,60 грн., В подальшому позивачу було направлено першу податкову вимогу №1/1001 від 28 вересня 2010 року, згідно якої позивачу визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 8 141,50 грн. в т. ч. за основним платежем – 7  021,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 119,60 грн. та другу податкову вимогу №2/1249 від 29 листопада 2010 року, згідно якої позивачу визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 8164,79 грн. в т. ч. 7 021,90 грн. - за основним платежем, 1119,60 грн. за штрафними санкціями, 23,29 грн. - пені. Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача та податкових вимог є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача та податкові вимоги прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Закону України «Про податок на додану вартість». З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав. Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.4. п.7.4 ст.7 вказаного Закону передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. У відповідності з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг). При цьому факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними. Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновок про заниження об'єкту оподаткування відповідачем зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на не встановлення відповідачем місцезнаходження позивача, та як наслідок не можливості дослідити первинні документи позивача в підтвердження даних зазначених в його податкових деклараціях. Між тим встановлені судом першої інстанції, на підставі наданих позивачем доказів, обставини справи свідчать про те, що в жовтні та листопаді 2009 року позивачем укладено договори купівлі-продажу основних фондів (комплексів будівель АЗС та обладнання) на загальну суму 1 129 755,00 грн. в т.ч. ПДВ 225 951,00 грн. За умовами вказаних договорів ТОВ «Сістема Ойл», ТОВ «Юридична компанія «Інтеркорн» та ТОВ «Тектум Дизайн» передали позивачу комплекси будівель АЗС та обладнання згідно актів приймання-передачі від 16.11.2009 року, а ТОВ «Бауріс» прийняло та оплатило вказані вище основні фонди, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.01.2010 року та належним чином оформленими податковими накладними. Загальна сума ПДВ в розмірі 225 253,00 грн. була відображена позивачем в декларації з ПДВ за грудень 2009 року з урахуванням коригування податкового кредиту за листопад 2009 року в сумі 225 951,00 грн. Крім того ТОВ «Бауріс» 04.12.2009 року оплатило ВД №1 «Дніпропоштамт Укрпошта» 11,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 грн. Щодо завищення податкового кредиту позивачем по декларації з ПДВ за 1 квартал 2010 року у розмірі 282,00 грн. судом першої інстанції вірно встановлено, що в 1 кварталі 2010 року ТОВ «Бауріс» отримало послуги від ВД «Дніпропоштамт Укрпошта», КП «Київська МБТІ», ПП «Техноцентр маяк» на загальну суму 1409,00 грн. в т.ч. ПДВ 282,00 грн. У зв'язку з чим КП «Київське МБТІ» виписало та надало ТОВ «Бауріс» податкові накладні №92 від 15.01.2010 року та № 920 від 18.02.2010 року на суму 981,83 грн. в т.ч. ПДВ 155,31 грн. в т.ч. ПДВ 181,19 грн.; ПП «Техноцентр Маяк» податкову накладну на суму 735,00 грн. в т.ч. ПДВ 105,00 грн., ТОВ «Українськиї сертифікаційний центр» податкову накладну №5993 від 25.01.10 грн. на суму 100,00 грн. в т.ч. ПДВ 16,67 грн., крім того ТОВ «Бауріс» оплатило ВД№1 «Дніпропоштамт Укрпошта» 29,28 грн. в т.ч. ПДВ 4,88 грн. Сума ПДВ в розмірі 282,00 грн., була включена позивачем до складу податкового кредиту цього періоду та до реєстру отриманих податкових накладних за 1 квартал 2010 року. Стосовно завищення позивачем суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за 2 квартал 2010 року у розмірі 16 236,00 грн., судом встановлено, що 29.12.2010 року ТОВ «Бауріс» уклало з ТОВ «Профітбудінвест» договір купівлі-продажу будівлі АЗС (основних фондів) у зв'язку з чим ТОВ «Профітбудінвест» виписало та надало ТОВ «Бауріс» податкову накладну №2 від 12.01.2010 року на суму 77 391,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 478,00 грн. Також, комунальна організація «Центр містобудівництва та архітектури» надало, а ТОВ «Бауріс» отримало та оплатило послуги з виготовлення топоплану на загальну суму 4200,00 грн. в т.ч. ПДВ 700,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі б/н від 14.04.2010 року, платіжними дорученнями  від 14.04.2010 року, податковими накладними № 56125, 56126, 56127, 56128, 56129, 56130, 56131, 56132, 56133, 56134, 56135, 56136, 56137 від 14.04.2010 року на загальну суму 4200,00 грн. в т.ч. 700,00 грн. Крім того, КП «Київський інститут земельних відносин» надало, а ТОВ «Бауріс» отримало та оплатило послуги з виготовлення кадастрового плану на суму 348,00 грн. в т.ч. ПДВ 58,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі б/н від 14.04.2010 року, платіжним дорученням від 14.04.2010 року, податковою накладною №1870 від 14.04.2010 року. Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про наявність показників пов'язаних з господарською діяльністю спрямованою на отримання позивачем доходу (прибутку), оскільки задекларована сума податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за перевіряємий період сплачена постачальникам наданих послуг та підтверджується відповідними податковими накладними, а отримані послуги були використані безпосередньо для здійснення господарської діяльності позивача. Податковий кредит відображений позивачем у деклараціях з ПДВ за грудень 2009 року, за 1 та 2 квартал 2010 року, сформований у відповідності до абз.3 ч.1, ч.2 пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 та 7.5.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідає усім вимогам чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції відносно того, що висновок про порушення та відсутність господарської діяльності зроблено відповідачем фактично на підставі припущень, без жодного обґрунтування та без вивчення первинних або інших документів, без розгляду та вивчення бухгалтерського та податкового обліку. Тому такі висновки є необгрунтованими, недостовірними, такими що протирічать законодавству, вони є суб'єктивними припущеннями, порушують діюче законодавство та права позивача, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення та вимоги підлягають скасуванню. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення  без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -                                                                УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 березня 2011 року у справі № 2а-14771/10/0470 - без змін.           Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.                    Головуючий:                                                            В.Є. Чередниченко           Суддя:                                                            А.О. Коршун           Суддя:                                                            О.М. Панченко