Постанова

від 28.05.2013 по справі 826/6143/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2013 року 09:33 № 826/6143/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ті Ті Джи» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001972208. за участю представників сторін:

від позивача: Побережний В.П. (довіреність № б/н від 19.03.2013 р.)

від відповідача: Шкодич Ю.В. (довіреність № 394/9/10.2-09 від 16.01.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 28.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ті Ті Джи» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001972208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/6143/13-а, та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 28.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 22.02.2013 р. № 0001972208;

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), щодо завищення податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 202 866,70 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 28.05.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Так, відповідач зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті Ті Джі» (код ЄДРПОУ 36385990) з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Майстерня» (код ЄДРПОУ 31565580) за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого було завищено податковий кредит з ПДВ в загальній сумі 202 866,70 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Майстерня», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Майстерня» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

В підтвердження зазначеного відповідач наголосив на тому, що такий контрагент позивача ТОВ «Майстерня» на час здійснення перевірки позивача, за місцем його реєстрації не знаходився; перевіркою ТОВ «Майстерня» було встановлено відсутність в останнього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань; надані до перевірки документи від імені ТОВ «Майстерня» підписані громадянкою ОСОБА_5, яка станом на день виписки видаткових накладних не була директором ТОВ «Майстерня», а отже, надані до перевірки видаткові накладні були складені з порушенням норм Закону «Про бухгалтерський облік», а тому не можуть братися до уваги як первинні документи, що підтверджують поставку товарів від ТОВ «Майстерня»; та крім того сторонами таких договірних відносин не було виконано істотних умов договору поставки товару, який відповідно передбачав таку поставку товару саме силами продавця, а не самовивозом, на що безпідставно посилається позивач в позовній заяві, що також не підтверджує реальність постачання ТМЦ на адресу ТОВ «Ті Ті Джі» від ТОВ «Майстерня».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті Ті Джі» (код ЄДРПОУ 36385990) з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Майстерня» (код ЄДРПОУ 31565580) за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 01.02.2013 року № 92/22-8/36385990, згідно висновків якого позивачем було порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ у загальній сумі 202 866,70 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 22.02.2013 р. № 0001972208, яким ТОВ «Ті Ті Джі» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 253 584,00 грн., в тому числі за основним платежем - 202 867,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 50 717,00 грн.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 22.02.2013 р. № 0001972208 протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Під час проведення перевірки встановлено, що між ТОВ «Ті Ті Джи» та ТОВ «Майстерня» було укладено договір купівлі-продажу (відстрочки) № 06/09 від 06.09.2010 р. (далі - Договір), відповідно до Розділу 2 якого ТОВ «Майстерня» (Постачальник відповідно до умов договору) зобов'язується передавати у власність покупця, а ТОВ «Ті Ті Джи» (Покупець відповідно до умов договору) зобов'язується приймати та оплачувати Товар, вказаний в накладних, в порядку та на умовах, визначних зазначеним Договором. Товар постачається окремими партіями, при цьому кількість та асортимент товару вказується у накладних відповідно до попередньої заяви Покупця. Зазначений договір підписаний зі сторони ТОВ «Майстерня» директором ОСОБА_5, зі сторони ТОВ «Ті Ті Джі» директором ОСОБА_8

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Договору, Покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п. 4.2 розділу 4 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Товар за адресою, вказаною Покупцем.

Відповідно до п. 4.3 розділу 4 Договору, Постачальник інформує Покупця про Перевізника, через якого відправлений Товар та повідомляє дані про вантажну накладну (її номер, дату відвантаження та дату отримання Товару від Перевізника, кількість вантажних місць).

Відповідно до п. 4.4 розділу 4 Договору, первинне приймання Товару виконується Покупцем від Перевізника.

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 Договору, оплата за Товар виконується покупцем з відстроченням платежу в 35 (тридцять п'ять) календарних днів з дня, наступного за днем відвантаження Товару.

Так, як встановлено за результатами перевірки, ТОВ «Ті Ті Джи» на умовах попередньої оплати сплатило на користь ТОВ «Майстерня» грошові кошти шляхом перерахування з розрахункового рахунку № 26000060401222, відкритого у філії Розрахункового Центру ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Києва на розрахунковий рахунок № 260051837, відкритий в ПАТ «УПБ» в загальній сумі 1 217 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 202 866,70 грн.

У зв'язку з отриманням попередньої оплати, ТОВ «Майстерня» було виписано на адресу ТОВ «Ті Ті Джи» податкові накладні № 10 від 06.10.2011 року на суму 580 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 96 800,00 грн.; № 12 від 07.10.2011 року на суму 589 000,02 грн., в т.ч. ПДВ - 98 166,67 грн. та № 13 від 13.10.2011 року на суму 47 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 900,00 грн.

Зазначені податкові накладні були підписані директором ТОВ «Майстерня» ОСОБА_5 та скріплені печаткою товариства.

В підтвердження відвантаження Товару до перевірки було надано належним чином завірені видаткові накладні ТОВ «Майстерня» № РН-0000022 від 17.10.2011 р. на суму 585 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 97 500,00 грн., № РН-0000021 від 17.10.2011 р. на суму 585 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 97 500,00 грн. та № РН-0000023 від 17.10.2011 р. на суму 46 800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7 800,00 грн. Зазначені видаткові накладні підписані директором ТОВ «Майстерня» ОСОБА_5 та скріплені печаткою товариства.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ «Майстерня» (код ЄДРПОУ 31565580) зареєстроване 26.07.2001 року Дніпровською районною в м. Києві Державною адміністрацією, про що в журналі реєстрації вчинено запис № 1067120000; взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 02.08.2001 року за номером 08052.

Станом на дату складання Акта перевірки перебувало на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС. Стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Станом на дату складання Акта перевірки посадовими особами ТОВ «Майстерня», відповідальними за ведення фінансово-господарської діяльності були:

- керівник - ОСОБА_9, код ДРФО НОМЕР_3;

- головний бухгалтер - ОСОБА_10, код ДРФО НОМЕР_4.

ТОВ «Майстерня» було платником ПДВ відповідно до свідоцтва платника ПДВ № 35612482, виданого 29.08.2003 року та анульованого 05.10.2012 року у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність товариства за місцезнаходженням; індивідуальний податковий номер - 315655826530.

За результатами перевірки ТОВ «Майстерня» та відповідно до довідки від 16.07.2012 року № 1770/22-521/31565580 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Майстерня» (код за ЄДРПОУ 31565580) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Вайпергруп» (код за ЄДРПОУ 37243401), їх реальності та повноти відображення в обліку за періоди: жовтень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року» № 1770/22-521/31565580 від 16.07.2012 р., складеної співробітниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС, була встановлено наступне:

- відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту;

- в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за періоди: жовтень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року та підприємством-покупцем ТОВ «Майстерня» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Висновками вищезазначеного Акта встановлено зокрема відсутність у ТОВ «Майстерня» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами спростовано позивачем, відповідно до даних ЄДР, 13.10.2011 р. до ЄДР були внесено зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ «Майстерня», що не пов'язані зі змінами в установчих документах, зокрема внесено запис про те, що керівником товариства є ОСОБА_11, код ДРФО НОМЕР_5. Таким чином, з 13.10.2011 року керівником ТОВ «Майстерня» став ОСОБА_11.

Водночас, відповідно до наданих до перевірки видаткових накладних від 17.10.2011 року, податкової накладної № 13 від 13.10.2011 року, зазначені документи були підписані директором ТОВ «Майстерня» ОСОБА_5, яка станом на 17.10.2011 року відповідно не була керівником ТОВ «Майстерня».

Згідно вимог п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями, далі - Закон «Про бухгалтерський облік»), первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік», до обов'язкових реквізитів первинних та зведених документів відноситься, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, як підтверджується доказами у справі, надані позивачем до перевірки документи, від імені ТОВ «Майстерня» були підписані громадянкою ОСОБА_5, яка станом на день виписки видаткових накладних не була директором ТОВ «Майстерня».

Таким чином, надані до перевірки видаткові накладні складені з порушенням норм Закону «Про бухгалтерський облік», а тому не можуть братися до уваги як первинні документи, що підтверджують поставку товарів від ТОВ «Майстерня».

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, позивачем до перевірки не були надані відомості про Перевізника товарно-матеріальних цінностей та докази транспортування зазначених у видаткових накладних товарів, оскільки, зважаючи на значні обсяги постачання та відповідно до положень Договору № 06/09 від 06.09.2010 р., постачання товарів мало відбуватися шляхом отримання ТМЦ Покупцем від Перевізника.

Враховуючи вищевикладене та результати перевірки ТОВ «Майстерня», викладені в Акті №1770/22-521/31565580 від 16.07.2012 р., перевіркою та наявними матеріалами справи не підтверджується реальність постачання ТМЦ в адресу ТОВ «Ті Ті Джі» від ТОВ «Майстерня».

З даного приводу суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Проте, якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд також погоджується із висновком відповідача, що товариство, яке не має жодних адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах, - фактично не може виконувати роботи (надавати послуги) з купівлі-продажу (постачання) товару у великих обсягах та на значні суми, без підтвердження наявності в останнього складських приміщень, автомобільного транспорту, трудових ресурсів, тощо.

Доказів, щодо укладення ТОВ «Майстерня» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів (складських приміщень), устаткування (транспорту) та відповідних трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем до суду надано також не було.

Отже, доказами по справі підтверджується, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Майстерня» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також, як було зазначено вище, та жодними доказами не було спростовано позивачем, зазначений контрагент позивача ТОВ «Майстерня» за місцем його реєстрації не знаходиться, а отже є неможливим встановити, яким саме чином таке товариство (баз його фактичного розміщення за тією чи іншою адресою) мало змогу виконувати роботи (надавати послуги) щодо купівлі-продажу (постачання) товарів.

Таким чином, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ТОВ «Майстерня» (контрагента позивача), була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, за місцем його реєстрації контрагент позивача ТОВ «Майстерня» не знаходиться, а відповідно первинних документів на підтвердження фактичності господарської діяльності (зокрема із позивачем) від ТОВ «Майстерня» отримати не можливо.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Майстерня» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину - первинні документи підписані невповноваженою особою (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Крім того, суд не може взяти до уваги посилання позивача на те, що такий товар (нетбуки) було отримано та перевезено ТОВ «Ті Ті Джи» особисто (власним транспортним засобом), оскільки договірними умовами між позивачем та ТОВ «Майстерня» було чітко передбачено, що постачання товару до місця призначення має здійснюватися саме постачальником, тобто ТОВ «Майстерня», а доказів укладення між сторонами додаткових угод до такого договору постачання, яким би було врегульовано інший порядок та розподіл обов'язків щодо постачання товару (тобто можливість його самовивозу замовником із відповідним зменшенням загальної вартості наданих постачальником послуг), - позивачем до матеріалів справи надано також не було.

Також, як було зазначено вище, позивачем не було надано до матеріалів справи доказів укладення ТОВ «Майстерня» субпідрядного договору із перевізником з метою виконання договірних відносин із позивачем.

Більш того, в даному випадку суду є незрозумілим звідки (з якого місця поставки) позивачем було перевезено такий товар (нетбуки) від контрагента ТОВ «Майстерня», оскільки, згідно наявних у справі доказів, в останнього (ТОВ «Майстерня») відсутні будь-які основні фонди (адміністративні будівлі та складські приміщення), та за місцем знаходження такий контрагент ТОВ «Майстерня» не знаходиться.

Наданими позивачем до матеріалів справи подорожніми листами також не підтверджується перевезення саме відповідного товару від ТОВ «Майстерня» до ТОВ «Ті Ті Джи», оскільки в останніх не зазначено найменування товару, що перевозився, а також назву Продавця та адресу складського приміщення Продавця, з якої такий товар забирався самовивозом.

Таким чином, з наявних у справі подорожніх листів не вбачається який саме товар та з якої саме адреси було перевезено особистим транспортом позивача, а отже це міг бути будь-який товар від будь-якого іншого контрагента, що відповідно не може бути допустимим доказом по справі.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Майстерня» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Майстерня» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Майстерня» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013 р. № 0001972208.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 03.06.2013 р.