Рішення

від 27.05.2013 по справі 922/1685/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 922/1685/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" до Приватної фірми "Технотранссервіс", м. Харків про стягнення 54672,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Токмань В.Т.

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 54672,00 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки № 153, укладеного між сторонами 02.11.2009 року. Крім того, 07.05.2013 року до господарського суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 22.04.2013 року, місцезнаходження відповідача - 61091, м. Харків, вул. Танкопія, 31, кв. 104, та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а прокурором позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити. Заяву про забезпечення позову також просив суд задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення заяви, оскільки до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрспецмаш" (далі - позивач) та Приватною фірмою „Технотранссервіс" (далі - відповідач) було укладено договір поставки № 153 від 02.11.2009 р. (далі - договір поставки), за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) покупцю товар в обумовлені строки, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.

Пунктом 1.2. договору поставки зазначено, що номенклатура, кількість, комплектність товару, який підлягає поставці за даним договором, визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 договору поставки строк поставки визначається специфікаціями.

Відповідно до п. 4.3. договору поставки покупець здійснює розрахунок протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня передачі товару за накладною, якщо інший порядок та строки розрахунків не зазначені в специфікації.

Згідно зі специфікацією № 1 товар мав бути виготовлений протягом 60 банківських днів від дня списання грошових коштів з рахунку покупця на поточний рахунок постачальника у розмірі 70% від вартості товару.

Платіжним дорученням № 1386 від 03.11.2009 р. ТОВ „Укрспецмаш" перерахувало 70% від вартості товару, тобто 11 256,00 грн. на поточний рахунок приватної фірми „Технотранссервіс".

З розрахунку 60 банківських днів від дня перерахування покупцем 70% вартості товару, товар мав бути виготовлений постачальником до 28.01.2010р. включно. При цьому згідно з п. 3 специфікації № 1 штампи передаються по закінченню другого етапу роботи за специфікацією № 2.

Згідно зі специфікацією № 2 товар мав бути поставлений протягом 60 банківських днів після попередньої оплати плюс час роботи по виготовленню штампів, обумовлений в специфікації № 1. Об'єм попередньої оплати - 50%.

Платіжним дорученням № 1387 від 03.11.2009 р. ТОВ „Укрспецмаш" перерахувало 50% від вартості товару, тобто 43 416,00 грн. на поточний рахунок приватної фірми „Технотранссервіс".

З розрахунку 60 банківських днів після перерахування покупцем 50% вартості товару та доданого (плюс) обумовленого у специфікації № 1 часу на виготовлення штампів (тобто 60 банківських днів від дня перерахування покупцем 70% вартості товару по специфікації № 1), а всього відповідно 120 банківських днів, товар мав бути поставлений постачальником до 23.04.2010 р. включно.

Листом вих. № 91 від 21.03.2013р. позивач заявив до відповідача вимогу про повернення грошових коштів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком. Відповідач дану вимогу отримав 27.03.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте кошти не повернув.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 54672,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "Техтранссервіс" (61091, м. Харків, вул. Танкопія, 31, кв. 104, код ЄДР 22700420, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмаш" (87400, Донецька область, Першотравневий район6, смт. Мангуш, вул. Мурзи, 16, кв. 6, код ЄДР 21424275, р/р 26009026935001 в АТ "Брокбізнесбанк", МФО 300249) - 54672,00 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 травня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.