Постанова

від 13.05.2013 по справі 804/5240/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 р. Справа № 804/5240/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Садового товариства «Світанок» про стягнення 2373, 75грн.,-

ВСТАНОВИВ :

12.04.2013р. Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася з адміністративним позовом до Садового товариства «Світанок» та просить стягнути кошти відповідача з рахунків в обслуговуючих банках на суму податкового боргу 2373, 75грн. та готівкові кошти, що належать відповідачу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у податкової інспекції як платник податків та станом на 12.03.2013р. має податковий борг по орендній платі за землю, який виник в результаті несплати самостійно визначеної суми податкового зобов'язання та складає 2373, 75грн. Податковим органом на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була направлена на адресу відповідача податкова вимога № 55 від 02.09.2011р. на суму 395,55грн., яка залишилась не врученою про що складено акт про неможливість її вручення у зв'язку з незнаходженням відповідача за місцезнаходженням. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача і готівкові кошти, що належать відповідачеві на підставі ст.ст. 20, 95 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2013р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.(а.с. 31-32).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, неявку відповідача в судове засідання, який був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи, з урахуванням норм ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу, а в частині стягнення з відповідача готівкових коштів слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.18. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Садове товариство «Світанок» (код ЄДРПОУ 25518429) зареєстроване 09.03.1998р. Верхньодніпровською районною адміністрацією Дніпропетровської області як юридична особа та знаходиться на обліку у Верхньодніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області з 10.08.1998р. за № 79 як платник податків і зборів до бюджету, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру від 07.05.2013р. та копією довідки про взяття на облік від 19.04.2001р.(а.с. 5, 34).

Згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п. 36.1-36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Зі змісту п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України вбачається, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники податку на землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи звітного розрахунку № 687 від 27.01.2011р., який був відповідачем поданий до податкової інспекції, в ньому відповідач самостійно визначив до сплати рівними частками суми орендної плати за 2011р. у загальній сумі 4747,75грн. з розбивкою помісячно: з січня по грудень 2011р. по 395,65грн.(а.с. 14).

Приписами п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання, щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином задекларовані суми орендної плати повинні були бути сплачені відповідачем у наступні терміни: за січень 2011р. - до 28.02.2011р., за лютий 2011р.- до 30.03.2011р., за березень 2011р. - до 30.04.2011р., за квітень 2011р. - до 30.05.2011р., за травень 2011р.- до 30.06.2011р., за червень 2011р. - до 30.07.2011р., за липень 2011р. - до 30.08.2011р., за серпень 2011р. - до 30.09.2011р., за вересень 2011р.- до 30.10.2011р., за жовтень 2011р. - до 30.11.2011р., за листопад 2011р. - до 30.12.2011р., за грудень 2011р. - до 30.01.2012р. відповідно.

Як встановлено судом, відповідач у встановлені вищевказаною нормою строки суму орендної плати сплатив частково, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку податкового боргу, Садове товариство «Світанок» має податковий борг по орендній платі за землю за період з липня по грудень 2011р., з урахуванням часткової сплати - 2373,75грн.(а.с.33).

Згідно ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства позивачем було сформовано податкову вимогу про сплату боргу від 02.09.2011р. №55 на суму 395,55грн., яка була направлена відповідачеві.(а.с. 10).

14.10.2011р. позивачем була складена довідка про неможливість вручення податкової вимоги від 02.09.2011р. № 55 у зв'язку з відсутністю місцезнаходження відповідача за даною юридичною адресою та зазначено, що згідно п.п. 58.3 п.58 ст. 58 Податкового кодексу України вказана податкова вимога вважається врученою - 25.10.2011р.(а.с.11).

Зазначена вимога залишилась не сплаченою відповідачем у встановлені строки, визначені п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшеного податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Відповідна правова позиція викладена і в листі Вищого адміністративного Суду України від 12.04.2012р. № 1044/11/13-12.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, а згідно ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, доказів сплати податкового боргу зі сплати за землю у сумі 2373,75грн. за 2011р. суду не надав, не надано також і доказів правомірності несплати вказаного боргу.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог позивача про стягнення боргу за рахунок готівки, що належить відповідачеві, то суд приходить до висновку про те, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Пунктом 95.2 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платників податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, визначено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29.12.2010р. № 1244, визначено, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Тобто, виходячи з аналізу вищевказаних норм ст. 95 Податкового кодексу України, Порядку № 1244, стягнення з платника податків готівкових коштів, які належать такому платнику податків здійснюється працівниками органу ДПІ у ході виконання рішення суду про стягнення коштів з рахунків платника податків, яке набрало законної сили та не може бути обрано способом захисту права у судовому порядку з урахуванням повноважень встановлених ст.20 Податкового кодексу України та норм ст. 95 Податкового кодексу України, яка передбачає стягнення податкового боргу за рахунок майна, що належить платнику податку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Садового товариства «Світанок» про стягнення 2373, 75грн. - задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків у банках обслуговуючих Садове товариство «Світанок» (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул.Варена, 17, код ЄДРПОУ 25518429) на користь державного бюджету (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, пл.Щербицького, 2, ЄДРПОУ 38092585) - податковий борг по орендній платі за землю за липень-грудень 2011р. в сумі 2373,75грн. (дві тисячі триста сімдесят три гривні 75 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва