Постанова

від 21.05.2013 по справі 813/1535/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року № 813/1535/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

представників сторін:

від позивача - Корпало О.О., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Гранекс" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ПП "Гранекс" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000122210/819 та № 0000132210/820 від 15.01.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що висновки акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від контрагентів, та вартості придбаних послуг до валових витрат цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Податковим кодексом України. Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, пов'язані з його власною господарською діяльністю. Водночас, позивач зазначає, що органом державної податкової служби при проведенні перевірки було взято до уваги матеріали податкових перевірок контрагентів та співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України, а не взято за основу висновків первинні бухгалтерські документи ПП "Гранекс". Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у запереченні, поданому до суду 11.04.2013 року, суть яких зводиться до наступного. Представлені позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують факту реальності здійснення ним господарських операцій, а також поставки на послуг та законність відображення даних правовідносин у податковій звітності. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або суперечливі), є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно, тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Оскільки за наслідками проведеної перевірки не підтверджено реальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами - ТзОВ "Альбіон 2011", ТзОВ "СВН-Антарекс" та ПП "Контакт-М", - у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судове засідання 21.05.2013 року повторно не з'явився, клопотання про розгляд справи за його відсутності суду не подав, так само як і докази, що витребовувались судом. З наведеного суд приходить до висновку про можливість продовження судового розгляду у відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, згідно ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Приватне підприємство "Гранекс", ідентифікаційний код 36610407, зареєстроване 23.07.2009 року виконавчим комітетом Львівської міської ради за адресою 79014, м. Львів, вул. Козланюка, 7. 27.07.2009 року взято на облік платників податків за № 8318, що підтверджено відповідною довідкою відповідача від 27.07.2009 року № 8318. Є платником ПДВ.

За результатами позапланової виїзної перевірки ПП "Гранекс" з питань взаємовідносин з ПП "Контакт М" за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року, ТзОВ "Альбіон" за період грудень 2011 року, січень 2012 року, травень 2012 року, ТзОВ "СВН-Антарекс" за травень 2012 року, результати якої оформлено актом № 435/22-10/36610407 від 28.12.2012 року, ДПІ в Личаківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000122210/819 від 15.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 8531,00 грн., у тому числі за основним платежем - 6825,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1706,00 грн. та № 0000122210/820, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 25990,00 грн., у тому числі за основним платежем - 20792,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5198,00 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування всього в сумі 32500,00 грн. в т.ч. за півріччя 2012 року на суму 32500,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2012 року на суму 6825,00 грн.; в порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) завищено податковий кредит всього у сумі 20792,00 грн., в тому числі за травень 2012 року на суму ПДВ 20792,00 грн.

Підставою цього є висновок відповідача про те, що господарські операції з контрагентами ТзОВ "Альбіон 2011", ТзОВ "СВН-Антарекс" та ПП "Контакт-М", які відображені позивачем в пред'явлених до перевірки первинних бухгалтерських документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення, і, як наслідок, така діяльність ПП "Гранекс" була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам також потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2012 року між позивачем (підрядник) та ТзОВ "СВН-Антарекс" (субпідрядник) укладено договір за № 6, згідно якого субпідрядник зобов'язується виконувати підготовчі земляні роботи для улаштування бетонної основи під мощення гранітною бруківкою на об'єкті генпідрядника за адресою м. Львів, вул. Старознесенська, 70 в установлені договором умови та строки, а генпідрядник зобов'язується надати субпідрядникові фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об'єкті (п. 1.1. договору). У відповідності до п. 2.1 договору, будівельні роботи на об'єкті виконуються з матеріалів та устаткування субпідрядника та виконаними повинні бути протягом 30 днів з моменту підписання договору (п. 3.1 договору).

Факт надання послуг підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в від 30.05.2012 року за травень 2012 року, згідно якого загальна вартість робіт становить 57000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9500,00 грн. Вказаний акт містить детальний опис та локальний кошторис робіт, що було виконано. За наслідками надання послуг між ТзОВ "СВН-Антарекс" та ПП "Гранекс" було також складено акт № 497 від 30.05.2012 року на аналогічну суму.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що оплата отриманих послуг здійснювалась позивачем на ТзОВ "СВН-Антарекс" у відповідності до довідки про вартість виконаних будівельних робіт ф. КБ-3 за травень 2012 року на підставі рахунку на оплату № 466 від 30.05.2012 року на суму 57000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9500,00 грн. Доказами оплати є наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 203 від 11.06.2012 року на суму 28500,00 грн. з призначенням платежу - за підготовчі роботи згідно рахунку № 466 від 30.05.2012 року, а також, копія платіжного доручення № 306 від 28.08.2012 року на суму 28500,00 грн., в т.ч. ПДВ 4750,00 грн., з призначенням платежу - за підготовчі роботи згідно договору № 11 від 06.08.2012 року про відступлення права вимоги від ТзОВ "СВН-Антарекс" до ПП "Унісон Дизайн" (копія якого наявна в матеріалах справи).

ПП "Гранекс" сформовано податковий кредит травня 2012 року на підставі податкової накладної № 165 від 30.05.2012 року на суму 57000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9500,00 грн., виписаної ТзОВ "СВН-Антарекс", яка не містить недоліків в оформленні.

Крім того, 10.04.2012 року між ПП "Гранекс" (замовник) та ТзОВ "Альбіон 2011" (виконавець) укладено договір за № 28, згідно якого відповідно до наданої замовником інформації (матеріалів), виконавець зобов'язується виконати розробку програмного забезпечення у вигляді HTML - коду рекламного сайту за адресою www.granex.com.ua , виконати його текстове та графічне наповнення, забезпечити його просування шляхом розміщення реклами сайту на інших веб-ресурсах. (п. 1 договору). Дія договору припиняється 10.07.2012 року, тобто, через три місяці з моменту його підписання. (п. 5.1 договору). У відповідності до п. 6 договору, вартість послуг із розміщення реклами в мережі Інтернет, яка включає розробку HTML-коду сайту www.granex.com.ua,дизайну сайту www.granex.com.ua , розміщення та опису графічної інформації, створення та розміщення текстового наповнення, розміщення зовнішніх посилань на сайт, становить 28750,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Факт надання послуг виконавцем ТзОВ "Альбіон 2011" замовнику ПП "Гранекс" підтверджено відповідними актами № 1182 від 24.05.2012 року на суму 28750,00 грн., в т.ч. ПДВ 4791,67 грн. та № ОУ-041676/12/05 від 31.05.2012 року на суму 47,36 грн., в т.ч. ПДВ 07,89 грн., а саме існування сайту - print-screen веб-сторінок з www.granex.com.ua та переліком Інтернет-ресурсів, де розміщено ссилку на www.granex.com.ua . Крім того, зміст сайту "доставка і монтаж виробів з каменя по всій Україні", "гранітна бруківка та благоустрій", "фасади та вхідні групи", "сходи з каменю", "каталог каменю" відповідає змісту видів діяльності ПП "Гранекс", зазначених в статуті та довідці АА № 722124 з ЄДРПОУ.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що оплата отриманих послуг здійснювалась позивачем на підставі рахунку на оплату № 1228 від 24.05.2012 року згідно договору № 28 від 10.04.2012 року щодо послуг - розміщення реклами в мережі Інтернет - на загальну суму 28750,00 грн., в т.ч. ПДВ 4791,67 грн. Доказом часткової сплати є наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 204 від 11.06.2012 року на суму 15750,00 грн. з призначенням платежу - за підготовчі роботи згідно рахунку № 1228 від 24.05.2012 року, а також, копія платіжного доручення № 305 від 28.08.2012 року на суму 13000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2166,67 грн. з призначенням платежу - оплата боргу згідно договору № 3 від 01.08.2012 року про відступлення права вимоги від ТзОВ "Альбіон 2011" до ТзОВ "Вегрус" (копія наявна в матеріалах справи).

ПП "Гранекс" сформовано податковий кредит травня 2012 року на підставі податкової накладної № 94 від 24.05.2012 року на суму 28500,00 грн., в т.ч. ПДВ 4791,67 грн., виписаної ТзОВ "Альбіон 2011", яка не містить недоліків в оформленні.

Крім того, 02.04.2012 року між ПП "Гранекс" (підрядник) та ПП "Контакт-М" (субпідрядник) укладено договір за № 7 про виконання лицювальних робіт натуральним каменем, згідно п. 1.1 якого підрядник доручає, а субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи з облицювання та обробки натурального каменю згідно із наданим кресленням, стандартами якості та діючими ДБН на об'єкті замовника, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Кн. Романа, 20/1. Розрахунок за виконані роботи підрядник проводить із субпідрядником впродовж 10 робочих днів з моменту підписання договору (п. 2.3). Термін дії договору з 02.04.2012 року по 31.1.2012 року (п. 6.1 договору).

Факт виконання підрядником умов договору про забезпечення субпідрядника необхідними інструментами та матеріалами для виконання роботи, передбаченої п. 1.3 договору, підтверджено відповідними актами приймання-передачі обладнання та інструментів від 03.05.2012 року, 21.05.2012 року, актом приймання-передачі матеріалів від 03.05.2012 року.

За наслідками виконаних робіт між субпідрядником ПП "Контакт-М" та генпідрядником ПП "Гранекс" підписано відповідний акт № 40 від 17.05.2012 року на суму 38999,98 грн., в т.ч. ПДВ 6500,00 грн.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що оплата отриманих послуг здійснювалась позивачем на підставі рахунку на оплату № 45 від 07.05.2012 року згідно договору № 7 від 02.04.2012 року щодо обробки та монтажу каменю в кількості 14,29 кв.м. на загальну суму 38999,98 грн., в т.ч. ПДВ 6500,00 грн. Доказом сплати є наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 205 від 11.06.2012 року на суму 18124,98 грн. з призначенням платежу - за підготовчі роботи згідно рахунку № 45 від 07.05.2012 року, а також копія платіжного доручення № 307 від 28.08.2012 року на суму 20875,00 грн., в т.ч. ПДВ 3479,17 грн. з призначенням платежу - за підготовчі роботи згідно договору № 8 від 27.07.2012 року про відступлення права вимоги від ПП "Контакт-М" до ПП "Унісон Дизайн" (копія наявна в матеріалах справи).

ПП "Гранекс" сформовано податковий кредит травня 2012 року на підставі податкової накладної № 10 від 17.05.2012 року на суму 38999,98 грн., в т.ч. ПДВ 6500,00 грн., виписаної ПП "Контракт-М", яка не містить недоліків в оформленні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що зміст господарських операцій з ТзОВ "СВН-Антарекс" та ПП "Контакт-М" відповідає видам діяльності ПП "Гранекс" за КВЕД - різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, покриття підлоги й облицювання стін, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Крім того, на підтвердження факту виконання робіт ТзОВ "СВН-Антарекс" та ПП "Контакт-М" для замовників позивачем представлено копії договорів про виконання зобов'язання самостійно або залученими силами з використанням свої матеріалів та устаткування монтажних робіт з облицювання натуральним каменем об'єктів по вул. Старознесенській, 70 та вул. Кн. Романа, 20/1 в м. Львові, укладені з ТзОВ "Ореста" 15.05.2012року № 265 та ПП "Кейтерінг-сервіс" 09.04.2012 року № 250.

Відповідно до п. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 9 цього ж Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п.2 Положення. Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно п. 2.4 даного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця та вартості оплачених послуг - до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Первинні та інші документи, що були надані під час проведення документальної перевірки ПП Гранекс" та подані в ході судового розгляду на підтвердження позовних вимог, зокрема, податкові накладні, акти про надання послуг, акти приймання виконаних робіт, рахунки на оплату, довідки про вартість виконаних робіт, договори про надання послуг, платіжні доручення тощо підтверджують зв'язок понесених витрат позивача по придбанню послуг з розробки програмного забезпечення, підготовчих земляних робіт, обробки та монтажу каменю з його господарською діяльністю. Зазначені документи в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", є первинними документами, оформлені належним чином та містять необхідні реквізити та інформацію. Доказів того, що вказані первинні (податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними представником відповідача не надано.

А, отже, такі первинні бухгалтерські документи є підставою для формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту.

Як вбачається з акта документальної перевірки № 435/22-10/36610407 від 28.12.2012 року, підставою для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами стали акти про неможливість проведення зустрічних звірок цих контрагентів та висновки податкових органів про те, що вони (контрагенти) не мають основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ, зазначенні контрагенти не знаходяться за місцем реєстрації тощо. На думку суду, зазначені обставини безпідставно були наведені перевіряючими в акті від 28.12.2012 року, без жодного зазначення того, яким саме чином вони перешкоджали здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, зазначені обставини жодним чином не перешкоджають контрагентам позивача провадити господарську діяльність силами інших суб'єктів підприємницької діяльності за плату на підставі відповідних угод.

В актах про неможливість проведення зустрічних звірок, на які покликались ревізори в своїх висновках, висновок щодо відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності не може заслуговувати на увагу, оскільки чинне законодавство України не визначає норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим доводи інспекторів податкової служби щодо відсутності таких умов мають виключно оціночний характер та базуються на припущеннях. Відсутність у податкового органу можливості перевірки суб'єкта підприємницької діяльності теж не може слугувати беззаперечним доказом наявності фіктивності такого підприємства.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, акт перевірки від 28.12.2012 року, що є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених позивачем і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Наведене також підтверджується листом заступника ДПА України від 29.09.2010 року, адресованого головам державних податкових адміністрацій в областях, АРК, містах Києві та Севастополі.

Тобто, висновки представників ДПІ у Личаківському районі м. Львова спираються не на дослідженнях та аналізі первинних документів, що були надані для проведення документальної перевірки, а є похідними від висновків актів неможливість проведення зустрічних звірок, складених іншими податковими органами.

Слід також зазначити, що представником відповідача описані в акті перевірки позивача від 28.12.2012 року представлені не були, в зв'язку з чим у суду була відсутня можливість самостійно дослідити інформацію, викладену в таких.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ПП "Гранекс" первинних бухгалтерських документів достатньо для висновку про реальність господарських операцій з ПП "Контакт-М" за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року, ТзОВ "Альбіон 2011" за період грудень 2011 року, січень 2012 року, травень 2012 року, ТзОВ "СВН-Антарекс" за травень 2012 року.

Як вже було зазначено вище, позивачем податковий кредит травня 2012 року на суму 20792,00 грн. сформовано на підставі податкових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, що не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством порядку.

Також, судом встановлено реальність операцій з ПП "Контакт-М", ТзОВ "Альбіон 2011", ТзОВ "СВН-Антарекс" в І півріччі 2012 року, на підставі яких позивачем було включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, суму в 32500,00 грн.

Слід також зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем, підрядником, виконавцем робіт (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженнями позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 28.12.2012 року. Іншого ДПІ у Личаківському районі м. Львова в судовому засіданні доведено не було.

Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, про безтоварність та нереальність укладених позивачем з ПП "Контакт-М", ТзОВ "Альбіон 2011", ТзОВ "СВН-Антарекс" в І півріччі 2012 року договорів не є обґрунтованими, не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Водночас, доказування не може базуватись на припущеннях в силу ст.ст. 69-70 КАС України.

Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірними спірні податкові повідомлення-рішення, якими ПП "Гранекс" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

А, відтак, відсутні і підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України.

Звідси, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0000122210/819, № 0000132210/820 від 15.01.2013 року є протиправними і підлягають скасуванню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 345,21 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України користь ПП "Гранекс".

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби 15.01.2013 року № 0000122210/819 та № 0000132210/820.

Стягнути з Державного бюджету України в користь приватного підприємства "Гранекс" (ЄДРПОУ 36610407) 345,21 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26.05.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.