Постанова

від 23.08.2011 по справі 5002-28/1785-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 серпня 2011 року Справа № 5002-28/1785-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сотула В.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Хачатуряна Севака Аветісовича, довіреність № 451 від 01.02.11, приватне підприємство "Кенгуру";

відповідача: не з`явився, приватне підприємство "Центральне торгове об'єднення";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 06 червня 2011 року у справі №5002-28/1785-2011

за позовом приватного підприємства "Кенгуру" (вул. Лугова, 6, будівля 109,Сімферополь,95033)

до приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" (пр. Кірова, 1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про стягнення 6550,36 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, приватне підприємство „Фірма „Кенгуру", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання", про стягнення основного боргу у сумі 5935,52 грн., пені у сумі 319,95 грн., 3 % річних у сумі 61,93 грн., інфляційних витрат у сумі 232,96 грн., а всього суми у розмірі 6550,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 01 травня 2010 року № 40 в частині оплати за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2011 року (суддя С.О.Лукачов) у справі № 5002-28/1785-2011 позов задоволено.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції зазначив про доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки від 01 травня 2010 року № 40 в частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар.

Не погодившись з прийнятим судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами для скасування судового рішення відповідач вважав неповне з'ясування судом усіх обставин у справі, невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказував, що протягом вирішення цього спору позивачем не доведений факт отримання товару у відповідність до умов спірного договору повноважною особою приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання" .

Крім того, відповідач стверджував, що нарахування 3 % річних та інфляційних витрат є видом юридичної відповідальності, а тому стягнувши з відповідача ці суми одночасно з пенею, суд фактично двічі притягнув його до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України.

04 липня 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив приватного підприємства „Фірма „Кенгуру" на апеляційну скаргу приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання" (а.с. 76-77 том 1), у якому позивач просив переглянути в апеляційному порядку рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2011 року у справі № 5002-28/1785-2011, скасувавши його в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 5935,52 грн., суми 3 % річних у розмірі 204,16 грн. та прийнявши нове рішення про стягнення суми основного боргу у розмірі 4914,18 грн., суми 3 % річних у розмірі 49,01 грн., суми пені у розмірі 253,23 грн. та інфляційних витрат у розмірі 161,64 грн. В частині стягнення державного мита у розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу рішення місцевого суду залишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що при здійсненні розрахунку суми основної заборгованості позивачем були допущені помилки, а саме необґрунтовано включено до неї суму у розмірі 720,90 грн. на підставі накладної від 19 жовтня 2010 року № РН К- 13961 та суму у розмірі 313,00 грн. згідно з накладною від 09 листопада 2010 року № РН К -15008.

Позивач також вказував, що 31 січня 2011 року між сторонами у справі був підписаний акт взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача на зазначену дату складала 5538,04 грн. При цьому, до звернення позивача з цим позовом до господарського суду з приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання" вже було стягнуто частину заборгованості за спірним договором та на дату прийняття оскарженого рішення несплаченою залишилась сума тільки у розмірі 4914,18 грн.

У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 23 серпня 2011 року, з`явився представник позивача - приватного підприємства „Фірма „Кенгуру", який підтримав свій відзив від 04 липня 2011 року .

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції повторно не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про причини неявки представника від приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання" на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду не надходило.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням наявних у справі доказів, вважаючи їх наявними для вирішення спору, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача, оскільки його явку не визнано обов'язковою.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01 травня 2010 року між приватним підприємством „Фірма „Кенгуру" (постачальник) та приватним підприємством „Центральне торгове об'єднання" (покупець) укладений договір поставки № 40 (а.с.13 том 1), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати товар у власність покупця, а покупець прийняти цей товар та своєчасно здійснити його сплату на умовах та в порядку, передбаченому даним договором.

Асортимент, кількість та ціна товару зазначаються у витратних та податкових накладних, які свідчать про приймання товару та є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2.).

Згідно з пунктом 1.4. договору поставки від 01 травня 2010 року право власності на товар, який передається, а також ризик його випадкової загибелі або пошкодження, переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін приймально-передавальних документів, які свідчать про момент прийняття товару.

Пунктом 2.2.2 спірного договору зумовлено, що покупець зобов'язаний своєчасно сплатити товар, переданий йому у власність постачальником, у порядку, передбаченому розділом 5 договору.

Датою поставки конкретної партії товару вважається дата отримання товару покупцем (пункт 3.4.).

Ціна товару та порядок розрахунків визначені у розділі 4 наведеної угоди.

Так, у пункті 4.1. договору №40 вказано, що постачальник поставляє покупцю товар (товарний кредит) за цінами, зазначеними у витратних накладних. В залежності від політики їх утворення , ціни можуть бути змінені постачальником, при цьому ціни на вже поставлені покупцю товари зміні не підлягають.

Загальна вартість конкретної партії товару зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 5.2.).

Відповідно до пункту 4.3. спірного правочину розрахунки за отриманий товар (товарний кредит) здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або в касі постачальника.

Пунктом 4.4. договору поставки № 40 визначений обов'язок покупця сплатити вартість кожної поставленої партії товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання даної партії товару.

Договір діє з моменту його підписання сторонами та до 31 грудня 2010 року (пункт 6.1.).

До матеріалів справи позивачем надані видаткові накладні: від 12 жовтня 2010 року № К-13706 на суму 110,86 грн.; від 15 жовтня 2010 року № К-13881 на суму 145,50 грн.; від 19 жовтня 2010 року № К- 13961 на суму 720,90 грн.; від 22 жовтня 2010 року № К-14040 на суму 226,80 грн.; від 26 жовтня 2010 року № К-14088 на суму 316,70 грн.; від 29 жовтня 2010 року № К-14178 на суму 163,20 грн.; від 09 листопада 2010 року № К-15008 на суму 313,00 грн.; від 02 листопада 2010 року № К-14452 на суму 36,00 грн.; від 16 листопада 2010 року № К-15217 на суму 232,30 грн.; від 12 листопада 2010 року № К-15156 на суму 339,00 грн.; від 23 листопада 2010 року № К-15680 на суму 166,60 грн.; від 19 листопада 2010 року № К-15290 на суму 111,60 грн.; від 14 грудня 2010 року № К-16489 на суму 568,66 грн.; від 26 листопада 2010 року № К-15744 на суму 75,40 грн.; від 21 грудня 2010 року №КК16702 на суму 440,40 грн.; від 17 грудня 2010 року №К-16654 на суму 500,82 грн.; від 31 грудня 2010 року № К-16909 на суму 56,40 грн.; від 28 грудня 2010 року № К-16841 на суму 209,50 грн.; від 27 жовтня 2010 року № К-14111 на суму 110,30 грн.; від 20 жовтня 2010 року № К-13979 на суму 80,40 грн.; від 13 листопада 2010 року № К-15162 на суму 106,10 грн.; від 06 листопада 2010 року № К-14581 на суму 84,60 грн.; від 24 листопада 2010 року № К- 15693 на суму 123,00 грн.; від 17 листопада 2010 року № К-15237 на суму 75,00 грн.; від 11 грудня 2010 року № К- 16199 на суму 97,70 грн.; від 01 грудня № К-15820 на суму 130,40 грн.; від 17 грудня 2010 року № К-16650 на суму 69,00 грн.; від 29 грудня 2010 року № К-16870 на суму 173,50 грн.; від 28 грудня 2010 року № К-16826 на суму 138,00 грн. (а.с.14-28 том 1).

Втім, з позовної заяви слідує, що сплата товару, отриманого відповідачем на підставі вказаних накладних, проведена ним лише частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 5935,52 грн.

03 лютого 2011 року за вих. № 60 приватне підприємство „Фірма „Кенгуру" звернулось до відповідача з претензією, у якій вимагало сплатити заборгованість за спірним договором у зазначеному вище розмірі (а.с.29 том 1).

Звертаючись із цим позовом до господарського суду позивач вказував, що оскільки у добровільному порядку ця претензія приватним підприємством „Центральне торгове об'єднання" задоволена не була, ним також здійснене нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань .

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що спір у цій справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем прийнятих зобов'язань з оплати товару, отриманого відповідно до договору поставки від 01 травня 2010 року № 40.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Факт поставки позивачем товару на загальну суму 6013,78 грн. у відповідність до договору поставки від 01 травня 2010 року № 40 підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними, виданими у період з жовтня по грудень 2010 року (а.с. 14-28 том 1).

Зазначені накладні підписані представниками обох сторін без жодних зауважень.

Отже, судова колегія вважає, що факт прийняття відповідачем товару на вищевказану суму є належним чином встановленим.

При цьому, апеляційна інстанція відхиляє посилання заявника скарги на відсутність в матеріалах справи довіреності повноважного представника приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання", яка, за твердженнями сторони, мала бути отримана представником продавця одномоментно з передачею покупцю спірного товару.

Так, відповідно до пункту 1.4. договору поставки від 01 травня 2010 року право власності на товар, який передається, а також ризик його випадкової загибелі або пошкодження, переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін приймально-передавальних документів, які свідчать про момент прийняття товару.

Таким чином, за умовами спірного договору, посвідчення факту поставки товару, в першу чергу, пов'язується з підписанням сторонами відповідної накладної.

Крім того, як слідує з наданих позивачем в суді апеляційної інстанції завірених виписок по особовому банківському рахунку (а.с. 131- 144 том 1, 1-149 том 2, 1-87 том 3), товар, зазначений у приведених вище видаткових накладних, був частково сплачений відповідачем, що також підтверджує факт його отримання покупцем.

Згідно з пунктом 5.4. договору поставки № 40 покупець зобов'язався сплатити вартість кожної поставленої партії товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання даної партії товару.

Датою поставки конкретної партії товару вважається дата отримання товару покупцем (пункт 3.4.).

Позивач у позовній заяві стверджував, що розрахунки за отриманий на підставі зазначених вище видаткових накладних товар проведені відповідачем не в повному обсязі та несплаченою залишилась сума у розмірі 5935,52 грн.

Задовольняючи вимоги позову про стягнення з приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання" суми основної заборгованості у наведеному розмірі, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували її оплату відповідачем.

Однак, обставини здійснення сторонами розрахунків за спірним договором судом не досліджувались, а правильність розрахунку ціни позову не перевірялась, звірення взаємних розрахунків між сторонами не призначалось.

Тобто суд не з'ясував усіх обставин справи, обмежившись дослідженням письмових доказів, які були додані до позовної заяви.

Між тим, відповідно до акту взаємних розрахунків сторін від 31 січня 2011 року (а.с.78 том 1), складеного до прийняття оскарженого судового рішення та наданого позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, заборгованість приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання" у спірному зобов'язанні станом на вказану дату склала 5538,04 грн.

Більш того, як слідує зі змісту відзиву позивача на апеляційну скаргу (а.с. 76-77 том 1),частина цієї суми була сплачена відповідачем, а фактичний розмір його заборгованості на момент прийняття оскарженого судового рішення складав 4914,18 грн.

Враховуючи зазначені розбіжності, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 липня 2011 року (а.с. 92-95 том 1) сторони були зобов`язані здійснити звірення взаємних розрахунків за договором від 01 травня 2010 року № 40.

Згідно з актом взаємних розрахунків від 21 липня 2011 року (а.с. 99 том 1), який складений сторонами станом на 31 грудня 2010 року на вимогу господарського суду апеляційної інстації, несплаченим приватним підприємством „Центральне торгове об'єднання" за наведеними вище видатковими накладними (а.с.14-28 том 1) залишився товар на суму 4914,18 грн., що також підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за спірний період часу (а.с. 131- 144 том 1, 1-149 том 2, 1-87 том 3).

Таким чином, зазначені вимоги позову належало задовольнити частково, стягнувши з приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання" в судовому порядку суму основної заборгованості за договором поставки № 40 у розмірі 4914,18 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Встановлений у пункті 5.1. договору поставки від 01 травня 2010 року розмір пені наведеним приписам відповідає.

Втім, розрахунок пені за час прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань має бути проведений, виходячи з розміру основної заборгованості приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання", встановленого судом апеляційної інстанції .

Детально перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем до відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 80-81 том 1), судова колегія вважає його вірним, оскільки він здійснений з дотримання вимог приведених вище правових норм, встановленого розміру заборгованості відповідача та по кожній видатковій накладній окремо.

Отже, стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 253,23 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару в строк та ретельно перевіривши розрахунки позову в цій частині вимог, суд першої інстанції зробив у рішенні правильні висновки щодо виникнення у відповідача обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням 3 % та індексу інфляції.

Згідно з розрахунком позивача, доданого до відзиву на апеляційну скаргу, з яким погоджується апеляційна інстанція (а.с.82 -85 том 1), стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних у розмірі 49,01 грн. та збитків від інфляції у розмірі 161,64 грн.

При цьому апеляційна інстанція вважає хибними доводи заявника апеляційної скарги, що 3 % річних та інфляційні втрати відносяться до видів юридичної відповідальності за порушення договірного зобов'язання, а тому їх стягнення одночасно з пенею суперечить приписам статті 61 Конституції України, якою зумовлена неможливість притягнення особи двічі до юридичної відповідальності за одне й те саме порушення.

Так, в інформаційному листі Верховного Суду України від 15 липня 2005 року № 3.2.-2005 викладена правова позиція щодо природи трьох процентів річних та індексу інфляції, які передбачені статтями 214 Цивільного кодексу УРСР та 625 Цивільного кодексу України.

Верховним Судом України, зокрема, зазначено, що грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Тобто, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже, з огляду неповне з'ясування господарським судом обставин справи, що призвело до невірного вирішення позову в частині визначення розміру заборгованості відповідача, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позов належить задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 26 серпня 2011 року.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 1,3 ), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Центральне торгове об'єднання" задовольнити частково.

2 . Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2011 року у справі № 5002-28/1785-2011 скасувати частково, виклавши пункти 1-2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Центральне торгове об'єднання" (вул. пр. Кірова, 1, місто Сімферополь, 95000, ЄДРПОУ 31095569, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь приватного підприємства "Кенгуру" (вул. Лугова, 6, будів. 109, ЄДРПОУ 36228438 ) суму основної заборгованості у розмірі 4914,18 грн., 3 % річних у розмірі 49,01 грн., збитки від інфляції у розмірі 161,64 грн., пеню у розмірі 253,23 грн., а також витрати по оплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

3 . Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ. Головуючий суддя В.В.Сотула

Судді В.І. Гонтар

В.А. Лисенко

Розсилка:

1. приватне підприємство "Кенгуру" (вул. Лугова, 6, будівля 109, місто Сімферополь,95033)

2. приватне підприємство "Центральне торгове об'єднання" (пр. Кірова, 1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)