Постанова

від 21.05.2013 по справі 812/3714/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2013 року Справа № 812/3714/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Волковій С.О.,

за участю:

представника позивача: Пропльоткіної Н.В.,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Комунального підприємства «Валуйський сількомунгосп» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Валуйський сількомунгосп» про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідач є платником збору на обов'язкове державне соціальне страхування, що має найману робочу силу, зареєстрований в Жовтневій міжрайонній виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за №440120002180. Згідно сформованого звіту ф4 ФСС з ТВП за відповідачем існує заборгованість у сумі 1000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача зменшив позовні вимоги у зв'язку з частковою сплати заборгованості відповідачем та просив стягнути з КП «Валуйський сількомунгосп» заборгованість у сумі 360,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрований Управлінням економіки Станично-Луганської районної державної адміністрації та перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, чим прийняв на себе зобов'язання страхувальника та повинен сплачувати страхові внески до Фонду.

Відповідно до ст.14 Закону України від 14.01.1998 № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011.

Частиною 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» діяв порядок, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-111.

Відповідно ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» роботодавець є страхувальником для осіб, зазначених у ч. 1 ст. 6 цього Закону, а це особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначено правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» виконавча дирекція Фонду, серед іншого:

1) забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

2) здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

3) представляє інтереси страховика в судових та інших органах.

Згідно п.2 ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно п.4 ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції від 01.01.2011 року зі змінами та доповненнями) страхувальник зобов'язаний вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Розмір страхових внесків та порядок їх обчислення і спати роботодавцями та застрахованими особами було визначено Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 № 2213-111 та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16 (далі Інструкція № 16).

Пунктом 5.1 Інструкції №16 передбачено, що нарахування збору до Фонду здійснюється страхувальниками за чинними ставками. При цьому не мають значення джерела фінансування виплат, статті витрат і види платіжних документів. Згідно п. 5.5 вказаної Інструкції перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банку.

Статтею 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, не застосовується.

Судом встановлено, що 11.10.2012 відповідачем було подано до Фонду звіт за формою Ф4-ФСС з ТВП за 9 місяців 2012 року.

Відповідачем у звіті по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за 9 місяців 2012 року самостійно визначено суму заборгованості у розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем самостійно визначено суму страхових внесків, яку він зобов'язаний сплати у порядку та строки, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»

Щодо посилання відповідача у своїх запереченнях на те, що підприємством було відшкодовано працівникам лікарняні листи на суму - 1227,33 грн., про що було зазначено у звіті за ІІ квартал 2012 року та, які на даний час не перераховано позивачем, а тому у підприємства взагалі відсутній борг, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р. № 2240-111 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за основним місцем роботи.

Умови фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників для надання ними матеріального забезпечення визначено у порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам для надання матеріального за рахунок коштів Фонду, затвердженого постановою правління Фонду від 22.12.2010р. №26 (далі Порядок № 26).

Фінансування страхувальників-роботодавців за Порядком №26 для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними (міжрайонними), міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників-роботодавців робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за її видами за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою , яка подається до робочого органу Фонду за місцем обліку страхувальника. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України № 2240 страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону України № 2240.

Під час розгляду справи, представником відповідача було надано платіжне доручення № 40 від 08.05.2013 про часткову сплату страхових внесків в сумі 640,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача на час розгляду справи складає 360,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у звіті за 9 місяців 2012 року у графі - 10 вказано «Зобов'язання Фонду на кінець звітного періоду» - 1227,73 грн. (а.с. 10).

Як встановлено у судовому засіданні, сума - 1227, 33 грн. була виплачена відповідачем на відшкодування лікарняних листів. На час виплати відповідачем вказаних сум, діяв Порядок № 26, який передбачав, що фінансування страхувальників здійснюється на підставі заяви - розрахунку. Тобто, вказаний порядок, передбачає, що Фонд здійснює фінансування страхувальника лише на підставі належним чином оформленої заяви - розрахунку, яка повинна містити інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення. Оскільки відповідач не звертався із вказаною заявою - розрахунком до Фонду про фінансування матеріального забезпечення за лікарняними листами у сумі 1227,33 грн., у позивача відсутні підстави для проведення вказаних виплат. Також не передбачено вказаним порядком і залік сплачених страхувальником сум на відшкодування лікарняних листів в рахунок майбутніх зобов'язань перед Фондом. Внаслідок чого, у даний час у Фонду відсутні підстави для перерахування відповідачу суми матеріального забезпечення - 1227,33 грн., а у відповідача відсутні підстави стверджувати, що вказана сума рахується як заборгованість Фонду перед підприємством.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що уточнені вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст.2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Комунального підприємства «Валуйський сількомунгосп» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Валуйський сількомунгосп» (91000, Луганська область, с. Валуйське, кв. Молодіжний, 6; і.к.31949791) на користь Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 13) на р/р 37172500100001 в ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 21785643, заборгованість у розмірі 360,00 грн. (триста шістдесят гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 27 травня 2013 року.

Суддя Н.В. Кравцова