Рішення

від 30.05.2013 по справі 906/472/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" травня 2013 р. Справа № 906/472/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Жигадло І.Б., дов. від 14.12.12р. № 266/10

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло.Комфорт" (смт.Вакуленчук Чуднівського району Житомирської області)

про стягнення 559745,23 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 559745,23 грн., з яких 486993,63 грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору № 06/10-2724ТЕ-10 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 20.12.10р., 37735,82 грн. пені, 29369,90 грн. 3% річних та 5645,88 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 29.05.13р. № 31/10-2493.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УГК" (покупець) договору № 06/10-2724ТЕ-10 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 20.12.10р. (а.с.17-24) та додаткових угод до даного договору: № 1 від 04.04.11р., № 2 від 03.10.11р. (а.с.25,26), позивач поставив відповідачу протягом січня - квітня 2011 року природний газ на загальну суму 486993,63 грн., що підтверджується відповідними актами передачі - приймання природного газ за вказаний період (а.с.27-30).

В письмових поясненнях від 29.05.13р. № 31/10-2493 позивач, посилаючись на рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.13р. у справі № 8/906/12/13-г між тими ж сторонами, вказав, що відповідач у даній справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло.Комфорт" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "УГК" (а.с.49-55).

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.13р. у справі № 8/906/12/13-г за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло.Комфорт" про стягнення 91833,18 грн. встановлено, що згідно витягу з ЄДРПОУ - ТОВ "Житло.Комфорт" є правонаступником ТОВ "УГК" (а.с.51-55).

Таким чином, рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.13р. у справі № 8/906/12/13-г в частині встановлення факту правонаступництва відповідача має преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі.

Згідно з абз.1 пп.1.1 договору, постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пп.1.2 цього договору.

Відповідно до пп.1.2 договору сторони погодили, що постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (далі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 683,5 тис. куб.м.

Згідно з пп.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті поставленого природного газу не виконав.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 486993,63 грн., що підтверджується розрахунком боргу (а.с.16), підписаними позивачем актами звіряння розрахунків станом на 28.02.13р. та станом на 30.04.13р. (а.с.31,45), письмовим поясненням представника позивача від 30.05.13р. (а.с.57) та іншими матеріалами справи.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Згідно з пп.7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов пп.4.1 цього договору, покупець зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (пп.9.3 договору).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 37735,82 грн., 29369,90 грн. та 5645,88 грн. (а.с.3-5).

Розрахунки обгрунтовані, відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 486993,63 грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору № 06/10-2724ТЕ-10 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 20.12.10р., 37735,82 грн. пені, 29369,90 грн. 3% річних та 5645,88 грн. інфляційних нарахувань.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло. Комфорт", 13246, смт.Вакуленчук Чуднівського району Житомирської області, ідентифікаційний код 31191608:

- на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка 1, ідентифікаційний код 31301827 - 486993,63 грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору № 06/10-2724ТЕ-10 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 20.12.10р., 37735,82 грн. пені, 29369,90 грн. 3% річних, 5645,88 грн. інфляційних нарахувань та 11194,90 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 30.05.13

Суддя Гансецький В.П.

Друк: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).