Постанова

від 16.04.2013 по справі 801/2654/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

16 квітня 2013 р. 11:07 Справа №801/2654/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімертех"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача - представник Травкіна Н.О.,

відповідач - не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімертех» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 04.03.2013р. №0000252203, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 395257 грн., з яких за основним платежем 388122 грн., штрафна санкція у розмірі 7135грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність висновків результатів перевірки, внаслідок чого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на відсутність з боку позивача порушень Податкового Кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Полімертех» і ТОВ «Енергоремонт».

Позивач вказує, що операції з даними контрагентами мали реальний характер, в результаті них були придбані товари та послуги, які були використані у господарській діяльності позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, причин и неявки не повідомив. Направив суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просить відмовити у його задоволенні .

Вивчивши обставини справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Полімертех» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Енергоремонт» (ЄДРПОУ 35674192) за період липень 2011р., ТОВ «ТД Дельта» (код ЄДРПОУ 35710387) за період червень 2011р. та їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС складений акт перевірки від 21.02.2013р. №1038/22-3/34459473 (далі - акт перевірки) (а.с.9-15), яким встановлені порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за червень 2011р. у розмірі 373854 грн., за липень 2011р. у розмірі 14268грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.03.2013р. №0000252203, яким збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ у на загальну суму 395257 грн., з яких за основним платежем 388122 грн., штрафна санкція у розмірі 7135грн. (а.с.16).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З акту перевірки вбачається, що висновки про зазначені порушення зроблені відповідачем в результаті встановлення нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентами, відсутності реального постачання контрагентами позивачу товарів (послуг) і відсутності у позивача підстав для формування податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що позивач мав відносини з ТОВ «ТД Дельта» та ТОВ «ПО «Енергоремонт» в результаті відносин з якими сформував податковий кредит з ПДВ у червні 2011р. на суму 373854грн. та у липні 2011р. у сумі 14268грн.

ТОВ "Полімертех» придбало у ТОВ «ТД Дельта» товар - труби.

Про постачання товару свідчать видаткові накладні: №РН - 0000157 від 15.06.11р. на суму 188231,40грн., у т.ч. ПДВ 31371,90грн. № РН - 0000155 від 14.06.11р. на суму 3043,56 грн., у т.ч. ПДВ 507,26 грн. №РН - 0000149 від 08.06.11р. на суму 1500 грн., у т.ч. ПДВ 250 грн., № РН - 00154/2 від 10.06.11р. на суму 11632,90грн., у т.ч. ПДВ 1938,82грн., №РН - 0000158 від 15.06.11р. на суму 19236,04 грн., у т.ч. ПДВ - 3206,01 грн., №РН - 0000160 від 18.06.11р. на суму 157 405,25 грн., у т.ч. ПДВ 26234,21 грн., №РН - 0000159 від 17.06.2011р. на суму 77096,45 грн. у т.ч. ПДВ 12849,41 грн., №РН - 0000161 від 20.06.2011р. на суму 136154,30 грн., у т.ч. ПДВ 22692,38 грн., № РН - 0000166 від 22.06.2011р. на суму 9031,20грн., у т.ч. ПДВ 1505,20 грн., № РН - 00167/1 від 22.06.11р. на суму 9683,40грн., у т.ч. ПДВ 1613,90 грн., №РН - 0000178 від 30.06.2011р. на суму 815 055,80грн., у т.ч. ПДВ 135842,63 грн. №РН - 0000176 від 29.06.2011р. на суму 815 055,80 грн. у т.ч. ПДВ 135 842,63 грн.

Постачальником ТОВ «ТД Дельта» виписані ТОВ "Полімертех» податкові накладні: №5 від 06.06.11р. на суму 188 231,40грн., у т.ч. ПДВ 31371,90грн., №10 від 08.06.2011р. на суму 3043,56 грн., у т.ч. ПДВ - 507,26 грн., № 11 від 08.06.11р. на суму 1500 грн., у т.ч. ПДВ 250 грн., №16 від 10.06.11р. на суму 11632,90грн., у т.ч. ПДВ 1938,82грн., №18 від 14.06.11р. на суму 19236,04 грн., у т.ч. ПДВ - 3206,01 грн., №22 від 15.06.11р. на суму 140656 грн., у т.ч. ПДВ 23442,67грн., №24 від 18.06.11р. на суму 93845,70грн., у т.ч. ПДВ 15640,95 грн., №26 від 20.06.11р. на суму 136154,30 грн., у т.ч. ПДВ 22 692,38 грн., №29 від 21.06.11р. на суму 9031,20грн., у т.ч. ПДВ 1505,20 грн., №36 від 22.06.11р. на суму 9683,40грн., у т.ч. ПДВ 1613,90 грн., №41 від 23.06.11р. на суму 1 630 111,600грн., у т.ч. ПДВ 271 685,27 грн.

Оплата товару відбувалась шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника, що підтверджується платіжними дорученнями: від 06.06.2011р. №231 на суму 188231,4грн., від 08.06.2011р. №236 на суму 3043,56 грн., від 14.06.2011р.№241 на суму 19236,04грн., від 15.06.2011р. №245 на суму 1327,48 грн., від 14.09.2011р. №245 на суму 140656 грн., від 21.06.2011р. №248 на суму 9031,2 грн., від 23.06.2011р. №250 на суму 50000 грн., від 23.06.2011р. №252 на суму 9683,40грн., від 23.06.2011р. №253 на суму 1630111,60 грн., від 04.07.2011р. №260 на суму 11632,90 грн., від 04.07.2011р. №261 на суму 1500 грн., від 08.07.2011р. №269 на суму 180000 грн.

Також ТОВ «Полімертех» мало взаємовідносини з ТОВ «ПО Енергоремонт» (ЄДРПОУ 35674192). Так, між ТОВ "Полімертех» (Замовник) та ТОВ «ПО Енергоремонт» (Виконавець) укладений договір надання транспортних послуг №0106/1 від 01.06.2011р. За умовами договору виконавець надає замовнику транспортні послуги з перевезення вантажу, у кількості та за адресою, згідно до заявок замовника протягом дії договору.

У ході виконання умов договору сторонами складені акти здачі - прийому робіт (надання послуг): № 2777 від 27.07.11р. на суму 19024 грн. у т.ч. ПДВ - 3170,66 грн., №2874 від 28.07.11р. на суму 19024 грн., у т.ч. ПДВ 3170,66 грн., № 2977 від 29.07.11р. на суму 28536,01грн., у т.ч. ПДВ 4756грн., №3074 від 30.07.11р. на суму 19024 грн., у т.ч. ПДВ 3170,66 грн., які свідчать про здійснення вантажних перевезень з м. Харкова до с. Водопойне, Чорноморського району.

ТОВ «ПО Енергоремонт» виписані позивачу податкові накладні: №2777 від 27.07.11р. на суму 19024грн., у т.ч. ПДВ 3170,66грн., податкова накладна №2874 від 28.07.11р. на суму 19024 грн., у т.ч. ПДВ 3170,66 грн., податкова накладна №2977 від 29.07.11р. на суму 28 536,01 грн., у т.ч. ПДВ 4756 грн., податкова накладна №3074 від 30.07.11р. на суму 19024грн., у т.ч. ПДВ 3170,66грн.

Оплата товару відбувалась шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця, що підтверджується платіжним дорученням: від 12.08.2011р. №315 на суму 85608,04грн.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПК України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Акт перевірки свідчить, що оформлені контрагентами позивача податкові накладні вивчалися відповідачем у ході проведення перевірки.

З аналізу створених у результаті документів вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та є належним підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, податкового кредиту з ПДВ.

Акт перевірки в свою чергу не містить даних щодо недоліків в оформленні вказаних вище документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів, перебування них за місцезнаходженням. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Таким чином, про здійснення господарських операцій та про правомірність формування позивачем податкового кредиту у сумі 388122 грн. свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також, що придбані товари (послуги) використовувалися ним у господарській діяльності.

Так, придбані товари у подальшому були реалізовані позивачем суб'єктам господарської діяльності, про що свідчать наступні первинні документи:

ТзОВ «Укркримстандарт» - видаткова накладна №РН - 0000272 від 30.06.2011р. на суму 825 941,37 грн., у т.ч. ПДВ 137656,89грн., №РН - 0000272 від 30.06.2011р. на суму 825 941,37 грн., у т.ч. ПДВ 137656,89грн., довіреність №1 від 23.06.2011р.

КП «Заожилводоканал» - видаткова накладна №РН - 0000264 від 24.06.2011р. на суму 18421,34 грн., у т.ч. ПДВ 3070,22грн., №РН-0000241 від 15.06.2011р. на суму 20628,37 грн., у т.ч. ПДВ 3438,06 грн., довіреність №20 від 23.06.2011р.

ТОВ «БК Консоль строй ЛТД» - видаткова накладна №РН - 0000258 від 23.06.2011р. на суму 18673,02 грн., у т.ч. ПДВ 3112,17грн., довіреність №575291/1200 від 21.06.2011р.

ТзОВ «Скадовська морська торгівельна компанія» - видаткова накладна №РН - 0000254 від 20.06.2011р. на суму 191250 грн., у т.ч. ПДВ 31875грн.,

ТОВ «Теплогазстрой» - видаткова накладна №РН - 0000253 від 20.06.2011р. на суму 299376 грн., у т.ч. ПДВ 49 896 грн., довіреність №358 від 16.06.2011р., видаткова накладна №РН - 0000248 від 17.06.2011р. на суму 78624 грн., у т.ч. ПДВ 13104грн.

ТОВ «Шеремет» - видаткова накладна №РН - 0000237 від 14.06.2011р. на суму 3610,20 грн., у т.ч. ПДВ 601,70грн., довіреність №71 від 14.06.2011р.

ТОВ «СП «Профіпласт» - видаткова накладна №РН - 0000232 від 10.06.2011р. на суму 13938,72 грн., у т.ч. ПДВ 2323,12грн., довіреність №150 від 11006.2011р.

ТОВ АПК «Авсень» - видаткова накладна №РН - 0000221 від 08.06.2011р. на суму 2977,8 грн., у т.ч. ПДВ 496,3грн., довіреність №170 від 08.06.2011р.

Отже, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту з ПДВ, а встановлені судом обставини спростовують виявлені перевіркою факти про відсутність реальності господарських операцій.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені в акті перевірки обґрунтування порушень податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що угоди між позивачем та контрагентами були виконані.

Посилання на дані актів про неможливість проведення зустрічної звірки відносно контрагентів позивача, на які посилається в акті відповідач, не містять конкретних даних про операції вчинені позивачем та його контрагентами, а викладена в них інформація щодо діяльності цих юридичних осіб та їх контрагентів, дані про дотримання ними законодавства при формуванні податкових зобов'язань та подачі податкової звітності та інша інформація про ведення ними господарської діяльності не є належним доказом відсутності фактичного постачання такими підприємствами товарів та послуг на замовлення позивача.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) контрагентами.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів (послуг).

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю або були не зареєстровані платниками ПДВ.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Господарські відносини між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів та послуг покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладалися та виконувалися за вільним волевиявленням його учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про виконання вказаних правочинів.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість.

За таких обставин суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 22.04.2013р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 04.03.2013р. №0000252203, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 395257 грн., з яких за основним платежем 388122 грн., штрафна санкція у розмірі 7135грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімертех» судові витрати у розмірі 2294грн. судових витрат шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.