Рішення

від 23.05.2013 по справі 904/3556/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.13р. Справа № 904/3556/13

За позовом Відкритого акціонерного товариства "ЗАВОД САНТЕХНІЧНИХ ЗАГОТОВОК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУНА", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 040 426, 10 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - Британчук М.В., представник, №165 від 21.05.2013р.;

від відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява відкритого акціонерного товариства "ЗАВОД САНТЕХНІЧНИХ ЗАГОТОВОК", м. Київ - далі по тексту - позивача до товариства з обмеженою відповідальністю "ГУНА", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача вартість втраченого майна у сумі 3 040 426,10грн. за довгостроковим Договором відповідального зберігання № б/н від 05.04.2010року разом з додатком до нього, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом підписання сторонами даного договору та скріплення його печатками.

Додатково, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 60 808,55грн., посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.04.2010року за № б/н між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір безоплатного відповідального зберігання майна позивача, відповідно до п.2.1 умов якого позивач 07.04.201р., згідно Акту приймання-передачі, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін, передав відповідачеві на відповідальне зберігання обумовлене сторонами майно загальною вартістю 3 040 426,10грн., яке відповідач прийняв без жодних зауважень, щодо його кількості, якості, вартості та прийняв на відповідальне зберігання.

14.09.12р. позивач листом № 261 звернувся до відповідача з запитом про підтвердження наявності переданого згідно Договору Майна та зазначенням дати його повернення позивачу у відповідь на який відповідач листом № 11 від 01.10.12р. повідомив позивача, що передане на зберігання згідно Договору майно було використано ним в господарському обороті, у зв'язку з чим не може бути повернуто позивачу, хоча позивач своєї згоди на використання відповідачем для власних потреб або передачу майна у користування третім особам відповідачу не надавав.

Умовами договору, а саме п. 3.4. Договору сторони передбачили, що у разі повної або часткової втрати, пошкоджені майна, відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна, згідно виставленого позивачем рахунку або претензії, у зв'язку з чим позивачем 04.04.13р., в порядку досудового врегулювання спору, на адресу відповідача було направлено претензію за № 107 з вимогою сплатити вартість втраченого майна у сумі 3 040 426,10грн., яку відповідач залишив без відповіді і задоволенню, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про примусове стягнення з відповідача на користь позивача 3 040 426,10грн. вартість втраченого відповідачем майна за умовами вищеназваного довгострокового Договору.

Відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги суду виконав частково, на вимоги суду надав Акт звірки взаєморозрахунків сторін, підписаний повноважними представниками сторін, станом на 23.05.2013року свою заборгованість перед позивачем за умовами вищеназваного договору у сумі 3 040 426,10грн. визнає у повному обсязі. Дану свою заборгованість перед позивачем відповідач визнає у повному обсязі і у відзиві на позов та просить суд розглянути справу без його участі. Крім цього, відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням у якому просить суд розстрочити виконання рішення суду на 2013-2014роки, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Ухвалою від 30.04.13р. господарський суд порушив провадження у справі та призначив розгляд справи до слухання з викликом сторін на 23.05.13р.

23.05.13р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за участю повноважного представника позивача, за відсутністю представника відповідача за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем та відповідачем додатково на вимоги суду в судове засідання і в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.10р. за № б/н між позивачем та відповідачем було укладено довгостроковий договір безоплатного відповідального зберігання майна позивача, відповідно до п.2.1 умов якого позивач 07.04.10р., згідно Акту приймання-передачі, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін, передав відповідачеві на відповідальне зберігання обумовлене сторонами майно загальною вартістю 3 040 426,10грн., яке відповідач прийняв без жодних зауважень, щодо його кількості, якості, вартості та прийняв на відповідальне зберігання, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду та визнається відповідачем у повному обсязі у відзиві на позов.

14.09.12р. позивач листом № 261 звернувся до відповідача з запитом про підтвердження наявності переданого згідно Договору Майна та зазначенням дати його повернення позивачу у відповідь на який відповідач листом № 11 від 01.10.12р. повідомив позивача, що передане на зберігання згідно Договору майно було використано ним в господарському обороті, у зв'язку з чим не може бути повернуто позивачу, хоча позивач своєї згоди на використання відповідачем для власних потреб або передачу майна у користування третім особам відповідачу не надавав, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду та визнається відповідачем у повному обсязі у відзиві на позов.

Умовами договору, а саме п. 3.4. Договору сторони передбачили, що у разі повної або часткової втрати, пошкодженні майна, відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна, згідно виставленого позивачем рахунку або претензії, у зв'язку з чим позивачем 04.04.13р., в порядку досудового врегулювання спору, на адресу відповідача було направлено претензію за № 107 з вимогою сплатити вартість втраченого майна у сумі 3 040 426,10грн., яку відповідач залишив без відповіді і задоволенню, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою про примусове стягнення з відповідача на користь позивача 3 040 426,10грн. вартість втраченого відповідачем майна за довгостроковим Договором відповідального зберігання № б/н від 05.04.10р. разом з додатком до нього, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом підписання сторонами даного договору та скріплення його печатками.

Додатково, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 60 808,55грн., посилаючись на те, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Позивачем в судовому засіданні, на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, отже обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього, а оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до вимог ст . 193 Господарського кодексу України, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Умовами договору, а саме п. 3.4. Договору сторони передбачили, що у разі повної або часткової втрати, пошкодженні майна, відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна, згідно виставленого позивачем рахунку або претензії.

Відповідно до п. 3.5. умов Договору, відповідач не має права користуватись Майном або передавати Майно у користування третім особам, крім випадків, узгоджених із позивачем, за умови, що таке узгодження оформлюється письмово.

Відповідно до п. 5.1. умов Договору, відповідач несе відповідальність за втрату, нестачу чи ушкодження зберігаємого майна.

Відповідно до п. 5.2. умов Договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, спричинені втратою, нестачею чи ушкодженням зберігаємого майна, згідно претензії виставленої позивачем.

20.02.13р. з метою визначення ринкової вартості втраченого відповідачем майна, позивачем на договірних засадах було залучено незалежного експерта-оцінювача, який 28.02.13р. встановив, що ринкова вартість втраченого відповідачем майна становить 3 040 426,10грн.

04.04.13р., в порядку досудового врегулювання спору, на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 107 з вимогою сплатити вартість втраченого майна у сумі 3 040 426,10грн., тобто станом на день пред'явлення позову відповідь на претензію від відповідача не надходила, борг відповідачем не сплачено.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі, тобто позивачами та відповідачами, можуть бути підприємства, установи та організації, що в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Факт прийняття відповідачем від позивача матеріальних цінностей на відповідальне зберігання на загальну суму 3 040 426,10грн. повністю підтверджується Актом приймання-передачі, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін від 07.04.13р. та визнається відповідачем у повному обсязі у відзиві на позов та в Акті звірки взаєморозрахунків сторін, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого печатками сторін.

Відповідно до пункту 3.5 умов договору відповідач не має права користуватися та розпоряджатися матеріальними цінностями позивача.

Відповідно до п.п.2.2 та 8.1 Договору сторони домовились, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків вони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Як свідчать матеріали справи, додаткові угоди з приводу форми відшкодування збитків внаслідок нестачі сторони в письмовій формі не укладалися.

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку свідчить, що вартість нестачі матеріальних цінностей переданих позивачем відповідачеві на відповідальне зберігання складає 3 040 426,10грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання, положення якого регулюються розділом 1 глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України відшкодування збитків є формою господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ст.949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Отже, відповідно до норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зберігання свідчить, що основним зобов'язанням зберігача є прийняття на зберігання, вчинення заходів для забезпечення схоронності майна та повернення майна зі зберігання у відповідній кількості, такого самого роду та такій саме якості, визначеними умовами договору.

З огляду на умови ст. 949 -951 Цивільного кодексу України, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача вартості втраченого майна у сумі 3 040 426,10грн. за довгостроковим Договором відповідального зберігання № б/н від 05.04.2010року разом з додатком до нього, укладеного між позивачем та відповідачем шляхом підписання сторонами даного договору та скріплення його печатками, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України та визнані відповідачем у повному обсязі, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду залишити без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 60 808,55грн. покладаються у повному обсязі на відповідача, оскільки дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.216, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 610, 611, 936, 942, 949, 950 Цивільного кодексу України країни, ст.ст. 4, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГУНА" (49099, м. Дніпропетровськ, вул. Матлахова, 14; ідентифікаційний код 33159739) на користь відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 24; ідентифікаційний код 05503272) 3 040 426,10грн. (три мільйона сорок тисяч чотириста двадцять шість грн. 10 коп.) - вартість втраченого майна; 60 808,55грн. (шістдесят тисяч вісімсот вісім грн. 55 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ГУНА" (49099, м. Дніпропетровськ, вул. Матлахова, 14; ідентифікаційний код 33159739) про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко Повне рішення складено 27.05.13р. Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко