Постанова

від 21.05.2013 по справі 826/4963/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2013 року № 826/4963/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Сюйва І.В. (дов. від 08.04.2013р.)

від відповідача: Оксененко К.П. ( дов. від 18.02.2013р. №742/9/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіамакс Едвертазінг» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ 0000292250, 0000322250 від 27 березня 2013 року.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.05.2013 року в 10год. 29хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіамакс Едвертазінг» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (далі по тексту також - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ 0000292250, 0000322250 від 27 березня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні рішення є протиправними, не відображають фактичних обставин справи та приписам податкового законодавства, порушують законні права та інтереси позивача, відтак позов просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Медіамакс Едвертайзінг» з питань взаємовідносин з ТОВ «Сенс Медіа Маркет» (код за ЄДРПОУ № 37566438) щодо правильності формування податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р., та щодо правильності формування податку на прибуток за II квартал 2011 року.

За результатами проведення перевірки позивача складено Акт № 906/22-521/37397127 (надалі також - акт) від 12 березня 2013 року.

Як вбачається із акту відповідачем у ході перевірки виявлено наступні порушення: 1. Вимог п. п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 п .138.2 ст. 138, п. 138. 7 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, Податкового кодексу України №2755-VI, а саме, ТОВ «Медіамакс Едвертайзінг» по взаємовідносинах з ТОВ «Сенс Медіа Маркет» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 272 964 грн. в. т.ч. за II квартал 2011 року на суму 272 964 грн. та штрафної санкції в сумі 1,00 грн.

2. Вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI, a саме, ТОВ «Медіамакс Едвертайзінг» по взаємовідносинах з ТОВ «Сенс Медіа Маркет» в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у розмірі 237 360 грн., в т.ч. за травень 2011 року на суму 237 360 грн. та штрафної санкції в сумі 1,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: - № 0000292250 від 27.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 272964,00 грн. та штрафної санкції в сумі 1,00 грн.

- № 0000322250 від 27.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 237360,00 грн. та штрафної санкції в сумі 1,00 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №№ 0000322250, 0000292250 від 27.03.2013р., суд, керуючись чинним податковим законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірних податкових повідомлень - рішень чинному законодавству та законність процедури їх прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про фіктивність правочинів та не настання реальних правових наслідків у взаємовідносинах ТОВ «Медіамакс Едвертайзінг» та ТОВ «Сенс Медіа Маркет», з огляду про наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, доводи відповідача базуються на висновках податкової перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, що базуються на акті №353/2304/37566438 від 23.11.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сенс Медіа Маркет» за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 року.

Так, в описовій частині Акту податковий ревізор інспектор посилається на результати перевірки контрагента, тобто ТОВ «Сенс Медіа Маркет». Зокрема, у акті ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Оскільки на ТОВ «Сенс Медіа Маркет» недостатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а також підприємством не підтверджено документально операції з придбання та реалізації товарів, послуг за травень 2011 року, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами які не виконують свої зобов 'язання , зокрема коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Саме вказані вище доводи працівників ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС підставами для встановлення фіктивності (нереальності) укладених угод між позивачем та ТОВ «Сенс Медіа Маркет».

При цьому, на переконання суду висновки про фіктивність договорів між ТОВ «Медіамакс Едвертайзінг» та ТОВ «Сенс Медіа Маркет» виключно на підставі доводів, викладених у акті ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС №353/2304/37566438 від 23.11.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сенс Медіа Маркет» є такими, що не містять правого підґрунтя.

Водночас, акт перевірки № 906/22-521/37397127 від 12 березня 2013 року складено з порушенням п.6 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 №984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Зокрема, в акті не проведений аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків, чим порушено п.3.14 Глави 3 Розділу II Наказу №984, п.5.1 Глави 5 Наказу №984.

Так, доводи відповідача про те, що правочини, укладені позивачем з його контрагентом не спричиняють реального настання юридичних наслідків та порушують публічний порядок, не підтверджені документально, не наведено доказів дійсного (фактичного) порушення публічного порядку, тобто спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконного заволодіння ним.

Твердження відповідача про несплату податків та заволодіння коштами державного бюджету також не містять правового підґрунтя, позаяк у акті не зазначено якими належними доказами доводиться даний факт.

Як слідує із акту перевірки, відповідач покликаючись на ч.1,ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зазначає, що оскільки згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то в результаті виконання сторонами нікчемних угод не може виникати право на податковий кредит по податку на додану вартість.

Проте, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

Проте, в акті податкової перевірки, не зазначено, які саме положення норм діючого законодавства були порушені позивачем в момент укладання договорів з ТОВ «Сенс Медіа Маркет».

Водночас, в акті перевірки не зазначено яким законодавчим актом прямо встановлено недійсність правочинів(угод), укладених між ТОВ позивачем та ТОВ «Сенс Медіа Маркет» (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Проте, відповідачем не враховано імперативний припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 ЦК, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

При цьому, у акті не зазначено про існування судових рішень про визнання договорів укладених між позивачем та ТОВ «Сенс Медіа Маркет» недійсними у зв'язку із порушенням приписів ст. 203, ч.3 ст. 215 ЦК України, або у зв'язку з порушенням інтересів держави та моральних засад суспільства.

За відсутності вказаних судових рішень (відповідних належних доказів), акт перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС не є належним доказом у підтвердження недійсності(нікчемності) правочинів, а наведені доводи в ньому не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами.

Крім того, в ході судового розгляду справи підтверджено, що під час виїзної перевірки позивачем надавались документи щодо взаємовідносин із ТОВ «Сенс Медіа Маркет», в т.ч. укладені договори, додатки до них, видаткові та податкові накладні та акти приймання передачі, проте не були взяті до уваги відповідачем при оформлені акту перевірки.

Щодо доводів відповідача про відсутність реального настання юридичних наслідків укладених позивачем та його контрагентом, суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Сенс Медіа Маркет» укладено наступні договори про надання рекламних послуг та виконано по них наступні роботи (послуги):

- Договір №2504 на проведення рекламної(них) кампаній від 25 квітня 2011 року, згідно якого ТОВ «Медіамакс Едвертайзінг» доручило, а ТОВ «Сенс Медіа Маркет» зобов'язалось виконати комплекс робіт щодо розміщення рекламного матеріалу на робочих поверхнях своїх Спеціальних конструкціях та проводити рекламні компанії в інтересах замовника. 25 квітня 2011 року сторонами було підписано додаткову угоду до вказаного договору в якій сторони зазначили сюжети реклам, міста та адреси розташувань, назви брендів, формат конструкцій та іншу інформацію. При цьому, згідно вказаного договору (Додатку) рекламні послуги надавалися по всій Україні. На підтвердження виконання вказаного Договору та розміщення рекламних матеріалів між сторонами було підписано акт здачі приймання робіт(надання послуг) № 10 від 31 травня 2011 року;

- Договір №2505 про надання послуг з розміщення реклами у пресі від 25.04.2011 року, згідно якого ТОВ «Медіамакс Едвертайзінг» замовило, а ТОВ «Сенс Медіа Маркет» прийняло на себе зобов'язання надати послуги по розміщенню рекламних матеріалів нашого шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації. На виконання вказаного договору та додатку №1 між сторонами було погоджено відповідні умови та розміщено рекламу у різних друкованих засобах масової інформації. В підтвердження виконання умов договору та розміщення реклами між сторонами було підписано акт здачі приймання робіт № 13 від 31 травня 2011 року, акт здачі приймання робіт № 11 від 24 травня 2011 року та акт здачі приймання робіт №12 від 27 травня 2011 року;

- Договір № 16051 від 16 травня 2011 року, згідно якого ТОВ «Сенс Медіа Маркет» прийняло на себе зобов'язання за завданням ТОВ «Медіамакс Едвертайзінг» надати послуги маркетингу, реклами та виробництва. Згідно додатку до Договору сторони дійшли згоди щодо виробництва та поставки каталогів продукції мобільних телефонів LG 2011 та Стікерів для продукції LG. Сторонами також були погоджені макети стікерів та асортимент товару. В підтвердження виконання умов договору між сторонами було підписано видаткову накладну №2 від 27 травня 2011 року та видаткову накладну №1 від 25 травня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, реальність договірних правовідносин позивача та ТОВ «Сенс Медіа Маркет» підтверджується належними доказами, зокрема первинною документацією позивача.

Відтак, в ході судового розгляду справи спростовані доводи відповідача про суперечність договорів позивача моральним засадам суспільства, порушення публічного порядку, а відповідачем не наведено доказів щодо порушення кримінальної справи, існування вироку відносно директорів чи контрагентів ТОВ «Сенс Медіа Маркет» в частині підроблення та використання завідомо підроблених документів або докази визнання недійсними податкових накладних в установленому законом порядку.

Відносно висновку в акті перевірки щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток, суд звертає на увагу.

Так, у акті перевірки зазначено, що за перевіряємий період встановлено заниження податку на прибуток на суму 272 964, в результаті допущених порушень, що викладені у п.3.2. Акту перевірки, тобто завищено задекларовані показники рядку 04 декларації (витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування). Вказане порушення на думку відповідача вплинуло також на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на законній підставі включив до валових витрат придбані послуги у ТОВ «Сенс Медіа Маркет», оскільки згідно п. п.138.2, ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Таким чином, позивачем правомірно включено до валових витрат придбані послуги у ТОВ «Сенс Медіа Маркет», оскільки взаємовідносини підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими бухгалтерськими документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства, а відтак застосування п. п. 139.1.9. ст.139 Податкового кодексу України є неправомірним.

Відносно висновку в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту та заниження ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «Сенс Медіа Маркет», суд зазначає наступне.

Згідно змісту акту перевірки, позивач завищив податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «Сенс Медіа Маркет» на суму 237 360 грн., що відповідно призвело до заниження податку на додану вартість на вказану суму.

Проте як встановлено судом, правочини між позивачем та його контрагентом носили реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредит виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яки: є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

В свою чергу, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на зміст зазначених правових норм вбачається, що лише відсутність податкової накладної або оформлення податкової накладної з порушенням вимог щодо її оформлення, позбавляє платника податків права для віднесення до податкового кредиту сум податків, сплачених у зв'язку з придбанням товарів/послуг.

Водночас, пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В ході судового розгляду справи встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Сенс Медіа Маркет» був зареєстрований як платник податку на додану вартість і внесений до реєстру платників податку на додану вартість.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, застосування відповідачем п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України та списання податкового кредиту є неправомірним, оскільки вимоги законодавства України при оформленні документів нами були дотримані та підтверджені податковими накладними. Натомість доводи, викладені відповідачем у акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на імперативних приписах чинного законодавства України, а відтак спірні податкові повідомлення рішення є безпідставними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду, не надав.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.69, 70, 71, 128, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000292250 від 27.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств в сумі 272964,00 грн. та штрафної санкції в сумі 1,00 грн. винесене відносно ТОВ «Медіамакс Едвертайзінг».

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322250 від 27.03.2013 року про збільшення грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 237360,00 грн. та штрафної санкції в сумі 1,00 грн. винесене відносно ТОВ «Медіамакс Едвертайзінг».

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 2294грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіамакс Едвертайзінг» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур