Постанова

від 15.05.2013 по справі 804/5360/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р. Справа № 804/5360/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представників позивача Самичко І.В., Недвиги К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "АМВ" до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «АМВ» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 12 грудня 2012 року № 0002002301 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 16731,25 грн. (у тому числі штрафні санкції - 3346,25 грн.), від 12 грудня 2012 року № 0001992301 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 226617,50 грн. (у тому числі штрафні санкції - 42568,50 грн.) ;

- визнати протиправними дії Криворізької південної МДПІ стосовно коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показників податкової звітності ПП «АМВ» (код ЄДРПОУ 30363353) за період жовтень 2009 року, грудень 2009 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, листопад 2010 року, березень 2011 року, яке відбулося на підставі акту перевірки від 27.11.2012р. №923/222/30363353;

- зобов'язати Криворізьку південну МДПІ вчинити дії в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» щодо відновлення раніше задекларованих показників ПП «АМВ» (код ЄДРПОУ 30363353), а саме:

- збільшити суму податкового кредиту ПП «АМВ» по постачальникам - у розмірі 847595,00 грн. та збільшити суму податкових зобов'язань ПП «АМВ» по покупцям - у розмірі 869784,67 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «АМВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої, складено акт від 27.11.2012 року №923/222/30363353. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року № 0002002301 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 16731,25 грн. (у тому числі штрафні санкції - 3346,25 грн.), від 12 грудня 2012 року № 0001992301 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 226617,50 грн. (у тому числі штрафні санкції - 42568,50 грн.). Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 12 грудня 2012 року № 0002002301 та від 12 грудня 2012 року № 0001992301 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про дату час та місце якого, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «АМВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1) пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого, підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 184049 грн., в т.ч. по періодах: 9 місяців 2010року на суму 170274 грн. (3 квартал 2010 року); 2-3 квартали 2011 року на суму 13775 грн. (3 квартал 2011 року);

2) п.22.1 ст.22, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст. 186 п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого, підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 13385 грн. в т.ч. по періодах: липень 2011 року на суму 13385 грн.

3) Перевіркою повноти визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2009р. по 30.06. 2012р. встановлено, що операції по придбанню електродвигунів ПП «АМВ» у ТОВ «Комерсант і Ко», ТОВ Полімерстрой», ТОВ «Інноваційно-виробничий центр», ПП «Хімуніверсал», ТОВ «ОЛС-Вест» та ТОВ «Ламберт-Н» та реалізація їх ТОВ «Саббіа груп», ТОВ «Єристіський ГЗК», ТОВ «Енергомаш», заключені без мети настання реальних наслідків та суперечать моральним засадам суспільства. Отже, зазначені операції, відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч. 1, 5 ст.203, 228, 662, 655, 656 ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, направленими на отримання податкової вигоди третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, підприємством на порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість", ст..22, п.185.1 ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, ПП «АМВ»:

- завищено податкові зобов'язання на суму 869784,67 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2009 року на 203333,34 грн., грудень 2009 року на суму 115834 грн., за лютий 2010 року на суму 43333,33 грн., травень 2010 року на суму 220660 грн., листопад 2010 року на суму 153024 грн., березень 2011 року на суму 133600 грн.;

- завищено податковий кредит на суму 847595 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2009 року на 199266 грн., грудень 2009 року на суму 113516 грн., за лютий 2010 року на суму 42466 грн., травень 2010 року на суму 215244 грн., листопад 2010 року на суму 146903 грн., березень 2011 року на суму 130200 грн.

- п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого:

- завищено валові доходи на суму 4750594 грн., у т.ч. по періодам: 2009 рік - 1595837 грн. (4 квартал 2009 року на суму 1595837 грн.), 1 квартал 2010 року - на суму 216667 грн., півріччя 2010року - 1319967 грн. (в т.ч. 2 квартал 2010 року на суму 1103300 грн.), 9 місяців 2010 року - 1319967 грн., 2010 рік - 2486757 грн. ( в т.ч. 4 квартал 2010 року на суму 1166790 грн.), 1 квартал 2011 року на суму 668000 грн.

- завищено валові витрати на 4628578 грн. в т.ч по періодам: 2009 рік -1563910 грн. (в т.ч. 4 квартал 2009 року на сучу 1563910 грн.), 1 квартал 2010 року - на суму 212330 грн., І півріччя 2010 року - 1776240 грн. (в т.ч. 2 квартал 2010 року на суму 1081220 грн.), 9 місяців 2010 року на суму 1776240 грн., 2010 рік - на суму 2896358 грн. (в т.ч. 4 квартал 2010 року на суму 1120118 грн.), І квартал 2011 року на суму 651000 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 27.11.2012 року №923/222/30363353 на підставі якого, винесено податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року № 0002002301 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 16731,25 грн. (у тому числі штрафні санкції - 3346,25 грн.) та від 12 грудня 2012 року № 0001992301 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 226617,50 грн. (у тому числі штрафні санкції - 42568,50 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки визнано «транзитні» операції з купівлі-продажу товарів за «нікчемними» угодами, зокрема, придбання товарів у постачальників - ТОВ «Комерсант і Ко», ТОВ «Полімерстрой», ТОВ «Інноваційно-виробничий центр», ПП «Хімуніверсал», ТОВ «ОЛС-Вест», ТОВ «Ламберт-Н» та реалізація цих товарів на адресу ТОВ «Саббіа груп», ТОВ «Єристіський ГЗК, ТОВ «Енергомаш».

Згідно договору від 05.10.2009р. № 05/10 ТОВ «Комерсант і Ко» (код ЄДРПОУ 36442021) - продавець зобов'язується поставити покупцю - ПП «АМВ» електродвигуни. Форма оплати - безготівковий рахунок.

Згідно додаткової угоди від 03.12.2009р. № 1 до договору від 05.10.09 р. № 05/10 з ТОВ «Комерсант і Ко», пп.2.3 викладено в новій редакції, який передбачає безготівковий розрахунок або розрахунок векселями, додано пп.2.7, яким транспортування товару здійснюється за рахунок постачальника.

Додаткова угода від 03.12.2009р. № 1 до договору від 05.10.09 р. № 05/10 з ТОВ «Комерсант і Ко» надавалась перевіряючим в ході перевірки та до заперечення.

За договором від 05.10.2009р. № 05/10 ТОВ «Комерсант і Ко», протягом жовтня 2009р. та грудня 2009р., поставило на адресу ПП «АМВ» електродвигуни на загальну суму 1876693,00 грн., в тому числі ПДВ - 312782,00 грн., згідно видаткових накладних: №051023 від 05.10.2009 року, №071211 від 07.12.2009 року, №221208 від 22.12.2009 року.

Операції з отримання електродвигунів відображено в бухгалтерському обліку наступним чином:

- Д-т рах. № 28 «Товари» К-т рах. № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 1563910,00 грн.

- Д-т рах. № 641 «Розрахунки по ПДВ» К-т рах. № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - 312782,00 грн.

Розрахунки за придбаний товар частково проведені шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Комерсант і Ко» в сумі 1195596 грн., протягом жовтня 2009р. - лютого 2010р.

Станом на 01.03.2010р. кредиторська заборгованість ПП «АМВ» перед ТОВ «Комерсант і Ко» складала 681096 грн., що також, підтверджується даними журналу- ордеру по рах. № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за березень 2010р. та актом звірки розрахунків між ПП «АМВ» та ТОВ «Комерсант і Ко» від 02.03.2010р.

Враховуючи умови додаткової угоди, на залишок заборгованості в сумі 681096 грн. ПП «АМВ» виписало на адресу ТОВ «Комерсант і Ко» прості векселі:

- № АА1723918 від 02.03.2010р.- на суму 338100,00 грн.;

- № АА1723833 від 04.03.2010р. на суму 342996,00 грн.

Векселя були передані згідно актів прийому-передачі від 02.03.2010р. (вексель № АА1723918 від 02.03.2010р.), та від 04.03.2010р. (вексель № АА1723833 від 04.03.2010р.).

Операції з видачі векселів відображені в бухгалтерському обліку ПП «АМВ» наступним чином:

- Д-т рах. № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» к-т рах. № 621 «Короткострокові векселя, видані в національній валюті» - 681096,00 грн.

В подальшому, зазначені векселя були пред'явлені до сплати векселедержателями та погашені ПП «АМВ» в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку.

Отже, електродвигуни, отримані ПП «АМВ» від ТОВ «Комерсант і Ко», не є безоплатно отриманими, оскільки, передбачали грошову компенсацію їх вартості за умовами договору від 05.10.2009р. №05/10, та станом на 01.03.2010р., є повністю оплаченими.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно п.1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

- товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

- роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Таким чином, у податкового органу відсутні підстави визнавати неіснуючу заборгованість в сумі 681096,00 грн. безповоротною фінансовою допомогою чи безоплатно отриманими товарами, і відповідно донараховувати податок на прибуток.

Між ПП «АМВ» (в особі директора Кучерука А.Г.) та ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс» (в особі директора Худенко І.В.), укладено договір про надання ремонтних послуг від 20.06.2011р. № 20/06 (з додатковою угодою № 1 від 06.07.2011р.), яким передбачено провести адаптацію електродвигуна синхронного. Договір було укладено в м. Дніпропетровську. При цьому, посвідчення про відрядження на директора Кучерука А.Г. не оформлялось, у зв'язку з чим, витрати на відрядження не відображались в податковому обліку ПП «АМВ» та не відносились до складу валових витрат. Та, при цьому, цей факт ніяк не може бути підставою для висновку стосовно неукладання угоди, саме підписана оформлена належним чином угода і є доказом про її укладення.

Електродвигун синхронний СД32-16-46-6 У2 1250 кВт був придбаний раніше у ПКВП «Оксамит» (код ЄДРПОУ 31655349) за договором на поставку продукції від 17.06.2011р. № 17/06, згідно видаткової накладної від 20.06.2011р. № 562. Транспортування відбувалось за рахунок ПКВП «Оксамит», згідно товарно-транспортної накладної від 20.06.2011 № 20/06. Товар отримано директором Кучерук А.Г., згідно довіреності № 069585 від 20.06.11 року.

Тобто, згідно умов договору ПВКП «Оксамит», здійснив доставку електродвигуна на адресу ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс» (м. Дніпропетровськ) для проведення подальших робіт по адаптації.

Факт передачі електродвигуна на проведення робіт з адаптації підтверджується:

-накладною від 20.06.2011р. № 20/06 на передачу обладнання в ремонт;

-актом від 20.06.2011р. № 1 приймання-передачі обладнання в ремонт.

Факт виконання робіт з адаптації електродвигуна підтверджується:

-Актом від 08.07.2011р. №1 здачі-прийомки виконаних робіт на загальну суму 71870,40 грн., в тому числі ПДВ - 11978,40 грн., вартість без ПДВ - 59892,00 грн.;

-Податковою накладною від 20.06.11 № 27 на загальну суму 71870,40 грн., в тому числі ПДВ - 11978,40 грн., вартість без ПДВ - 59892,00 грн.;

-Звітом виконавця про використання давальницьких матеріалів згідно договору №20/06 від 20.06.2011 року.

Факт передачі адаптованого електродвигуна від виконавця (ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс») до замовника (1111 «АМВ») підтверджується накладною від 08.07.2011р. №0807 на передачу обладнання з ремонту.

Згідно п.1.2 угоди від 20.06.2011р. № 20/06 після виконання робіт ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс» здійснив доставку електродвигуна в м. Вільногірськ.

Факт транспортування підтверджується товарно-транспортною накладною від 08.07.2011 року № 08/07/1.

Адаптований електродвигун було реалізовано з націнкою на ТОВ «Саббіа Груп» - покупець, за договором поставки від 30.03.2011р. №30/03-Э.

Факт транспортування та реалізації електродвигуна на ТОВ «Саббіа Груп» підтверджується:

-видатковою накладною від 12.07.2011р. № 2 (вартість без ПДВ - 645166,67 грн., ПДВ - 129033,33 грн., всього з ПДВ - 774200,00 грн.);

-податковою накладною від 12.07.2011р. № 2 (вартість без ПДВ - 645166,67 грн., ПДВ - 129033,33 грн., всього з ПДВ - 774200,00 грн.);

-товарно-транспортною накладною від 08.07.2011р. № 08/07/1;

-довіреністю від 07.07.2011р. № 69, виданою на Добреля В.В.

Згідно пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника додатку, в результаті яких, відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого, відбувається зменшення власного капіталу.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати на послуги з адаптації електродвигуна, є витратами, здійсненими для провадження господарської діяльності, оскільки, в подальшому адаптований електродвигун було реалізовано на ТОВ «САББІА ГРУП».

У зв'язку з вищенаведеним, витрати на адаптацію електродвигуна в сумі 59892 грн. були віднесені ПП «АМВ» до складу витрат в III кварталі 2011 року.

Сума ПДВ в розмірі 11978,40 грн., нарахована на вартість послуг по адаптації електродвигуна, була віднесена ПП «АМВ» до складу податкового кредиту в липні 2011р., згідно податкової накладної від 20.06.11 р. №27.

Сума ПДВ в розмірі 129033,33 грн., нарахована на вартість реалізації адаптованого електродвигуна на адресу ТОВ «САББІА ГРУП», була віднесена ПП «АМВ» до складу податкових зобов'язань в липні 2011р., згідно податкової накладної від 12.07.2011р. №2.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також, від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201, цього Кодексу.

Так, право на нарахування податкового кредиту ПП «АМВ» по операціям з придбання послуг по адаптації електродвигуна підтверджується:

- податковою накладною від 20.06.11 р. № 27, виписаною платником податку - продавцем ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс»;

- фактом отримання послуг по адаптації електродвигуна, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт, накладною на передачу обладнання з ремонту;

- фактом використання отриманих послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності ПП «АМВ» - а саме, реалізації адаптованого двигуна на ТОВ «САББІА ГРУП».

Враховуючи вищевикладене, висновки перевіряючих в акті перевірки, є безпідставними, та протирічать діючому законодавству.

Щодо віднесення ПП «АМВ» до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2011 року суму ПДВ у розмірі 1407 грн. по контрагенту ПП «АМВ», суд зазначає, що сума податку на додану вартість в розмірі 1407 грн. була віднесена до складу податкового кредиту в грудні 2011 р., а не в липні 2011р., як зазначено в акті перевірки.

Таким чином, право на податковий кредит в розмірі 1407 грн. в грудні 2011 року у ПП «АМВ» підтверджується податковою накладною від 13.07.11 № 30, виписаною платником податку - продавцем ТОВ «Євро-Центр».

На підставі договору від 05.02.2010р. №05/02, додаткової угоди №1 від 05.02.2010 року та специфікацій (копії додаються) ПП «АМВ» у ТОВ «Полімерстрой» було придбано електродвигун на суму 254 796 грн., в т.ч. ПДВ 42 466 грн. На виконання умов договору, продавцем було поставлено товар покупцю, внаслідок чого, виписано наступні документи: видаткова накладна №50212 від 05.02.2010 року, податкова накладна №50212 від 05.02.2010 року.

Придбане обладнання було реалізовано на адресу ТОВ «Саббіа Груп» на підставі договору № 08/02-Є від 08.02.2010р., внаслідок чого, було виписано наступні документи: видаткова накладна №1 від 08.02.2010 року, податкова накладна №1 від 08.02.2010 року.

Всього сума податкових зобов'язань з ПДВ нарахована внаслідок продажу товарів склала 43333,33 грн.

Згідно умов зазначених угод та фактично, поставка товару здійснювалась за рахунок постачальника, тобто - ПП «АМВ», що підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Фактично, обладнання отримувалось працівниками покупця, що підтверджено довіреностями на отримання товару, які були передані постачальнику, а саме: директором ТОВ «Саббіа Груп» Добреля Владиславом Володимировичем від 08.02.2010 року №20.

На підставі договору від 14.05.2010р. №14/05, додаткової угоди №1 від 17.05.2010 року та специфікацій ПП «АМВ», було придбано електродвигуни на суму 1297464 грн., в т.ч. ПДВ 216244 грн. у продавця ТОВ «Інноваційно-виробничий центр». На виконання умов договору, продавцем було поставлено товар покупцю, внаслідок чого, виписано наступні документи: видаткова накладна №И-2/1405 від 14.05.2010 року, видаткова накладна №И-1/1805 від 18.05.2010 року, податкова накладна №266 від 14.05.2010 року, податкова накладна №295 від 18.05.2010 року.

Придбане обладнання було реалізовано на адресу ТОВ «Саббіа Груп» на підставі договору № 17/05-Є від 17.05.2010р., внаслідок чого, було виписано наступні документи: видаткова накладна №4 від 17.05.2010 року та №5 від 21.05.2010 року, податкова накладна №4 від 17.05.2010 року та №5 від 21.05.2010 року.

Всього сума податкових зобов'язань з ПДВ нарахована внаслідок продажу товарів склала 220660 грн.

Згідно умов зазначених угод та фактично, поставка товару здійснювалась за рахунок постачальника, тобто - ПП «АМВ», що підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Фактично, обладнання отримувалось працівниками покупця, що підтверджено довіреностями на отримання товару, які були передані постачальнику, а саме: директором ТОВ «Саббіа Груп» Добреля Владиславом Володимировичем.

На підставі договору від 23.03.2011р. №23/03, додаткової угоди №1 від 24.03.2011 року та специфікацій ПП «АМВ» було придбано електродвигун на суму 781 200 грн., в т.ч. ПДВ 130200 грн. у продавця ПП «Хімуніверсал». На виконання умов договору, продавцем було поставлено товар покупцю, внаслідок чого, виписано наступні документи: видаткова накладна №25038 від 25.03.2011 року та податкова накладна № 653 від 25.03.2011 року.

Придбане обладнання було реалізовано на адресу ТОВ «Єристовський ГЗК» на підставі договору № 103/50110 від 22.03.2011р., внаслідок чого, було виписано наступні документи: видаткова накладна № 28/03 від 28.03.2011 року та податкова накладна №1 від 28.03.2011 року.

Всього сума податкових зобов'язань з ПДВ нарахована внаслідок продажу товарів склала 133600 грн.

Згідно умов зазначених угод та фактично, поставка товару здійснювалась за рахунок постачальника, тобто - ПП «АМВ», що підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Фактично, обладнання отримувалось працівниками покупця, що підтверджено довіреностями на отримання товару, які були передані постачальнику працівником ТОВ «Єристовський ГЗК».

На підставі договору від 01.12.2010р. №01/12, додаткової угоди №1 від 02.12.2010 року та специфікацій ПП «АМВ» було придбано електродвигуни на суму 462 723,84 грн., в т.ч. ПДВ 77120,64 грн. у продавця ТОВ «Олс Вест». На виконання умов договору, продавцем було поставлено товар покупцю, внаслідок чого, виписано наступні документи: видаткова накладна №583 від 02.12.2010 року та податкова накладна №583 від 02.12.2010 року.

Придбане обладнання було реалізовано на адресу ТОВ «Саббіа Груп» на підставі договору № 02/12-Є від 02.12.2010р., внаслідок чого, було виписано наступні документи: видаткова накладна №9 від 03.12.2010 року та №9 від 03.12.2010 року.

Всього, сума податкових зобов'язань з ПДВ нарахована внаслідок продажу товарів склала 80334 грн.

Згідно умов зазначених угод та фактично, поставка товару здійснювалась за рахунок постачальника тобто - ПП «АМВ», що підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Фактично, обладнання отримувалось працівниками покупця, що підтверджено довіреностями на отримання товару, які були передані постачальнику, а саме: директором ТОВ «Саббіа Груп» Добреля Владиславом Володимировичем від 03.12.10р. №143.

На підставі договору від 17.11.2010р. №17/11, додаткової угоди №1 від 17.11.2010 року та специфікацій ПП «АМВ», було придбано електродвигун на суму 881 418 грн., в т.ч. ПДВ 146903 грн. у продавця ТОВ «Ламберт-Н». На виконання умов договору, продавцем було поставлено товар покупцю, внаслідок чого, виписано наступні документи: видаткова накладна №209 від 17.11.2010 року та податкова накладна №209 від 17.11.2010 року.

Придбане обладнання було реалізовано на адресу ТОВ «Енергомаш» на підставі договору № 22/11-1 від 22.11.2010р., внаслідок чого, було виписано наступні документи: видаткова накладна №8 від 25.11.2010 року та податкова накладна №8 від 25.11.2010 року.

Всього сума податкових зобов'язань з ПДВ нарахована внаслідок продажу товарів склала 153 024 грн.

Згідно умов зазначених угод та фактично, поставка товару здійснювалась за рахунок постачальника, тобто - ПП «АМВ», що підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Фактично, обладнання отримувалось працівниками покупця, що підтверджено довіреностями на отримання товару, які були передані постачальнику, а саме: працівником ТОВ «Енергомаш» ОСОБА_1 від 22.11.10р. №43.

Актом від 27.11.2012 року №923/222/30363353 було встановлено, що правочини укладені між ПП «АМВ» та постачальниками, покупцями, є нікчемними, у зв'язку з чим ПП «АМВ» порушено податкове законодавство.

Однак, відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), згідно з яким, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки, були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку, в резолютивній частині судового рішення, суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена, як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки, це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені, як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої, порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби, є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства, існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів щодо фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України, є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивачем до суду було надано всі необхідні документи, які підтверджують укладання та виконання вказаних вище договорів, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Відносно позовних вимог, позивача про визнання протиправними дій Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності ПП «АМВ» та зобов'язання Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, відновити показники податкової звітності ПП «АМВ», суд зазначає наступне.

Перелік інформаційних баз, а також, форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (ч. 74.2 ст. 74 ПК України).

Податкова інформація, є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (п. 62.1.2 ПК України), який, у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю. Відповідно до ч. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також, дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи.

"Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", як спосіб податкового контролю, введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто, податкових декларації з податку на додану вартість з додатками № 5. Прийняття податкової декларації, є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація, є власністю держави і може використовуватись лише для визначених Податковим кодексом цілей. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби створюються відповідні інформаційні бази, перелік яких, визначається Державною податковою адміністрацією України. Персональна інформація про платників податків, яка знаходиться в інформаційних базах даних контролюючих органів, не може бути розголошена. Порушення законодавства України про інформацію, тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію, несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: необґрунтована відмова від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; поширення відомостей, що не відповідають дійсності. Викладене свідчить, що "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, ураховуючи приписи Закону України "Про інформацію", вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

Виходячи із змісту положень п. 1.1 Методичних рекомендацій, інформація, викладена в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" може бути використана при перевірці ДПІ контрагента постачальника платника податку.

При цьому, суд зазначає, що нормами матеріального права не передбачено право податкового органу проводити коригування задекларованих платником податків показників, на підставі висновків акту перевірки без винесення податкових повідомлень-рішень.

Податок на додану вартість за своєю економічною суттю, відноситься до непрямих податків, тобто, його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару, викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання рівні нулю, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у контрагента - постачальника.

Самостійна зміна ДПІ в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем, з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань, відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності, тощо.

Суд зауважує, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам відображеним в електронній базі, може мати негативні наслідки, як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АМВ" судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Враховуючи невиконання податковим органом своїх процесуальних обов'язків, не доведеності правомірності вчинених дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "АМВ" до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 12 грудня 2012 року № 0002002301 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 16731,25 грн. (у тому числі штрафні санкції - 3346,25 грн.); податкове повідомлення - рішення від 12 грудня 2012 року № 0001992301 про збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 226617,50 грн. ( у тому числі штрафні санкції - 42568,50 грн.).

Визнати протиправними дії Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби стосовно коригування в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показників податкової звітності ПП "АМВ" (код ЄДРПОУ 30363353) за період жовтень 2009 року, грудень 2009 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, листопад 2010 року, березень 2011 року, яке відбулося на підставі акту перевірки від 27.11.2012 р. № 923/222/30363353.

Зобов'язати Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній базі даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показники раніше задекларованих показників ПП "АМВ" (код ЄДРПОУ 30363353) за період жовтень 2009 року, грудень 2009 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, листопад 2010 року, березень 2011 року, яке відбулося на підставі акту перевірки від 27.11.2012 р. № 923/222/30363353.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АМВ" судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 15.05.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька