Постанова

від 20.05.2013 по справі 805/6101/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 р. Справа №805/6101/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Рябової Ж.А.,

представника відповідача Пономаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до відділу Державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.03.2013 року, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, звернувся з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.03.2013 року, зобов'язання державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження, винести постанову про утримання з заробітної плати та направити за місцем роботи боржника, забезпечити проведення виконавчих дій своєчасно та у повному обсязі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним на адресу відповідача 21.03.2013 року була надіслана вимога від 20.02.2012 року № 166У про стягнення заборгованості з СПД ОСОБА_3 на користь управління боргу у розмірі 4572,42 грн.

Також позивач вказує на те, що 27.03.2013 року по виконавчому провадженню № 37556321 державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що у виконавчому документі відсутня адреса підприємства, на якому працює боржник.

Позивачем було встановлено, що ОСОБА_3 працює на ТОВ «Хантер-С», яке зареєстроване в Калінінському районі м. Донецька. Вказана інформація була направлена відповідачу разом з вимогою про сплату боргу листом від 20.03.2013 року № 3928/08 та довідкою про перевірку за базами ПФУ інформації про боржника. Державний виконавець повинен був виявити місце знаходження підприємства та направити на його адресу постанову про утримання з заробітної плати.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.03.2013 року, зобов'язати державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження, винести постанову про утримання з заробітної плати та направити за місцем роботи боржника, забезпечити проведення виконавчих дій своєчасно та у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення, згідно яких вказав, що 27.03.2013 року державним виконавцем за ВП 37556321 була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі відсутності у заяві стягувача та виконавчому документі адреси місця праці боржника. У заяві та у виконавчому документі відомості щодо адреси підприємства, на якому працює боржник, відсутні, вказано лише те, що він працює на підприємстві «Хантер-С», ЄДРПОУ 33454364, в Калінінському районі м. Донецька. Виходячи з наведеного, відповідачем зроблено висновок про те, що позивач його не повідомив про адресу праці боржника. Крім того, в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП 37556321 від 27.03.2013 року державним виконавцем вказано, що після приведення заяви у відповідність, а саме вказавши адресу підприємства на якому працює боржник, виконавчий документ буде прийнятий до виконання та вжиті заходи, передбачені законодавством.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Відповідно до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з підпунктом 5 п. 4 Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо: зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми відповідачем у даній адміністративній справі є саме відділу Державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем була направлена до відповідача вимога про сплату недоїмки від 20 лютого 2013 року №Ф-166у про стягнення заборгованості із сплати єдиного внеску з ОСОБА_3 у розмірі 4572,42 грн.

27.03.2013 року відповідачем було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 37556321, згідно якої Управлінню Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання у зв'язку з тим, що у заяві та виконавчому документі відсутня адреса підприємства на якому працює боржник в Калінінському районі м. Донецька.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року (далі-Інструкція).

Так, у відповідності до Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону №606, п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.2 ст.4 Закону №606 під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Згідно п. 1 ст. 18 Закону №606 у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно до ч.ч.1,2 ст.19 Закону №606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Пунктом 1 ст.20 Закону №606 визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

На підставі аналізу вищезазначених норм Закону №606 суд дійшов висновку, що адреса місця роботи боржника не є обов'язковим реквізитом виконавчого документа та зазначення цих відомостей є правом, а не обов'язком стягувача при пред'явленні виконавчого документа до виконання.

Управлінням Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька було встановлено, що ОСОБА_3 працює на ТОВ «Хантер-С», код ЄДРПОУ 33454364, яке зареєстроване в Калінінському районі м. Донецька, що підтверджується довідкою № 540 від 18.03.2013 року про перевірку за базами відділів пенсійного забезпечення та персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж інформації по фізичній особі - боржнику.

Вищевказана довідка разом з заявою про відкриття виконавчого провадження, довідкою Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька № 3928/07 від 20.03.2013 року, згідно якої встановлено місце роботи боржника ОСОБА_3 та разом із вимогою про сплату недоїмки від 20 лютого 2013 року № Ф-166у були направлені відповідачу.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем вимога про сплату недоїмки від 20 лютого 2013 року №Ф-166у була пред'явлена до виконання до державної виконавчої служби відповідно до вимог ст.ст.18, 19, 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.03.2013 року (ВП 37556321) є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відділу Державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м.Донецька винести постанову про відкриття виконавчого провадження, винести постанову про утримання з заробітної плати та направити за місцем роботи боржника, забезпечити проведення виконавчих дій своєчасно та у повному обсязі, суд зазначає наступне:

Наслідком скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.03.2013 року є вчинення державним виконавцем дій, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання вимоги про сплату недоїмки від 20.02.2012 року №Ф-166у. Тому у цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до відділу Державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.03.2013 року та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 69-71, 79, 86, 87, 94, 122, 138, 143, 151-154, 158,160,162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до відділу Державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції м. Донецька про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.03.2013 року, зобов'язання вчинити певні дії. - задовольнити частково.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.03.2013 року (ВП № 37556321).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 20.05.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 24.05.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.