Ухвала

від 22.05.2013 по справі 2а-1279/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 9104/26977/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

за участю секретаря - Драбчук М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2010 року по справі № 2а-1279/10/0970 за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Івано-Франківській області про стягнення завданої шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області 31.03.2010 року звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Івано-Франківській області, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13379.53 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувало на те, що відповідачем видано недостовірну довідку від 02.08.2005 року № 04-17/792, на підставі якої ОСОБА_1 призначено пенсію державного службовця, що призвело до переплати йому пенсії за період з 04.08.2005 року по 31.08.2009 року в сумі 13379.53 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2010 року позов задоволено повністю. Стягнено з управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Івано-Франківській області на користь управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області заборгованість в сумі 13379.53 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та закрити провадження у вказаній справі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що позивач з 2002 року знав про зміни в обчисленні стажу державної служби, однак призначив ОСОБА_1 пенсію на підставі вказаної вище довідки, хоча відповідно до частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мав право перевірити достовірність поданої довідки.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча апелянта належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі довідки від 02.08.2005 року № 04-17/792, виданої Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України по Івано-Франківській області, в серпні 2005 року ОСОБА_1 призначена пенсія як державному службовцю. Відповідно до вказаної довідки його загальний трудовий стаж станом на 02.08.2005 року складає 39 років 10 місяців 22 дні, в тому числі стаж державної служби складає 28 років 01 місяць 09 днів.

Працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області встановлено, що довідка, якою вони керувались при призначенні пенсії, є недостовірною, так як період роботи ОСОБА_1 за період з 16.01.1980 року по 31.12.1993 року не зараховується в стаж державної служби, а тому стаж державної служби становить 14 років 01 місяць 28 днів.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог суд першої інстанції виходив з того, що він є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з частиною 2 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що саме територіальним органам Пенсійного фонду України надано право звертатись до суду з позовами про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок видачі недостовірної довідки.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) компетенція адміністративного суду поширювалась на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Однак, згідно з вимогами частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що позивачем заявлено лише одну вимогу про відшкодування шкоди, яка згідно з нормою частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України підлягала розгляду адміністративним судом лише за умови, якщо вона заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржуване рішення необхідно скасувати та провадження у справі закрити, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 203, 205, 206, 254, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2010 року по справі № 1279/10/0970 - скасувати та закрити провадження у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до управління Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Івано-Франківській області про стягнення завданої шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС