Постанова

від 28.05.2013 по справі 29/5005/10822/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 29/5005/10822/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Хандуріна М.І., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі господарського суду№ 29/5005/10822/2012 Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Векторс Плюс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укртрейдсервіс" про визнання банкрутом, за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 (суддя Поєв Д.М.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укртрейдсервіс" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укртрейдсервіс" призначено ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Векторс Плюс".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 (колегія суддів у складі: Швець В.В. - головуючий, Павловський П.П., Науменко І.М.) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 12.03.2012 та постанову суду першої інстанції від 20.12.2012, провадження у справі припинити. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанови судів першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укртрейдсервіс" з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Тобто, згідно з особливостями банкрутсва відсутнього боржника за ст. 52 Закону предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість боржника перед кредитором підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення боржником не надано. Так, заборгованість перед ініціюючим кредитором - ТОВ "Векторс Плюс" в сумі 12 484 грн. виникла на підставі договору поставки № 10/07 від 10.07.2012 р., укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Векторс Плюс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укртрейдсервіс" (покупець), на виконання вимог якого продавець поставив покупцю товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-07119/01 від 19.07.2012.

В рахунок оплати заборгованості за договором боржником видано кредитору простий вексель серії АА №1629815 від 20.08.2012 на суму 12484грн., термін оплати - за пред'явленням.

19.10.2012 даний вексель було пред'явлено до оплати, але боржник не сплатив в добровільному порядку суму за векселем.

22.10.2012 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було опротестовано даний вексель, про що зроблено запис в реєстрі за № 12823 та вчинено виконавчий напис про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укртрейдсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Векторс Плюс" 12 484,00 грн., зареєстрований в реєстрі за № 12824.

25.10.2012 державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Краснощоковим Л.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 12824 від 22.10.2012.

Постановою державної виконавчої служби від 07.12.2012 встановлено що майно, на яке можливо звернути стягнення у боржника не виявлено, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, у зв'язку з чим виконавчий напис № 12824 від 22.10.2012 повернуто стягувачу.

Отже, судами встановлено безспірність вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство.

Крім того, судом обґрунтовано прийнято як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 15282521 від 04.12.2012, в якому містяться відомості про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Отже, відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджена належними доказами.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність порушення справи про банкрутство з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону є такими, що ґрунтуються на вимогах Закону та підтверджуються матеріалами справи.

Судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника про те, що саме винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови від 20.12.2012, якою відкрито ліквідаційну процедуру боржника, позбавлено податковий орган можливості виконати завдання визначені законом щодо виконання підприємством-банкрутом конституційного обов'язку стосовно сплати податків та, у випадку виявлення податкової заборгованості, звернутися з грошовими вимогами до банкрута.

Згідно з вимогами ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків, а у разі виявлення порушень норм податкового законодавства та встановленні заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявляти свої претензії до такого боржника шляхом подачі ліквідатору заяви з кредиторськими вимогами.

Отже, чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства та оформленні її результатів належним чином.

При цьому орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку господарської діяльності боржника, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі № 29/5005/10822/2012 залишити без змін.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.