Рішення

від 30.05.2013 по справі 917/722/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         30.05.2013 р.                                                                      Справа № 917/722/13 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. Козака, буд. 2-а; м. Полтава,  Полтавська область, 36020) до Станції юних техніків (вул. Сорочинська, буд. 88/205, м. Миргород, Полтавська область, 37600) про стягнення 1461,23 грн. Суддя    Безрук Т. М. Представники: від позивача – не з'явився; від відповідача   –  не з'явився.                                                    Розглядається позовна заява про стягнення 1461,23 грн., у тому числі 1310,05 грн. заборгованості роботи, виконані на підставі договору  підряду  № 10-36/330/2012 від 19.07.2012р., 125,98 грн. пені, 25,20 грн. – 3% річних. Відповідач у відзиві повідомив про сплату заборгованості за платіжним дорученням № 32 від 08.04.2013р. на суму 1310,05 грн., затримку в перерахуванні коштів пояснює відсутністю фінансових ресурсів на єдиному казначейському рахунку. Позивач надав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в зв'язку з його сплатою 11.04.2013р., в іншій частині – позовні вимоги підтримує повністю. Позивач та відповідач  про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 17.04.2013р., від 18.05.2013р., витягом з сайта пошуку поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта»  про вручення 28.05.2013р. відправлення відповідачу  (а.с.17, 18, 34, 35). В судовому засіданні 30.05.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, суд встановив:           Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (позивачем) та Станцією юних техніків (відповідачем) був укладений договір підряду № 10-36/330/2012 від 19.07.2012р. (далі – Договір), за умовами якого: - відповідач як замовник доручає, а позивач (підрядник) зобов'язується виконати підрядні роботи по повірці лічильника газу на об'єктах замовника (п. 1.1. Договору); - здача та приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом (п.2.1, п. 2.2 Договору); - вартість робіт становить 1310,05 грн. з ПДВ (п.3.1 Договору); - оплату за виконані роботи замовник проводить на протязі 30 днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.2 Договору); (а.с.11). На виконання зобов'язань за договором позивач виконав роботи з повірки лічильника на загальну суму 1310,05 грн., що підтверджено сторонами в двостороннє підписаному акті приймання виконаних робіт № 144/07/059/ХХХVІ від 19.07.2012р. (а.с.10). Відповідач виконані роботи оплатив несвоєчасно, перерахувавши на рахунок позивача 1310,05 грн. за платіжним дорученням № 32 від 08.04.2013р. (а.с.24). Як свідчать відмітка на платіжному дорученні та виписка банку з рахунку від 11.04.2013р., зазначені кошти були проведені банком 10.04.2013р., а надійшли на рахунок позивача 11.04.2013р. Таким чином, відповідач сплатив основний борг до звернення позивача з позовом до суду (що відбулося згідно штампу канцелярії на позові – 16.04.2013р.); (а.с.3). В п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський   суд  припиняє  провадження  у  справі  у зв'язку з відсутністю предмета спору  (пункт  1-1  частини  першої статті 80   ГПК),  зокрема,  у  випадку  припинення існування предмета спору (наприклад,  сплата суми боргу,  тощо),  якщо між сторонами у зв'язку з  цим  не  залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної  норми ГПК  можливе в разі,  коли предмет спору існував на момент виникнення  останнього  та  припинив  існування  в  процесі розгляду   справи.  Якщо  ж  він  був  відсутній  і  до  порушення провадження у  справі,  то  зазначена  обставина  тягне  за  собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Оскільки на дату подачі позову заборгованість була відсутня, то не було підстав для заявлення цих вимог, оскільки права позивача в цій частині вже не були порушені. Отже, клопотання позивача про припинення провадження у справі в цій частині слід відхилити. З огляду на викладене, у позові в частині стягнення 1310,05 грн. основного боргу слід відмовити. Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за   договором   підряду    одна    сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду  не  передбачена  попередня  оплата виконаної  роботи  або  окремих  її етапів,  замовник зобов'язаний сплатити  підрядникові  обумовлену  ціну  після  остаточної  здачі роботи за умови,  що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За ст. 526 ЦК України зобов'язання   повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань  не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив, виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три   проценти   річних   від   простроченої   суми,   якщо   інший   розмір   процентів   не встановлений договором або законом. З огляду на умови п. 3.2 Договору відповідач був зобов'язаний оплатити прийняті роботи протягом 30 днів після підписання акту приймання-передачі, тобто до 18.08.2012р. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач виконанні роботи оплатив 11.04.2013р. Отже, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача 25,20 грн. – 3% річних за період 19.08.2012р. – 10.04.2013р. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (правильність розрахунку перевірена судом). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 25,20 грн. річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також позивачем заявлено до стягнення 125,98 грн. пені за період 19.08.2012р. – 10.04.2013р., нарахованої на підставі п. 5.1 Договору. За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання  вчиняється  у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами. В п. 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Отже, в договорі сторони не передбачили умови відповідальності замовника за несвоєчасну оплату виконаних робіт у вигляді нарахування пені, не визначили її розмір. Таким чином, підстави для нарахування пені відсутні. Позовні вимоги в цій частині судом відхиляються як необґрунтовані. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування  розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою. В даному випадку відсутні підстави покладення судових витрат на відповідача в повному обсязі, оскільки позивач перед подачею позову до суду та перед першим судовим засіданням не пересвідчився в сплаті основного боргу відповідачем, заявив безпідставні вимоги в частині пені. В разі добровільного виконання  рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України. Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд Вирішив: 1.Позов задовольнити частково. 2. Стягнути зі Станції юних техніків (вул. Сорочинська, буд. 88/205, м. Миргород, Полтавська область, 37600; ідентифікаційний код 23559551) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. Козака, буд. 2-а; м. Полтава,  Полтавська область, 36020, ідентифікаційний код 03351912) 25грн. 20 коп. річних, 34 грн. 41 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили. 3. В іншій частині – у позові відмовити. Повне рішення складено та  підписано: 30.05.2013р.           Суддя                                                                      Безрук Т.М.