Рішення

від 29.05.2013 по справі 920/494/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.05.2013 Справа № 920/494/13 за позовом: Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача: Спільного підприємства «Соболь» у формі товариства з

обмеженою відповідальністю, м. Суми

про внесення змін до договору оренди землі

СУДДЯ ЛЕВЧЕНКО П.І.

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

За участю представників:

від позивача : Парфененко М.С., довіреність № 2687/02.02.02-17 від 25.12.2012р.

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач у позовній заяві просить суд вважати укладеними зміни до пункту 2.3. розділу 2 Договору оренди земельної ділянки від 31 серпня 2000 року, зареєстрованого в Сумському міськвиконкомі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 4 вересня 2000 року за № 238, шляхом викладення першого абзацу п.2.3 розділу 2 Договору в наступній редакції:

«Орендна плата на рік становить 3,0% від нормативної грошової оцінки землі.

Складовими частинами рахунку орендної плати є:

- 3,0% - постійна величина проведення розрахунку;

- нормативна грошова оцінка землі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання втретє не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не подав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться у матеріалах справи.

Враховуючи, що справа відкладалась судом тричі, проте відповідач не скористався своїм правом подати заперечення на позовну заяву, беручи до уваги, що клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, і останній повідомлений про наслідки нез'явлення у судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

31 серпня 2000р. між позивачем - Сумською міською радою (Орендодавцем) та відповідачем - Спільним підприємством «Соболь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 04.09.2000р. № 238.

За умовами вказаного договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська,3, площею 0,6100 га (шість тисяч сто) кв. м. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, земельна ділянка надається в оренду з метою несільськогосподарського використання під розміщення адміністративно-складських приміщень.

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати становить 1390,11 ( одна тисяча триста дев'яносто гривень,11 копійок) на місяць.

Розмір орендної плати на рік, згідно Договору, становить 1,5 % від грошової оцінки землі.

Отже, за умовами спірного Договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами у справі 20 серпня 2000 р., встановлено ставку орендної плати на рік у розмір 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі.

Як визначено у статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (ст. 290 Податкового кодексу України).

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою нарахування орендної плавати на земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 288.5.1 та 288.5.2 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу за оренду землі несільськогосподарського призначення не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, згідно вимог чинного законодавства України, орендна плата за договором оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 35 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання про затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Як зазначає позивач у своєму позові, Сумською міською радою було прийнято рішення від 24.06.2009 року № 2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми», яким для земельних ділянок із функціональним призначенням використання землі під складське господарство для зберігання майна в некомерційних цілях розмір відсотку від грошової оцінки землі для обчислення орендної плати встановлено 3,0 % (п.7.4 Додатку до Рішення).

Отже, враховуючи зазначене, розмір орендної плати на рік, згідно даного Договору та чинного законодавства України має становити 3,0% від грошової оцінки землі.

Відповідно до Розділу 2 вищезазначеного Договору, розмір орендної плати переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання або цілі використання орендованої земельної ділянки, визначеної цим договором; підвищення цін, тарифів, тощо в т.ч. внаслідок інфляційних процесів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документально; у разі невиконання Орендодавцем обов'язку повідомити Орендарю про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Право Орендодавця вимагати від Орендаря збільшення розміру орендної плати у випадках зміни умов господарювання або цілі використання орендованої земельної ділянки, визначеної цим договором, підвищення цін, тарифів тощо, в т.ч. внаслідок збільшення, відповідно до законодавства України розмірів земельного податку передбачено й у п.3.1 розділу 3 Договору.

Частиною 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Пунктом 4.1. Договору передбачено зміни умов договору за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Разом з тим, слід зазначити, що рішенням Сумської міської ради від 28.11.2012 року № 1919-МР «Про внесення змін до чинних договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати» було запропоновано орендарям, зазначеним у додатку до вказаного рішення (до переліку якого входить і відповідач), внести зміни до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати, згідно з рішенням Сумської міської ради від 24.06.2009 року № 2763 «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми; Управлінню земельних ресурсів Сумської міської ради супровідними листами направити копію даного рішення Сумської міської ради орендарям відповідно до додатку; орендарям, зазначеним у додатку до рішення, у двадцятитонний строк після одержання супровідного листа з копією рішення повідомити управління земельних ресурсів Сумської міської ради про результати розгляду пропозиції; Управлінню земельних ресурсів Сумської міської ради на підставі письмових згод від орендарів щодо внесення змін до договорів оренди землі вчинити дії по укладенню відповідних додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок.

На підставі рішення Сумської міської ради від 28.11.2012 року № 1919-МР «Про внесення змін до чинних договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати» Управління земельних ресурсів Сумської міської ради звернулось до відповідача листом від 18.01.2013 року № 34/10.01-19 з пропозицією привести укладений договір до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач на час звернення з позовом до суду (29.03.2013 року) так і не надав відповіді на пропозицію позивача про внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки № 238 від 238 від 04.09.2000 року з метою його приведення у відповідність до вимог чинного законодавства.

Отже, станом на дату звернення позивача з позовом до суду сторони не досягли згоди щодо внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати.

Згідно з приписами ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування, в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території

Відповідно до п.2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р., №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини не можуть братися судом до уваги лише у разі скасування рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Рішення Сумської міської ради від 26.12.2007 р., № 1119-МР «Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми», рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 року, №2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми», та рішення Сумської міської ради від15.07.2009 року, № 2862-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24.06.2009 року, № 2763-МР» діючі, не скасовані та не оскаржуються у судовому порядку.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч.2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносин7и, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного способу захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача.

Тому недотримання позивачем вимог ч.2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто, відсутності згоди на зміну умов договору.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року № 28/5005/640/2012.

Згідно ст. 82 ГПК України, обираючи правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього кодексу. Саме з такої підстави Верховним Судом України прийнято постанову від 20 листопада 2012 року № 28/5005/640/2012.

Отже, беручи до уваги, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, даний розмір орендної плати затверджений уповноваженим органом місцевого самоврядування, шляхом прийнятті відповідних рішень, які, в свою чергу, діючі, не скасовані та не оскаржуються в судовому порядку, враховуючи, що, спірним договором передбачена можливість внесення змін, зокрема, щодо розміру орендної плати, і факту надання відповідачем згоди на внесення змін до договору господарським судом не встановлено, позовні вимоги позивача щодо визнання укладеними змін до пункту 2.3. розділу 2 Договору оренди земельної ділянки від 31 серпня 2000 року, зареєстрованого в Сумському міськвиконкомі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 4 вересня 2000 року за № 238, шляхом викладення першого абзацу п.2.3 розділу 2 Договору в наступній редакції:

«Орендна плата на рік становить 3,0% від нормативної грошової оцінки землі.

Складовими частинами рахунку орендної плати є:

- 3,0% - постійна величина проведення розрахунку;

- нормативна грошова оцінка землі є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.124, 144 Конституції України, ст. 288, 290 Податкового кодексу України, ст. ст. 21,30 Закону України «Про оренду землі», ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст.32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати укладеними зміни до п 2.3 розділу 2 Договору оренди земельної ділянки від 31 серпня 2000р., зареєстрованого в Сумському міськвиконкомі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 4 вересня 2000 року за № 238, шляхом викладення першого абзацу п.2.3 розділу 2 Договору в наступній редакції:

«Орендна плата на рік становить 3,0% від нормативної грошової оцінки землі.

Складовими частинами рахунку орендної плати є:

- 3,0% - постійна величина проведення розрахунку;

- нормативна грошова оцінка землі.

3. Стягнути зі Спільного підприємства «Соболь» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Чернігівська, буд. 3, м. Суми, 40009, код 21124054) на користь Сумської міської ради (пл. Незалежності, 2, м. Суми, 40030, код 23823253) 1 147 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору із зарахуванням до місцевого бюджету (одержувач платежу УК у м. Сумах (м. Суми), 24060300, № рахунку 31414544700002, Банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області, код 37970593, МФО 837013).

Повне рішення складено 30.05.2013 року.

СУДДЯ П.І. ЛЕВЧЕНКО