Рішення

від 28.05.2013 по справі 914/1355/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.13 Справа № 914/1355/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Львів», м. Львів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком», м. Львів

про: стягнення 24 372,92 грн. заборгованості за Договором № 644/2012-ТПВ від 01.09.2012р.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Айзенбарт А.І. (довіреність № 3/17 від 17.04.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 28.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Львів», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком», м. Львів про стягнення 24 372,92 грн. заборгованості за Договором № 644/2012-ТПВ від 01.09.2012 року.

Ухвалою суду від 09.04.2013 року розгляд заяви призначено на 23.04.2013 року. Ухвалою суду від 23.04.2013 року розгляд справи відкладено на 28.05.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 644/2012-ТПВ від 01.09.2012 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 24 372,92 грн., з яких: 22 120,76 грн. основна заборгованість, 1877,49 грн. пені та три відсотки річних в сумі 374,67 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 23.04.2013 року виконав частково, позовні вимоги підтримав, позов просив задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 23.04.2013 року не виконав, проти позову належним чином не заперечив причин нявки не повідомив. На адресу суду повернувся направлений на адресу відповідача поштовий конверт з копією ухвали суду від 23.04.2013 року з відміткою «за терміном зберігання».

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01 вересня 2012 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладено Договір № 644/2012-ТПВ.

Відповідно до п. 1.1. Виконавець зобов'язується за завданням Замовника та у відповідності з умовами Договору надавати йому послуги з вивезення твердих побутових відходів (надалі - відходи), що утворюються у Замовника, а також інші супутні із цими послуги, а Замовник, зі своєї сторони, зобов'язується приймати вказані послуги та оплатити їх.

Загальний обсяг вивезених від замовника твердих побутових відходів, відповідно до п.3.1. Договору, становить 71,85 тон. Загальна ціна за Договором становить 24120,76 грн., в тому числі ПДВ (п. 3.3. Договору).

У період з 04.09.2012 року до 10.09.2012 року на виконання п. 3.6. Договору позивач надав відповідачу послуги щодо вивезення відходів.

Згідно п. 3.4. Договору, виконані згідно Договору послуги вважаються переданими Виконавцем і прийнятими Замовником при умові підписання сторонами акту виконаних робіт. Так, 10.09.2012 року сторони підписали акт № ОУ-012468 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ становить 24120,76 грн.

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги.

Позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, надавши послуги по вивезенню відходів, які були належним чином прийняті, проте, станом на день подання позовної заяви, оплата наданих послуг здійснена частково. Так, 01.10.2012 року відповідач перерахував позивачу 2000,00 грн., таким чином його заборгованість перед позивачем складає 22120,76 грн.

З метою врегулювання спору в добровільному порядку, 20.02.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вх. № 1478, в якій просив оплатити існуючу заборгованість. Проте відповідач вимог претензії не виконав, заборгованість не оплатив.

Відповідно до п. 5.8. Договору, за недотримання строків оплати, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного, позивач здійснив нарахування відповідачу пені в сумі 1877,49 грн., а також трьох відсотків річних в сумі 374,67 грн.

Отож, позивач просить суд стягнути з відповідача 24 372,92 грн. заборгованості, з яких: 22 120,76 грн. основна заборгованість, 1877,49 грн. пені та три відсотки річних в сумі 374,67 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 5.8. Договору, за недотримання строків оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, позивач здійснив нарахування відповідачу пені в сумі 1877,49 грн., а також трьох відсотків річних в сумі 374,67 грн.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'являння вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони не передбачили у Договорі № 644/2012-ТПВ від 01.09.2012 року строк оплати наданих послуг. Тому, у відповідності до зазначеної статті 530 ЦК України, Замовник повинен виконати обов'язок з оплати наданих послуг у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, претензію № 1478 про сплату боргу від 20.02.2013 року позивач надіслав 20.02.2013 року, що підтверджується поштовою квитанцією № 7786 від 20.02.2013 року та описом вкладення від 20.02.2013 року. Відповідно до Додатку 1 до наказу УДППЗ «Укрпошта» нормативні строки пересилання місцевого листа з оголошеною цінністю становить Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання. Отож, суд дійшов висновку, що відповідач отримав дану претензію 23.02.2013 року, і, відповідно, повинен був виконати пред'явлені вимоги до 02.03.2013 року включно.

Виходячи з наведеного, прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідача виникло 03.03.2013 року. Тому суд здійснив перерахунок пені та трьох відсотків річних за період з 03.03.2013 року по 05.04.2013 року, відповідно до якого сума пені становить 309,08 грн., а сума трьох відсотків річних - 61,82 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 491,66 грн. заборгованості, з яких: 22 120,76 грн. основна заборгованість, 309,08 грн. пені та три відсотки річних в сумі 61,82 грн. У решті частин позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1720,50 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастком», 79017, м. Львів, вул. Тарнавського, буд. 86, кв. 2 (ідентифікаційний код юридичної особи 38141815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Львів», 79008, м. Львів, площа Ринок, буд. 18 (ідентифікаційний код юридичної особи 33951598) 22 120,76 грн. основної заборгованості, 309,08 грн. пені, три відсотки річних в сумі 61,82 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

3. У решті частин позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.05.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А