Постанова

від 30.05.2013 по справі 5006/11/219пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.05.2013 р. справа №5006/11/219пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Федорової Ю.І. за участю представників від позивача:Недвига О.Л., представник за дов. від 16.04.13р. 06/4825 Гладких І.Ф. представник за дов. від 16.04.13р. № 06/4823 від відповідача:Щукін А.Л., представник за дов. від 27.05.13р. № 694 від третьої особи: не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Горлівськміськтепломережа» м. Горлівка, Донецької області; Колективного підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка» м. Горлівка, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2013 року у справі№5006/11/219пд/2012 (головуючий суддя Соболєва С.М., судді Осадча А.М., Уханьова О.О.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Горлівськміськтепломережа» м.Горлівка, Донецької області до відповідача Колективного підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка» м.Горлівка, Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Комунального підприємства «Кіровський» м. Горлівка, Донецької область проприйняття неузгоджених пунктів договору у редакції позивача ВСТАНОВИВ:

13.12.2012 року Публічне акціонерне товариство «Горлівськміськтепломережа» м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Колективного підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка» м.Горлівка про прийняття неузгоджених пунктів договору у редакції позивача (а.с.2-9).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Комунальне підприємство «Кіровський» м. Горлівка Донецької області (а.с.99).

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.03.2013р. позов задоволено частково. Господарський суд вирішив врегулювати розбіжності, які виникли між Публічним акціонерним товариством «Горлівськміськтепломережа» та Колективним підприємством Горлівський завод «Побутрадіотехніка» при укладенні Договору №107 про постачання теплової енергії від 15.10.2012 року, виклавши їх в наступній редакції:

- Пункт 1.6. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції позивача, а саме: "Виконання Постачальником зобов'язань за договором підтверджується актами включення опалення житлових будинків, у які вбудовані нежитлові приміщення Споживача, підписаними Постачальником та підприємством, на утриманні якого знаходяться вказані житлові будинки, рішеннями органів місцевого самоврядування про закінчення опалювального сезону".

- Пункт 2.1. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції позивача, а саме: "Період поставки теплової енергії - в період опалювального сезону (за умови наявності лімітів на паливно-енергетичні ресурси у Постачальника)".

- Пункт 3.1.3. договору №107 від 15.10.2012р.: "Обладнати вбудоване у житловий будинок нежитлове приміщення окремою від житлової частини будинку системою опалення із своїм приладом обліку теплоспоживання, згідно ДБН В.2.2.-15-2005 "Жилые здания. Основные положения" - виключити з тексту договору.

- Пункт 3.1.7. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції позивача, а саме: "Щорічно в міжопалювальний період готувати займане приміщення і виконувати роботи по підготовці до нового опалювального сезону: виконувати роботи по утепленню двірних і віконних отворів, згідно СНіП, проводити ремонт або заміну нагрівальних приладів і стояків опалення, що вийшли з ладу в процесі експлуатації, ліквідувати усі врізки відкритого розбору теплоносія, заповнювати системи теплопостачання після промивки. Виконання вказаних робіт оформляти і здавати по акту Постачальнику не пізніше 25 вересня щорічно. При невиконанні вимог цього пункту, Постачальник не несе відповідальність за невідповідність параметрів теплоносія в тепловому вузлі та температури усередені приміщень Споживача санітарним нормам".

- Пункт 3.2. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції суду, а саме: "Споживач не має права самовільно, порушуючи порядок, передбачений чинним законодавством України, проводити переобладнання, реконструкцію, демонтаж і відключення внутрішніх систем теплоспоживання вбудованих нежитлових (житлових) приміщень, збільшувати поверхню нагріву, встановлювати нагрівальні прилади на балконах, лоджіях, прибудинкових тамбурах і ін. приміщеннях, в яких установка нагрівальних приладів не передбачена проектом.

При самовільному виконанні вищезазначених дій, Споживач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням, допущеним ним під час споживання теплової енергії, протягом всього періоду порушення до моменту відновлення системи теплоспоживання, що фіксується актом, підписаним обома сторонами цього договору".

- Пункт 3.4.1. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції позивача, а саме: "Забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу до межі розподілу теплових мереж між Постачальником та підприємством, на утриманні якого знаходиться житловий будинок, в який вбудовано нежитлове приміщення Споживача".

- Пункт 4.1.2. п.4.1. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції суду, а саме: "У інших випадках, визначених п.30 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р.".

- Пункт 4.2. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції суду, а саме: "Постачальник має право обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії, попередивши Споживача за 3 доби, у випадках:...".

- Пункт 4.5. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції позивача, а саме: "Постачальник відновлює поставку тепла тільки після усунення причин, що викликали це припинення, і за умови відшкодування Споживачем Постачальнику всіх заподіяних цим матеріальних витрат, зокрема пов'язаних з виконанням робіт по припиненню та відновленню теплопостачання. Час відновлення теплопостачання Споживачу визначається Постачальником з урахуванням пріоритетності своїх поточних робіт, але не більш 5 днів з моменту усунення порушення".

- Пункт 4.6. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції суду, а саме: "На Споживача покладається відповідальність за технічний стан, обслуговування і експлуатацію системи теплоспоживання, яка знаходиться у межах експлуатаційної відповідальності Споживача".

- Пункт 5.1. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції позивача, а саме: "Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються шляхом попередньої оплати Споживачем відпущеної теплової енергії згідно платіжній вимозі - дорученню від Постачальника, протягом 10-ти днів після її отримання".

- Пункт 5.2. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції позивача, а саме: "Споживач оплачує відпущену теплову енергію в грошовій формі по об'єктах, які не обладнані приладами комерційного обліку теплової енергії: на опалення загальної площі 375,80 м.кв., виходячи з розрахунку вартості теплової енергії 1 м.кв. опалювальної площі у сумі 20,02 грн. за 1 м.кв., сума оплати 7 523,52грн., окрім того ПДВ 20% в сумі 1 504,70грн. Сума оплати в місяць опалювального періоду 9 028,22грн.".

З 10.12.2011р. на опалення загальної площі 375,80 м.кв. виходячи з розрахунку вартості теплової енергії 1 м.кв. опалювальної площі у сумі 28,63грн. за 1 м.кв., сума оплати 10 759,15грн., окрім того ПДВ 20% в сумі 2 151,83грн. Сума оплати в місяць опалювального періоду 12 910,98грн.;

- Пункт 5.4. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції суду, а саме: "У разі зміни вартості послуг (тарифів, норм витрат теплової енергії на виробництво послуг з опалення, системи оплати) Постачальник у розумний строк повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на затвердження відповідним органом, та/або повідомляє споживача письмово у місцевих засобах масової інформації. Тарифи вводяться в дію з моменту набрання чинності відповідним рішенням про зміну тарифів".

- Пункт 6.3. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції суду, а саме: "Акт-претензія Споживачем і представником Постачальника та скріплюється їх підписами. У разі неприбуття представника Постачальника у встановлений строк або необґрунтованої відмови від підписання акту - претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживача".

- Пункт 6.5. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції суду, а саме: "В разі неякісного надання послуг з теплопостачання (температура в приміщенні не відповідає нижче 18° С), здійснюється перерахунок вартості послуг відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведенню, затвердженими постановою КМУ №630 від 21.07.2005р., Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010р. №151";

- Пункт 7.3. прийняти в редакції позивача, а саме: "За весь період несвоєчасної оплати теплової енергії, Споживач оплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу".

- Пункт 7.6. договору №107 від 15.10.2012р.: "За самовільне переобладнання, реконструкцію, демонтаж, відключення внутрішніх систем теплоспоживання вбудованих нежитлових (житлових) приміщень, збільшування поверхні нагріву, встановлення нагрівальних приладів на балконах, лоджіях, прибудованих тамбурах і ін.приміщеннях (згідно п.3.2 договору), - Споживач оплачує Постачальнику п'ятикратну вартість теплової енергії з моменту порушення п.3.2 договору, згідно розрахунку Постачальника" - виключити з тексту договору.

- Пункт 9.1. договору №107 від 15.10.2012р. в редакції суду, а саме: "Строк дії цього договору з 17.10.2011р. та протягом опалювального сезону 2013р., а в частині розрахунків - до їх повного проведення".

У задоволені решти вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 476,89грн.

В обґрунтування прийнятого рішення суд дійшов висновку про те, що договір на постачання теплової енергії є обов»язковим для сторін у в силу Закону, окремі пункти договору відповідають нормам чинного законодавства, інша частина врегульованих розбіжностей щодо спірних пунктів договору відкоригована судом з урахуванням приписів законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Горлівськміськтепломережа» м.Горлівка Донецької області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати частково рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2013 р. в частині виключення з тексту договору на поставку теплової енергії №107 підпункту 3.1.3 в редакції, запропонованої позивачем та прийняти нове рішення, яким підпункт 3.1.3 договору прийняти в запропонованій позивачем редакції. (а.с.189-190).

Підставами для скасування рішення в наведеній частині апелянт вважає порушення судом норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що установка приладу обліку теплової енергії на вбудоване приміщення відповідача, є обов»язком відповідача і саме йому необхідно виконати даний вид робіт - обладнати окремою від житлової частини будинку системою опалення зі своїм приладом обліку теплоспоживання відповідно до вимог «Правил користування тепловою енергією», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198.

До Донецького апеляційного господарського суду також надійшла апеляційна скарга відповідача, Колективного підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка» м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2013р. по справі №5006/11/219пд/2012, яка ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2013р. по справі №5006/11/219пд/2012 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 28.05.2013р.

В апеляційній скарзі апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2013р. по справі №5006/11/219пд/2012 та залишити позов без розгляду (а.с.166-169).

Підставами для скасування рішення апелянт вважає порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, апелянт наполягає на залишенні позовної заяви без розгляду на підставі п.2 ст.81 ГПК України, оскільки в провадженні суду знаходиться справа №4/29пд між тими самими сторонами та про той самий предмет та на підставі п.5 ст.81 ГПК України, оскільки позивач не надав витребувані судом документи.

Апелянт зазначає, з посиланням на ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що договір повинен укладатись між споживачем і виконавцем, а саме з КП «Кіровський», який є виконавцем згідно договору №680, а не з виробником теплової енергії - позивачем, ПАТ «Горлівськміськтепломережа». В даному випадку, на думку апелянта, суд помилково затверджує договір, умови якого суперечать законодавству, погоджуя п.9.1 договору в редакції позивача, яким включений в строк дії договору попередній опалювальний період.

Крім того, апелянт зазначає, що договір підписаний не головою правління, а невідомою особою.

Також апелянт вважає, що рішення розглянуто з порушенням норм ст.69 ГПК України та в незаконному складі суддів.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Відповідач заперечував проти апеляційної скарги та просив рішення суду скасувати та в позові відмовити, посилаючись на доводи, викладені у відзиві від 27.05.2013р. № 696 (а.с.205-206).

Відповідач підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити в повному обсязі, проти чого заперечували представники позивача, які підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу від 27.05.2013р. №06/6314 (а.с.199-201).

Третя особа у судове засідання не з»явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, не скористалася наданим їй процесуальним Законом правом участі у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути праву за відсутністю третьої особи, оскільки явка сторін у судове засідання відповідно ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2013р. не визнавалася обов»язковою.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Горлівськміськтепломережа» (ідентифікаційний код 03337007) є юридичною особою.

Відповідач, Колективне підприємство Горлівський завод «Побутрадіотехніка» є юридичною особою (ідентифікаційний код 03051883) є юридичною особою, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 67-68).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач спрямував на адресу відповідача підписаний проект Договору №107 про постачання теплової енергії від 15.10.2012 року.

Відповідач, зазначений договір підписав з протоколом розбіжностей від 12.11.2012р., у зв'язку з чим повернув його позивачу супровідним листом № 610 від 12.11.2012р. (а.с.18).

Під час врегулювання розбіжностей сторони узгодили редакції пунктів 3.1.5, 3.1.6, 3.5.2, п.п.4.1.1, 5.8, 5.9, 7.2, 7.10, 9.2, 10.9, 10.5.

Таким чином, неузгодженими залишилися пункти 1.6, 2.1, п.п.3.1.3, 3.1.7, 3.2, 3.4.1, 4.1.2, 4.2, 4.5, 4.6, 5.1, 5.2, 5.4, 6.3, 6.5, 7.3, 7.6, 9.1.

Позивач, отримавши згаданий протокол розбіжностей, не погодився і запропонованою відповідачем редакцією договору, а тому звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо врегулювання переддоговірного спору щодо укладання договору на постачання теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. №1875-1У (далі -Закон № 1875), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закону № 2633), «Правилами користування тепловою енергією», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою КМУ від21.07.2005р. № 630.

За приписами ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За приписами ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Частинами 3, 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб"єктів господарювання, чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ч.6 ст.179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору ( ч. 3 ст. 184 ГК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст.714 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 275 ГК України встановлено, що відпуск теплової енергії без оформлення договору не допускається.

Наданий позивачем договір про постачання теплової енергії за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм ст. 714 ЦК України та ст.ст.275-277 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ліцензіями серії АВ №597429, №597430, №597431 від 01.06.2012р., виданими Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Публічне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" наділено правом виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (а.с.32-34).

Сфера дії Закону України "Про теплопостачання" визначена статтею 2, згідно якої цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено поняття споживача як фізичної чи юридичної особи, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

В силу положень ст. 29, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 179, 275 ГК України укладення договору на постачання теплової енергії між виробником послуг та виконавцем послуг є обов»язковим.

Отже, відповідно до приписів вищенаведеної правової норми, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець, виробник, здійснюються виключно на договірних засадах. Крім того, особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач.

Таким чином, в силу сфери господарювання, предмету діяльності, позивач, Публічне акціонерне товариство «Горлівськміськтепломережа» є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією, одночасно виробником та виконавцем комунальних послуг, зокрема, з опалення (постачання теплової енергії).

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради №822 від 04.08.2010р. "Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Горлівка" виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової територій» визначені житлово-комунальні підприємства, незалежно від форм власності, що обслуговують житловий фонд, який перебуває в комунальній власності міста (а.с.31).

З листа Департаменту муніципального розвитку Горлівської міської ради №25-02-3322 від 08.10.2012р. вбачається, що балансоутримувачем житлового будинку у м.Горлівка по вул.Пушкінська, 25, постачання теплової енергії у який є предметом спірного правочину, є Комунальне підприємство "Кіровський" (а.с.30).

Дане також вбачається з рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради №605 від 17.10.2001р. "Про обслуговуванню житлового фонду міської ради" (а.с.113).

Отже, балансоутримувачем житлового будинку у м.Горлівка по вул.Пушкінська, 25, у який вбудовано нежитлове приміщення, що є об»єктом опалення відповідно до запропонованого позивачем договору, є Комунальне підприємство «Кіровський», яке є виконавцем послуг по обслуговуванню будинків та при будинкової території, що вбачається з пояснень третьої особи (а.с.100).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Горлівськтепломережа" (за договором - виробник, далі - позивач) та Комунальним підприємством "Кіровський" (за договором - виконавець, далі - третя особа) укладений відповідний договір купівлі-продажу теплової енергії №680, згідно умов якого, виробник забезпечує виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії у багатоквартирний житловий фонд Виконавця для забезпечення Споживачів послугами з централізованого опалення згідно з підписаними сторонами актами і схемами меж розподілу теплових мереж і експлуатаційної відповідальності в необхідних об'ємах (додаток №1, 2) (а.с.86-89)

Перелік житлових будинків, в які подається теплова енергія, додається (додаток №3). Технічне обслуговування та поточний ремонт ділянок теплових мереж до житлових будинків виконує Виробник за окремим договором між виробником та виконкомом Горлівської міської ради (а.с.93)

Межею розподілу теплових мереж і експлуатаційної відповідальності є зовнішня поверхня стіни теплової камери у бік Виконавця, в якій встановлені засувки на відгалуження до Виконавця по ходу гарячого теплоносія, які належать виробникові або місце підключення трубопроводів теплопостачання до одного будинку.

Виконавець здійснює утримання, ремонт і технічне обслуговування теплових мереж від межі розподілу теплових мереж і експлуатаційної відповідальності до об'єктів теплоспоживання, внутрішньобудинкових мереж, відповідно до діючих норм та правил і забезпечує розподіл і регулювання теплової енергії, що подається Виробником, між Споживачами у середині будинку.

Для реалізації умов договору Виробник приймає на себе зобов'язання поставляти теплову енергію для забезпечення централізованого опалення Виконавцю відповідно до діючих норм до межі розподілу.

За цим договором Виконавець забезпечує розподіл, регулювання подачі теплової енергії, відповідно до діючих норм, для забезпечення централізованого опалення у середині будинку, здійснює утримання, ремонт та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення.

Таким чином, як вбачається із змісту зазначеного договору, рішення Горлівської міської ради та пояснень третьої особи, Комунальне підприємство "Кіровський" зобов'язань із теплозабезпечення та теплопостачання житлових будинків та приміщень не має.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.10.2010р. по справі №14/99пд за позовом Закритого акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" до Колективного підприємства Горлівський завод "Побутрадіотехніка" про зобов'язання укласти договір в редакції позивача, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідачу, Колективному підприємству Горлівський завод "Побутрадіотехніка" на праві власності належить вбудоване приміщення загальною площею 660,1 кв.м., що розташоване у жилому будинку за адресою: Донецька область, м.Горлівка, вул.Пушкінська, 25.

Отже, колегія суддів зазначає, що будинок, в якому знаходиться вказане приміщення відповідача, є багатоквартирним житловим будинком. При цьому, внутрішня система опалення цього житлового будинку є централізованою, теплопостачання здійснюється по централізованим мережам від зовнішньої мережі позивача та є єдиною із системою опалення приміщення, яке належать відповідачу.

Докази на підключення приміщення відповідача до будь-яких інших джерел теплопостачання, ніж до централізованої системи, у тому числі, автономного, децентралізованого, змішаного, в матеріалах справи відсутні.

При вирішенні спору стосовно врегулювання розбіжностей щодо пунктів 1.6, 2.1, п.п.3.1.3, 3.1.7, 3.2, 3.4.1, 4.1.2, 4.2, 4.5, 4.6, 5.1, 5.2, 5.4, 6.3, 6.5, 7.3, 7.6, 9.1 договору №107 від 15.10.2012р., суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Щодо пункту 1.6 договору №107 від 15.10.2012р., запропонованого позивачем.

Приписами ст.25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Разом з цим, згідно ст.24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов'язком споживача теплової енергії - є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів погоджує висновок суду про те, що договір на постачання теплової енергії до вбудованого приміщення, що розташоване у жилому будинку за адресою: Донецька область, м.Горлівка, вул.Пушкінська, 25, є обов'язковим для сторін.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV від 24.06.2004р. визначено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Частинною 2 ст.24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що обов'язками балансоутримувача є забезпечення управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном та забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі-Правила) регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктом 5 цих Правил встановлено, що Рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.

Пункти 3, 32 вказаних Правил встановлюють, що послуги надаються Споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до ч.3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", своєчасно, в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Відтак, колегія суддів зазначає, обов'язок Позивача розпочати надання теплової енергії, як і її фактичне постачання, нерозривно пов'язаний із початком опалювального періоду, який визначається рішенням виконавчих органів відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями з дотримання відповідних норм.

Випадки неналежного надання або ненадання послуг Виконавцем та дії, які слугують наслідком цього, визначені Правилами, а також Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №151 від 17.02.2010р., та здебільш ними є перерахунок вартості наданих послуг.

При цьому, у розумінні ст.5 Закону України "Про теплопостачання" регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом. Ці особливості викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання: наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; існуванням різних технологій виробництва теплової енергії, у тому числі технологій комбінованого виробництва електричної і теплової енергії та з використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України; існуванням об'єктів теплопостачання різних форм власності; суттєвою сезонною відмінністю режимів виробництва і споживання теплової енергії протягом року; особливим статусом суб'єктів природних монополій, який мають деякі суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання.

Таким чином, оскільки приміщення Відповідача є частиною комунального житлового будинку, балансоутримувачем якого є комунальне підприємство і яке відповідно до вищезазначених норм повинне здійснювати управління житловим будинком та нести відповідальність за його експлуатацію, достатнім підтвердженням виконання Позивачем зобов'язання з надання Споживачу теплової енергії, а саме включення та відключення, є акти на включення опалення та відповідно на відключення опалення, підписані представником теплопостачальної організації та балансоутримувачем у день початку опалювального періоду та його закінчення, визначені уповноваженими на це органами місцевого самоврядування.

Колегія суду погоджується з висновком суду щодо прийняття п.1.6 договору в редакції, запропонованій позивачем.

При вирішенні спору стосовно врегулювання розбіжностей щодо п.2.1 договору, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 6 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання, якості та режими надання житлово-комунальних послуг з урахуванням технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих умов.

Тому, враховуючи вищевикладені норми, а також, зокрема, п.5 Правил №630, сторони на власний розсуд не можуть встановить період поставки - межі опалювалювального сезону, а також умови, за яких вони можуть бути надані, оскільки останні чітко визначені чинним законодавством. Тому, за відсутності лімітів на паливно-енергетичні ресурси у Постачальника (Позивача) надання спірних послуг не можливо.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо прийняття п.2.1 договору в редакції, запропонованій позивачем.

Пунктом 3.1.3 договору у редакції позивача передбачено: "Обладнати вбудоване у житловий будинок нежитлове приміщення окремою від житлової частини будинку системою опалення із своїм приладом обліку теплоспоживання, згідно ДБН В.2.2.-15-2005 "Жилые здания. Основные положения".

При вирішенні спору стосовно врегулювання розбіжностей щодо п.3.1.3 договору, судова колегія зазначає про таке.

Статтею 6 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. №2633-ІV встановлено, державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах додержання стандартів, правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання; заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енерго-, газо-, водопостачання як об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення; встановлення відповідальності суб'єктів теплопостачання за порушення законодавства у сфері теплопостачання; забезпечення впровадження засобів обліку і приладів регулювання споживання теплової енергії.

Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії ( далі - Правила).

Пунктом 7 цих Правил встановлено, що усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

У п.3 вказаних Правил наведені терміни, які вживаються у Правилах, зокрема "система теплопостачання" - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об'єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Як вже зазначалось вище, нежитлове приміщення відповідача, розташоване в житловому будинку №25 по вул.Пушкінська, є вбудованим та має єдину систему опалення.

З матеріалів справи вбачається, що прилад обліку теплової енергії у приміщенні відповідача не встановлений та приміщення вбудовано в житловий будинок.

Зважаючи на приписи п.5.2 договору на постачання теплової енергії №107 від 15.10.2012р. та інших правочинів, укладених учасниками даної справи стосовно постачання теплової енергії у наведений об'єкт нерухомості, відповідач оплачує відпущену теплову енергію згідно встановленим тарифам у залежності від площі, яку займає (обумовлену договором).

Відповідно до п.23 Правил № 1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Крім того п.12 Правил N630 встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Пунктом 18 Правил №1198 встановлено, що прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі. Якщо використовуються інші джерела фінансування придбання та встановлення приладів комерційного обліку, то відносини між теплопостачальною організацією та споживачем визначаються окремою угодою відповідно до законодавства.

Оскільки п.3.1.3 договору у редакції, запропонованій позивачем, не узгоджується з приписами ст.6 Закону України "Про теплопостачання" №2633-ІV від 02.06.2005р., п.п.7, 17, 18, 23 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., п.11 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005р., колегія суддів погоджується з висновком суду щодо виключення спірного пункту договору з тексту договору №107 від 15.10.2012р.

З огляду на викладене, доводи апелянта - позивача у справі є такими, що не приймаються до уваги, не спростовують висновок суду першої інстанції.

Щодо пункту 3.1.7 договору в редакції запропонованій позивачем.

Пунктом 3.1.7 договору у редакції позивача передбачено: "Щорічно в міжопалювальний період готувати займане приміщення і виконувати роботи по підготовці до нового опалювального сезону: виконувати роботи по утепленню двірних і віконних отворів, згідно СНіП, проводити ремонт або заміну нагрівальних приладів і стояків опалення, що вийшли з ладу в процесі експлуатації, ліквідувати усі врізки відкритого розбору теплоносія, заповнювати системи теплопостачання після промивки. Виконання вказаних робіт оформляти і здавати по акту Постачальнику не пізніше 25 вересня щорічно. При невиконанні вимог цього пункту, Постачальник не несе відповідальність за невідповідність параметрів теплоносія в тепловому вузлі та температури усередені приміщень Споживача санітарним нормам".

Відповідно до п.40 Правил №1198 встановлений обов'язок споживача теплової енергії в міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду і оформити акт про готовність об'єкту до опалювального періоду або надати рішення (лист) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання.

Правила підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №620/378 від 10.12.2008р. передбачають, що перед початком опалювального періоду суб'єкти відносин у сфері теплопостачання проводять перевірку готовності систем опалення та системи теплопостачання у цілому шляхом виконання пробного пуску з метою визначення їх готовності до роботи. Пробний пуск здійснюється після закінчення робіт з підготовки систем теплопостачання до опалювального періоду. Початок і тривалість пробного пуску встановлюються графіком ДТ (теплопостачальної організації, надавача послуг), який слід довести до відома споживачів не пізніше ніж за три доби до початку пробного пуску. До 1 жовтня поточного року повинні бути закінчені всі планові роботи на устаткуванні ДТ, ТМ, ТП, системах опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та усунуті всі порушення і дефекти, виявлені в період підготовки до опалювального періоду.

Зазначені Правили поширюються на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, транспортування теплової енергії та надання послуг з теплопостачання (опалення та ГВП), а також на споживачів теплової енергії незалежно від організаційно-правових форм та форм власності.

За приписами ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини.

Пунктом 38 Правил №1198 встановлено, що теплопостачальна організація не несе матеріальної відповідальності перед споживачем за відпуск теплової енергії із зниженими значеннями параметрів за ту добу, протягом якої споживач допускав перевищення лімітів споживання або не дотримувався визначених договором режимів споживання теплової енергії.

Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду щодо викладення п.3.1.7 договору в редакції, запропонованій позивачем є правильним.

При вирішенні спору стосовно врегулювання розбіжностей щодо пунктів 3.2 та 7.6 договору, судова колегія зазначає про таке.

Пунктом 3.2 договору у редакції позивача передбачено: "Споживач не має права самовільно, порушуючи порядок, передбачений чинним законодавством України, проводити переобладнання, реконструкцію, демонтаж і відключення внутрішніх систем теплоспоживання вбудованих нежитлових (житлових) приміщень, збільшувати поверхню нагріву, встановлювати нагрівальні прилади на балконах, лоджіях, при будинкових тамбурах і ін. приміщеннях, в яких установка нагрівальних приладів не передбачена проектом".

При самовільному виконанні вищезазначених дій, Споживач зобов»язаний сплатити Постачальнику п»ятикратну вартість теплової енергії, передбачену розділом 5 цього договору, протягом всього періоду порушення до моменту відновлення системи тепло споживання, що фіксується актом, підписаним сторонами цього договору.»

Перша частина спірного пункту, а саме: "Споживач не має права самовільно, порушуючи порядок, передбачений чинним законодавством України, проводити переобладнання, реконструкцію, демонтаж і відключення внутрішніх систем теплоспоживання вбудованих нежитлових (житлових) приміщень, збільшувати поверхню нагріву, встановлювати нагрівальні прилади на балконах, лоджіях, при будинкових тамбурах і ін. приміщеннях, в яких установка нагрівальних приладів не передбачена проектом" відповідає вимогам п.11, п.40 Правил №1198 від 03.10.2007р., п.25 Правил №630 від 21.07.2005р. та Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженому наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р.

Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Пунктом 41 Правил №1198 від 03.10.2007р. визначено, що споживач несе відповідальність за самовільне переобладнання системи теплопостачання.

При цьому, згідно п.35 наведених Правил теплопостачальна організація має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушенням, допущеним ним під час споживання теплової енергії.

Разом з тим, розмір такого відшкодування не визначено.

Пунктом 5 ст. 277 Господарського кодексу України визначено, що відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, позивач не довів обґрунтування застосування відповідальності при самовільному виконанні вищезазначених дій у вигляді сплати Споживачем Постачальнику п'ятикратної вартості теплової енергії, передбачену розділом 5 цього договору, протягом всього періоду порушення до моменту відновлення системи тепло споживання, а також правомірність визначення її саме у такому розмірі, не навів існування правових підстав для включення запропонованих ним наслідків порушення зобов'язання за договором на теплопостачання.

Відтак, судова колегія вважає вірним висновок суду щодо викладення другої частини спірного пункту 3.2 у такій редакції: «При самовільному виконанні вищезазначених дій, Споживач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням, допущеним ним під час споживання теплової енергії, протягом всього періоду порушення до моменту відновлення системи теплоспоживання, що фіксується актом, підписаним обома сторонами цього договору».

Одночасно, колегія суддів зазначає, що за викладених обставин, п.7.6 договору у редакції Позивача, що передбачає відповідальність споживача за самовільне переобладнання, реконструкцію, демонтаж, відключення внутрішніх систем тепло споживання, внаслідок порушення п.3.2 договору, правомірно виключено з тексту договору.

Щодо п.3.4.1 договору колегія суддів зазначає наступне.

Позивач пропонує відповідачу викласти спірний пункт у такій редакції: "Забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу до межі розподілу теплових мереж між Постачальником та підприємством, на утриманні якого знаходиться житловий будинок, в який вбудовано нежитлове приміщення Споживача".

Дане спірне питання між ЗАТ «Горлівськтепломережа» та КП Горлівський завод «Побутрадіотехніка» було предметом судового розгляду господарським судом Донецької області по справі №2/383пд, але в межах іншого правочину.

Рішенням суду по вказаній справі від 21.01.2008 року було встановлено наступне.

Вбудоване приміщення, розташоване у жилому будинку за адресою: Донецька область, м. Горлівка, вул. Пушкінська, 25 належить Відповідачу на праві власності.

Будинок, в якому знаходиться вказане приміщення Відповідача, є багатоквартирним житловим будинком.

Судом також встановлено, що внутрішня система опалення цих житлових будинків є централізованою, теплопостачання здійснюється по централізованим мережам від зовнішньої мережі позивача (котелень № 6, № 2), та є єдиною із системою опалення приміщень, які належать відповідачу. Внутрішня система опалення знаходиться на балансах, на утриманні та в експлуатаційному обслуговуванні вищевказаних комунальних підприємств.

Доказів на підключення приміщень відповідача до будь-яких інших джерел теплопостачання, ніж до централізованої системи, у тому числі, автономного, децентралізованого, змішаного, у матеріалах справи не має.

Система опалення приміщень Позивача була запроектована та є єдиною цілісною з внутрішньою системою опалення будинків, тобто всі центральні стояки опалення, що проходять у будинках - спільні. У зв'язку з чим, встановити межу балансової належності безпосередньо між Колективним підприємством Горлівський завод "Побутрадіотехніка" та ПАТ "Горлівськтепломережа" на внутрішній системі опалення житлового будинку, в які вбудовані нежитлові приміщення відповідача та інших власників, неможливо з технічного обґрунтування.

Встановлено, що відповідач, відповідно до визначення в Законі України "Про теплопостачання" є споживачем теплової енергії, фактично користується тепловою енергією, що поставляється позивачем за вказаною адресою.

За приписами ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином колегія суддів вважає, що п.3.4.1 правомірно прийнятий господарським судом у редакції позивача.

Стосовно п.4.1.2 та п. 4.2 договору колегія суддів зазначає наступне.

Зазначені пункти договору знаходяться у розділі 4, що встановлює умови припинення поставки теплової енергії.

В редакції п.4.1.2, запропонованій позивачем передбачено: «Підключення Споживачем теплового обладнання без дозволу Постачальника».

В редакції п.4.2, запропонованій позивачем передбачено: «Постачальник має право не проводити включення теплопостачання, обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії, попередивши споживача за 3 доби у випадках п.4.2.1 - несплати теплової енергії у строки та об»ємах, встановлених цим договором».

Згідно п.28 Правил №1198, у разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції.

Відповідно до п.30 Правил №1198 теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві у разі:

несплати за спожиту теплову енергію протягом строку, визначеного в договорі, крім споживачів, відключення яких заборонено законодавством;

невиконання регламентних робіт з підготовки та випробування теплових мереж споживача (з оформленням відповідного акта і попередженням за три доби до припинення постачання);

самовільного підключення споживачів до системи теплопостачання;

введення в експлуатацію системи теплоспоживання без відповідного допуску;

експлуатації системи теплоспоживання з пошкодженими пломбами, що встановлені теплопостачальною організацією на вузлі обліку споживача;

обмеження вільного доступу представників теплопостачальної організації до системи теплоспоживання або до вузла обліку теплової енергії;

утримання в антисанітарному стані приміщень вузлів управління та технічних підвалів, де проходять теплові мережі теплопостачальних організацій, розміщення в них складів, організацій, магазинів, офісів, контор тощо; псування обладнання системи теплоспоживання в межах будівель;

пошкодження власних теплових мереж;

неготовності споживача до опалювального періоду - відсутності відповідного акта про готовність об'єкта до опалювального періоду або рішення (листа) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання балансоутримувачами.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік випадків, за наявності яких позивач має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії, визначений законодавством.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо викладення спірних пунктів 4.1.2 та 4.2 в редакції позивача.

Щодо п. 4.5 договору в редакції, запропонованій позивачем.

Позивач наполягає на викладенні п.4.5 договору у наступній редакції: "Постачальник відновлює поставку тепла тільки після усунення причин, що викликали це припинення, і за умови відшкодування Споживачем Постачальнику всіх заподіяних цим матеріальних витрат, зокрема пов'язаних з виконанням робіт по припиненню та відновленню теплопостачання. Час відновлення теплопостачання Споживачу визначається Постачальником з урахуванням пріоритетності своїх поточних робіт, але не більш 5 днів з моменту усунення порушення".

Пунктом 34 Правил №1198 обумовлено випадок, якщо теплопостачання об'єкта було припинено з вини споживача, то теплопостачальна організація поновлює постачання теплової енергії лише після усунення причин, що викликали це припинення, та за умов відшкодування споживачем усіх спричинених теплопостачальній організації збитків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про прийняття спірного пункту у редакції позивача.

Щодо п. 4.6 договору, в редакції запропонованій позивачем, колегія суддів зазначає про таке.

Позивач пропонує викласти п.4.6 договору у такій редакції: «На споживача (в особі його керівництва) покладається відповідальність за наслідки, пов»язані з частковим або повним припиненням постачання теплової енергії, викликані неналежним технічним станом, обслуговуванням і експлуатацією системи тепло споживання, яка знаходиться у межах експлуатаційної відповідальності Споживача».

Пунктом 41 Правил №1198 передбачена відповідальність Споживача, а саме: за вихід з ладу обладнання та приладів комерційного обліку теплової енергії, що входить до складу вузлів обліку, які перебувають на його балансі. За прилади комерційного обліку інших власників несе відповідальність згідно з умовами договору; технічний стан, обслуговування та експлуатацію системи теплоспоживання, що перебуває у межах його балансової належності (експлуатаційної відповідальності); недотримання затверджених договірних значень обсягу споживання теплової енергії та режиму теплоспоживання; самовільне переобладнання системи теплоспоживання; витікання теплоносія через несвоєчасне усунення пошкоджень на власних теплових мережах та системі теплоспоживання; утримання в антисанітарному стані приміщень вузлів управління, технічних підвалів, горищ, де прокладені теплові мережі теплопостачальної організації; достовірність наданої інформації.

Про відповідальність за наслідки, пов'язані з частковим або повним припиненням постачання теплової енергії, викликані неналежним технічним станом обслуговування і експлуатацією систем теплоспоживання, яка знаходиться у межах експлуатаційної відповідальності Споживача не зазначається.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про викладення спірного пункту у наступній редакції: «На Споживача покладається відповідальність за технічний стан, обслуговування і експлуатацію системи теплоспоживання, яка знаходиться у межах експлуатаційної відповідальності Споживача".

Пункти 5.1 та 5.2 договору №107 від 15.10.2012р. правомірно прийняті у редакції позивача, з огляду на наступне.

Зазначені пункти договору знаходяться у розділі 5, що встановлює порядок здійснення оплати.

За приписами ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил №630 встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

За змістом ст.25 Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальна організація має право отримувати від споживачів авансовий платіж.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не встановлено заборони розрахунків за поставлену теплову енергію на умовах попередньої оплати.

Проте, редакція, запропонована відповідачем стосовно спірного пункту взагалі не передбачає строків внесення платежів.

За таких обставин, колегія суддів вважає висновок суду про те, що редакція позивача щодо розрахунку за спожиту теплову енергію шляхом здійснення попередньої оплати Споживачем відпущеної теплової енергії згідно платіжній вимозі-дорученню від Постачальника, протягом 10-ти днів після її отримання є цілком обґрунтованою, на відміну від редакції, запропонованої відповідачем.

Щодо пункту 5.2 договору.

Позивач пропонує викласти п.5.2 договору у такій редакції: "Споживач оплачує відпущену теплову енергію в грошовій формі по об'єктах, які не обладнані приладами комерційного обліку теплової енергії: на опалення загальної площі 375,80 м.кв., виходячи з розрахунку вартості теплової енергії 1 м.кв. опалювальної площі у сумі 20,02грн. за 1 м.кв., сума оплати 7523,52грн., окрім того ПДВ 20% в сумі 1504,70грн. Сума оплати в місяць опалювального періоду 9 028,22грн.".

З 10.12.2011р. на опалення загальної площі 375,80 м.кв. виходячи з розрахунку вартості теплової енергії 1 м.кв. опалювальної площі у сумі 28,63грн. за 1 м.кв., сума оплати 10759,15грн., окрім того ПДВ 20% в сумі 2151,83грн. Сума оплати в місяць опалювального періоду 12 910,98грн.

Отже, п.5.2 входить до Розділу 5 договору, який встановлює порядок здійснення оплати.

З огляду на те, що п.п.1.2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до умов договору споживачу щомісячно нараховується плата, розмір якої розраховується виходячи з розміру затверджених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Одночасно, тариф на теплову енергію є регульованим та затверджуються спеціально створеною Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Таким чином, виключення цього пункту з договору є незаконним, оскільки позбавляє його істотних умов, що суперечить вимогам ст. 180 ГК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок суду щодо обґрунтованої та правомірної редакції п.5.2, викладеної позивачем, правильним.

Позивач спірний п.5.4 пропонує викласти у такій редакції: «У разі зміни уповноваженими органами тарифів, норм витрат теплової енергії на виробництво послуг з опалення, системи оплати, сторони автоматично вводять зміни в розрахунки за послуги теплопостачання з часу введення змін в дію».

Проте, відносно спірного пункту договору, в редакції, запропонованій позивачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України» ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб»єктам природних монополій та суб»єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснено Комісією, а також визначає суб»єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб»єктів господарювання.

Пунктом 5 ст.59 Закону України "Про органи місцевого самоврядування в Україні" встановлено, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що сторони при укладенні господарського договору узгоджують умови договору на власний розсуд, але такі, що не суперечать чинному законодавству.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок щодо прийняття спірного пункту 5.4 у редакції суду: "У разі зміни вартості послуг (тарифів, норм витрат теплової енергії на виробництво послуг з опалення, системи оплати) Постачальник у розумний строк повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на затвердження відповідним органом, та/або повідомляє споживача письмово у місцевих засобах масової інформації. Тарифи вводяться в дію з моменту набрання чинності відповідним рішенням про зміну тарифів".

Колегія суддів вважає, що запропонована позивачем редакція спірного п.6.3 договору не відповідає пункту 38 Правил №630, якими передбачено, у разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі, а відтак правомірно прийнята у редакції суду: «Акт-претензія підписується Споживачем і представником Постачальника та скріплюється їх підписами. У разі неприбуття представника Постачальник а у встановлений строк або необґрунтованої відмови від підписання акту-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживача».

Щодо п. 6.5 договору, запропонованого позивачем у його редакції, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст.22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що виробник зобов'язаний проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Правилами №630 встановлена нормативна температура повітря в житлових приміщеннях (за умови їх утеплення) відповідає діючим нормам і правилам (18° C, у наружних кімнатах - 20° C).

Зазначеними Правилами детально встановлений порядок розрахунку та перерахунку плати за теплопостачання. А саме, розмір зменшення плати за надані послуги у разі перевищення строку відхилення їх показників, а саме на 5 відсотків за кожний градус відхилення від 18° C до 12° C у житлових приміщеннях (у зовнішних кімнатах - від 20° C до 14° C) плати за період відхилення (протягом усього строку відхилення); при температурі в житлових приміщеннях нижче 12° C (у зовнішних кімнатах - нижче 14° C) плата за централізоване опалення не справляється.

При двоставкових тарифах перерахунку за ненадані чи неякісно надані послуги справляється лише плата за фактично спожитий об'єм теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу).

Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010р. №151 визначений механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (далі - виконавці) і фізичних та юридичних осіб (далі - споживачі), яким надаються послуги.

У разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку.

Виконавець зобов'язаний провести протягом місяця, що настає за розрахунковим, перерахунок розміру плати за надані споживачеві послуги у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості незалежно від наявності заборгованості за надані послуги.

Відповідач, у запропонованій редакції спірного пункту договору, не довів, що наявна температура повітря у приміщеннях позивача не відповідає нормативній, а також той факт, що Позивачем не здійснюються перерахунки, відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок щодо прийняття спірного пункту 6.5 у редакції суду: "В разі неякісного надання послуг з теплопостачання (температура в приміщенні не відповідає нижче 18° С), здійснюється перерахунок вартості послуг відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведенню, затвердженими постановою КМУ №630 від 21.07.2005р., Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010р. №151".

Пунктом 7.3 спірного договору, запропонованого позивачем передбачено: "За весь період несвоєчасної оплати теплової енергії, Споживач оплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу".

Відповідач пропонує свою редакцію.

Проте, дана пропозиція судом не прийнята, з чим погоджується апеляційна інстанція, з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" № 686-ХІV від 20.05.1999р., який є спеціальним законом у наведених відносинах, передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченного платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за організаційно-правовою формою є Колективним підприємством та відноситься до суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, застосування відповідальності до Відповідача, як оплата Постачальнику пені у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу, за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії, є такою, що відповідає чинному законодавству та правомірно викладена місцевим господарським судом у редакції позивача.

Розділом 9 договору позивач зазначає строк дії договору.

Так, спірний пункт 9.1 позивач пропонує в редакції: "Строк дії цього договору з 16.10.2011р. по 30.09.2015р., а в частині розрахунків - до їх повного проведення".

Дана пропозиція не може бути прийнята з огляду на наступне:

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору (ст.3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.631 Цивільного кодексу України, по-перше, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, по-друге, договір набирає чинності з моменту його укладення та по-третє, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Правовідносини з постачання теплової енергії є специфічною сферою житлово-комунальних послуг та підпадають під правове регулювання спеціальних Законів України.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За приписами Закону України "Про теплопостачання", основним обов'язком споживача теплової енергії - є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично користується тепловою енергію, що постачається позивачем у житловий будинок за адресою: Донецька область, м.Горлівка, вул. Пушкінська, 25, невід'ємною частиною якого є приміщення відповідача, що підтверджується актом на включення опалення від 17.10.2011р. та від 15.10.2012р. ( а.с. 40-41).

Отже, колегія суддів вбачає відсутніми підстави вважати відсутнім факт надання теплової енергії у період з жовтня 2011р., також у порівнянні з минулими періодами споживання Відповідачем теплової енергії, що поставляється Позивачем, та підтримує висновок суду про необхідність врегулювання спірних правовідносин у порядку ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України, шляхом укладення договору з дати складання акта, який підтверджує початок опалювального сезону, а саме з 17.10.2011р.

Також законодавчо встановлено, що рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.

Тобто, опалювальний період визначається безпосередньо уповноваженим органом місцевого самоврядування та може бути встановлений як до 15.04.2013р. в залежності від певних умов, так і до іншої дати.

При цьому, як вже зазначалось вище, правовідносини у сфері постачання теплової енергії мають ґрунтуватись на договірних засадах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про прийняття п.9.1 у редакції суду: "Строк дії цього договору з 17.10.2011р. та протягом опалювального сезону 2013р., а в частині розрахунків - до їх повного проведення".

Посилання скаржника - відповідача на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при розгляді справи є необґрунтованими та недоведеними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п»ятнадцять днів.

З матеріалів справи вбачається, що строк вирішення спору було продовжено на 15 днів по 28.02.2013р. згідно ухвали господарського суду Донецької області від 23.01.2013р. за клопотанням позивача (а.с.82).

Згідно статті 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

У матеріалах справи наявне клопотання судді Соболєвої С.М. про призначення розгляду справи колегіально у складі трьох суддів (а.с.83).

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. призначено судову колегію для розгляду справи №5006/11/219пд/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Горлівськміськтепломережа» м.Горлівка до Колективного підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка» м.Горлівка про прийняття неузгоджених пунктів договору у редакції позивача у складі: головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Осадчої М.Ю., Уханьової О.О. (а с.84).

За таких обставин доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, у цій частині колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду до уваги не приймаються.

Посилання апелянта - відповідача на те, що суд повинен був залишити без розгляду позовну заяву на підставі п.п.2, 5 ст.81 ГПК України, колегія суддів відхиляє з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 23.01.2013р. у доповненнях до відзиву №632 від 11.01.2013р. на позовну заяву просив суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.2 ст.81 Господарського процесуального кодексу України (а.с.69-71).

Суд першої інстанції відхилив зазначене клопотання, зазначивши про це в мотивувальній частині рішення з посиланням на те, що предметом розгляду справи № 4/29пд між цими сторонами не є спірний правочин та викладені пункти.

Апелянт - відповідач у судовому засіданні не довів суду апеляційної інстанції підстав для залишення позовної заяви на підставі п.5 ст.81 ГПК України без розгляду, про яке було зазначено в апеляційній скарзі.

Стосовно доводів апелянта щодо підписання договору на постачання теплової енергії №107 від 15.10.2012р. не головою правління, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

У судовому засіданні було з»ясовано, що спірний договір на постачання теплової енергії №107 від 15.10.2012р. від імені Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» підписаний директором з економіки та фінансів ПАТ «Горлівськтепломережа» Ситенко О.В., повноваження щодо підписання договору якої визначені відповідно до довіреності від 05.10.2011р. № 06/11221 (а.с.204).

У судовому засіданні відповідачем були заявлені клопотання про витребування договорів з іншими споживачами, що перебувають за адресою: м.Горлівка, вул. Пушкінська, 25 та про проведення судової експертизи для встановлення особи, яка підписала договір.

Вказані клопотання були розглянуті колегією суддів, залучені до матеріалів справи та відхилені за безпідставністю з огляду на вищенаведене і те, що інші договори із споживачами не можуть розглядатися в рамках даної справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2013 року у справі №5006/11/219пд/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржників.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Горлівськміськтепломережа» м.Горлівка, Донецької області та Колективного підприємства Горлівський завод «Побутрадіотехніка» м.Горлівка, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2013р. у справі №5006/11/219пд/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.03.2013р. у справі №5006/11/219пд/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий

О.О.Радіонова

Судді

І.В. Зубченко

О.А.Марченко

Надр.6 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу;4 -третій особі; 5- ДАГС;6-ГС Дон. обл.