Постанова

від 29.02.2012 по справі 0311/1155/2012

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0311/1155/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області про стягнення разової грошової допомоги на загальну суму 2172 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації про стягнення разової грошової допомоги на загальну суму 2172 гривень. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона має статус учасника війни. Відповідно до положень Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року вона має право на щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Однак, у 2011 році їй було виплачено вказану допомогу в розмірі 120 гривень. Вважає, що такі дії відповідача суперечать діючому законодавству, зокрема, положенням Конституції України, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року, Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути з управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації разову грошову допомогу на загальну суму 2172 гривень.

Відповідно до ухвали Маневицького районного суду Волинської області від 16 лютого 2012 року судовий розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку скороченого провадження.

Представник відповідача Бас Г.П. подав до суду заперечення на позовні вимоги ОСОБА_1, в якому вказав, що проти задоволення позову заперечують, оскільки разова грошова допомога позивачу у 2011 році була нарахована та виплачена відповідно до вимог діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просили відмовити за безпідставністю. Підтвердили, що позивач є учасником війни та отримала разову грошову допомогу в квітні 2011 року в сумі 120 гривень відповідно до положень постанови КМУ № 341 від 4.04.2011 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань".

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника війни, що підтверджується дослідженим судом посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.01.1998 року, повідомленням управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації № 3-16 від 17.05.2011 року, запереченням управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації на позовні вимоги ОСОБА_1 № 507/4 від 23.02.2012 року.

З оглянутого в судовому засіданні повідомлення управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації № 3-16 від 17.05.2011 року встановлено, що у відповідь на заяву ОСОБА_1 з приводу виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни, в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, їй було роз'яснено, що відповідно до постанови КМУ № 341 від 4.04.2011 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань" виплата вказаної допомоги у 2011 році проводилась в розмірі 120 гривень, які нею і були отримані в квітні 2011 року, а тому її вимоги є безпідставними.

Згідно ст.ст. 14, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до п.п. 3 п. 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ч. 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка набрала чинності з 22.05.2008 року, передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд не бере до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ч. 5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно ст. 21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року встановлено у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:…осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.

Згідно п.п. 1 постанови КМУ № 341 від 4.04.2011 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2011 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань" здійснюється у таких розмірах: …учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 120 гривень.

Відповідно до ст.ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно п. 19 ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади" відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідно до п. 5 ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року позивачу застосуванню підлягають положення ч. 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанова Кабінету Міністрів України № 341 від 4.04.2011 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2011 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та „Про жертви нацистських переслідувань", на підставі якої здійснювалось нарахування разової грошової допомоги у 2011 році позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав, суперечить положенням ч. 5 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які на 2011 рік іншими законами не зупинялись і не змінювались. Ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Та обставина, що відповідачем було нараховано та виплачено разову грошову допомогу в сумі 120 гривень, а позивачем її отримано в квітні 2011 року у вказаному розмірі, не оспорюється сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача у поданому до суду запереченні на позовні вимоги на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати разової грошової допомоги позивачу у відповідності до положень Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, представником відповідача не враховано, що згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч зазначеним нормам КАС України представником відповідача не було подано відповідних доказів в обгрунтування заперечень на заявлені позивачем вимоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 направлено до суду лист з адміністративним позовом до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації про зобов'язання провести перерахунок і виплату разової грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком 24 червня 2011 року. Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем в поданій до суду позовній заяві не вказано, а тому суд вважає, що під час вирішення даного спору слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.

Враховуючи відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд вважає, що оскільки саме на управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації покладено обов'язок щодо проведення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, так як суд не може перебирати на себе вказані функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження, в частині проведення перерахунку та виплати вказаної допомоги у конкретному розмірі, про що просить позивач.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід зобов'язати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати (квітень 2011 року) у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум", з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, ст.ст. 8-9, 14, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року, ст.ст. 3, 6, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч. 1 ст. 46, ст. 64 Конституції України, ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади", ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня 2011 року в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати (квітень 2011 року) у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум", з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: