Постанова

від 14.12.2006 по справі а17/381-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А17/381-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.12.06р.

Справа № А17/381-06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпролісзбут”, м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000092301/0 от 17.03.2006р.   

                                                                                                 Суддя —Стрелець Т. Г.

                                                        Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.

Представники:

від позивача: Бура Н.С., довіреність без номеру від 29.06.2006р., головний бухгалтер; Глухих І.Є., довіреність без номеру від 20.06.2006р., заступник директора; Ужик В.В., довіреність без номеру від 01.11.2006р., бухгалтер;

від відповідача: Івонін М.Л., довіреність № 8211/1-10 від 06.04.2006р., державний податковий інспектор.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпролісзбут” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про скасування акту ненормативного характеру —податкового повідомлення-рішення №0000092301/0 от 17.03.2006р. Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (у подальшому —відповідач), яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2005р. на суму 500000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач зробив неправильний висновок щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки не підтвердження віднесення контрагентом суми ПДВ до складу валових витрат не є підставою для відмови у здійсненні бюджетного відшкодування позивачеві. Вказане, на думку позивача, підтверджується тим, що на час видання податкових накладних ТОВ “Дніпробудпромпостачання” не було ліквідовано. Також позивач посилається на те, що зустрічна перевірка ТОВ “Дніпробудпромпостачання” не була здійснена відповідачем лише з огляду на непрофесійність його працівників. Крім того, на думку позивача, чинне законодавство не містить обмежень щодо оформлення податкових накладних за допомогою факсимільного підпису за умов наявності податкових накладних, складених належним чином.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у поданому відзиві зазначає, що Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2006р. ТОВ “Дніпробудпромпостачання” було визнано банкрутом, тому неможливо підтвердити факт включення вказаним підприємством до складу податкових зобов'язань у жовтні 2005р. податку на додану вартість у розмірі 166892,42 грн. Також відповідач посилається на те, що в листопаді і в грудні 2005р. до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем були включені суми ПДВ по податковим накладним з використанням факсимільного підпису, що свідчить про невідповідність вказаних податкових накладних вимогам чинного податкового законодавства.

У судовому засіданні 05.12.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —

в с т а н о в и в:

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку позивача з питання правильності  декларування сум податкового кредиту згідно декларації за грудень 2005р., за результатами якої був складений Акт від 17.03.2006р. №000611.

Актом перевірки було, зокрема, встановлено необхідність зменшення суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету згідно декларації за грудень 2005р. на суму 500000,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000092301/0 от 17.03.2006р., яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 500000,00 грн. за грудень 2005р.

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

–          актом перевірки встановлено, що у порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (у подальшому —Закон “Про ПДВ) у листопаді-грудні 2005р. позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним з використанням факсимільного підпису на загальну суму ПДВ 670802,90 грн.;

–          позивач надав у матеріали справи відповідні податкові накладні. Крім того, наявність вказаних податкових накладних на час проведення перевірки не заперечується відповідачем;

–          також позивачем надано у матеріали справи угоду №1 про використання факсиміле директора від 01.08.2005р., укладену між позивачем і ПП “Леон-Трейд”, відповідно до якої у господарських відносинах між сторонами угоди допускається використання факсиміле, у тому числі на податкових накладних.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у цій частині на підставі наведеного.

Відповідно до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснила такої реєстрації протягом термінів, визначених законодавством, здійснює оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість і видачею податкової накладної без внесення суми податку до бюджету, то така податкова накладна вважається фіктивною. За видачу фіктивної накладної орган державної податкової служби застосовує до такої особи штраф у розмірі подвійної суми отриманого податку на додану вартість, але не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд приходить до висновку, що інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або недійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають. Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем при придбанні товарів (робіт, послуг), на підставі вказаних вище податкових накладних.

Можливість застосування факсиміле у господарських відносинах також підтверджується ст. 207 ЦК України, відповідно до якої використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Крім того, відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року, документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

За наведених обставин висновки відповідача стосовно невідповідності податкових накладних чинному законодавству, викладені в акті перевірки, не відповідають матеріалам справи.

Також з матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:

–          11.10.2005р. між позивачем (сторона 1) і ТОВ “Дніпробудпромпостачання” (сторона 2) було укладено договір №11/10-05БД на проведення товарообмінної (бартерної) операції (у подальшому —Договір);

–          відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є зустрічна поставка товарів рівної договірної ціни (обмін), яка здійснюється без платежу грошима на компенсаційних засадах;

–          згідно з п. п. 2.1, 3.1 Договору сторона 1 зобов'язується поставити стороні 2 товари у відповідності до додатку №1 до Договору, сторона 2 зобов'язується поставити стороні 1 товари у відповідності до додатку №2 до Договору

–          на виконання умов Договору доручення сторонами були підписані додатки №1 і №2 до Договору, складені видаткова накладна №11/10-01 від 11.10.2005р., податкова накладна №111001 від 11.10.2005р. на суму 1001354,54 грн., у т.ч. ПДВ 166892,42 грн., акт приймання-передачі векселя від 11.10.2005р. та податкова накладна №1110 від 11.10.2005р. на суму 1001354,54 грн., у т.ч. ПДВ 166892,42 грн.;

–          на підставі податкової накладної №1110 від 11.10.2005р. позивач у жовтні 2005р. відніс до складу податкового кредиту 166892,42 грн., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2005р.;

–          24.02.2006р. позивачем було подано уточнюючий Розрахунок бюджетного відшкодування за грудень 2005р., у якому позивач заявив до відшкодування 500000,00 грн.;

–          при цьому, вказана сума розраховувалась позивачем на підставі ст. 7 Закону “Про ПДВ”, тобто з урахуванням податкового кредиту попереднього звітного періоду, а саме листопада 2005р.;

–          в акті перевірки відповідач зазначає, що 23.02.2006р. ним було отримано від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська лист №2681/7/23-518 від 20.02.2006р., в якому повідомлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ “Дніпробудпромпостачання” по взаємовідносинам з позивачем неможливо, у зв'язку з тим, що Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2006р. по справі №б/24/268/05 вказане підприємство було ліквідовано.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у цій частині з наступних підстав.

Пунктом 1.19 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР надано визначення бартеру (товарного обміну), а саме це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Законом “Про ПДВ” не передбачено будь-яких особливостей оподаткування бартерних (товарообмінних) операцій.

У відповідності з п. 1.7 ст. 1 Закону “Про ПДВ” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону “Про ПДВ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

–          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

–          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ” передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про ПДВ” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Оскільки на час виписування податкової накладної —11.10.2005р. ТОВ “Дніпробудпромпостачання” було правоздатною юридичною особою і мало статус платника ПДВ, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 166892,42 грн.

При цьому, посилання відповідача не необхідність підтвердження віднесення ТОВ “Дніпробудпромпостачання” відповідної суми ПДВ до складу податкових зобов'язань не може бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивача.

Посилання відповідача на п. 1.8 ст. 1 і пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ” є такими, що не відповідають матеріалам справи на підставі наступного.

Дійсно, у відповідності з п. 1.8 ст. 1 Закону “Про ПДВ” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Але при цьому відповідачем не враховано, що наведена норма стосується податку на додану вартість, який безпосередньо був сплачений позивачем, а не його контрагентами.

Оскільки відповідачем не доведено несплату саме позивачем своїх податкових зобов'язань з ПДВ, вказане посилання відповідача не розповсюджується на спірні правовідносини.

У відповідності з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону “Про ПДВ” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

У вказаній нормі також йдеться про фактичну сплату суми податкових зобов'язань з ПДВ платником податків, що бажає отримати бюджетне відшкодування, тобто у даному випадку позивачем.

У порушення ч. ч. 1, 2, 4 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано у матеріали справи належних доказів правомірності заниження позивачеві суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2005р. у розмірі 500000,00 грн..

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірне податкове повідомлення-рішення має бути скасоване повністю.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —

п о с т а н о в и в :

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпролісзбут” повністю.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000092301/0 от 17.03.2006р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 500000,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпролісзбут” (м. Дніпропетровськ, пров. Юнаттів, 1, п/рахунок 26000050600668 в КБ “ПриватБанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 24443340) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                                    Т. Г. Стрелець

18.12.2006р.