Рішення

від 22.05.2013 по справі 905/2227/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.2013р. Справа № 905/2227/13

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» м. Краматорськ, Донецька область

до Приватного малого підприємства «Крона» м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 12011,78 грн., з якої: 9750,72 грн. - основний борг, 2242,67 грн. - пеня, 18,39 грн. - 3% річних.

Представники сторін:

від позивача: Литвиненко В.І. - за довіреністю №03-12 від 18.09.2012р.

від відповідача : Літвиненко О.В. - за довіреністю №22/04 від 22.04.2013р.

Каменєв Г.Ю. - наказ №1 від 02.12.1992р.

СУТЬ СПОРУ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» м. Краматорськ, Донецька область звернулось до господарського суду з позовом до Приватного малого підприємства «Крона» м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 12011,78 грн., з якої: 9750,72 грн. - основний борг, 2242,67 грн. - пеня, 18,39 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №42 від 01.01.2007р., позивач зобов'язався продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію, однак свої зобов'язання відповідач не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 9750,72 грн. за період з 31.10.2009р. по 30.04.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2, 12, 13, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

16.04.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №09/04-13 від 09.04.2013р., в якому він позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

22.04.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшло заперечення на відзив №06/856 від 18.04.2013р., яким позивач просить доводи відповідача вважати неспроможними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просить суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи викладені у відзиві.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» м. Краматорськ, Донецька область (Теплопостачальна організація) та Приватним малим підприємством «Крона» м. Краматорськ, Донецька область (Споживач), укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді №42.

Відповідно до 1.1 Договору, Теплопостачальна організація зобов'язується продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов'язуються приймати та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Розділом 3 Договору передбачені права та обов'язки споживача.

Згідно з п. 3.2.2 Договору, споживач теплової енергії зобов'язується: повідомити теплопостачальну організацію про всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги тепло споживання, займана площа орендаторів, тощо).

Пунктом 3.2.4 Договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується: письмово сповіщати теплопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно - правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживача) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

Розділом 4 Договору передбачені права та обов'язки теплопостачальної організації.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору, теплопостачальна організація має право: нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за отриману теплову енергію пеню у розмірі, встановленому законом та умовами цього договору.

Розділом 6 передбачений порядок розрахунків.

Згідно п. 6.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що оплата виконується на підставі актів - рахунків (рахунків), які направляються належним чином споживачеві теплопостачальною організацією, в трьохденний календарний термін з моменту отримання акту - рахунку. Акти - рахунки є підтвердженням кількості відпущеної теплової енергії, та мають бути оформлені споживачем на протязі 3-х календарних днів з дня отримання їх від теплопостачальної організації.

Згідно п. 7.2.6 Договору, споживач несе відповідальність за неповідомлення теплопостачальній організації про зміну власного найменування, організаційно - правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживач (субспоживач) - штраф в розмірі 5% вартості теплоенергії, спожитої в розрахунковий період.

Пунктом 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007року.

Відповідно до п. 11.4 Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення або зміну не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за оплату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобов'язання виконав (згідно умов п. 6.3 договору), про що свідчать акти - рахунки: №42-10 від 31.10.2009р. на суму 92,88 грн.; №42-11 від 30.11.2009р. на суму 344,62 грн.; №42-12 від 31.12.2009р. на суму 719,41 грн.; №42-1 від 31.01.2010р. на суму 606,52 грн.; №42-2 від 28.02.2010р. на суму 542,38 грн.; №42-3 від 31.03.2010р. на суму 476,92 грн.; №42-4 від 30.04.2010р. на суму 138,46 грн.; №42-10 від 31.10.2010р. на суму 158,84 грн.; №42-11 від 30.11.2010р. на суму 279,80 грн.; №42-12 від 31.12.2010р. на суму 501,91 грн.; №42-1 від 31.01.2011р. на суму 731,83 грн.; №42-2 від 28.02.2011р. на суму 677,88 грн.; №42-3 від 31.03.2011р. на суму 548,46 грн.; №42-4 від 30.04.2011р. на суму 184,61 грн.; №42-10 від 31.10.2011р. на суму 222,97 грн.; №42-11 від 30.11.2011р. на суму 598,93 грн.; №42-12 від 31.12.2011р. на суму 605,44 грн.; №42-1 від 31.01.2012р. на суму 716,45 грн.; №42-2 від 29.02.2012р. на суму 840,78 грн.; №42-3 від 31.03.2012р. на суму 618,90 грн.; №42-4 від 30.04.2012р. на суму 142,73 грн., всього на суму 9750,72 грн. (а.с. 21-41).

Дані акти - рахунки були направлені на адресу відповідача, що підтверджується поштовою квитанцією від 30.01.2013р. з описом вкладення до цінного листа, в якому перелічені всі вищевказані накладні (а.с. 42-43).

Відповідачем 28.02.2013р. було отримано дані акти - рахунки, про що свідчить повідомлення про вручення йому поштової кореспонденції (а.с. 44).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 29.03.2013р.

Тому, судом не можуть бути прийняти до розгляду акти - рахунки: №42-10 від 31.10.2009р. на суму 92,88 грн.; №42-11 від 30.11.2009р. на суму 344,62 грн.; №42-12 від 31.12.2009р. на суму 719,41 грн.; №42-1 від 31.01.2010р. на суму 606,52 грн.; №42-2 від 28.02.2010р. на суму 542,38 грн., у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні повідомив, про те, що ним був направлений лист від 06.10.2009р. на адресу позивача, в якому зазначено, що «Приватне мале підприємство «Крона», розташоване за адресою: вул. Б. Хмельницького, б. 16 цокольний поверх, повідомляє, що укладати договір на поставку теплової енергії не буде, у зв'язку з відсутністю батарей опалення».

Крім того, відповідачем надано акт про зняття радіаторів опалення. Даний акт підписаний трьома підприємцями: Тихоновою Т.А., Янко А.П., Каменевим Г.Ю.

Вищевикладені доводи відповідача не можуть бути прийняті, як обґрунтоване заперечення проти позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.2 Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово - комунального господарства України від 22.11.2005р. №4 «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів від 03.10.2007р. №1198 «Про затвердження правил користування тепловою енергією» передбачено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

Також, пунктом 25 Постанови Кабінету Міністрів від 21.07.2005р. №630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово - комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Тобто, відповідачем порушено норми діючого законодавства, тому, лист, в якому відповідач повідомляє позивача про припинення договірних правовідносин, у зв'язку з відсутністю тепломереж, не може вважатися підставою припинення договірних правовідносин.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» м. Краматорськ, Донецька область в частині стягнення суми основного у розмірі 7444,91 грн., на підставі актів - рахунків: №42-3 від 31.03.2010р. на суму 476,92 грн.; №42-4 від 30.04.2010р. на суму 138,46 грн.; №42-10 від 31.10.2010р. на суму 158,84 грн.; №42-11 від 30.11.2010р. на суму 279,80 грн.; №42-12 від 31.12.2010р. на суму 501,91 грн.; №42-1 від 31.01.2011р. на суму 731,83 грн.; №42-2 від 28.02.2011р. на суму 677,88 грн.; №42-3 від 31.03.2011р. на суму 548,46 грн.; №42-4 від 30.04.2011р. на суму 184,61 грн.; №42-10 від 31.10.2011р. на суму 222,97 грн.; №42-11 від 30.11.2011р. на суму 598,93 грн.; №42-12 від 31.12.2011р. на суму 605,44 грн.; №42-1 від 31.01.2012р. на суму 716,45 грн.; №42-2 від 29.02.2012р. на суму 840,78 грн.; №42-3 від 31.03.2012р. на суму 618,90 грн.; №42-4 від 30.04.2012р. на суму 142,73 грн.(а.с. 26-41), є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2305,81 грн. на підставі актів - рахунків: №42-10 від 31.10.2009р. на суму 92,88 грн.; №42-11 від 30.11.2009р. на суму 344,62 грн.; №42-12 від 31.12.2009р. на суму 719,41 грн.; №42-1 від 31.01.2010р. на суму 606,52 грн.; №42-2 від 28.02.2010р. на суму 542,38 грн.(а.с. 21-25), суд відмовляє, у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 2242,67 грн. та 3% річних у розмірі 18,39 грн.

Відповідно до п. 7.2.5 Договору, споживач несе відповідальність за ухилення від виконання зобов'язання по актам - рахункам за теплову енергію, а також за їх несвоєчасно оформлення відповідно п. 6.3 договору споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності з Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудкових територій», №686-XIY від 20.05.1999року.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, Закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути відставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З огляду на вищевикладене, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собо значні зитки для іншого господарюючого суб'єкта, та враховуючи фінансове становище боржника суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем, суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково: за період з 05.03.2013р. по 28.03.2013р., на суму заборгованості 7444,91 грн., у розмірі 73,43 грн.

В частині стягнення пені на суму 2169,24 грн., суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково: за період з 05.03.2013р. по 28.03.2013р., на суму заборгованості 7444,91 грн., у розмірі 14,69 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 3,70 грн., суд відмовляє.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного малого підприємства «Крона» (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Піщаного, б. 1, кв. 46, ЄДРПОУ 23027705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84305, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, б. 5, ЄДРПОУ 34657789) суму основного боргу у розмірі 7444 (сім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 91 коп., пеню у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 69 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2305,81 грн., пені у розмірі 2169,24 грн., 3% річних у розмірі 3,70 грн. відмовити

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 27.05.2013р.

Надруковано 5 примірників:

1-до справи;

1-позивачу;

3-відповідачу