ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-37/15202-2012 20.05.13
За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове управління"
до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"
Треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевельова
Валентина Михайлівна
2) Головне управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Цируль Павло Іванович
2) Публічне акціонерне товариство "Інноваційно-промисловий банк"
про визнання іпотечного договору від 04.03.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом
КМНО Шевельовою В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 447, недійсним
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Гавриловська І.О.
Суддя Блажівська О.Є.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Стемковська О.О.
Від відповідача: Харитончук С.М.
Від третіх осіб на стороні позивача: 1) не з'явився
2) не з'явився
Від третіх осіб на стороні відповідача: 1) не з'явився
2) не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове управління" до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" про визнання іпотечного договору від 04.03.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевельовою В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 447, недійсним.
Ухвалою суду від 02.11.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/15202-2012 та призначено її розгляд на 21.11.12 року, залучено до участі у справі третіми особою, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевельову Валентину Михайлівну та Головне управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зобов'язано сторін та третіх осіб надати певні документи.
У судовому засіданні 21.11.2012 р. представник позивача частково надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які були залучені до матеріалів справи.
Представники відповідача та третіх осіб у дане судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 06.11.2012 р., які підтверджують отримання відповідачем та третіми особами ухвали про порушення провадження у даній справі 08.11.2012 р.
Ухвалою суду від 12.12.2012 р. було відкладено розгляд справи до 12.12.2012 р., у зв'язку з нез'явленням представників відповідача та третіх осіб у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду та для надання можливості позивачу виконати вимоги ухвали суду від 02.11.2012 р.
Через відділ діловодства суду 10.12.2012 р. від третьої особи-1 надійшли письмові заперечення стосовно залучення приватного нотаріуса до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, 12.12.2012 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, які були залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.12.2012 р. представник позивача надав суду для огляду оригінали документів, копії яких було додано до позовної заяви та надав письмові пояснення, які були залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.12.2012 р. представник відповідача надав суду документи на виконання вимог ухвали, які були залучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Цируля Павла Івановича та Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", оскільки 03 лютого 2011 року між відповідачем та Публічним акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий банк" було укладено договір про надання міжбанківського кредиту № 46/02 про надання Публічному акціонерному товариству "Інноваційно-промисловий банк" кредиту в сумі 6 000 000 гривень. А 07.03.2012 р. було укладено додатковий договір № 33 до кредитного договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р., згідно умов якого відбулось переведення боргу з АТ "ІПБ" на фізичну особу Цируля Павла Івановича. Та, відповідно, укладено договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 04.03.2011 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. за реєстровим № 447 укладеного між відповідачем та позивачем, згідно якого позивач виступив майновим поручителем Цируля П.І., залишивши в іпотеці нежиле приміщення, що є предметом судового розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Представники третіх осіб у дане судове засідання не з'явилися, третя особа-2 про причини неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду не виконала, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 28.11.2012 р., яке підтверджує отримання третьою особою ухвали про відкладення розгляду справи 03.12.2012 р.
Ухвалою суду від 12.12.2012 р. було відкладено розгляд справи до 19.12.2012 р., враховуючи залучення до участі у даній справі третіми особами Цируля Павла Івановича та Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", у зв'язку з нез'явленням представників третіх осіб у призначене судове засідання та невиконанням третьою особою-2 вимог ухвали суду.
Через відділ діловодства суду 19.12.2012 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи , у зв'язку з тим, що представник позивача та директор знаходяться у відрядженні у справах в АР Крим, м. Ялта та не можуть бути присутніми на слуханні справи.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.
Однак позивач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.
Через відділ діловодства суду 19.12.2012 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів належності нерухомого майна, а саме нежилого приміщення в літері "А" загальною площею 448,90 квадратних метри, що складає 45/100 частин нежилого будинку площею 1006,30 кв. м., які знаходяться у місті Києві, Андріївський узвіз, 38, співвласникам Ротару А.М. та Півненко Б.І. в Бюро технічної інвентаризації м. Києва для чого направити запит до БТІ м. Києва про належність 45/100 частки нерухомого майна за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 38, співвласникам та його державну реєстрацію на ім'я Ротару А.М. та Півненко Б.І. та про направлення запиту до Першої Київської державної нотаріальної контори для отримання з Державного реєстру правочинів підтвердження про укладення договорів співвласниками, щодо майна за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 38, яке підлягає державній реєстрації. Дане клопотання залучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що справа № 5011-37/15202-2012 відноситься до категорії складних, оскільки матеріали справи налічують значну кількість документів, які потребують детального дослідження, оцінки та винесення правомірного рішення, у зв'язку з чим підлягає колегіальному розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-37/15202-2012.
20.12.2012 р. суддя Гавриловська І.О. звернулась до Виконуючого обов'язки Голови господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 5011-37/15202-2012.
Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 20.12.2012 року, приймаючи до уваги вказані заяву та ухвалу, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України призначено колегіальний розгляд справи № 5011-37/15202-2012 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Картавцева Ю.В. та Жагорнікова Т.О.
Ухвалою суду від 21.12.2012 р. колегією суддів прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 06.02.2013 р.
У судове засідання 06.02.2013 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.12.2012 р., яке підтверджує отримання відповідачем ухвали про призначення справи до розгляду 27.12.2012 р.
Через відділ діловодства суду 06.02.2013 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для представлення додаткових доказів на огляд суду.
Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2013 р. заперечень проти задоволення даного клопотання не навів, надав суду оригінал договору № 46/02 від 03.02.2011 р. для огляду.
Суд, розглянувши клопотання позивача, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи задовольнив.
Представники третіх осіб у призначене судове засідання не з'явилися, треті особа-2 на стороні позивача та треті особи на стороні відповідача про причини неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 24.12.2012 р., які підтверджують отримання третіми особами ухвали про призначення справи до розгляду 27.12.12 р. та 28.12.2012 р.
Ухвалою суду від 06.02.2013 р. відкладено розгляд справи до 20.02.2013 р., у зв'язкуберучи до уваги клопотання позивача, у зв'язку з нез'явленням представників третьої особи-2 на стороні позивача та третіх осіб на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду та для витребування у відповідача додаткових доказів у справі.
Через відділ діловодства суду 11.02.2013 р. від відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшла копія додаткового договору № 33 до договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р., який залучено до матеріалів справи.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 20.02.2013 року, у зв'язку з тим, що суддя Жагорнікова Т.О. знаходиться на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків призначено новий склад суду у справі № 5011-37/15202-2012 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Картавцева Ю.В. та Нечай О.В.
Ухвалою суду від 20.02.2013 р. новим складом суду прийнято справу до свого провадження.
У судовому засіданні 20.02.2013 р. представник позивача надав суду докази направлення на адресу третьої особи матеріалів позовної заяви, які залучені до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2013 р. надав суду для огляду оригінал додаткового договору № 33 до договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р.
Представники третіх осіб у призначене судове засідання не з'явилися, третя особа-2 на стороні позивача та треті особи на стороні відповідача про причини неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 11.02.2013 р., які підтверджують отримання третіми особами ухвали про відкладення розгляду справи 15.02.2013 р.
Ухвалою суду від 20.02.2013 р. відкладено розгляд справи до 20.03.2013 р., у зв'язку з нез'явленням представників третьої особи-2 на стороні позивача та третіх осіб на стороні відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду та для дослідження новим складом суду доказів у справі.
Через відділ діловодства суду 21.02.2013 р. від Управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 20.03.2013 р. позов підтримав повністю, просив його задовольнити, пояснив суду обставини спору.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив у ньому відмовити повністю, надав усні пояснення по суті спору.
Представники третіх осіб у призначене судове засідання не з'явилися, треті особи на стороні відповідача про причини неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 28.02.2013 р., які підтверджують отримання третіми особами ухвали про відкладення розгляду справи 05.03.2013 р., 04.03.2013 р. та 11.03.2013 р.
Ухвалою суду від 20.03.2013 р. відкладено розгляд справи до 10.04.2013 р., у зв'язку з нез'явленням представників третьої особи-2 на стороні позивача та третіх осіб на стороні відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду та для дослідження доказів у справі.
Через відділ діловодства суду 01.04.2013 р. від позивача надійшли письмові пояснення та 10.04.2013 р. клопотання про витребування доказів, зокрема, у Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відомостей реєстраційної справи об'єкта нерухомості, який знаходиться за адресою м. Київ, Андріївський узвіз, 38, а саме: відомості про відсутність виділення в натурі нежилих приміщень загальною площею 448,90 кв. м. (в літ. А), що складає 45/100 від нежилого будинку площею 1006,30 кв. м. за адресою м. Київ, Андріївський узвіз, 38 та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості з відкриттям нового розділу реєстру прав і нової реєстраційної справи з присвоєнням об'єкту виділеного нерухомого майна нового реєстраційного номеру.
У судовому засіданні 10.04.2013 р. представники позивача підтримали дане клопотання та просили його задовольнити.
Представник відповідача підтримав дане клопотання.
Представник ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.
У зв'язку з заявленим позивачем клопотанням про витребування додаткових доказів у справі, представники сторін заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.
Розглянувши клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, суд його задовольняє з наступних підстав.
Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Суд вирішив за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація та обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суду своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Представники третьої особи-2 на стороні позивача та третя особа-1 на стороні відповідача у призначене судове засідання не з'явилися, третя особа-1 на стороні відповідача про причини неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду не виконала, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 01.04.2013 р., які підтверджують отримання третіми особами ухвали про відкладення розгляду справи 03.04.2013 р.
Ухвалою суду від 10.04.2013 р. відкладено розгляд справи до 26.04.2013 р. для витребування доказів у Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, також беручи до уваги нез'явлення представників третьої особи-2 на стороні позивача та третьої особи-1 на стороні відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду; ухвалено направити запит до Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна щодо відомостей реєстраційної справи об'єкта нерухомості, який знаходиться за адресою м. Київ, Андріївський узвіз, 38, а саме: відомості про відсутність виділення в натурі нежилих приміщень загальною площею 448,90 кв. м. (в літ. А), що складає 45/100 від нежилого будинку площею 1006,30 кв. м. за адресою м. Київ, Андріївський узвіз, 38 та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості з відкриттям нового розділу реєстру прав і нової реєстраційної справи з присвоєнням об'єкту виділеного нерухомого майна нового реєстраційного номеру.
Судове засідання 26.04.2013 р. не відбулось.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 26.04.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено новий склад суду у справі № 5011-37/15202-2012 у складі колегії суддів: Нечай О.В. (головуючий), судді Блажівська О.Є. та Картавцева Ю.В.
Ухвалою суду 26.04.2013 р. у новому складі дану справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 20.05.2013 р.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 20.05.2013 р., у зв'язку з тим, що суддя Гавриловська І.О. вийшла з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено новий склад суду у справі № 5011-37/15202-2012 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Блажівська О.Є. та Картавцева Ю.В.
Ухвалою суду у новому складі 20.05.2013 р. дану справу прийнято до свого провадження.
Через службу діловодства господарського суду 07.05.2013 р. на судовий запит надійшла відповідь Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 25.04.2013 р. № 9742 (И-2013), відповідно до якого господарському суду було повідомлено, що як окремий об'єкт нерухомості нежилі приміщення загальною площею 448,90 кв.м. (в літ. «А») за адресою узв. Андріївський, 38 на праві власності в Бюро не реєструвались, нова реєстраційна справа на вказані приміщення з присвоєнням об'єкту виділеного нерухомого майна нового реєстраційного номеру не заводилась.
Представник позивача у судовому засіданні 20.05.2013 р. підтримав позов, просив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили.
У судовому засіданні 20.05.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк» (позичальник) 03.02.2011 р. був укладений договір про надання міжбанківського кредиту № 46/02 про надання кредиту в сумі 6 000 000, 00 грн.
Додатковим договором № 33 до кредитного договору № 46/02 про надання міжбанківського кредиту від 03.02.2011 р., за умовами якого відбулось переведення боргу з ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» на фізичну особу Цируля Павла Ігоровича.
Між Публічним акціонерним товариством «Ерде Банк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове управління» (іпотекодавець), майновий поручитель за Публічне акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий банк», 04.03.2011 р. був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Шевельовою В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 447 (надалі за текстом - іпотечний договір).
У відповідності до пункту 2.1. зазначеного іпотечного договору, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених даним договором, нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення в літері «А» загальною площею 448,90 кв.м., що складає 45/100 частин від нежилого будинку площею 1006,30 кв.м., які знаходяться у місті Києві, Андріївський узвіз, будинок 38, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.11.2007 р.
При цьому, згідно з розділом 1 іпотечного договору, термін «кредитний договір» використовується у наступному значенні - це договір про надання міжбанківського кредиту № 46/02, що укладений 03.02.2011 р. між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також усі додаткові правочини (договори, угоди) до нього, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладення цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладення; а також це договір про надання міжбанківського кредиту № 47/02, що укладений 03.02.2011 р. між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також усі додаткові правочини (договори, угоди) до нього, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладення цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладення. Термін «зобов'язання» використовується у значенні зобов'язання іпотекодавця, що випливають з кредитного договору, а також зобов'язання іпотекодавця з іпотечного договору.
Відповідно до ч.І ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено як одним із видів застави.
Позивач вважає, що іпотечний договір підлягає визнанню в судовому порядку недійсним з тих підстав, що об'єкт іпотеки є пам'яткою культури, тоді як письмова згода Головним управлінням культури, мистецтва та охорони культурної спадщини на укладення іпотечного договору не надавалась. Крім того, позивач стверджує, що об'єктом іпотеки є частина об'єкта нерухомого майна, яка не була виділена в натурі, а письмова згода усіх співвласників об'єкта нерухомості на укладення договору іпотеки не надавалась.
У зв'язку з цим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного між сторонами 04.03.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевельовою В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 447.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
В силу ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивач вважає, що іпотечний договір підлягає визнанню в судовому порядку недійсним з тих підстав, що об'єкт іпотеки є пам'яткою культури, тоді як письмова згода Головним управлінням культури, мистецтва та охорони культурної спадщини на укладення іпотечного договору не надавалась.
В обґрунтування даного твердження позивачем надано господарському суду охоронний договір № 1052 від 01.12.2004 р. на пам'ятку культурної спадщини за адресою: Андріївський узвіз, 38, укладений між Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини Київської міської держаної адміністрації (за текстом договору - Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове управління» (за текстом договору - користувач).
Також відповідно до письмових пояснень третьої особи - Управління охорони культурної спадщини від 18.02.2013 р. № 066/02-159, будинок за адресою: Андріївський узвіз, 38 у м. Києві є пам'яткою архітектури, містобудування, історії, у відповідності до наказу Міністерства культури України від 21.10.2011 р. № 912/0/16-11.
Відповідно до пункту 1 зазначеного охоронного договору користувач бере на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки історії та архітектури місцевого значення (охор. № 270, рішення Київського міськвиконкому від 05.06.95 № 169) за адресою: Андріївський узвіз, 38 (технічна адреса приміщень: Андріївський узвіз, 38 літ. А).
Згідно з пунктом 5.2. цього договору, користувач зобов'язався здійснювати продаж, передачу у володіння, користування чи управління вказаної частини пам'ятки іншій юридичній чи фізичній особі тільки після письмової згоди Управління.
Проте господарський суд не визнає підставою для визнання іпотечного договору недійсним дане посилання позивача щодо неотримання письмової згоди Головного управління культури, мистецтва та охорони культурної спадщини на укладення іпотечного договору, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» під іпотекою слід розуміти вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, оскільки передача приміщень в іпотеку за оспорюваним договором не є операцією щодо продажу, передачі у володіння, користування чи управління цими приміщеннями відповідачу, то для укладення даного іпотечного договору не вимагалась письмова згода Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини Київської міської держаної адміністрації, як це передбачено з пунктом 5.2. охоронного договору № 1052 від 01.12.2004 р.
Крім того, варто зауважити, що об'єкт іпотеки за оспорюваним договором є пам'яткою історії та архітектури місцевого значення (охор. № 270, рішення Київського міськвиконкому від 05.06.95 № 169), про що зазначено у пункті 1 охоронного договору № 1052 від 01.12.2004 р., тоді як п. 25 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачає вимогу щодо погодження відчуження або передачі власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління пам'яток національного значення, а не пам'яток місцевого значення.
Враховуючи наведене, обставина щодо неотримання письмової згоди Головного управління культури, мистецтва та охорони культурної спадщини на укладення іпотечного договору не є підставою для визнання його недійсним.
В обґрунтування позовних вимог щодо недійсності іпотечного договору ТОВ «Наукове управління» посилається також на те, що об'єктом іпотеки є частина об'єкта нерухомого майна, яка не була виділена в натурі, а письмова згода усіх співвласників об'єкта нерухомості на укладення договору іпотеки не надавалась.
Зокрема, відповідно до пункту 2.1. зазначеного іпотечного договору, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах, визначених даним договором, нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення в літері «А» загальною площею 448,90 кв.м., що складає 45/100 частин від нежилого будинку площею 1006,30 кв.м., які знаходяться у місті Києві, Андріївський узвіз, будинок 38, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15.11.2007 р.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, зокрема, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.
Тобто положення зазначеної норми передбачає, що предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке, по - перше, може бути відчужене іпотекодавцем і, по - друге, на нього може бути звернене стягнення. За наявності цих взаємопов'язаних умов майно може бути предметом іпотеки.
Обов'язкову наявність тієї умови, що предметом іпотеки може бути нерухоме майно, яке може бути відчужене іпотекодавцем, законодавець пов'язує з тим, що в подальшому, у разі невиконання стороною основного зобов'язання, на майно, що є предметом іпотеки, буде звернене стягнення. Тому майно, на яке буде звернене стягнення в разі невиконання основного зобов'язання, щоб воно могло бути предметом іпотеки повинно бути таким, яке може бути відчуженим іпотекодовцем.
Це значить, що у разі неможливості відчуження іпотекодавцем такого майна, то на нього не може бути звернене і стягнення, оскільки існують обмеження щодо його відчуження, а відповідно, якщо не може бути звернене стягнення, то таке майно не може бути предметом іпотеки.
Із наведеного слідує, що предметом іпотеки може бути: нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності та може бути відчужене і на нього може бути звернене стягнення.
Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Оскільки виділення в натурі та реєстрації права власності на частку, як на окремий об'єкт нерухомості в спільному майні, не було, то предметом іпотеки могло б бути майно в цілому за наявності нотаріально посвідченої згоди усіх співвласників на передачу в іпотеку всього майна, а не частки.
У даному випадку було передано в іпотеку нежиле приміщення, що є частиною майнового комплексу.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав господарському суду копії письмових заяв співвласників Ротару А.М. (від 29.12.2010 р.) та Півненко Б.І. (від 21.12.2010 р.) про надання згоди на передачу в іпотеку 45/100 частин нежитлового будинку на Андріївському узвозі, 38.
Проте надані копії письмових заяв співвласників не можуть братися господарським судом до уваги як належний доказ надання згоди співвласниками приміщення на передачу його в іпотеку за оспорюваним договором, виходячи з наступного.
З пояснень представника позивача, а також з наданих господарському суду документів випливає, що ці заяви співвласників вчинялися та згода співвласників надавалася на укладення іншого договору про іпотеку - від 30 грудня 2010 р. (копія в матеріалах справи), і примірники цих письмових заяв зберігаються у нотаріальній справі саме щодо іпотечного договору від 30.12.2010 р., а не щодо оспорюваного іпотечного договору від 04.03.2011 р.
Отже, надані відповідачем заяви про надання згоди співвласників вчинялися для укладення саме цього договору, а не оспорюваного договору іпотеки. Про зазначене свідчить те, що нотаріально посвідчені заяви зі згодою на передачу в іпотеку співвласників Ротару А.М. та Півненко Б.І. здійснені 21.12.2010 р. та 29.12.2010 р., і після наданої згоди співвласників позивачем одразу ж і було укладено договір іпотеки від 30.12.2010 р.
Приватний нотаріус КМНО Шевельова В.М. у наданих письмових поясненнях не повідомила про те, що були отримані письмові заяви про згоду співвласників приміщень, а зазначила, що частка 45/100 вказує на право володіння власником (іпотекодавцем) вказаної частини приміщень від усіх приміщень будинку. Предмет іпотеки, за словами приватного нотаріуса, є окремим, виділеним в натурі приміщенням, якому присвоєно реєстраційний номер майна 32345024 (витяг з реєстру прав власності № 28402975, виданий БТІ міста Києва 17.12.2010 р.), воно відокремлене, має окремий вхід, на нього можливо накласти стягнення.
Проте дані твердження третьої особи - приватного нотаріуса КМНО Шевельової В.М. господарський суд визнає помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 182 ЦК України , ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 , які діяли станом на день укладення оспорюваного іпотечного договору, право власності на об'єкти нерухомості (будівлі, споруди, приміщення), у тому числі право спільної власності, підлягає державній реєстрації, яка здійснюється реєстраторами бюро технічної інвентаризації.
Приписами ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 відомості про об'єкти нерухомого майна та права на них містяться в реєстраційних справах підприємств БТІ, які, серед іншого, містять дані про реєстраційний номер об'єкта, відомості про власника (власників), форму власності, вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності.
Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", у разі поділу об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав закривається, кадастровий номер цього об'єкта нерухомого майна скасовується. Одночасно для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав на нерухоме майно і нова реєстраційна справа. Кожному з новостворених об'єктів нерухомого майна присвоюється новий кадастровий номер.
Пунктом 4.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 встановлено, що при поділі нерухомого майна для кожного із об'єктів нерухомого майна відкриваються нові розділи Реєстру прав і нові реєстраційні справи, кожному із об'єктів нерухомого майна присвоюється новий реєстраційний номер.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" майно, яке є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
У відповідності до частини 3 статті 364 Цивільного кодексу України, договір про виділ в натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Проте учасниками судового процесу не подано нотаріально посвідченого договору про виділ частки позивача, який становить об'єкт оспорюваного іпотечного договору, зі спільної власності, як не подано і судового рішення про виділ такої частки в натурі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На судовий запит надійшла відповідь Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 25.04.2013 р. № 9742 (И-2013), відповідно до якого господарському суду було повідомлено, що як окремий об'єкт нерухомості нежилі приміщення загальною площею 448,90 кв.м. (в літ. «А») за адресою узв. Андріївський, 38 на праві власності в Бюро не реєструвались, нова реєстраційна справа на вказані приміщення з присвоєнням об'єкту виділеного нерухомого майна нового реєстраційного номеру не заводилась.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що частка позивача у нерухомому спільному майні, що становить 45/100, не була виділена в натурі, а отже, укладення оспорюваного іпотечного договору потребувало письмової згоди усіх співвласників будівлі за адресою Андріївський узвіз, 38 у місті Києві, проте письмових заяв про таку згоду господарському суду не надано.
Враховуючи наведене, іпотечний договір від 04.03.2011 р., укладений між позивачем та відповідачем, укладений з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, статті 5 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 4, 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а відтак порушує права та законні інтереси позивача, оскільки останній позбавляється гарантованого права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.09.2011 р. у справі № 40/343 та у постанові Вищого господарського суду України від 26.11.2012 р. у справі № 28/214пд.
Отже, іпотечний договір, що укладений 04.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове управління" та Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк", посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевельовою В.М., зареєстрований в реєстрі за № 447, підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 92, 98, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним іпотечний договір від 04.03.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове управління" та Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. за реєстровим № 447 .
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" (вул. Сагайдачного/Ігорівська, будинок 10/5а, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 34817907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове управління" (Андріївський узвіз, 38, м. Київ, 01025, код ЄДРПОУ 01207341) 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 24.05.2013 р.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Гавриловська І.О.
Суддя Блажівська О.Є.
Суддя Картавцева Ю.В.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.05.2013 |
Оприлюднено | 31.05.2013 |
Номер документу | 31534567 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні