Постанова

від 26.01.2012 по справі 5002-33/3609-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2012 року Справа № 5002-33/3609-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Маслової З.Д.,

суддів Євдокімова І.В.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

прокурора: прокурор відділу прокуратури міста Севастополя - 26.01.2012 р. Почка Антон Анатолійович, посвідчення № 735 від 05.12.2011 р. , 22.12.2011 р., 12.01.2012 р. не з'явився,

позивача: Республіканський комітет з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим - 22.12.2011 р., 12.01.2012 р., 26.01.2012 р. не з'явився,

відповідача: Сімферопольська міська рада - 22.12.2011 р., 12.01.2012 р., 26.01.2012 р. не з'явився,

відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Автодім" - 12.01.2012 р., 26.01.2012 р. Кошман Олена Олександрівна, дов. б/н від 01.10.2011 р., 22.12.2011 р. Шугалка Дмитро Іванович, дов. б/н від 21.12.2011 р.

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Сімферополя на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А. ) від 31 жовтня 2011 року у справі № 5002-33/3609-2011

за позовом прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, м. Сімферополь, 95000)

в інтересах держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, Сімферополь,95038, код ЄДРПОУ 00048113)

до Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000, код ЄДРПОУ 04055630),

товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім" (пр. Кірова/вул. Козлова, 1/11, Сімферополь, 95026; вул. Вокзальна, 9, м. Сімферополь, 95026, код ЄДРПОУ 32907349)

Прокурору міста Севастополя до відома (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2011 року прокурор міста Сімферополя в інтересах держави в особі Республіканського комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 15 ЗУ „Про оренду землі" звернувся до господарського суду АР Крим з позовом заявою до Сімферопольської міської ради, ТОВ "Автодім" про визнання недійсним пункту 5.7. рішення 17-ої сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради № 238 від 29.03.2007 р. про надання ТОВ "Автодім" земельної ділянки 0,3220 га по вул. Гагаріна -бульвар Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу) в короткострокову оренду строком на 5-ть років до 29.03.2012 р. для організації двох автостоянок, та договору від 22.08.2007 р. № 1385 оренди земельної ділянки площею 0,3220 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Радою порушені вимоги чинного законодавства: висновки Сімферопольської міської санітарно-епідеміологічної служби та Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим ТОВ „Автодім" отримав 16.01.2007 р. до надання 15.02.2007 р. Сімферопольською міською радою дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, що є порушенням п.9 Постанови КМУ № 677 від 26.05.2004 р. Що у спірному договорі оренди земельної ділянки також відсутні істотні умови договору оренди, які передбачені пунктом 13.3 „Заключних положень" договору, а саме - відсутній акт винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) та акти приймання-передачі 2-ох об'єктів оренди, що є порушенням вимог ст.ст. 15 та 17 ЗУ „Про оренду землі", що незважаючи на вказані порушення закону, Рада уклала 22.08.2007 р. з ТОВ „Автодім" договір оренди земельних ділянок в районі залізничного вокзалу м. Сімферополя для організації 2-ох автостоянок(т.1 а.с. 3-7).

Рішенням господарського суду АРК від 31 жовтня 2011 року у задоволені позовних вимог прокурору міста Сімферополя відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що при прийнятті оскарженого рішення № 238 від 29.03.2007 р. дотримані вимоги чинного законодавства: проект землеустрою погоджений з Управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Комітетом з управління земельними ресурсами міської ради, Управлінням державної екологічної інспекції Центрально-Кримського регіону, міською санітарно-епідеміологічною станцією та Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини (з двома останніми установами на стадії попереднього погодження Акту вибору земельної ділянки), пройшов державну землевпорядну експертизу та отримав позитивний висновок № 1136/22 від 07 березня 2007 року (т.3 а.с. 12-17).

Рішення суду оскаржене в апеляційному порядку заступником прокурора м. Сімферополя з підстав, викладених в позовній заяві (т.3 а.с. 33-36).

У зв'язку з відпусткою судді Латиніна О.А., його замінено на суддю Євдокімова І.В. за розпорядженням заступника голови суду Сотула В.В. від 26.01.2012 р.

У судовому засіданні 26 січня 2012 року прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній, представник ТОВ "Автодім" проти доводів апеляційної скарги заперечувала, вважаючи їх безпідставними.

Представники Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим та Сімферопольської міської ради не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином ухвалою суду від 12.01.2012 р., про причини неявки суд не сповістили, клопотань про розгляд справи у відсутності їх представників суду не надали.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обов'язковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути ухвалу суду першої інстанції за відсутності не з'явившегося представників Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим та Сімферопольської міської ради.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що п. 6.12. рішення № 203 від 15 лютого 2007 року на 5-ої сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради ТОВ «Автодім»надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,3202 га, яка складається із земельної ділянки 0,0982 га та земельної ділянки 0,2220 га по вул. Гагаріна/бульвар Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу) для організації 2-ох автостоянок (т. 1 а.с. 12).

29 березня 2007 року п. 5.7. рішенням № 238 17-ої сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради земельні ділянки, загальною площею 0,3202 га по вул. Гагаріна/бульвар Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу) передані ТОВ „Автодім" в короткострокову оренду строком на 5 років до 29 березня 2012 року для організації двох автостоянок (т. 2 а.с. 47).

На виконання зазначеного рішення, 09 серпня 2007 року між Сімферопольською міською радою (орендодавець) та ТОВ „Автодім" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 42-Г, який був зареєстрований у Кримській регіональній філії ДП „Центр ДЗК при Держкомземі України" 15 серпня 2007 року за № 040700100048, план (схема) якого додана до договору (т. 1, а.с. 14-21, 22-25).

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, п. 2,3 ст. 180 ГК України, встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Загальні положення про найм (оренду) унормовано главою 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України за договором оренди орендодавець передає або зобов'язується передати орендареві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 2 статті 759 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору оренди. Особливості оренди окремих видів майна встановлюється цим Кодексом та іншим законом (частина 3 статті 760 Цивільного кодексу України).

Статтею 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-XII, який є спеціальною нормою щодо правовідносин з оренди комунального майна, передбачено, що істотними умовами договору оренди є

- об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін, на який укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством (Слід зазначити, що п.5 ч.1 ст. 10 внесено Законом України від 21.04.2011 р. N 3269-VI, тобто, вже після укладення оскарженого прокурором договору оренди);

- відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов'язань;

- забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Як слідує із тексту договору оренди, в ньому наявні передбачені законом істотні умови.

Відповідно п.1 ст. 12 цього ж Закону договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998, № 161-XIV істотними умовами договору оренди землі с: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Пунктом 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року, передбачено, що проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту „в" статті 186 Земельного кодексу України проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Так, зі змісту статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок громадянам та юридичним особам здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 128 цього Кодексу.

Отже, закріплюючи обов'язковість процедури розробки проектів відведення для надання в оренду земельних ділянок у вказаних випадках, законодавець тим самим поширив на них вимоги не тільки розробки відповідних видів технічної документації, але й необхідність, зокрема, одержання погоджень компетентних органів про можливість використання орендованої ділянки відповідно до Цільового призначення планувальним рішенням та іншим стандартам і документам.

Статтею 184 Земельного кодексу України встановлений зміст землеустрою, який, включає, у кому числі, встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, складання проектів відведення земельних ділянок, підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею.

Проект відведення земельної ділянки складається лише після подання відповідних документів, затверджується в установленому порядку після погодження його власником землі або землекористувачем та отримання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи.

Відповідно до пункту 3 Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 427 від 31 березня 2004 року (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення) юридична особа, заінтересована у відведенні земельної ділянки, звертається з клопотанням до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень якої належить вирішення питання про вибір земельної ділянки. У клопотанні зазначаються: обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки; орієнтовний розмір земельної ділянки; бажане місце розташування об'єктів із зазначенням їх на відповідному планово-картографічному матеріалі (за наявності); умови вилучення (викупу) земельної ділянки.

До клопотання додаються копії установчого документа та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а також у разі наявності - копії матеріалів проектів будівництва об'єктів (типових проектів або проектів повторного застосування), містобудівного обґрунтування розташування об'єкта на території кварталу існуючої забудови, інших проектних матеріалів щодо умов забудови земельної ділянки.

Сільська, селищна, міська рада, районна, Київська чи Севастопольська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його подання з присвоєнням реєстраційного номера, розглядає клопотання і в п'ятиденний строк після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів (далі - комісія), утвореній відповідною радою або держадміністрацією.

До складу комісії включаються заступник голови сільської, селищної, міської ради або заступник голови місцевої держадміністрації (голова комісії), а також представники районного (міського) органу земельних ресурсів, природоохоронного органу, санітарно-епідеміологічної служби, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини (пункт. 4 зазначеного Порядку).

Результати роботи комісії оформляються актом. Акт вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів підписується головою і членами комісії, скріплюється печатками і разом з матеріалами, що використовувалися під час його складання, передається юридичній особі, для подання до сільської, селищної, міської ради, районної, Київської чи Севастопольської міської держадміністрації з метою прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пункт „і" статті 25 Закону України „Про землеустрій" від 22.05.2003 р. № 858-IV документацією з землеустрою є „Технічна документація по землеустрою по встановленню меж земельної ділянки у натурі (на місцевості)". Зміст даної документації визначений положенням статті 55 Закону України „Про землеустрій" де визначено, що межі земельної ділянки у натурі закріпляються межовими знаками встановленого зразку, і межові знаки передаються за актом під збереження землекористувачу".

Матеріалами справи підтверджується, що спірне рішення Сімферопольської міської ради приймалося на підставі матеріалів попереднього погодження, а саме - протоколу комісії міської ради з питань містобудування, раціонального природокористування, екології та земельних відносин № 8 від 24 жовтня 2006 року (т. 1 а.с. 121), відповідно до якого ТОВ «Автодім»отримано попереднє погодження розміщення об'єктів будівництва на витребуваній земельній ділянці, а також актів вибору обстеження земельних ділянок для розміщення двох автостоянок (т.1 а.с. 122-127).

Вказані акти підписані всіма членами комісії, погодження яких передбачено Порядком вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 427 від 31 березня 2004 року, зокрема, заступником голови Комітету по земельних ресурсах АРК.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Автодім" розроблений проект землеустрою з відведення спірної земельної ділянки, який також був погоджений всіма необхідними та передбаченими законодавством службами відповідно до вимог Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 677 від 26 травня 2004 року.

Так, проект землеустрою погоджений з Управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Комітетом з управління земельними ресурсами міської ради, Управлінням державної екологічної інспекції Центрально-Кримського регіону, міською санітарно-епідеміологічною станцією та Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини, про що свідчить лист погодження проекту землеустрою з відведення в короткострокову оренду (т. 3, а.с. 2).

Зазначений проект землеустрою пройшов державну землевпорядну експертизу та отримав позитивний висновок № 1136/22 від 07 березня 2007 року (т. 1, а.с. 139-140).

Згідно ст.1 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації" № 1808-IV від 17.06.2004 р., державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи. Серед основних завдань державної експертизи, згідно ст.4 Закону України від 17.06.2004 р., перевірка відповідності об'єктів державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам; підготовка об'єктивних та обґрунтованих висновків державної експертизи.

Тобто, Державний комітет України по земельних ресурсах, надавши позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, підтвердив відповідність об'єкту державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам.

Щодо тверджень прокурора про отримання відповідачем ТОВ „Автодім" висновків Сімферопольської міської санітарно-епідеміологічної служби від 16 січня 2007 року № 5 та № 6, а також висновків Республіканського комітету з охорони культурної спадщини АР Крим від 12 січня 2007 року № 30 та № 31 до прийняття пункту 6.12 рішення Сімферопольської міської ради 5-го скликання № 203 від 15 лютого 2007 року про надання відповідачу дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, то судова колегія зазначає, що ці висновки були отримані відповідачем на стадії попереднього погодження Акту вибору земельної ділянки , які були затверджені рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 299 від 09 лютого 2007 року (т. 2, а.с. 76).

ТОВ „Автодім" в своїх письмових поясненнях вказує, що він звертався до вищевказаних органів з метою отримання узгодження проекту відведення земельної ділянки, однак підприємству було відмовлено у наданні повторних узгоджень (т.2, а.с. 34).

З огляду на вищевикладене суд 1-ої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень в діях відповідачів стосовно розроблення проекту землеустрою наданої в оренду земельної ділянки.

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення прав позивача, Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК прийняттям Радою оскарженого рішення судова колегія зазначає наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частині 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування в якості способів захисту земельних прав передбачено також частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до пункту 2 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26 січня 2000 року з наступними змінами та доповненнями, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 10 статті 59 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування визнаються незаконними в судовому порядку лише з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає способи захисту прав на земельні ділянки власниками цих ділянок та землекористувачами, при цьому позивач, Республіканський комітет по земельних ресурсах не є власником спірної земельної ділянки.

Судова колегія погоджується з висновками суду 1-ої інстанції та вважає, що підстав для визнання недійсним пункту 5.7 рішення 17-ої сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання № 238 від 29 березня 2007 року про надання ТОВ «Автодім»земельної ділянки для організації двох автостоянок, немає, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція щодо відмови прокурору у задоволені позовних вимог у зв'язку з поданням апеляційної скарги в інтересах неналежного органу зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2011 р. у справі № 5002-33/3710.1-2010.

Не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки від 09 серпня 2007 року, з огляду на наступне.

09 серпня 2007 року між Сімферопольською міською радою (орендодавець) та ТОВ „Автодім" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 42-Г, який зареєстрований у Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України»15 серпня 2007 року за № 040700100048, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для організації двох автостоянок, яка знаходиться по вул. Гагаріна/бул. Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу) (т. 1, а.с. 14-21), план (схема) якого є додатком до договору (т. 1, а.с. 22-25).

Як на підставу недійсності оскаржуваного правочину апелянт посилається на відсутність істотних умов в договорі - додатків до нього, вказаних сторонами у його пункті 13.3, а саме - акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та актів приймання-передачі об'єктів оренди.

Згідно зі статтею 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно з підпунктом „є" ч. 1 Закону України „Про землеустрій" від 22.05.2003 р. № 858-IV акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності є невід'ємною частиною технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Тобто, поняття „невід'ємні додатки" та „істотні умови" не є тотожними, у зв'язку з чим з підстав, визначених прокурором, спірний договір не може бути визнаний недійсним.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність актів приймання-передачі земельних ділянок, то такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі земельних ділянок, підписаними комісією у складі представників Сімферопольської міської ради (т. 3, а.с. 6,7).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Сімферополя залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2011 року у справі № 5002-33/3609-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді І.В. Євдокімов

О.Г. Градова

Розсилка:

1. прокурору міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, м.Сімферополь, 95000)

2. Республіканському комітету з земельних ресурсів Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114,Сімферополь,95038)

3. Сімферопольській міській раді (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

4. товариству з обмеженою відповідальністю "Автодім" (вул. Вокзальна, 9, м. Сімферополь, 95026)

5. Прокурору міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)