Ухвала

від 21.05.2013 по справі 2а-14135/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-14135/12/0170/15

21.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 12.02.13 у справі № 2а-14135/12/0170/15

за позовом Приватного підприємства "Біг-Електро" (вул. Аральська, буд.69 кв.61, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95044)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.02.2013 року позовні вимоги Приватного підприємства "Біг-Електро" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0011422204 від 03.12.2012.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Біг-Електро" 113,70 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 21.05.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами податкового органу була проведена позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Біг-Електро" з питань взаємовідносин з ПП ВКФ «Сельпроммаш» за квітень 2011 р., за результатами якої складений акт від 16.11.2012р. №9020/22-3/36478372.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0011422204 від 03.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 11092,00 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 11092,00 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення Приватним підприємством "Біг-Електро" п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Перевіривши обґрунтованість позовних вимог встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціям з ПП ВКФ «Сельпроммаш» були сформовані позивачем у 2 кварталі 2011 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена с правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ПП "Біг-Електро" за 2 квартал 2011р., встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 241125 грн., у зв'язку з включенням цих сум до валових витрат по операціях з ПП ВКФ «Сельпроммаш».

За даними податкового органу завищення валових витрат пов'язане з тим, що ПП "Біг-Електро" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання робіт у контрагента ПП ВКФ «Сельпроммаш» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки робіт.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що постачальник позивача, а саме ПП ВКФ «Сельпроммаш», є «транзитером» згідно схем формування «сумнівного» податкового кредиту та штучного завищення витрат.

Враховуючи даний факт, вбачається проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій контрагентами - покупцями.

У зв'язку з чим, податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ПП ВКФ «Сельпроммаш» господарських операцій через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних механізмів та порушення ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП ВКФ «Сельпроммаш» з постачальниками та покупцями.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат Приватного підприємства "Біг-Електро" по взаємовідносинах з ПП ВКФ «Сельпроммаш» встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що вказані витрати у сумі 241125 грн. були задекларовані позивачем за підсумками 2 кварталу 2011 р., та сформовані платником податків по взаємовідносинам з ПП ВКФ «Сельпроммаш» у вказаний період.

Між Приватним підприємством "Біг-Електро" (Підрядник) та Структурним підрозділом пансіонату з лікуванням «Горизонт» ВАТ «МОТОР СІЧ» (Замовник) було укладено ряд договорів, а саме:

- договір підряду № 04/08 від 08.04.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує лабораторні вимірювання в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/31 від 31.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує монтажні роботи по установці конденсаторного обладнання в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/12 від 11.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи з поточного ремонту цехів харчоблоку в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/10 від 10.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи з поточного ремонту освітлення спортивних майданчиків в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта.

Здійснення діяльності за зазначеними договорами підряду відповідає основним видам економічної діяльності Приватного підприємства "Біг-Електро" та спрямовано на отримання доходу.

До виконання електромонтажних робіт та інших робіт відповідно до зазначених договорів, позивачем залучений субпідрядник - ПП ВКФ «Сельпроммаш».

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Біг-Електро" (Замовник) та ПП ВКФ «Сельпроммаш» (підрядник) було укладено ряд договорів, а саме:

- договір підряду № 04/10 від 10.04.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує лабораторні вимірювання в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 04/01 від 01.04.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує монтажні роботи по установці конденсаторного обладнання в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 04/21 від 12.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи з поточного ремонту цехів харчоблоку в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

- договір підряду № 03/10 від 10.03.2011р., відповідно до якого, Замовник доручає, а Підрядник виконує електромонтажні роботи з поточного ремонту освітлення спортивних майданчиків в приміщенні пансіонату «Горизонт» по вул. Комсомольська, 7, м. Алушта;

На виконання умов вказаних договорів ПП ВКФ «Сельпроммаш» виконало відповідні роботи на користь Приватного підприємства "Біг-Електро", які були передані позивачу за актами прийому виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в): актом від 12.04.2011р. на суму 543402,62 грн., в т.ч. ПДВ 90567,10 грн. (вартість без ПДВ 452835,52 грн.), актом від 20.04.2011 р. (форма КБ-2в) на суму 24128,82 грн., в т.ч. ПДВ 4021,47 грн., (вартість без ПДВ 20107,35 грн.) та актом від 26.04.2011 р. (форма КБ-2в) на суму 36819,55 грн., в т.ч. ПДВ 6136,59 грн. (вартість без ПДВ 30682,96 грн.) на загальну суму 604350,99 грн. в т.ч. ПДВ 100725,17 грн., ( вартість без ПДВ 503625,85 грн.).

Позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок ПП ВКФ «Сельпроммаш» грошових коштів на загальну суму 633072,14 грн., що підтверджується банківськими виписками з призначенням платежу «сплата за поточний ремонт»: від 11.03.2011р., від 14.03.2011р., від 28.03.2011р., від 04.04.2011р., від 19.04.2011р. та від 29.04.2011р.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих робіт від ПП ВКФ «Сельпроммаш» з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії АА №234437 від 09.08.2010 р. з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, електромонтажні роботи (КВЕД 45.31.0), монтаж іншого електричного устаткування, не віднесено до інших групувань (КВЕД 31.62.4).

Отже отримання від ПП ВКФ «Сельпроммаш» робіт та передача їх замовнику з метою отримання прибутку відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав ряд договорів з Структурним підрозділом пансіонату з лікуванням «Горизонт» ВАТ «МОТОР СІЧ».

Судом першої інстанції встановлено, що роботи, отримані від ПП ВКФ «Сельпроммаш», були передані замовнику (Структурному підрозділу пансіонату з лікуванням «Горизонт» ВАТ «МОТОР СІЧ»), що підтверджується актами прийняття виконаних робіт, а саме: актом прийняття виконаних робіт від 30.03.2011р. (предмет - електромонтажні роботи з поточного ремонту освітлення спортивних майданчиків) на суму 54290,03 грн. (вартість без ПДВ), ПДВ - 10858,01 грн., загальна вартість 65148,04 грн., актом прийняття виконаних робіт від 26.04.2011р. (предмет - лабораторні вимірювання в приміщенні пансіонату «Горизонт») на суму 21239,35 грн. (вартість без ПДВ), ПДВ - 4247,87 грн., загальна вартість 25487,22 грн., актом прийняття виконаних робіт від 28.04.2011р. (предмет - монтажні роботи по установці конденсаторного обладнання в приміщенні пансіонату «Горизонт») на суму 30924,50 грн. (вартість без ПДВ), ПДВ - 6184,90 грн., загальна вартість 37109,40 грн., актом прийняття виконаних робіт від 18.04.2011р. (предмет - електромонтажні роботи з поточного ремонту цехів харчоблоку в приміщенні пансіонату «Горизонт») на суму 456234,68 грн. (вартість без ПДВ), ПДВ - 91246,94 грн., загальна вартість 547481,62 грн. Загалом було передано робіт замовнику на загальну суму 610078,24 грн. у тому числі ПДВ 101679,70 грн.

Отже, зобов'язання, які виникли у позивача у зв'язку з виконанням вказаних робіт, були відображені в документах податкової звітності платника податків - позивача у справі, що підтверджується податковими деклараціями за 1 та 2 квартали 2011р.

Таким чином, за результатом господарських операцій з ПП ВКФ «Сельпроммаш» по факту передачі робіт замовникам позивач отримав дохід у сумі 610078,24 грн. та валовий прибуток у сумі 5727,25 грн., тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі, що підтверджується документами бухгалтерського обліку по рахунку 631, 361 в розрізі контрагентів.

У зв'язку з чим, у відповідності до вимог Податкового кодексу України у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкту оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Враховуючи передоплату у розмірі 315000,00 грн., у тому числі ПДВ 52500,00 грн. (сума без ПДВ 262500,00) у березні 2011р.(у 1 кварталі 2011р.), позивачем у 2 кварталі 2011р. (по даті передачі робіт, отриманих від ПП ВКФ «Сельпроммаш» замовнику) були сформовані валові витрати на суму 241125,85 грн. (503625,85 - 262500,00), що також підтверджується податковими накладними, які виписало ПП ВКФ «Сельпроммаш» та, на підставі яких, позивач у квітні 2011р. сформував податковий кредит.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у 2 кварталі 2011р. у сумі 241125,85 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на виконання господарської операції за договорами з замовником), використані позивачем в оподаткованих операціях (передані замовникам), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, витрати у сумі 241125,85 грн. по взаємовідносинах з ПП ВКФ «Сельпроммаш» правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених платником податків у 2 кварталі 2011р.

Таким чином, позивачем виконані усі умови, передбачені Податковим кодексом України, для віднесення до валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням робіт у ПП ВКФ «Сельпроммаш» на суму 241125,85 грн., оскільки роботи використані в оподаткованих операціях та за результатами вказаних витрат отриманий дохід.

А відтак, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат було віднесено суму у розмірі 241125,85 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, за податковим повідомленням-рішенням № 0011422204 від 03.12.2012р. у розмірі 11092,00 грн. є протиправним.

Щодо посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ПП ВКФ «Сельпроммаш» правочинів, встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ПП ВКФ «Сельпроммаш» булі вчинені господарські операції з придбання робіт. Оплата за договорами була здійсненна позивачем повністю.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містіть таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містіть посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання робіт від ПП ВКФ «Сельпроммаш», на які платник податків посилається як на підставу включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Крім того, за відсутністю вироку суду, яким підтверджено фіктивність здійснення операції між позивачем з ПП ВКФ «Сельпроммаш», вказаних в акті перевірки, безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання робіт від ПП ВКФ «Сельпроммаш» (зокрема доказів отримання вказаних робіт від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання робіт саме від ПП ВКФ «Сельпроммаш» та його використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Відсутність постачальника ПП ВКФ «Сельпроммаш» за місцезнаходженням, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ними господарські операції з поставки товарів: адже транспорт, складські приміщення та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у ПП "Біг-Електро" відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів ПП ВКФ «Сельпроммаш», а відтак відсутня залежність правомірності формування валових витрат ПП "Біг-Електро" від наявності вказаних параметрів у ПП ВКФ «Сельпроммаш» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Судова колегія зауважує, що сам факт порушення кримінальної справи відносно контрагентів позивача, якій був покладений в основу висновків податкової служби, викладених в акті перевірки не є безперечною підставою для визнання нікчемними усіх угод, укладених між суб'єктами господарських відносин, а тому висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства є передчасними.

Крім того, взаємовідносини з контрагентом ПП ВКФ «Сельпроммаш» у квітні 2011р. вже перевірялись податковим органом. За висновками первинної перевірки взаємовідносин позивача з ПП ВКФ «Сельпроммаш» у квітні 2011р. був складений акт перевірки № 12061/23-4/36478372 від 29.08.2012р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення та, яке в подальшому оскаржувалось ПП «Біг-Електро» в Окружному адміністративному суді АР Крим. Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим у справі №2а-11745/11/0170/20 від 27.01.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 р., була надана правова оцінка господарськім операціям між ПП «Біг-Електро» та ПП ВКФ «Сельпроммаш» щодо придбання робіт та встановлено, що вчинені господарські операції мали реальний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 12.02.13 у справі № 2а-14135/12/0170/15- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 12.02.13 у справі № 2а-14135/12/0170/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян