Рішення

від 28.05.2013 по справі 1519/18762/2012

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

28.05.2013

Справа № 1519/18762/2012

Провадження №2/521/1471/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйок I.А.,

при секретарі - Гресько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради про визнання власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом. В позовній заяві позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на дві земельні ділянки, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який був рідним дядьком позивача. На день смерті він постійно проживав та був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається з земельних ділянок:

- НОМЕР_1, кадастровий номер 1 - 5110137300:17:020:0002, загальна площа 0,0590 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- НОМЕР_2, кадастровий номер 1 - 5110137300:17:020:0003, загальна площа 0,0131 га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

На вказані земельні ділянки був виданий один ОСОБА_3 на право приватної власності на земельну ділянку Серії ОД № 011340 від 04 лютого 2004 року. Вказаний державний акт був виданий на підставі Рішення виконкому Одеської міської ради від 02 грудня 1998 року № 1057 та Рішення Одеської міської ради від 10 березня 1999 року № 120- XXIII. Цільове призначення земельних ділянок - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450500513.

За життя, померлий склав заповіт від 09 грудня 2009 року. Єдиним спадкоємцем за заповітом визначено позивача.

Згідно вказаного заповіту, померлий зробив розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, та все те, що буде належати йому на день смерті заповів ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України, після смерті ОСОБА_2, позивач звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини.

Інших спадкоємців у померлого не має, заяв про прийняття спадщини окрім позивача не надходило.

За життя, померлий ОСОБА_2 подарував частину земельної ділянки НОМЕР_1, кадастровий номер 1 - 5110137300:17:020:0002, загальна площа 0,0590 га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

В підтвердження цьому позивач надав до суду договір дарування земельної ділянки від 27 грудня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5

Так, згідно вказаного договору ОСОБА_2 подарував позивачу земельну ділянку площею 0,0194 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка є частиною земельної ділянки НОМЕР_1, кадастровий номер 1 - 5110137300:17:020:0002, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Позивач оформив на подаровану частину земельної ділянки державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 301372 від 26 серпня 2008 року (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850501169), згідно якого земельній ділянці загальною площею - 0,0194 га був присвоєний кадастровий номер - 5110137300:54:020:0020.

На іншу частину земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 1 - 5110137300:17:020:0002) орієнтовна площа якої складає - 0,0396 га, за життя, померлий не встиг належним чином оформити технічну документацію (виділення в натурі) та отримати новий державний акт на право власності на земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2, з врахуванням змін, що відбулися внаслідок дарування частини земельної ділянки. Внаслідок чого, земельній ділянці не був присвоєний новий кадастровий номер.

Окрім того, позивач пояснив, що отримання свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки не виявляється можливим, оскільки виділеній земельній ділянці не був присвоєний кадастровий номер та відповідно не був виданий новий державний акт.

Позивач у встановленому законом порядку для прийняття спадщини після її відкриття звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_4. Свідоцтво про право на спадщину на вказані земельні ділянки позивач отримати не зміг. З цього приводу нотаріусом було видано роз'яснення, яке було надано позивачем в якості доказу по справі. Згідно вказаного роз'яснення для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки розташовані за адресою : АДРЕСА_1, позивачу необхідно надати витяг з державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельні ділянки, витяги з поземельної книги, а також витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, експертно-грошову оцінку земельних ділянок. Отримати вказані вище документи позивач не може, оскільки згідно до діючого законодавства України, вказані документи можуть бути надані лише власнику земельної ділянки.

Зареєструвати право на спадщину в державних органах позивач не може, оскільки єдиним документом, що підтвердить право власності позивача на вказані земельні ділянки є Свідоцтво про право на спадщину.

У зв'язку з наведеним, позивач не може оформити право власності на спадкове майно (земельні ділянки).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, позов підтримав та просив слухати справу у його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надіслав до суду заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутність, проти задоволення позову заперечував.

Суд відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України, у зв'язку з неявкою відповідача, враховуючи відсутність заперечень від представника позивача, ухвалив слухати справу у порядку заочного розгляду.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, враховуючи надану заяву відповідача, суд вважає, що існує достатньо підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1.

Судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який був рідним дядьком позивача. На день смерті він постійно проживав та був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається з земельних ділянок:

- НОМЕР_1, кадастровий номер 1 - 5110137300:17:020:0002, загальна площа 0,0590 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- НОМЕР_2, кадастровий номер 1 - 5110137300:17:020:0003, загальна площа 0,0131 га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

На вказані земельні ділянки був виданий один ОСОБА_3 на право приватної власності на земельну ділянку Серії ОД № 011340 від 04 лютого 2004 року. Вказаний державний акт був виданий на підставі Рішення виконкому Одеської міської ради від 02 грудня 1998 року № 1057 та Рішення Одеської міської ради від 10 березня 1999 року № 120- XXIII. Цільове призначення земельних ділянок - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450500513.

За життя, померлий склав заповіт від 09 грудня 2009 року. Єдиним спадкоємцем за заповітом визначено позивача.

Згідно вказаного заповіту, померлий зробив розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, та все те, що буде належати йому на день смерті заповів ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 1269 Цивільного кодексу України, після смерті ОСОБА_2, позивач звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини.

Інших спадкоємців у померлого не має, заяв про прийняття спадщини окрім позивача не надходило.

За життя, померлий ОСОБА_2 подарував частину земельної ділянки НОМЕР_1, кадастровий номер 1 - 5110137300:17:020:0002, загальна площа 0,0590 га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

В підтвердження цьому позивач надав до суду договір дарування земельної ділянки від 27 грудня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5

Так, згідно вказаного договору ОСОБА_2 подарував позивачу земельну ділянку площею 0,0194 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка є частиною земельної ділянки НОМЕР_1, кадастровий номер 1 - 5110137300:17:020:0002, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.

Позивач оформив на подаровану частину земельної ділянки державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ № 301372 від 26 серпня 2008 року (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850501169), згідно якого земельній ділянці загальною площею - 0,0194 га був присвоєний кадастровий номер - 5110137300:54:020:0020.

На іншу частину земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 1 - 5110137300:17:020:0002) орієнтовна площа якої складає - 0,0396 га, за життя, померлий не встиг належним чином оформити технічну документацію (виділення в натурі) та отримати новий державний акт на право власності на земельні ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2, з врахуванням змін, що відбулися внаслідок дарування частини земельної ділянки. Внаслідок чого, земельній ділянці не був присвоєний новий кадастровий номер.

Окрім того, позивач пояснив, що отримання свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки не виявляється можливим, оскільки виділеній земельній ділянці не був присвоєний кадастровий номер та відповідно не був виданий новий державний акт.

Позивач у встановленому законом порядку для прийняття спадщини після її відкриття звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_4. Свідоцтво про право на спадщину на вказані земельні ділянки позивач отримати не зміг. З цього приводу нотаріусом було видано роз'яснення, яке було надано позивачем в якості доказу по справі. Згідно вказаного роз'яснення для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки розташовані за адресою : АДРЕСА_1, позивачу необхідно надати витяг з державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельні ділянки, витяги з поземельної книги, а також витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, експертно-грошову оцінку земельних ділянок. Отримати вказані вище документи позивач не може, оскільки згідно до діючого законодавства України, вказані документи можуть бути надані лише власнику земельної ділянки.

Зареєструвати право на спадщину в державних органах позивач не може, оскільки єдиним документом, що підтвердить право власності позивача на вказані земельні ділянки є Свідоцтво про право на спадщину.

У зв'язку з наведеним, позивач не може оформити право власності на спадкове майно (земельні ділянки).

Пунктом 3 Порядку здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2009 р. № 439 встановлено, що нотаріус у разі посвідчення цивільно-правового договору про відчуження земельної ділянки,видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а також вилучення державного акта у передбачених законом випадках із своїх справ за наявності витягу з Поземельної книги проставляє на державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» визначений порядок надання відомостей з Поземельної книги.

Так, відомості з Поземельної книги надаються територіальним органом Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки у формі витягу чи інформаційної довідки.

Право на отримання витягу з Поземельної книги мають власник (користувач) земельної ділянки, суб'єкти права земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію, їх спадкоємці, правонаступники або уповноважені ними особи.

У свою чергу, відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. № 749 дата відкриття Поземельної книги є датою присвоєння кадастрового номера.

Поземельна книга вважається відкритою після зазначення кадастрового номера земельної ділянки і дати її відкриття на титулі Поземельної книги, що завіряється підписом посадової особи, скріпленим печаткою територіального органу Держземагентства. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки (пункти 7 та 9 Порядку ведення Поземельної книги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1021.

Згідно з пунктом 16 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, для визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, переданій у власність (користування) без проведення її державної реєстрації, власник (користувач) такої ділянки або уповноважена ним особа подає до територіального органу Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки заяву про державну реєстрацію земельної ділянки.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці після погодження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Поземельній книзі в установленому порядку.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Відповідно до Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 22.06.2009 № 325 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2009 р. за № 735/16751 у рядку "і на підставі" вказуються назва, дата і номер документа, який є підставою набуття права на земельну ділянку; найменування органу, яким прийнято цей документ (рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, рішення суду, договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину, рішення про внесення земельної ділянки до статутного фонду, інші цивільно-правові угоди).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Згідно зі ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1299 вказаного кодексу, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на

спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи дозволяють задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ч. 4 ст. 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Керуючись ст.ст. 1218, 1222, 1223, 1225, 1261-1265, 1269, 1299 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 60, 169, 212 - 215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом -задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку НОМЕР_1 , кадастровий номер 5110137300:17:020:0002, загальна площа якої складає 0,0396 га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку НОМЕР_2, кадастровий номер 5110137300:17:020:0003, загальна площа 0,0131 га, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.