Постанова

від 28.05.2013 по справі 10/б-5022/1346/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 10/Б-5022/1346/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року у справі господарського суду№ 10/Б-5022/1346/2011 Тернопільської області за заявоюУправління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області до Районного міжгосподарського комбінату сільського господарства "Райсількомунгосп" про визнання банкрутом ліквідаторШимечко А.Я. за відсутності явки у судове засідання представників учасників провадження у справі про банкрутство,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.10.2011 року порушено провадження у справі №10/Б-5022/1346/2011 про банкрутство Районного міжгосподарського комбінату сільського господарства "Райсількомунгосп" (далі - боржника) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону) , як юридичну особу, що протягом тривалого часу не здійснює господарської діяльності, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 04.11.2011 року боржника визнано банкрутом, визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 36 682, 18 грн., відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці з дня винесення постанови, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шимечка А.Я., на якого покладено обов'язки, передбачені статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", припинено повноваження органів управління банкрута та власників його майна щодо управління банкрутом та розпорядження його майном (том 1, а.с. 33-34).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.02.2012 року строк ліквідаційної процедури у справі №10/Б-5022/1346/2011 продовжено до 20.08.2012 року (том 1, а.с. 35).

31.08.2012 року, як вбачається з відтиску штампа вхідної кореспонденції господарського суду Тернопільської області, до суду надійшов звіт ліквідатора з додатками (том 2, а.с. 2 - 34) , розгляд якого ухвалою суду від 03.07.2012 року призначено у судовому засіданні на 25.09.2012 року (том 2, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02.11.2012 року (суддя Півторак М.Є.) затверджено звіт ліквідатора станом на 27.08.2012 року та ліквідаційний баланс банкрута станом на 30.08.2012 року, визнано погашеними вимоги кредиторів: Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області на загальну суму 36 682, 18 грн., Бучацького районного центру зайнятості на суму 2 558, 85 грн., Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бучацькому районі на суму 1 116, 39 грн., ліквідовано боржника як юридичну особу з 02.11.2012 року, клопотання арбітражного керуючого Шимечка А.Я. про затвердження та стягнення пропорційно з усіх кредиторів оплати праці та пов'язаних із проведенням ліквідаційної процедури банкрута витрат на загальну суму 24 156, 74 грн. задоволено частково, затверджено звіт арбітражного керуючого Шимечка А.Я. про оплату послуг за здійснення повноважень ліквідатора банкрута за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року на суму 13 118 грн. та про відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство на суму 2 662, 10 грн., стягнено з Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області на користь арбітражного керуючого Шимечка А.Я. оплату послуг арбітражного керуючого та відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство на загальну суму 14 359, 89 грн., стягнено з Бучацького районного центру зайнятості на користь арбітражного керуючого Шимечка А.Я. оплату послуг арбітражного керуючого та відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство на загальну суму 946, 80 грн., стягнено з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бучацькому районі на користь арбітражного керуючого Шимечка А.Я. оплату послуг арбітражного керуючого та відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство на загальну суму 473, 40 грн., у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Шимечка А.Я. в частині затвердження та стягнення на його користь оплати послуг в розмірі 8 001, 36 грн. та 375, 28 грн. за відшкодування витрат, пов'язаних з провадження у справі про банкрутство, відмовлено, провадження у справі №10/Б-5022/1346/2011 припинено (том 2, а.с. 59 - 61).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині стягнення з Бучацького районного центру зайнятості на користь ліквідатора оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство на загальну суму 946, 80 грн., Бучацький районний центр зайнятості звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 02.11.2012 року в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в оплаті послуг ліквідатора, мотивуючи тим, що в кошторисі видатків Бучацького районного центру зайнятості на 2012 рік не передбачено статті "оплата послуг ліквідатора".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., суддів: Желік М.Б., Кравчук Н.М.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 02.11.2012 року скасовано в цілому, провадження у справі №10/Б-5022/1346/2011 припинено як таке, що порушено безпідставно, без належних доказів відсутності боржника за адресою місцезнаходження (том 2, а.с. 81 - 83) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 24.12.2012 року, а ухвалу суду першої інстанції від 02.11.2012 року залишити в силі, аргументуючи порушенням апеляційним судом приписів статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, скаржник зазначив про те, що надані суду докази підтверджують фактичне припинення боржником господарської діяльності протягом тривалого періоду часу, що є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство за спеціальною процедурою згідно зі статтею 52 Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 24.12.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України (в редакції статті, чинній на момент винесення ухвали суду першої інстанції від 02.11.2012 року).

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань . Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього (в редакції статті, чинній на момент винесення ухвали суду першої інстанції від 02.11.2012 року).

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається відповідно до приписів статті 6 Закону. Зазначена правова позиція роз'яснена пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (частина 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є дані ЄДРПУО (витяг або довідка) про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, яка запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи, яка була внесена до реєстру на момент його утворення. Разом з тим, якщо на момент формування ЄДРПОУ юридична особа припинила свою господарську діяльність та не була внесена до ЄДРПОУ, дані про адресу місцезнаходження юридичної особи не можуть підтверджуватися даними ЄДРПОУ.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ініціюючий кредитор звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону, у зв'язку з наявністю заборгованості боржника зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 01.09.2011 року на суму 36 682, 18 грн., в тому числі недоїмки - 29 831, 08 грн., штрафних санкцій - 1 431 грн., пені - 5 420, 10 грн., відповідно до довідки УПФУ в Бучацькому районі Тернопільської області №5034/04 від 12.10.2011 року (том 1, а.с. 10 - 16) , зазначивши, що безспірність грошових вимог підтверджується постановою ВДВС Бучацького районного управління юстиції від 28.12.2007 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, з якої вбачається відсутність майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення, що підтвердив відповідною довідкою №13151/04-18 від 03.11.2011 року ВДВС Бучацького районного управління юстиції (том 1, а.с. 24-25) .

Суд першої інстанції встановив, що заява ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, мотивована відсутністю підприємницької діяльності боржника, в підтвердження чого надано довідку Бучацької МДПІ №8460 від 13.09.2011 року про подання боржником останньої податкової звітності 17.07.2006 року, листа №106 від 16.09.2011 року Відділу з питань державної реєстрації Бучацької РДА про неподання боржником з 01.07.2004 року до державного реєстратора документів, на підставі яких до ЄДРПУО вносяться відомості про юридичну особу, у зв'язку з чим боржника взагалі не було включено до ЄДРПУО та ряду інших документів про відсутність майнових активів боржника, звільнення працівників боржника та ведення будь-якої господарської діяльності з 2006року (том 1, а.с. 18-22).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про доведення ініціюючим кредитором факту припинення боржником господарської діяльності з 2006року по даний час, наявності у нього безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором на суму 36 682, 18 грн., та постановою від 04.11.2011 року визнав боржника банкрутом та відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру за статтею 52 Закону.

Розглянувши у судовому засіданні від 02.11.2012 року складений на завершення ліквідаційної процедури звіт ліквідатора та додані до нього документи, суд першої інстанції встановив таке.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором було направлено повідомлення про визнання боржника банкрутом всім відомим кредиторам, у зв'язку з чим до ліквідатора надійшли заява №061163 від 02.03.2012 року Бучацького районного центру зайнятості з грошовими вимогами на суму 2 558, 85 грн. та заява №23 від 27.02.2012 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бучацькому районі з грошовими вимогами на суму 1 116, 39 грн., зазначені кредиторські вимоги було визнано ліквідатором в повному обсязі (том 2, а.с. 26 - 27, 28).

21.02.2012 року колишнім керівником боржника ОСОБА_7 було передано ліквідатору боржника Шимечку А.Я. Свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1, Довідку статистики №22-172, печатку круглу, кутовий штамп, про що складено акт приймання-передачі (том 2, а.с. 16).

01.08.2012 року ліквідатором боржника Шимечком А.Я. у присутності представника ініціюючого кредитора складено акт, відповідно до якого у банкрута відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, бухгалтерська та інша документація, в тому числі книга основних засобів, акт інвентаризації майна, баланс, резервний фонд, документи, що свідчать про дебіторську та кредиторську заборгованість, та інші документи, що могли б підтвердити наявність майна в боржника (том 2, а.с. 17).

22.06.2012 року Пишківська сільська рада Бучацького району Тернопільської області прийняла рішення №194 "Про звернення ліквідатора Районного міжгосподарського комбінату сільського господарства "Райсількомунгосп"", яким вилучила земельну ділянку площею 1,6 га (землі громадського призначення) у ліквідатора боржника та перевела її у землі запасу сільської ради; 08.08.2012 року голова Бучацької районної державної адміністрації прийняв розпорядження №510-од "Про вилучення земельної ділянки", у пункті 1 якого зазначено: "вилучити земельну ділянку із користування Районного міжгосподарського комбінату сільського господарства "Райсількомунгосп" площею 1,6 га" за заявою ліквідатора про припинення господарської діяльності боржника у зв'язку з його ліквідацією (том 2, а.с. 14, 13).

Також судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором проведено належні дії з витребування даних про активи боржника згідно з реєстрами заборон рухомого та нерухомого майна та встановлено відсутність зареєстрованих за боржником об'єктів права власності (земельних ділянок, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки), що підтверджується довідками КП "Бучацьке районне бюро технічної інвентаризації", Управління Держкомзему у Бучацькому районі, Відділення Державтоінспекції Бучацького РВ УМВСУ в Тернопільській області, Інспекції Держтехнагляду Тернопільської ОДА (том 2, а.с. 8, 10, 11) .

Відтак, оцінивши в сукупності звіт ліквідатора та додані до нього документи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ліквідатором вжито всіх необхідних заходів щодо розшуку, виявлення, повернення майнових активів банкрута та включення їх до складу ліквідаційної маси для погашення вимог кредиторів, надані ліквідатором документи засвідчують відсутність у банкрута будь-яких активів, за рахунок яких можна було б погасити кредиторську заборгованість, у зв'язку з чим затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута як юридичну особу та припинив провадження у справі №10/Б-5022/1346/2011.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 02.11.2012 року та припиняючи провадження у справі, як таке, що порушено безпідставно, апеляційний суд зазначив про те, що лист податкового органу, надісланий на адресу ініціюючого кредитора, з якого вбачається подання боржником останньої податкової звітності 17.07.2006 року (том 1, а.с. 18) , та копія поштового повідомлення про відсутність боржника (том 1, а.с. 17) не є належними та допустимими доказами підставності порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону.

При цьому, апеляційний суд зазначив про те, що ініціюючий кредитор, який є органом Пенсійного фонду України, не може звертатися до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону з підстав неподання боржником податкової звітності протягом більш як одного року, оскільки порушувати провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника з таких підстав може виключно орган державної податкової служби.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду про недоведення ініціюючим кредитором наявності спеціальних підстав для порушення провадження у справі за статтею 52 Закону, вважає їх помилковими з огляду на те, що судом першої інстанції як при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом, так і при винесенні ухвали про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі, встановлено обставини відсутності ведення боржником підприємницької діяльності тривалий період часу, про що свідчить відсутність будь-якого зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, поданням ним останньої податкової звітності у 2006 році, вилучення земельної ділянки площею 1,6 га, зареєстрованої за боржником, на підставі рішення сільської ради, неподання боржником з 2004 року до державного реєстратора документів для внесення відомостей про юридичну особу до ЄДРПУО, що підтверджується наданими до суду ініціюючим кредитором та ліквідатором боржника документами, звільнення працівників боржника у 2005році .

Також до звіту ліквідатора надано відповідь прокурора Бучацького району Тернопільської області за вих. №502 від 22.03.2009 року на лист регіонального відділення Фонду державного майна України №10-10/00769 від 23.02.2009 року, з якої вбачається, що прокуратурою з'ясовано, що станом на 20.09.2008 року всі працівники Районного міжгосподарського комбінату сільського господарства "Райсількомунгосп" звільнені, бухгалтерська звітність не ведеться з 2005 року у зв'язку з відсутністю основних засобів та коштів на рахунку підприємства, зазначено про припинення діяльності підприємства (том 2. а.с. 19).

З огляду на встановлене судом першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про доведення ініціюючим кредитором факту припинення боржником підприємницької діяльності як спеціальної підстави для порушення справи про банкрутство за статтею 52 Закону, та зазначає про підставність затвердження судом першої інстанції звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, складених за результатами проведення ліквідаційної процедури у справі, припинення банкрута як юридичної особи та припинення провадження у справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111 5 , 111 7 ГПК України, не погоджується з висновками апеляційного суду про припинення провадження у справі про банкрутство боржника як такого, що порушено безпідставно, за відсутності іншої альтернативної підстави - відсутності даних в ЄДРПОУ про відсутність місцезнаходження боржника, та не вбачає правових підстав для скасування прийнятої у справі ухвали суду першої інстанції від 02.11.2012 року про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі.

Відповідно до статті 122 ГПК України, касаційний суд вважає необхідним вжити заходів до повороту виконання судового рішення шляхом надіслання державному реєстратору за місцезнаходженням боржника копії постанови суду касаційної інстанції про скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі ухвали суду першої інстанції, якою ліквідовано банкрута як юридичну особу та припинено провадження у справі про банкрутство.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року у справі №10/Б-5022/1346/2011 скасувати. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 02.11.2012 року залишити в силі.

3. Державному реєстратору за адресою місцезнаходження боржника Районного міжгосподарського комбінату сільського господарства "Райсількомунгосп" (код ЄДРПОУ 00852393) внести до ЄДРПОУ відомості про прийняття постанови Вищого господарського суду України від 28.05.2013 року.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко