Рішення

від 21.05.2013 по справі 905/2716/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.2013р. Справа № 905/2716/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «СВВ Інженерінг», м.Донецьк (ідентифікаційний код 34899329)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», м.Донецьк (ідентифікаційний код 37718456)

про стягнення боргу з врахуванням інфляції в сумі 267911,68грн., 3% річних у розмірі 2724,27грн., пені в сумі 11459,03грн.

за участю представників:

від позивача: Кухар Ю.Д. за довіреністю від 08.04.2013р.,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Приватне підприємство «СВВ Інженерінг», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», м.Донецьк про стягнення боргу з врахуванням інфляції в сумі 267911,68грн., 3% річних у розмірі 2724,27грн., пені в сумі 11459,03грн.

Ухвалою від 16.04.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2716/13.

Ухвалою від 16.04.2013р. господарський суд Донецької області на підставі ст.ст 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вжив заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банківських установах на рахунках.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №07/05-12п від 07.05.2012р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 267517,19грн. та підстави для нарахування інфляційних втрат в сумі 394,49грн., 3% річних у розмірі 2724,27грн., пені в сумі 11459,03грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №07/05-12п від 07.05.2012р., актів приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012р., за серпень 2012р., за березень 2013р., довідок про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012р., за серпень 2012р., за березень 2013р., акту звірки станом на 11.04.2013р., банківських виписок, плану фінансування об'єкту, графік виконання робіт.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 20, 525-526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54, 57, 82 Господарського процесуального кодексу України.

30.04.2013р. позивач надав письмові пояснення, за якими уточнив суму позовних вимог, зокрема, відокремив суму боргу від суми інфляційних нарахувань, та просив стягнути з відповідача: борг у розмірі 267517,19грн., інфляційні нарахування у розмірі 394,49грн., 3% річних у розмірі 2724,27грн., пеню у розмірі 11459,03грн.

Також 30.04.2013р. позивач надав письмові пояснення за якими зазначив, що оскільки замовник письмових зауважень щодо недоліків та дефектів не надав, підрядник вимагає стягнення на підставі п.6.3. Договору.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

07.05.2012р. між ТОВ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (замовник) та Приватним підприємством «СВВ Інженерінг» (підрядник) укладено договір №07/05-12п (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується у відповідності з проектом, виконати зовнішнє електропостачання по об'єкту: Автовокзал Донецьк - Західний по Красноармійському шосе 1 в Куйбишевському районі м.Донецьк. а замовник зобов'язується надати підряднику майданчик, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, визначених цим договором (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до матеріалів справи.

За п.14.1. Договору цей договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за договором.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість робіт за цим договором визначається на підставі договірної ціни (додаток №1 до договору) та складає 617517,19грн. в т.ч. ПДВ - 102919,53грн.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що підрядник після виконання робіт надає на затвердження замовнику акт виконаних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3, а замовник розглядає та протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту надання, при відсутності заперечень, підписує та повертає другі примірники підряднику.

За п.5.2. Договору замовник зобов'язаний не пізніше 5 (п'яти) календарних днів після отримання від підрядника акту виконаних робіт направити повноважних представників для прийомки робіт. По закінченню прийомки робіт замовник зобов'язаний направити підряднику належним чином оформлений акт виконаних робіт або мотивовану відмову.

Так, сторонами 16.07.2012р. складено акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012р. на суму 350000,00грн., 31.08.2012р. складено акт та довідку за серпень 2012р. на суму 131540,10грн., 11.03.2013р. складено акт та довідку за березень 2013р. на суму 135977,09грн., які підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

За п.6.3. Договору оплата за виконанні роботи буде здійснюватись на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок КБ-3 протягом 5-ти банківських днів після підписання замовником наданих форм.

Як вбачається з матеріалів справи, замовником 18.05.2012р. та 06.06.2012р. здійснено передплату за Договором у розмірі 150000,00грн. та 200000,00грн., що разом становить 350000,00грн. Таким чином, вартість виконаних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012р. у розмірі 350000,00грн. замовником підряднику сплачений у повному обсязі.

Відтак, з урахуванням умов Договору та обставин справи, кінцевий термін оплати виконаних робіт за актом за серпень 2012р. у розмірі 131540,10грн. становить 07.08.2012р., за актом за березень 2013р. у розмірі 135977,09грн. - 18.03.2013р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у зазначений термін замовник не здійснив оплату виконаних робіт, внаслідок чого у останнього перед підрядником виникла заборгованість з 08.09.2012р. на суму 131540,10грн. з 19.03.2013р. на суму 135977,09грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості у розмірі 267517,19грн. відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 267517,19грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2724,27грн. за період з 06.09.2012р. по 15.04.2013р. на суму 131540,10грн. та за період з 17.03.2013р. по 15.04.2013р. на суму 135977,09грн., інфляційні втрати у розмірі 394,49грн. за період з 06.09.2012р. по 15.04.2013р. на суму 131540,10грн. та за період з 17.03.2013р. по 15.04.2013р. на суму 135977,09грн., пеню у розмірі 11459,03грн. за період з 06.09.2012р. по 06.03.2013р. на суму 131540,10грн. та за період з 17.03.2013р. по 15.04.2013р. на суму 135977,09грн.

Відповідно до п.11.6. Договору за несвоєчасне здійснення зобов'язань, у відповідності з розділом 6 цього договору, замовник сплачує підряднику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та пені, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено початкові дати періоду нарахування. Так, позивач визначив початкову дату нарахування 3% річних та пені на суму 131540,10грн. 06.09.2012р., тоді як судом встановлено вище, що заборгованість на вказану суму виникла з 08.09.2012р., початкову дату нарахування 3% річних та пені на суму 135977,09грн. позивач визначив 17.03.2013р., тоді як судом встановлено вище, що заборгованість на вказану суму виникла з 19.03.2013р.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 08.09.2012р. (дата виникнення заборгованості на суму 131540,10грн.) по 15.04.2013р. (кінцева дата нарахування, яка визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 131540,10грн. та за період з 19.03.2013р. (дата виникнення заборгованості на суму 135977,09грн.) по 15.04.2013р. (кінцева дата нарахування, яка визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 135977,09грн., судом встановлено, що сума 3% річних становить 2688,08грн.

Здійснивши перерахунок пені за період з 08.09.2012р. (дата виникнення заборгованості на суму 131540,10грн.) по 06.03.2013р. (кінцева дата нарахування, яка визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 131540,10грн. та за період з 19.03.2013р. (дата виникнення заборгованості на суму 135977,09грн.) по 15.04.2013р. (кінцева дата нарахування, яка визначена позивачем та яка не суперечить приписам чинного законодавства) на суму 135977,09грн., судом встановлено, що сума пені становить 11278,06грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та пені підлягають задоволенню частково, зокрема, 3% річних у розмірі 2688,08грн., пеня у розмірі 11278,06грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у відповідності з вимогами листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», судом встановлено, що визначена сума інфляційних втрат у розмірі 394,49грн., нарахована на суму 131540,10грн. за період з вересня 2012р. по квітень 2013р. є вірною.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у розмірі 9868грн.52коп.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «СВВ Інженерінг», м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», м.Донецьк про стягнення боргу з врахуванням інфляції в сумі 267911,68грн., 3% річних у розмірі 2724,27грн., пені в сумі 11459,03грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (83086, м.Донецьк, площа Комунарів, б.4, ідентифікаційний код 37718456) на користь Приватного підприємства «СВВ Інженерінг» (83023, м.Донецьк, вул.Харитонова, 2А, ідентифікаційний код 34899329) суму основної заборгованості у розмірі 267517,19грн., інфляційні втрати у розмірі 394,49грн., 3% річних у розмірі 2688,08грн., пеню в сумі 11278,06грн., судовий збір у розмірі 5637,56грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 21.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2013р.

Суддя Ю.В. Сич