Рішення

від 29.05.2013 по справі 908/1377/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 8/34/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.13 Справа № 908/1377/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ульянова, 10)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Люкс» (69037, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 208)

про стягнення 8083 грн. 94 коп. основного боргу за договором № 127 від 01.07.2011 р., 494 грн. 22 коп. пені, 69 грн. 09 коп. річних процентів, 4041 грн. 97 коп. штрафу

.

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Булатов В.Б., дов. № 27/09/11 від 01.10.2012 р.

Відповідача - не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 8083 грн. 94 коп. основного боргу за договором № 127 від 01.07.2011 р., 494 грн. 22 коп. пені, 69 грн. 09 коп. річних процентів, 4041 грн. 97 коп. штрафу.

Розгляд справи, призначений на 15.05.2013 р., відкладався до 29.05.2013 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 29.05.2013 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору поставки № 127, укладеного з відповідачем 01.07.2011 р., за видатковими накладними № 022238 від 05.12.2012 р. та № 021518 від 26.12.2012 р. поставив останньому товар на загальну суму 9083 грн. 92 коп. Згідно пункту 2.2 договору відповідач зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар протягом 7 календарних днів з дати передачі товару. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково в розмірі 999 грн. 98 коп., внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 8083 грн. 94 коп., яку позивач просить стягнути товариства «Таврія Люкс». Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача 494 грн. 22 коп. пені, нарахованої за період з 20.12.2012 р. по 04.04.2013 р., та згідно п. 7.3 договору - 4041 грн. 97 коп. штрафу в розмірі 50% від вартості несплаченого товару. Також, відповідно до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 69 грн. 09 коп. річних процентів, нарахованих за період з 20.12.2012 р. по 04.04.2013 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом двічі не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто, адресою, зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи. Ухвала суду від 22.04.2013 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача з повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції повернута органом зв'язку з посиланням «за закінченням терміну зберігання», тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 29.05.2013 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» (постачальник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврія-Люкс» (покупець, відповідач по справі) 01.07.2011 р. укладено договір поставки № 127, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент та ціна якого зазначаються в специфікаціях або видаткових накладних. Порядок розрахунків узгоджено сторонами п. 2.2 договору, якими передбачено, що покупець здійснює оплату за придбаний товар протягом 7 календарних днів з дати передачі товару постачальником покупцю.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 127 від 01.07.2011 р. за видатковими накладними № 022238 від 05.12.2012 р. та № 021518 від 26.12.2012 р. позивачем поставлено відповідачу товар на суму 4628 грн. 71 коп. та 4455 грн. 21 коп. відповідно за кожною накладною, який отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначених накладних.

Позивач вказує, що відповідачем оплату за отриманий товар здійснено частково в сумі 999 грн. 98 коп. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 8083 грн. 94 коп.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки, заявлені позовні вимоги не спростував, суму заборгованості визнав, про що підписав акт звірення розрахунків віл 08.01.2013 р., суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 8083 грн. 94 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті товару, враховуючи умови договору та приписи чинного законодавства, суд вважає вимоги про стягнення річних процентів в сумі 69 грн. 09 коп., нарахованих за період з 20.12.2012 р. по 04.04.2013 р. відповідно за кожною накладною, такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 494 грн. 22 коп., нарахованої за період з 20.12.2012 р. по 04.04.2013 р., та штрафу в розмірі 4041 грн. 97 коп. позивач обґрунтовує п. п. 7.2, 7.3 договору № 127 від 01.07.2011 р. Пунктом 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки. Пунктом 7.3 договору встановлено, що крім пені покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 50% від вартості несплаченого товару при простроченні оплати вартості переданого товару більше, ніж на 15 календарних днів з дати настання строку оплати вартості переданого товару.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті вартості придбаного товару більше ніж на 15 днів, суд знаходить представлений розрахунок пені в розмірі 494 грн. 332 коп. та штрафу в розмірі 4041 грн. 97 коп. обґрунтованим, вимоги не суперечними ст. 232 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 526, 546, 549, 629, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія Люкс» (69037, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 208, ЄДРПОУ 30545956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ульянова, 10, ЄДРПОУ 37373551) 8083 (вісім тисяч вісімдесят три) грн. 94 коп. основного боргу, 494 (чотириста дев'яносто чотири) грн. 22 коп. пені, 4041 (чотири тисячі сорок одна) грн.. 97 коп. штрафу, 69 (шістдесят дев'ять) грн.. 09 коп. річних процентів, 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 30 травня 2013 року.

Суддя І.А. Попова