Рішення

від 27.05.2013 по справі 922/1240/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 922/1240/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал- Компані", м.Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс", м.Харків про стягнення 85590,95 гривень за участю представників:

позивача - Врембяк А.Ч. (довіреність №1/4 від 17 квітня 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 85590,95 гривень, у тому числі, 71310,50 гривень суми основного боргу, 5958,11 гривень суми нарахованої пені, 1191,79 гривень суми 3% річних та 7130,55 гривень суми 10% штрафу. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №О-0026/08-12, укладеного між сторонами 27 серпня 2012 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 березня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 квітня 2013 року.

До канцелярії господарського суду Харківської області 09 квітня 2013 року повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 28 березня 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача.

17 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№14688) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Також, 18 квітня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№14918) додаткові документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 27 травня 2013 року, у зв'язку з неявкою Відповідача.

До канцелярії господарського суду Харківської області 07 травня 2013 року повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 28 березня 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача.

Також, 13 травня 2013 року до канцелярії господарського суду Харківської області повернулась ухвала про відкладення розгляду справи від 18 квітня 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 27 травня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 27 травня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 28 березня 2013 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами, без участі Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

27 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шанс" (Відповідачем) було укладено договір поставки №О-0026/08-12. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (Позивач) зобов'язався в порядку цього договору поставляти і передавати у власність покупцю (Відповідачу) визначений відповідним договором товар, а покупець, в свою чергу, зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати за нього оплату.

Обсяг, кількість та ціна товарів, які передаються за цим договором, вказуються в рахунках-фактурах, накладних, податкових накладних, специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1. договору).

На виконання вищевказаного договору, Позивач поставив на адресу Відповідача товар, загальною вартістю 148380,50 гривень. Даний факт підтверджується підписаною з обох сторін видатковою накладною №67108 від 30 серпня 2012 року (а.с.31) та довіреністю №015 від 27 серпня 2012 року на отримання відповідного товару (а.с.32).

Відповідно до п.4.4 договору, постачальник має право на дострокове постачання товару покупцю. У цьому випадку покупець зобов'язуєтсья перерахувати грошові кошти за отриманий товар на поточний рахунок постачальника впродовж 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.1 договору).

Відповідно до гарантійного листа (а.с.33) Відповідач зобов'язався перед Позивачем сплатити за відвантажений товар в строк до 10 вересня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач частково розрахувався з Позивачем за отриманий товар на суму 77077,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином засвідченими копіями банківських виписок (а.с.37-41).

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 71310,50 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 71310,50 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 5958,11 гривень пені та 7130,55 гривень штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.7.4. спірного договору, покупець за необґрунтовану відмову від оплати товару сплачує штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару.

Відповідно до п.7.5. договору, за порушення термінів оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум пені та 10% штрафу, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1191,79 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.548, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" (61024, м.Харків, вул.Ольмінського, буд.8, офіс 1-6, код ЄДРПОУ 30292377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (91055, м.Луганськ, вул.Інтернаціональна,17, приміщення 71, код ЄДРПОУ 34202711, р/р 26004001427980 в ЛФ КБ "Фінанси та кредит", МФО 304717) 71310,50 гривень основної заборгованості, 5958,11 гривень пені, 7130,55 гривень штрафу, 1191,79 гривень суми 3% річних та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 червня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/1240/13