Рішення

від 27.05.2013 по справі 901/1276/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.2013Справа №901/1276/13

За позовом Кримського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (пл. Привокзальна, 6, м. Сімферополь, АР Крим, 95006) в інтересах держави в особі державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5, м. Ялта, АР Крим, 98600)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Матрица Продакшн" (набережна ім. Леніна, буд. 35/2, м. Ялта, АР Крим, 98640)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, АР Крим, 99008)

про стягнення 33 388,91 грн.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

прокурор - Кузнецов К.В посвідчення №009368 від 15.10.2012, прокурор відділу прокуратури АР Крим;

від відповідача - не з'явився;

від державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" - Безрученко Н.О, довіреність №01 від 10.01.2013, представник;

від державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" - Урванцева С.І, довіреність №200-014 від 27.05.2013, представник.

Суть спору : 10 квітня 2013 року Кримський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Матрица Продакшн" на користь державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності за №1069 від 12 липня 2010 року у розмірі 33388,91 грн., з яких загальна заборгованість - 21486,87 грн., пеня - 8124,08 грн., штраф - 2148,69 грн. та 3% річних - 1629,27 грн. Судові витрати прокурор просив покласти на відповідача по справі.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані порушенням з боку відповідача умов укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі і товариством з обмеженою відповідальністю "Матрица Продакшн" договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 12 липня 2010 року (зі змінами та доповненнями) в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості, несплата якої у добровільному порядку послугувала підставою для звернення прокурора до суду в інтересах балансоутримувача майна - державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", з вимогами про її примусове стягнення, з нарахованими на суму заборгованості штрафними санкціями.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2013 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження по справі. Також, вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

13 травня 2013 року до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, у яких останній повідомив суд про те, що державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт", як балансоутримувач об'єкту оренди та одержувач 30% орендної плати, має право вчиняти дії по стягненню заборгованості з орендної плати по спірному договору, у зв'язку з чим підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі. Також, Регіональне відділення Фонду Державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі просило розглянути справу без участі свого представника.

Через неявку представника відповідача у судове засідання суд в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 14 травня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання, що відбулось 14 травня 2013 року, з'явився прокурор та представники державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", які підтримали позовні вимоги в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. Також, надали суду додаткові документи для залучення до матеріалів справи, зокрема, копії прибуткових касових ордерів, розрахунок заборгованості та штрафних санкцій за договором, які були прийняті судом до розгляду.

Відповідач позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №066400 місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Матрица Продакшн" є адреса: набережна ім. Леніна, буд. 35/2, м. Ялта, АР Крим, 98640. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач належним чином був сповіщений судом про дату, час і місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (за договором орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Матрица Продакшн" (за договором орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1069, відповідно до пункту 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в термінове платне користування об'єкт нерухомого майна, а саме, нежитлові приміщення літ. 2-1, 2-4, 2-14 - 2-22 другого поверху загальною площею 382,8 кв.м., відкрита тераса загальною площею 177,8 кв.м., нежитлові приміщення літ. 2-2, 2-3, 2-5 - 2-13 другого поверху загальною площею 52,3 кв.м. та сходові площадки першого і другого поверхів загальною площею 77,6 кв.м. (далі по тексту майно) в будівлі морського вокзалу, розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Рузвельта, 7, що перебуває на балансі державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (далі по тексту Балансоутримувач), вартість об'єкта нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку 01 березня 2010 року і становить без урахування ПДВ 2245482,00 гривен.

Майно передається в оренду для: 52,3 кв.м. - розміщення офісу/ 328,8 кв.м. та 177,8 кв.м. для розміщення кафе, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи/ 77,6 кв.м. - інше використання.

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що орендна плата відповідно розділу 3 договору визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 N786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди - лютий 2010 року - 28068,53 гривен.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2009 року №1341, Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року №316, Інструктивного листа Фонду державного майна України від 22 квітня 2009 року №10-16-5581, застосовувати в період з 01 травня 2009 року до 01 січня 2011 року орендну ставку в розмірі 45% установленого обсягу відповідно до додатка 1а за базовий місяць лютий 2010 року - 12630,84 гривен.

Нарахування ПДВ на суму орендної-плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Сторони дійшли згоди, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за. відповідні місяці пропорційно дням користування.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин тав інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до умов пункту 3.6 договору орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним. Платежі орендної плати розподіляються таким способом: 70% у державний бюджет, а 30% орендної плати на розрахунковий рахунок баланс утримувача.

Орендна плата за кожний місяць оренди перераховується в державний бюджет орендарем самостійно у порядку, встановленому даним Договором.

Також, сторони узгодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Пунктом 3.8 договору встановлено, що у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості у співвідношенні визначеному в пункті 3.6 цього договору.

Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні і він діє з 12 липня 2010 року по 11 липня 2013 року включно.

Також, в матеріалах справи наявні розрахунки плати за перший місяць оренди нерухомого державного майна за спірним договором (а.с. 20-21) та акт приймання-передачі орендованого майна від 12 липня 2010 року, підписаний уповноваженими представниками орендодавця, орендаря та балансоутримувача (а.с. 22).

Матеріали справи свідчать про те, що 23 грудня 2011 року сторони уклали додаткову угоду №2 до договору оренди №1069, відповідно до якої виклали пункт 3.1 розділу 3 договору №1069 від 12 липня 2010 року у наступній редакції: «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04 жовтня 1995 року №786 (враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року №961 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року №629 і від 04 жовтня 1995 року №786» і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011року) - 31252,81 грн.

Сторони дійшли згоди, що зазначений у пункті 1 додаткової згоди розмір орендної плати застосовується з 20 вересня 2011 року. Розмір орендної плати за вересень місяць 2011 року становить без урахування ПДВ - 30948,97 грн. (з 01 вересня 2011 року по 19 вересня 2011 року - 19489,61 грн., з 20 вересня 2011 року - 30 вересня 2011 року- 11459,36 грн.)

Зміни розміру орендної плати за базовий місяць відображаються у розрахунку, що є додатком до цієї додаткової угоди та є її невід'ємною частиною договору №1069 від 12 липня 2010 року (а.с. 23).

Розрахунок плати за базовий місяць розрахунку оренди нерухомого майна від 23 грудня 2011 року, підписаний та погоджений відповідачем, наявний в матеріалах справи на а.с. 24.

Втім, в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди, орендодавець не своєчасно та в повному обсязі не перерахував орендну плату за користування об'єктом оренди, що належить до державної власності, у зв'язку з чим, за підрахунком прокурора та позивача, заборгованість відповідача з орендної плати складає 21486,87 грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 1629,27 грн.

Враховуючи те, що відповідач систематично порушував свої зобов'язання та своєчасно не перераховував до бюджету Автономної Республіки Крим орендну плату, позивач на суму заборгованості за період з січня 2013 року по лютий 2013 року нарахував відповідачу пеню у сумі 8124,08 грн. та штраф у сумі 2148,69 грн.

Несплата відповідачем вказаних коштів у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення прокурора до суду із відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших та інших юридичних осіб. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №З-рп/99 визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям і тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Окрім того, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, прокурор зазначив, що судовому захисту підлягають інтереси державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", який заснований на державній власності і входить в сферу управління Міністерства інфраструктури України, підпорядкований Державному департаменту морського і річкового транспорту України і є державним підприємством, що діє на підставі Статуту.

Досліджуючи виниклі між сторонами правовідносини, судом встановлено, що у позовній заяві позивач, висуваючи вимоги про стягнення заборгованості пені та штрафу, посилався на факти порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить Автономної Республіці Крим, в частині внесення орендних платежів.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вже зазначалось вище, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (за договором орендодавець), товариством з обмеженою відповідальністю "Матрица Продакшн" (за договором орендар) та державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт" (за договором Балансоутримувач) мали місце правовідносини з оренди нерухомого майна, що належить державі, які виниклі на підставі відповідного договору від 12 липня 2010 року №1069

Зазначені правовідносини, серед іншого, врегульовані й положеннями глави 58 Цивільного кодексу України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У свою чергу, предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів з нарахованими 3% річних та пені і штрафу за несвоєчасне та неналежне виконання зобов'язань за договором оренди.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи (договір, акт приймання-передачі) підтверджується передача орендодавцем та балансоутримувачем відповідачу майна в оренду, а також підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків в частині внесення в повному обсязі орендних платежів, що і не спростовано відповідачем.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх обов'язків за договором оренди в частині повного внесення орендних платежів, який останнім спростований не був.

Втім, як було зазначено вище, в судовому засіданні прокурором та представником позивача були надані примірники прибуткових касових ордерів №465 від 15 квітня 2013 року на суму 10000,00 грн., №467 від 16 квітня 2013 року на суму 10000,00 грн. та №487 від 18 квітня 2013 року на суму 1486,87 грн., що разом складає 21486,87 грн. (а.с. 56-57). Саме така сума була заявлена прокурором до стягнення 10 квітня 2013 року (дата звернення з позовом до суду).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 4.4 Постанови від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З урахуванням цього, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21486,87 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

В пункті 4.10 вищевказаної Постанови Пленуму ВГСУ зазначено, що питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині. З урахуванням цього, суд не вважає за доцільне винесення окремого процесуального документу в частині припинення провадження у справі.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування 1629,27 грн. 3% річних, 8124,08 грн. пені та 2148,69 грн. штрафу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми та умов договору, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Втім, розрахунок поданий прокурором та позивачем підлягає арифметичному коригуванню з огляду на узгоджені сторонами у пункті 3.6 договору строки внесення орендної плати, період заборгованості, що визначений у позовній заяві - січень-лютий 2013 року, та дату станом на яку несплачена заборгованість - 02.04.2013 р., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача підлягає:

- за період з 16.01.13 по 15.02.13 - 39,93 грн. (15672,86 (сума боргу станом на 16.01.13) * 3 * 31 день : 365 : 100);

- за період з 16.02.13 по 20.03.13 - 84,98 грн. (31330,05 (несплачена сума боргу збільшилась на 15657,19 грн. орендної плати за лютий) * 3 * 33 день : 365 : 100) та

- за період з 21.03.13 по 02.04.13 - 22,96 грн. (21486,87 (бума боргу зменшилась з урахуванням оплати від 20.03.13 на суму 9843,18 грн.) * 3 * 13 днів : 365 : 100), що разом складає 148,87 грн., а не 1629,27 грн., як обчислено позивачем., з огляду на що, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Так, вирішуючи спір в частині стягнення пені, суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 3.7 договору сторонами узгоджено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором встановлено, що нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем, зокрема, несвоєчасна та не в повному обсязі перерахована орендна плата за договором, що є підставою для нарахування відповідачу пені.

Розглянувши розрахунок пені позивача, судом самостійно здійснено його перевірку та встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені підлягає наступному коригуванню:

- за період прострочення з 16.01.2013 р. по 15.02.2013 р. розмір пені складає 199,67 грн. (15672,86 (сума боргу станом на 16.01.13) * 15,0% : 365 дн. * 31 дн.);

- за період прострочення з 16.02.2013 р. по 20.03.2013 р. розмір пені складає 424,89 грн. (31330,05 (несплачена сума боргу збільшилась на 15657,19 грн. орендної плати за лютий) * 15,0% : 365 дн. * 33 дн.);

- за період прострочення з 21.03.2013 по 02.04.2013 розмір пені складає 114,79 грн. (21486,87 (сума боргу зменшилась з урахуванням оплати від 20.03.13 на суму 9843,18 грн.) * 15,0% : 365 дн. * 13 дн.).

Таким чином, загальна сума боргу пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 739,35 грн.

Вимоги позову про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2148,69 грн. задоволенню не підлягають, оскільки пунктом 3.8 договору встановлено, що штраф у розмірі 10% від суми заборгованості орендар сплачує у випадку, коли заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, втім, матеріали справі свідчать про наявність заборгованості відповідача за 2 місяці - січень, лютий 2013 року та до стягнення заявлено суми нараховані за період січень-лютий 2013 року.

Таким чином, задоволенню підлягають тільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 148,87 грн. та пені у розмірі 739,35 грн.

Оскільки, основна сума заборгованості була погашена відповідачем після звернення прокурора з даним позовом до суду, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 31 травня 2013 року.

Керуючись статтею 49, ч. 3 ст. 50, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Матрица Продакшн" 21486,87 грн. основного боргу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Матрица Продакшн" (набережна ім. Леніна, буд. 35/2, м. Ялта, АР Крим, 98640, код 35956818) на користь державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5, м. Ялта, АР Крим, 98600, код 01125591, р/р 26004010002245 в ПАТ «Авант-Банк», МФО 380708) 3% річних у розмірі 148,87 грн. та пеню у розмірі 739,35 грн.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Матрица Продакшн" (набережна ім. Леніна, буд. 35/2, м. Ялта, АР Крим, 98640, код 35956818) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Сімферополі АРК (м. Сімферополь), код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38040558, Банк отримувача - ГУ ДКCУ в АРК, м. Сімферополь, код банку отримувача (МФО) - 824026, Рахунок отримувача - 31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ 03499968) 1152,97 грн. судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний