Ухвала

від 30.05.2013 по справі 903/483/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"30" травня 2013 р. № 903/483/13

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-сервіс плюс"

до відповідача 1 Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області

відповідача 2 Головного управління Держземагенства у Волинській області

про визнання права власності на земельну ділянку

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідача 1: н/з

від відповідача 2: Стрільчук А.А., дов. №01-06-14/404 від 04.03.2013р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-сервіс плюс" звернулося до господарського суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку площею 1 507,0м 2 , кадастровий номер 0710100000:31:154:0015, цільове призначення - для будівництва і обслуговування автосервісу, яка знаходиться за адресою м. Луцьк, вул.Володимирська, 72б.

Позовні вимоги обгрунтував тим, що 16.02.2010р. між територіальною громадою м.Луцька Волинської області та ТзОВ "Техно-сервіс плюс" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 1 507,0м 2 , яка знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Володимирська, 72б, на підставі якого 23.03.2010р. управлінням Держкомземом у м.Луцьку було видано товариству Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №872178.

Зазначає, що у зв'язку з втратою Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №872178 від 26.03.2010р. у квітні 2013 року ТзОВ "Техно-сервіс плюс" звернулося до Головного управління Держземагенства у Волинській області з клопотанням про видачу дублікату Державного акту про право власності. Товариству було відмовлено, оскільки відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (із змінами, внесеними ЗУ «Про Державний земельний кадастр2 від 07.07.2011р. №3613, що набрав чинності з 01.01.2013р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а тому з 01.01.2013р. державні акти та їх дублікати не видаються.

Водночас, 10.04.2013р. товариство отримало витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0700132392013, в якому зазначено про право власності останнього на земельну ділянку.

Вказує на те, що у зв'язку з відсутністю оригінала Державного акту про право власності на земельну ділянку та відповідного дублікату товариство не має можливості реалізовувати своє право на відчуження земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилається на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Ухвалою суду від 15.05.2013р. порушено провадження у справі.

Відповідач 1 у заяві від 20.05.2013р. №345/02-3.11 просив справу розглядати без його участі, вирішення справи покладає на розсуд суду.

Відповідач 2 у поясненнях від 21.05.2013р. №01-06-14/1826 з доводами позивача частково не погоджувався, зазначив, що 10.04.2013р. Головним управлінням Держземагенства у Волинській області ТзОВ "Техно-сервіс плюс" надано витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, яким підтверджено власність останнього на земельну ділянку площею 0,1507га для будівництва та обслуговування автосервісу по вулиці Володимирській, 72б в м. Луцьку (кадастровий номер 0710100000:31:154:0015).

У судовому засіданні 24.05.2013р. представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 24.05.2013р. позов визнав повністю, при цьому пояснив, що Головне управління Держземагенства у Волинській області не видає дублікатів Державних актів, оскільки немає відповідних бланків та з 01.01.2013р. на законодавчому рівні це питання не врегульовано.

Ухвалою суду від 24.05.2013р. розгляд справи згідно зі ст. 77 ГПК України відкладався у зв'язку з неподанням відповідачем 1 витребуваних документів. Явку сторін в судове засідання визнано обов'язковою.

29.05.2013р. позивач звернувся до суду із заявою вхід. №01-125/1/13 про відмову від позову у зв'язку із втратою актуальності останнього та припинення провадження у справі на підставі п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Просив повернути судовий збір.

Відповідач 2 у судовому засіданні 30.05.2013р. та у поясненнях від 30.05.2013р. позовні вимоги заперечив, мотивуючи безпідставністю позовних вимог, оскільки право власності на земельну ділянку за товариством вже визнано.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України).

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Господарський суд приймає відмову позивача від позову, оскільки ці дії не суперечать законодавству, зокрема, ст. 392 ЦК України, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43, та судом не встановлено порушення у зв'язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

Повернення судового збору у разі припинення провадження у справі Законом України "Про судовий збір" не передбачено.

При цьому судом враховані вказівки, викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", де в п. 5.1 зазначено, що ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України і ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Зважаючи на викладене, судовий збір, сплачений на підставі квитанції від 13.05.2013р. в сумі 1 720,50грн., поверненню не підлягає.

Беручи до уваги викладене, керуючись п.4 ч.1 ст.ст. 80, 86 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд, -

ухвалив:

Провадження у справі припинити.

Суддя С.Т Філатова