Ухвала

від 30.05.2013 по справі 2а-5023/12/0170/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К/800/4870/13

К/800/3149/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В. , Зайця В.С. розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Ялта Автономної Республіки Крим та Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року

у справі №2а-5023/12/0170/12

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки

Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Ялта

Автономної Республіки Крим

про стягнення 91 773,24 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим (далі по тексту Пенсійний фонд) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Ялта Автономної Республіки Крим (далі по тексту Фонд соціального страхування), яким просило стягнути з відповідача на свою користь 91 773,24 грн. невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за січень-березень 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року у справі №2а-5023/12/0170/12, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у зазначеній справі, позовні вимоги задоволено частково, з Фонду соціального страхування на користь Пенсійного фонду стягнуто суми не відшкодованих витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії, включаючи витрати на його доставку сімом пенсіонерам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у розмірі 1 993,89 грн. за січень-березень 2012 року та суму цільової допомоги чотирьом пенсіонерам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за січень-березень 2012 року у розмірі 200,22 грн.

При ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанції виходили з обґрунтованості позивачем вимог в частині відшкодованих витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії, оскільки такий обов'язок Фонду соціального страхування прямо передбачений Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні, які спричинили втрату працездатності», щодо питання відшкодування адресної допомоги, то вона до страхових виплат не включається та повинна покладатися на Пенсійний фонд.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Фонд соціального страхування звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В свою чергу Пенсійний фонд також звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2013 року об'єднані для спільного розгляду і вирішення касаційні скарги Фонду соціального страхування та Пенсійного фонду на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі №2а-5023/12/0170/12.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами існують правовідносини з приводу виплати, відшкодування та обліку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У зв'язку з виникненням неузгодженості між ними до акту та списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, складена таблиця розбіжностей, яка Фонду соціального страхування не прийнята до заліку.

Підставою для звернення до суду стала незгода відповідача відшкодовувати виплату пенсії 44 пенсіонерам в сумі 91 773,24 грн., з яких: 1 993,89 грн. - основний розмір пенсії, включаючи витрати на його доставку по сімом пенсіонерам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, 200,22грн. цільової допомоги чотирьом пенсіонерам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 89 579,13 грн. державна адресна допомога, включаючи витрати на її доставку.

Вирішуючи спір у даній справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Як вірно зазначено в оскаржених рішенням судами попередніх інстанцій, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі по тексту Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Законодавчо не передбачена необхідність отримання позивачем додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, понесені позивачем у зв'язку з виплатою таких пенсій, є обґрунтованими і підлягають відшкодуванню відповідачем.

Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що окружний та апеляційний адміністративні суди при задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу суму основного розміру пенсії, включаючи витрати на його доставку, дійшли обґрунтованого висновку.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року N 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін Кабінетом Міністрів України встановлено у 2009 році з 01.04 підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 грн., з 01.07 його збільшено до 14,2 грн., а з 01.10 - до 28,4 грн.

Але відповідно до ч. 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 не включається.

З огляду на викладені вище норми права, колегія суддів дійшла висновку, що державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру окрім інших видів виплат.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційних скарг не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Ялта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 липня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі №2а-5023/12/0170/12 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.