Рішення

від 21.05.2013 по справі 922/996/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.Справа № 922/996/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в о. Евпаторійської філії, м. Евпаторія до Акціонерного товариства закритого типу "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин про стягнення коштів у сумі 29145,69 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Неминуща Х.С., довіреність № 8 від 08 січня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" в особі Евпаторійської філії звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача, Акціонерного товариства закритого типу "Куряжський домобудівельний комплекс", заборгованість за теплову енергію в розмірі 27550,17 грн., 511,42 грн. пені та 1084,10 грн. - 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 березня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/996/13-г та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 02 квітня 2013 року о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 09 квітня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 23 квітня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 квітня 2013 року строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 27 травня 2013 року, розгляд справи відкладено на 13 квітня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 21 травня 2013 року.

18 травня 2013 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява (вх. № 17893) в порядку ст. 22 ГПК, в якій він просить суд змінити найменування відповідача у справі № 922/996/13-г, а саме: Акціонерне товариство закритого типу "Куряжський домобудівельний комплекс" на Публічне Акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс".

Відповідно до Статуту, затвердженого Загальними зборами акціонерів Акціонерного товариства закритого типу "Куряжський домобудівельний комплекс" згідно протоколу № 31 від 25 березня 2011 року пунктом 1.3. зазначено, що Публічне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" є новим найменуванням Акціонерного товариства закритого типа " Куряжський домобудівельний комплекс", створеного шляхом перетворення Організації орендарів "Куряжський домобудівельний комбінат" відповідно до статті 4 Закону України "Про приватизаційні папери" і умов Договору купівлі-продажу між Фондам державного майна України і Організацією орендарів " Куряжський домобудівельний комбінат" від 12 жовтня 1993 року.

Дослідивши надану позивачем до матеріалів справи заяву, суд вважає за необхідне задовольнити її як таку, що не суперечить чинному законодавству, та змінити назву відповідача по справі № 922/996/13-г з Акціонерного товариства закритого типу "Куряжський домобудівельний комплекс" на Публічне Акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс".

Позивач в судове засідання не з"явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою про вручення позивачу (17 травня 2013) ухвали господарського суду Харківської області від 23 квітня 2013 року.

Відповідач позовні вимоги визнає в частині стягнення заборгованості в сумі 25318,53 грн. та підтримує заяву (вх. № 13163) про застосування позовної давності у відношенні вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 3826,56 грн., нарахованої позивачем до 01 лютого 2010 року.

Однак, 20 травня 2013 року позивач надав до суду клопотання (вх. № 17953), в якому позивач заперечує проти застосування судом строку позовної давності та просить суд його поновити, мотивуючи тим, що внаслідок тяжкого фінансового становища, не мав коштів на своєчасну оплату витрат на подання позову, що призвело к наявності великої кількості неплатників, в тому числі несвоєчасній оплаті заборгованості збоку відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2001 року між Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" в особі Евпаторійської філії та Акціонерним товариством закритого типу "Куряжський домобудівельний комплекс" було укладено договір № 1632 на відпуск теплової енергії до об'єктів у смт. Новоозерне, м. Євпаторія, за адресами: вул. Героїв Десантників, буд. 21, кв. 41 (60м2); буд.4, кв. 27 (46м2); вул. Морська, 4 кв.56 (67,1м2); вул. Кантура, 3, кв.80 (46м2); вул. Молодіжна, 2, кв.9 (50м2) (далі - Договір), пролонгований до 16 листопада 2011 року відповідно до пункту 10.4. договору № 1632 від 16 листопада 2001 року.

Згідно пункту 1.1. Договору позивач зобов"язався забезпечувати відповідача тепловою енергією у виді теплоносія та гарячій воді у відповідності до договірних обсягів, а відповідач зобов"язався оплачувати одержану теплову енергію згідно встановлених тарифів у строки, передбачені цим Договором.

Пунктом 3.2.2. Договору зобов"язано відповідача виконувати умови та порядок оплати одержаної теплової енергії в обсягах та в строки, обумовлені Договором.

Відповідно до пункту 6.1. Договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються відповідачем згідно зазначених у пункті 2.1. Договору обсягів: за приладами обліку з урахуванням теплових втрат та за розрахунком в Гкал - тільки в опалювальні періоди з 1 січня по 1 серпня та з 1 серпня по 1 січня наступного року; за споживання гарячої води - кожного місяця.

Згідно пункту 6.5. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що теплова енергія оплачується кожного місяця, до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі ненадходження грошових коштів к зазначеному строку відповідач сплачує за кожний день прострочки платежу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору, здійснив постачання теплової енергії відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками підключення житлових будинків, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за період з лютого 2012 року по січень 2013 року (копії рахунків містяться в матеріалах справи). Також, позивачем було складено та відправлено на адресу відповідача акт звірки взаємних розрахунків за договором на відпуск теплової енергії № 1632 від 16 листопада 2001 року за період з 01 лютого 2012 року по 01 січня 2013 року, з проханням повернути підписаним та скріпленим печаткою екземпляр навпротязі 5 днів.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором на відпуск теплової енергії № 1632 від 16 листопада 2001 року зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого станом на 01 липня 2012 року у відповідача утворилась заборгованість з оплати теплової енергії за період з 01 лютого 2012 року по 01 січня 2013 року перед позивачем в сумі 27550,17 грн., яка до цього часу не погашена.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2013 року відповідач звернувся до суду із заявою (вх. № 13163) про застосування позовної давності у відношенні вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 3826,56 грн., нарахованої відповідачу до 01 лютого 2012 року, у зв"язку з чим просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 Цивільного кодексу, зазначається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відтак, враховуючи положення договору та статей 261, 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов до висновку, що строк позовної давності з оплати теплової енергії у виді теплоносія та гарячій воді за договором № 1632 від 16 листопада 2011 року в сумі 3826, 56 грн. станом на лютий 2010 року пропущений, оскільки право вимоги у позивача виникло у лютому 2010 році відповідно, а звернувся позивач із позовною заявою 12 березня 2013 року.

Позивачем в свою чергу не надано мотивованого клопотання про поновлення строків позовної давності, та не наведено жодної поважної причини пропуску зазначених строків.

В даному випадку, оскільки строк позовної давності станом на 12 березня 2013 року (дата подачі позовної заяви) щодо нарахованої до 01 лютого 2010 року заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 3826,56 грн. сплив і відповідач заявив про строк позовної давності щодо її нарахування у заяві (вх. № 13163 від 09 квітня 2013 року), суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити та в частині стягнення заборгованості в сумі 3826,56 грн. відмовити.

За таких обставин, враховуючи невиконання умов договору з боку відповідача, суд вважає позовні вимоги позивача в розмірі 23723,61 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами, відповідаючими умовам договору приписам закону та такими, що задовольняються судом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві за період 02 березня 2010 року по 20 лютого 2013 року суму 3% річних у розмірі 1084,10 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок 3% річних, а тому позовна вимога в частині стягнення 3% річних у сумі 1084,10 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

За приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, що передбачено ст. 547 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) (відповідно до ст. 549 ЦК України) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.3. Договору теплова енергія оплачується кожного місяця, до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі ненадходження грошових коштів к зазначеному строку відповідач сплачує за кожний день прострочки платежу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем нараховано та надано обґрунтований розрахунок суми пені за період з 02 лютого 2012 року по 02 лютого 2013 року в розмірі 511,42 грн., який відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1494,61 грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст. 11, 256, 257, 267, 525, 526, 546, 547, 549, 550, ч.1 ст. 610, 611, ст.626 Цивільного кодексу України, 175, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання позивача про відновлення строку позовної давності відмовити.

Заяву відповідача про застосування позовної давності (вх. № 13163 від 09 квітня 2013 року) до позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за теплову енергію в розмірі 3826,56 грн. задовольнити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

В частині стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію в розмірі 3826,56 грн. відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" (62418, Харківська область, смт. Песочин - 2, вул. Кільцева, 41, п/р № 26003300695 в АКБ "Меркурій" в м. Харкові, МФО, 351663, код ОКПО 04852585) на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Евпаторійської філії (97408, АРК, м. Євпаторія, вул. Ленійна, 10, р/р 260363001770 в ФКРУ АО "Ощадбанк" у м. Симферополь, МФО 324805, код ОКПО 26178681) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 23723,01 грн.;

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" (62418, Харківська область, смт. Песочин - 2, вул. Кільцева, 41, п/р № 26003300695 в АКБ "Меркурій" в м. Харкові, МФО, 351663, код ОКПО 04852585) на користь Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Евпаторійської філії (97408, АРК, м. Євпаторія, вул. Ленійна, 10, р/р 26009300947034 в ПАТ "Ощадбанк", МФО 324805, код ОКПО 26178681) пеню в розмірі 511,42 грн., 3% річних в розмірі 1084,10 грн. та судовий збір у сумі 1494,61 грн.

Повне рішення складено 23.05.2013 р.

Суддя Суслова В.В.