Рішення

від 16.05.2013 по справі 391/268/13-ц

КОМПАНІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/268/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.05.2013р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мумигі І.М.

при секретарі - Комар К.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

та представників відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства „ОСОБА_5." та відділу Держземагенства у Компаніївському району Кіровоградської області про визнання недійсним правочину та скасування його державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсною додаткової угоди від 10.10.2010 року до договору оренди земельної частки (паю) без номера від 01.08.2007 року, яка була зареєстрована в книзі записів реєстрації договорів оренди землі в відділі Держкомзему у Компаніївському районі за № 352288144276 від 27.09.2011 року та скасування її державної реєстрації.

В судовому засіданні позивач пояснив, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю він є власником земельної ділянки, яка знаходиться на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. 01.07.2006 року між ним та ФГ «ОСОБА_5.» було укладено договір оренди землі, строком на 7 років. 10.10.2010 року було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної частки(паю) без номера від 01.08.07 року. Він вважає, що договору оренди земельної частки(паю) без номера від 01.08.2007 року не існує, даний договір з відповідачем не укладався і відповідно не реєструвався відповідно до діючого законодавства. Дана додаткова угода є правочином у розумінні п.1 ст. 202 ЦК України і за своєю природою є похідною від основного договору - договору оренди земельної частки(паю) без номера від 01.08.2007 року. Додаткову угоду готували працівники ФГ «ОСОБА_5.», які в результаті власного недбальства вчинили в ній помилку щодо обставин, які мають істотне значення. За таких обставин вбачається, що додаткова угода від 10.10.2010 року до договору оренди земельної частки(паю) без номера від 01.08.07 року є правочином, який вчинено сторонами під впливом помилки, з вини однієї зі сторін, а саме ФГ «ОСОБА_5.».

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що договір оренди земельної ділянки між позивачем та ФГ „ОСОБА_5.", укладався, підписувався сторонами, пройшов державну реєстрацію, та що на його виконання позивач отримував орендну плату. Дата в додатковій угоді відповідає даті реєстрації договору оренди землі. За таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що 01 липня 2006 року між позивачем та ФГ «ОСОБА_5.» був укладений договір оренди землі, що в подальшому пройшов державну реєстрацію у Компаніївському відділі ДП «Кіровоградська регіональна філія Центра державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 серпня 2007 року за № 210. 10 жовтня 2010 року між позивачем та ФГ «ОСОБА_5.» були укладені зміни та доповнення до первісного договору оренди землі (Додаткова угода), які пройшли відповідну державну реєстрацію та були зареєстровані у книзі записів реєстрації договорів оренди землі у Відділі Держкомзему у Компаніївському районі за №352288144276 від 27 вересня 2011 року. Відповідно, первісний договір оренди землі за домовленістю було продовжено на 10 років рахуючи з моменту державної реєстрації Додаткової угоди, оскільки у змісті угоди чітко зазначено сторонами, що початок строку дії договору обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації, тому дата в додатковій угоді зазначена з часу набрання договору оренди землі чинності, тобто 01.08.2007 року.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи та дослідивши доказі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії Ш-КР № 027760 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 15,71 га, кадастровий номер 3522881400:02:000:0260, що знаходиться на території Гарманівської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. (а.с. 8).

01.07.2006 року сторонами було укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 15,71 га, строком на 7 років, який 01.08.2007 року зареєстрований у Компаніївському відділі ДП «Кіровоградська регіональна філія Центра державного земельного кадастру при Держкомземі України» за № 210. (а.с.5, 6, 33-34).

Згідно Акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 01.07.2006 року ОСОБА_1 передав свою земельну ділянку в розмірі 15,71 га. орендарю ФГ «ОСОБА_5.», а відповідач отримав дану земельну ділянку в користування на 7 років. (а.с. 7).

10.10.2010 року між ОСОБА_1 та ФГ «ОСОБА_5.» було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної частки (паю) без номера від 01.08.2007 року, яка була зареєстрована книзі записів реєстрації договорі оренди землі в відділі Держкомзему у Компаніївському районі за №352288144276 від 27.09.2011 року. (а.с. 4, 33,34).

Позивач не заперечив, що підпис від імені орендодавця в договорі оренди землі та додатковій угоді до договору оренди землі вчинено ним.

Даючи оцінку правовідносинам між сторонами спору, суд виходить з такого.

Стаття 229 ЦК України визначає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки тобто, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Помилка - це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце. Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб»єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін правочину. Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При цьому помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Питання, чи є помилка істотною, вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи, виходячи з того, наскільки помилка є істотною і істотною для учасника правочину.

За правилами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов»язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.( ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. У силу положень цієї статті Закону акт приймання-передачі об'єкта оренди виступає невід'ємною частиною договору оренди.

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).(ч.2 ст. 207 ЦК України).

Статтею 18 цього Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Крім цього, відповідно до статті 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, договір оренди землі, укладений між позивачем та ФГ «ОСОБА_5.» від 01.07.2006 року набрав чинності з 01.08.2007 року.

Суд не вважає, що була допущена помилка при проведенні реєстрації додаткової угоди до договору оренди земельної частки (паю) б/н від 01.08.2007 року, оскільки в додатковій угоді від 10.10.2010 року зазначена дата набуття договором оренди землі чинності, що відповідно до ст. 210 ЦК України - правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статті 10 та 60 ЦПК України передбачають, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), зокрема п. 19, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивач не надав належних доказів, що зазначення в додатковій угоді дати договору оренди земельної частки (паю) від 01.08.2007 року є помилкою, що ця помилка є суттєвою і вона перешкоджала вільному формуванню його волевиявленню, що договір оренди землі від 01.07.2006 року не пройшов реєстрацію і договору оренди землі від 01.08.2007 року взагалі не існує.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.

Позивач не надав доказів, що зміст правочину не відповідає вимогам закону; що не додержано встановленої форми правочину; що він є неправоздатним та не зазначив у чому конкретно полягає неправомірність дій ФГ «Савченко» і не вказав інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом не встановлено порушення зазначених вимог ст. 203 ЦК України та підстав для визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної частки (паю) б/н від 01.08.2007 року.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до фермерського господарства „ОСОБА_5." та відділу Держземагенства у Компаніївському району Кіровоградської області про визнання недійсним правочину та скасування його державної реєстрації відмовити за безпідставністю вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Суддя