Ухвала

від 29.05.2013 по справі 106/2350/13-ц

ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 106/2350/13-ц

провадження 4с/106/25/2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Володарець Н.М.

при секретарі Нечуя Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 19 березня 2013 року про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

5 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 19 березня 2013 року про накладення штрафу, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі виконавчого документу, виданого Євпаторійським міським судом 22 січня 2013 року про усунення перешкод ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0739 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110900000:01:057:0061, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити вищезазначену ділянку, передавши її ОСОБА_2, старшим державним виконавцем ВДВС Євпаторійського МУЮ Журавель Т.Т. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, за якою 1ому - заявнику було надано строк для добровільного виконання протягом семи днів. Зазначає, що він - заявник ОСОБА_1 з незалежних від нього причин не може виконати рішення суду та звільнити зазначену вище земельну ділянку, оскільки земельної ділянки за тією адресою не займає, а взагалі проживає у приватному будинку за іншою адресою: АДРЕСА_2. Отже, вважає, що виконавчий лист не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим виконавче провадження взагалі не могло відкриватися. Взагалі йому не зрозуміло рішення суду від 10 жовтня 2012 року, оскільки для його виконання необхідно спочатку виселити його - заявника ОСОБА_1, споруди та житловий будинок знести і усе майно повинно бути винесено за межі земельної ділянки. Але ці дії не передбачені рішенням суду і не можуть примусово виконуватися, а без вирішення цих питань він - заявник ОСОБА_1 позбавлений можливості виконати рішення суду без здійснення дій, які можуть спричинити значно більшу шкоду охоронюваним законом своїх прав та прав і інтересів інших осіб, ніж порушене право користуватися земельною ділянкою ОСОБА_2. З цього приводу він звертався до державного виконавця, проте ніякої відповіді не отримав. Не зважаючи на це до нього - ОСОБА_1 було застосовано штрафні санкції, а саме постановою від 19 березня 2013 року за невиконання рішення суду на нього було накладено штраф в сумі 170 грн. Вважає цю постанову незаконною, оскільки постанову про відкриття провадження, якою йому було надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду, він отримав лише 12 березня 2013 року, а за дві доби до закінчення наданого строку державним виконавцем було складено акт про невиконання рішення суду та на підставі цього акту 19 березня 2013 року на нього було накладено штраф, про що він дізнався лише 26 березня 2013 року. Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ВП №36612829 від 19 березня 2013 року про накладення штрафу.

В судове засідання ОСОБА_1 та державний виконавець не з'явилися, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином у відповідності до положень ст. ст. 74, 76 ЦПК України, до початку судового засідання надали суду заяви, за якими просили суд розглянути скаргу у їх відсутність. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутність заявника та державного виконавця.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлені ОСОБА_1 вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Умови та порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, передбачає Закон України «Про виконавче провадження». Цим же Законом встановлено правові засади захисту прав стягувача, боржника у виконавчому провадженні, що полягають у можливості оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду. Судовий контроль за виконанням судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, здійснюється в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів закон покладає на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Правові засади діяльності державної виконавчої служби визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Євпаторійського міського суду від 10 жовтня 2012 року, яке 17 грудня 2012 року набрало законної чинності, 22 січня 2013 року було видано виконавчий лист про усунення перешкод ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,0739 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0110900000:01:057:0061, шляхом зобов'язання ОСОБА_1 звільнити вищезазначену ділянку, передавши її ОСОБА_2.

29 січня 2012 року до ВДВС Євпаторійського МУЮ надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження за зазначеним вище виконавчим листом та 1 лютого 2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції Журавель Т.Т. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного вище виконавчого листа №2/0106/1006/12 та боржнику надано семиденний строк для його самостійного виконання.

Копія вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику ОСОБА_1 та як вбачається з поштового рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана боржником ОСОБА_1 12 березня 2013 року.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено порядок надсилання документів виконавчого провадження, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже в судовому засіданні достовірно встановлено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження, була отримана боржником ОСОБА_1 12 березня 2013 року.

За положеннями ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2013 року, тобто за день до спливу семиденного строку для самостійного виконання рішення суду боржником, старшим державним виконавцем було складено Акт про невиконання боржником ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення суду. Постановою №26612829 від 19 березня 2013 року за невиконання без поважних причин рішення, зобов'язуючого боржника здійснити певні дії на боржника ОСОБА_1 у відповідності з ч. 2 ст. 75 та ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф в сумі 170 грн.

26 березня 2013 року старшим державним виконавцем знову було складено Акт про повторне невиконання боржником ОСОБА_1 у добровільному порядку рішення суду.

Отже, враховуючи, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 1 лютого 2013 року, якою боржнику було встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення, була вручена боржнику 12 березня 2013 року, а постанова про притягнення його до відповідальності за невиконання рішення була винесена 19 березня 2013 року, при цьому враховуючи, що рішення суду боржником не було виконано протягом 19 березня 2013 року та ще тривалий час, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з врахуванням наданого строку для самостійного виконання рішення суду, а отже на час її винесення боржнику було достовірно відомо про перебування виконавчого листа на виконанні у ВДВС та надання йому строку для добровільного виконання рішення суду, та висновки державного виконавця про те, що рішення суду не було виконано боржником без поважних причин, є обґрунтованими, а притягнення боржника до відповідальності - відповідаючим нормам закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи ОСОБА_1 про неможливість виконання рішення суду без вирішення питання щодо його роз'яснення та встановлення порядку і способу його виконання, суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Таким чином, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які є у справі, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог заявника ОСОБА_1 та про відсутність правових підстав для задоволення його скарги в межах заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 210, 386 - 388 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим від 19 березня 2013 року про накладення штрафу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Володарець