Рішення

від 30.05.2013 по справі 904/3010/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.13р. Справа № 904/3010/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ", вул. Висоцького, 4, м. Дніпропетровськ, 49080

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Україна", вул. Терпигорева, 1-Б, Бабушкінський район, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., 49000

про стягнення 4 617 грн. 83 коп.

Суддя Ємельянова О.О.

Секретар судового засідання Король І.А.

Представники:

Від позивача: Сімон Р.П. - представник (дов № 18/12 від 18.12.2012 року)

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „КУРСОР - УКРАЇНА" (далі-відповідач) про стягнення 9 009 грн. 01 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором ВП 7 № 1156 купівлі-продажу від 29.10.2012 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2013 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 23.04.2013 року на 14.05.2013 року, з 14.05.2013 на 23.05.2013 та з 23.05.2013 на 30.05.2013 року.

14.05.2013 року представник відповідача надав у судовому засіданні відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.05.2013 року представник позивача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 4 391 грн. 18 коп.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.05.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КУРСОР - УКРАЇНА" (покупець) було укладено договір ВП 7 № 1156 (а.с.11).

Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товари (запасні частини до транспортних засобів), згідно до Специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2013 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним договором (а.с.14).

Пунктом 2.4 договору встановлено, що датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної на товар, що поставляється.

Відповідно до умов договору, позивач поставив партію товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № КШ-0000248 від 15.02.2013 року на суму 4 391 грн. 18 коп., яка знаходиться в матеріалах справи (а.с.15).

Оплата товару здійснюється Покупцем на підставі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом переказу безготівкових грошових коштів на поточних рахунок Продавця або шляхом внесення наявних грошових коштів в касу Продавця протягом 7 (сім) календарних днів з моменту отримання товару (пункт 4.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати товару Покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 24 % річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення, а потім сплатити суму основного боргу.

Позивачем нараховано пеню за період з 22.02.2013 року по 11.04.2013 року у сумі 80 грн. 97 коп. та 24 % річних за період з 22.02.2013 року по 11.04.2013 року у сумі 145 грн. 68 коп.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у випадку прострочення понад 15 календарних днів з дня отримання товару, Покупець зобов'язаний на вимогу Продавця сплатити штраф у розмірі 100 % від простроченої суми.

Позивачем нараховано штраф у розмірі 4 391 грн. 18 коп.

У ході судового розгляду, представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 4 391 грн. 18 коп. та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції передбачені пунктами 5.1 та 5.3 договору, а саме:

- пеню за період з 22.02.2013 року по 11.04.2013 року у сумі 80 грн. 97 коп.;

- 24 % річних за період з 22.02.2013 року по 11.04.2013 року у сумі 145 грн. 68 коп.;

- штраф у розмірі 4 391 грн. 18 коп.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що сума стягнення, яка підлягає задоволенню складає:

- пеня за період з 22.02.2013 року по 11.04.2013 року - 80 грн. 97 коп.;

- 24 % річних за період з 22.02.2013 року по 11.04.2013 року - 141 грн. 48 коп.;

- штраф - 4 391 грн.18 коп.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 720 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, сума судового збору з відповідача складає 1 718 грн. 94 коп.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КУРСОР - УКРАЇНА" (вул. Терпигорева, 1-Б, м. Дніпропетровськ, 49000; код ОКПО: 34984179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (вул. Висоцького, 4, м. Дніпропетровськ, 49080; код ЄДРПОУ: 33109363; р/р 26004050401012 в ПАТ КБ „ПриватБанк", м. Дніпропетровськ; МФО 305299) - 80 (вісімдесят) грн. 97 коп. пеню, 141 (сто сорок одна) грн. 48 коп. 24 % річних, 4 391 (чотири тисячі триста дев'яносто одна) грн. 18 коп. штрафу та 1 718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 94 коп. витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 03.06.2013 р.

Суддя О.О. Ємельянова