Рішення

від 16.05.2013 по справі 917/382/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р. Справа № 917/382/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Драгоманова, 33-Б, оф. 8

до Комунального підприємства "Калініна-2008", 37441, Полтавська область, Гребінківський район, с. Березівка, вул. Перемоги, 28

про стягнення 120008,22 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Воєвода В.О.

від відповідача: Рябека Р.М.

В судовому засіданні 16.05.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 120008,22 грн. боргу за договором поставки продукції для сільгоспвиробництва за № ЛУ-87-010612/н-ХО від 01.06.2012 року, в т.ч. 82693,85 грн. основного боргу, 7950,80 грн. пені, 10281,66 грн. штрафу та 19081,91 грн. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях та у наданому до суду відзиві на позовну заяву б/н від 18.03.2013 року (а.с. 40-41) проти задоволення позову заперечує частково, посилаючись на невірно виконаний позивачем розрахунок ціни позову, враховуючи, що сума фактично сплачених грошових коштів за поставлену згідно договору продукцію складає 175000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

01.06.2012 року між Комунальним підприємством "Калініна-2008" (відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава" (позивач, постачальник) було укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва за № ЛУ-87-010612/н-ХО (а.с. 9-11), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (далі - товар), а покупець - прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 2.1. договору поставки продукції для сільгоспвиробництва за № ЛУ-87-010612/н-ХО від 01.06.2012 року (далі - договір) даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2012 року, а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до їх повного виконання.

Приписами п. п. 1.2., 1.3., 2.2., 2.4. договору встановлено, що поставка товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору. Загальна кількість і найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк та порядок поставки й інші умови визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно п. 4.2. договору строк оплати зазначається у додаткових угодах (специфікаціях).

Відповідно до положень п. 1.4. спірного договору зобов'язання сторін по поставці відповідної парії товару (певного асортименту) у рамках цього договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до цього договору.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між сторонами були підписані дві додаткові угоди (специфікації) до договору: № 1 від 01.06.2012 року та № 2 від 01.06.2012 року (а.с. 12, 13).

Даними специфікаціями сторони погодили поставку товару (соя, НК Фальконе (укр) Гібрид кукурудзи) на умовах DDP (згідно Інкотермс-2010) автотранспортом за графіком поставки з його оплатою в наступні строки:

- за специфікацією № 1 від 01.06.2012 року - 100% вартості до 20.10.2012 року;

- за специфікацією № 2 від 01.06.2012 року - передоплата в розмірі 50% до 20.06.2012 року, решта 50% вартості до 01.10.2012 року.

На виконання договору та підписаних сторонами специфікацій позивачем було поставлено, а відповідачем - прийнято товар на загальну суму 205633,25 грн., що підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних № 334 від 05.06.2012 року на суму 128064,00 грн. та № 335 від 13.06.2012 року на суму 77569,25 грн. (а.с. 14, 15).

Як зазначається у позовній заяві, відповідач в порушення умов договору та специфікацій до нього оплатив поставлений товар лише частково - на суму 122939,40 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи копії банківських виписок по рахунку (а.с. 34, 35).

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача залишок боргу за поставлений товар в розмірі 85693,85 грн., а також нараховані на нього окремо по кожній поставці товару пеню за період з 21.06.2012 року по 26.02.2013 року в розмірі 7950,80 грн., штраф у розмірі 10281,66 грн. та відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами за період з 21.06.2012 року по 26.02.2013 року в розмірі 19081,91 грн.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до приписів ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Наявними у справі доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу поставки товару та обсяги поставленого за договором товару.

Разом із тим, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо оплати відповідачем поставленого за договором товару лише на суму 122939,40 грн. Так, надані до матеріалів справи копії банківських виписок по рахунку, а також копії платіжних доручень № 29 від 20.11.2012 року та № 34 від 23.11.2012 року (а.с. 43) свідчать про оплату відповідачем товару на загальну суму 175000,00 грн.

Як вбачається із зазначених платіжних доручень, в графі "Призначення платежу" платником вказано: "Часткова оплата за гербіциди та посівматеріал згідно договору № ЛУ-87-010612/н-ХО від 01.06.2012 року", що в силу приписів п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 року за № 22, та п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, позбавляє позивача права самостійно визначати порядок зарахування коштів, а так само зараховувати сплачені згідно даних платіжних доручень грошові кошти в рахунок погашення будь-якої іншої заборгованості, в т.ч. за договором поставки продукції для сільгоспвиробництва на умовах товарного кредиту № ЛУ-88-010612/ззр-ХО від 01.06.2012 року (а.с. 57-62). Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2011 року по справі № 5015/1494/11.

З урахуванням вищенаведеного заперечення позивача з цього приводу судом відхиляються.

Таким чином, наявними у матеріалах даної справи доказами підтверджується факт часткової оплати відповідачем поставленого за договором товару на загальну суму 175000,00 грн., внаслідок чого правомірними, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги про стягнення лише 30633,25 грн. основного боргу.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 536, 693, 694 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 8.5.2. договору за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 36% річних від суми боргу.

Згідно з положеннями ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями п. 8.5.1. спірного договору визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної обліково ставки НБУ від суми боргу.

З урахуванням часткового задоволення позову в частині стягнення основного боргу судом за допомогою ІАЦ "Ліга" здійснено власний перерахунок пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами за заявлені періоди, що склали 5840,72 грн. та 14017,72 грн. відповідно.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 10281,66 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як правомірні та належним чином обгрунтовані.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Калініна-2008" (37441, Полтавська область, Гребінківський район, с. Березівка, вул. Перемоги, 28, код ЄДРПОУ 36027708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Полтава", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Драгоманова, 33-Б, оф. 8, код ЄДРПОУ 36416211) - 30633,25 грн. основного боргу, 5840,72 грн. пені, 10281,66 грн. штрафу, 14017,72 грн. відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами та 1215,47 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 21.05.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.