Рішення

від 29.05.2013 по справі 905/2345/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.05.2013 Справа № 905/2345/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Алтранс», м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Групп», м.Донецьк

Ціна позову 275709,36 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Маленький О.В., довіреність б/н від 02.01.2013;

від відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Алтранс» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Групп» (далі - відповідач) про стягнення 275709,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 01.08.2012 був укладений договір №03/08-п про надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом (далі - договір). Позивачем відповідачу були надані послуги за вказаним договором, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 275709,36 грн., в т.ч. сума основного боргу в розмірі 254261,03 грн., пеня в розмірі 17797,95 грн., 3% відсотків річних в розмірі 3650,38 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 ГПК України, розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

01.08.2012 між сторонами був укладений договір №03/08-п про надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якого відповідач зобов'язується надати для перевезення вантаж, а позивач зобов'язується перевезти вантаж в об'ємах, направленнях та строках відправки, відповідно до умов цього договору та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується актами приймання-здачі робіт (наданих послуг), відповідно до яких послуги надані у повному обсязі і з належною якістю. Замовник не має претензій до виконавця (а.с.16-20).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №29 від 18.03.2013 з проханням сплатити суму боргу (а.с.14).

Відповідач відповідь на претензію не надав.

На час прийняття рішення у справі заборгованість у сумі 254261,03грн. відповідачем не сплачена.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що замовник зобов'язується надати для перевезення вантаж, а Перевізник зобов'язується перевезти вантаж в об'ємах, направленнях та строках відправки, відповідно з умовами цього договору та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата за послуги Замовником здійснюється у національній валюті на умовах 100-%-ої передоплати відповідно рахунку Перевізника або заліком взаємних однорідних вимог. У випадку, якщо передоплата не мала місце - за фактом надання послуг, але не пізніше 3 робочих днів. Фактично датою надання послуг вважається дата Акту виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом. 4.2. Договору встановлено, що за прострочення оплати у відповідності з п. 3.3. цього Договору Замовник оплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги в розмірі 254261,03 грн. не оплатив. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За містом ч.1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача пені на суму простроченої заборгованості в розмірі 1200 грн. за період з 26.09.2012 по 24.03.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 58867,66 грн. за період з 19.09.2012 по 17.03.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 10708,40 грн. за період з 16.10.2012 по 31.03.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 23198,20 грн. за період з 16.10.2012 по 31.03.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 1262,26 грн. за період з 16.10.2012 по 31.03.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 50179,25 грн. за період з 17.10.2012 по 31.03.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 39442,18 грн. за період з 18.10.2012 по 31.03.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 16999,4 6грн. за період з 18.10.2012 по 31.03.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 18188,38 грн. за період з 18.10.2012 по 31.03.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 34215,24 грн. за період з 18.10.2012 по 31.03.2013, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 88,64 грн., 4347,72 грн., 733,99 грн., 1590,09 грн., 86,52 грн., 3418,91 грн., 2671,18 грн., 1151,27 грн., 1231,80 грн., 2317,19 грн. відповідно.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних на суму простроченої заборгованості в розмірі 1200 грн. за період з 26.09.2012 по 01.04.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 58867,66 грн. за період з 19.09.2012 по 01.04.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 10708,40 грн. за період з 16.10.2012 по 01.04.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 23198,20 грн. за період з 16.10.2012 по 01.04.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 1262,26 грн. за період з 16.10.2012 по 01.04.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 50179,25 грн. за період з 17.10.2012 по 01.04.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 39442,18 грн. за період з 18.10.2012 по 01.04.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 16999,46 грн. за період з 18.10.2012 по 01.04.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 18188,38 грн. за період з 18.10.2012 по 01.04.2013, на суму простроченої заборгованості в розмірі 34215,24 грн. за період з 18.10.2012 по 01.04.2013, підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 18,52 грн., 942,12 грн., 147,68 грн., 319,92 грн., 17,41 грн., 687,91 грн., 537,48 грн., 231,65 грн., 247,85 грн., 466,25 грн. відповідно.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Також представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 5000 грн. В підтвердження отримання зазначених послуг були надані копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання Адвокатом юридичних послуг (правової допомоги), виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, рахунок, платіжне доручення, виписка банку (а.с.40-42, 45-47).

Судові витрати, відповідно до ст. 44 ГПК України, складаються, зокрема, з сум, що підлягають оплаті за послуги адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно п. 1 ст. 13 Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Статтею 42 ГК України встановлено що, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, адвокатська діяльність не є господарською і, зокрема, підприємницькою, у зазначенні ст. 3 ГК України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Виходячи з вищевикладеного, адвокат не є фізичною особою - підприємцем.

Як вбачається, договір №1 про надання Адвокатом юридичних послуг (правової допомоги) від 23.04.2013, укладений між фізичною особою - підприємцем - Маленьким О.В. (адвокат) та позивачем.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Маленький О.В. є фізичною особою - підприємцем.

Позивач сплатив грошові кошти за зазначеним договором не адвокату а фізичній особі - підприємцю - Маленькому О.В., що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою (а.с.46,47).

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення з відповідача зазначених витрат в розмірі 5000 грн. відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачу повертається судовий збір в розмірі 0,81 грн., у зв'язку з надмірною сплатою при зверненні з позовом до суду.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Індустріал Групп» (83058, м. Донецьк, вул. Майська, 66, код ЄДРПОУ 36810678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Алтранс» (83062, м. Донецьк, вул. Куйбишева, б. 15а, код ЄДРПОУ 35292565) 254261 грн. 03 коп. боргу, 17637 грн. 31 коп., пені, 3616 грн. 79 коп. 3% річних та 5510 грн. 31 коп. витрат з оплати судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «Алтранс» (83062, м. Донецьк, вул. Куйбишева, б. 15а, код ЄДРПОУ 35292565) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 81 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 03 червня 2013 року.

Суддя О.В. Говорун