Постанова

від 21.05.2013 по справі 822/2048/13-а

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

Справа № 822/2048/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К., при секретарі Дехтярук В.В. , за участі: представника позивача представників відповідача Клюки В.Ф., Дєдушкіна С.О., Кирилюка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Анне-ЛТД" м. Хмельницький до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000082200/49 та № 0000072200/50 від 06.03.2013 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача.

За наслідками перевірки відповідач склав акт перевірки № 115/220/14159997 від 15.02.2013 року. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000082200/49 та № 0000072200/50 від 06.03.2013 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість за звітний період, та права на збільшення валових витрат по податку на прибуток.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість за звітні періоди, та права на збільшення валових витрат по податку на прибуток.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення необхідно визнати протиправними та скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення є законними, так як перевіркою встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, та збільшення валових витрат по податку на прибуток, тому що господарські операції за період, який підлягав перевірці не мали реального характеру.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 19.02.2002 року зареєстрований Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області як юридична особа, та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.

Державним податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року.

Особливості проведення документальних планових перевірок, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтями 77, 81 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 86.1, 86.3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

За результатами перевірки, державним податковим органом складено акт «Про результати документальної планової перевірки ТОВ ВКФ «Анне-ЛТД», код ЄДРПОУ 14159997, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року», № 115/220/14159997 від 15.02.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Внаслідок такого порушення позивачем занижено податок на додану вартість за період, який підлягав перевірці на загальну суму 163787 грн., в тому числі:

-вересень 2011 року на суму 82333 грн.,

-жовтень 2011 року на суму 81454 грн.

Також встановлено порушення пунктів 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств за період, що підлягав перевірці на загальну суму 188356 грн., в тому числі:

-II-III квартали 2011 року в сумі 92012 грн.,

-II-IV квартали 2011 року в сумі 188356 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пунктів 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000072200/50 від 06.03.2013 року від 06.03.2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 245681 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 163787 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 81893,50 грн.,

-№ 0000082200/49 від 06.03.2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 188356 грн.

До такого висновку в акті перевірки посадові особи державного податкового органу прийшли в зв'язку з тим, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05 декларації «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за II-IV квартали 2011 року на суму 818939 грн., за рахунок включення до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості дизпалива, придбання якого оформлено по операціях з ТОВ «Елемент-СА» на загальну суму 480064 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 80011 грн., та з ТОВ «Брокер Сервіс» на загальну суму 502663 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 83777 грн.

Також перевіркою правильності визначення податкового кредиту за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року встановлено його завищення в сумі 163787 грн., у рядку 10.1 декларацій «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» в тому числі по звітних періодах:

-вересень 2011 року на суму 82333 грн.,

-жовтень 2011 року на суму 81454 грн.

Відповідач вважає, що операції з вказаними підприємствами фактично не здійснювалися, тому що згідно системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Елемент-СА», свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 04.07.2012 року, основні фонди відсутні.

У паспорті на дизпаливо № 742 від 30.09.2011 року по операціях з ТОВ «Елемент-СА» відсутні відбитки печатки ТОВ «Елемент-СА», при цьому відсутні будь-які інші відбитки печаток по ланцюгу постачання, тому неможливо визначити фактичного постачальника товару. Також не надано документів які свідчать про якість дизпалива, що не дає змоги ідентифікувати начебто поставлені товари згідно номенклатури зазначеної у видатковій накладній.

Крім того згідно наданих залізничних накладних на перевезення дизпалива залізничним транспортом відправником товару є ТОВ «УкрРосТрансОйл», а податковий кредит позивачем сформовано за податковими накладними отриманими від ТОВ «Елемент-СА» та ТОВ «Брокер Сервіс».

Виходячи із викладеного відповідач зробив висновок про те, що ТОВ «Елемент-СА» та ТОВ «Брокер Сервіс» відвантаження нафтопродуктів позивачу не проводило і відповідно позивач таку продукцію не отримував, тобто такі господарські операції не мають реального характеру.

Фактично перевіркою встановлено документування операцій з ТОВ «Елемент-СА» та ТОВ «Брокер Сервіс» по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.

Суд вважає такі висновки державного податкового органу наведені у акті перевірки № 115/220/14159997 від 15.02.2013 року такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Позивачем укладені:

1. договір поставки нафтопродуктів № 110 від 30.09.2011 року, укладеного із ТОВ «Елемент-СА»;

2. договір поставки нафтопродуктів № 128 від 12.10.2011 року, укладеного із ТОВ «Брокер Сервіс».

На підставі вказаних договорів позивач придбав у постачальників дизельне пальне у періоді, що підлягав перевірці, тобто з липня 2011 року по вересень 2012 року, та оплатив вартість товару платіжними дорученнями, копії яких додані до матеріалів справи.

Від ТОВ «Елемент-СА» позивач отримав дві податкових накладних на загальну суму 480064 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 80011 грн., (із врахуванням розрахунку коригування податкового кредиту № 1 від 03.10.2011 року на загальну суму 13936,39 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2322,73 грн.).

Від ТОВ «Брокер Сервіс» позивач отримав дві податкові накладні на загальну суму 502663 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 83777 грн., (із врахуванням розрахунку коригування податкового кредиту № 161 від 21.10.2011 року на загальну суму 25276,73 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4212,79 грн.).

Факт отримання податкових накладних підтверджується актом перевірки, поясненнями сторін, копіями податкових накладних та реєстрами отриманих податкових накладних за вересень-жовтень 2011 року.

Товар позивач отримав у постачальників згідно видаткових накладних, актів приймання нафтопродуктів за кількістю, актів приймання-передачі.

Вказані обставини підтверджуються крім пояснень сторін, копіями договорів поставки, видаткових накладних, актів приймання нафтопродуктів за кількістю, актів приймання-передачі, платіжних доручень, банківських виписок по рахунку, доданими до матеріалів справи.

Закуплений у постачальників товар доставлений до покупця, що підтверджується крім пояснень представника позивача, об'єктивно копіями залізничних накладних.

Згідно підпункту а) пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Так як постачальники товару та покупець-товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Анне-ЛТД» на період часу здійснення господарських операцій були платниками податку на додану вартість, господарські операції по постачанню товару є об'єктом оподаткування таким податком, тому постачальники товару провели оподаткування постачання товару згідно із базою оподаткування за ставками встановленими Законом.

Підпунктами 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із визначених способів.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи, що постачання товару постачальниками відбулося, що підтверджується видатковими накладними, залізничними накладними, відповідно у них виник обов'язок по формуванню податкових зобов'язань, та складенню податкових накладних, тому постачальники товару склали податкові накладні, та надали позивачу як покупцю товару.

Позивач отримані податкові накладні відобразив у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період вересень-жовтень 2011 року.

Згідно із підпунктом а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В зв'язку з тим, що позивач отримав від постачальників податкові накладні в вересні-жовтні 2011 року, тому право на податковий кредит у нього виникло відповідно за відповідні звітні податкові періоди.

Оскільки позивач є платником податку на додану вартість, придбав у постачальників товар і у нього виникло право на податковий кредит, він на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит:

-по податкових накладних отриманих від ТОВ «Елемент-СА» в сумі 80011 грн., (із врахуванням розрахунку коригування податкового кредиту № 1 від 03.10.2011 року на загальну суму 13936,39 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 2322,73 грн.);

-по податкових накладних отриманих від ТОВ «Брокер Сервіс» сумі 83777 грн., (із врахуванням розрахунку коригування податкового кредиту № 161 від 21.10.2011 року на загальну суму 25276,73 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4212,79 грн.) та подав до державного податкового органу за місцем свого розташування податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні податкові періоди.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи вказані норми Податкового кодексу України, встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна, за умови придбання товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, в зв'язку з чим вважає, що позивач сформував податковий кредит у вересні-жовтні 2011 року у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника відповідача виходячи із такого.

Із пояснень представника позивача судом встановлено, що закуплений товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, що об'єктивно підтверджується доданими до матеріалів справи копіями відповідних документів.

Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено інших джерел можливого надходження товару до позивача, хоча позивач проводив свою господарську діяльність з використанням саме такого товару після його отримання за договорами поставки.

Державним податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, оформлених при виконанні зазначених договорів поставки не відповідають дійсності.

Відсутність сертифікатів якості на товар, наявність певних недоліків у досліджених первинних документах, зокрема у паспорті на дизпаливо ТОВ «Елемент-СА» не є достатніми підставами для визнання господарських операцій такими, що не відбулися реально.

Право позивача на податковий кредит не залежить від діяльності ТОВ «Елемент-СА», зокрема внесення запису в ЄДР про відсутність його за місцезнаходженням на що посилається представник відповідача.

Крім того у акті перевірки не зазначено коли саме був внесений запис про включення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Елемент-СА». Представниками відповідача такі докази суду також не надані.

Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 04.07.2012 року, як це зазначено в акті перевірки, тобто задовго після того як відбулися господарські операції по постачанню дизельного пального позивачу.

Посилання відповідача на те, що у залізничних накладних відправником дизельного пального вказане ТОВ «УкрРосТрансОйл», не може бути підставою для визнання договорів такими, що не відбулися реально, оскільки в тих самих накладних вказаний отримувач товару, тобто товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Анне-ЛТД».

Постачальники дизельного пального мали право скористатися послугами по відправці товару позивачу будь-якого підприємства на їхній розсуд.

Враховуючи висновки відповідача про те, що договори поставки не мають реального характеру суд вважає, що таким чином вони підпадають під ознаки нікчемності за версією відповідача.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатись установленою.

Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що намір сторін у досліджених договорах, щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за досліджених обставин у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов.

Доказів того, що укладені договори поставки є такими, що не мають реальних наслідків відповідачем не надано, у акті перевірки не наведено.

Стаття 138 Податкового кодексу України регулює питання складу витрат та порядку їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так як у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження висновки відповідача про нереальність договорів поставки, суд вважає, що позивач правомірно відніс витрати понесені у зв'язку з придбанням товару за вказаними договорами до складу витрат по податку на прибуток підприємств.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000072200/50 від 06.03.2013 року від 06.03.2013 року, яким він збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 245681 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 163787 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 81893,50 грн., та № 0000082200/49 від 06.03.2013 року, яким він збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 188356 грн., необхідно визнати протиправними та скасувати.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні, тому його необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 16, 20, 54, 58, 77, 81, 86, 138, 139, 183, 185, 187, 188, 194, 198, 201 ПК України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000082200/49 від 06 березня 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Анне-ЛТД" м. Хмельницький збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 188356 грн., (сто вісімдесят вісім тисяч триста п'ятдесят шість гривень), № 0000072200/50 від 06 березня 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Анне-ЛТД" м. Хмельницький збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 245681 грн., (двісті сорок п'ять тисяч шістсот сорок одна гривня) в тому числі за основним платежем в розмірі 163787 грн., (сто шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят сім гривень) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 81893,50 грн., (вісімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто три гривні п'ятдесят копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2013 року

Суддя /підпис/В.К. Блонський "Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський