Рішення

від 28.05.2013 по справі 902/610/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2013 р. Справа № 902/610/13

Провадження № 14/902/44/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача: ОСОБА_1- довіреність №б/н від 01.04.13р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 24.12.1996р.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до : публічного акціонерного товариства "Вінницьке обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві" (Барське шосе, 3км., с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222)

про стягнення 5745,44 грн. заборгованості за договором про тимчасову фінансову допомогу,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Вінницьке обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві" 5745,44 грн. заборгованості за договором про тимчасову фінансову допомогу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.04.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/610/13 з призначенням її до розгляду.

16.05.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 28.05.2013р. через неявку представника відповідача та неподання сторонами витребуваних судом доказів.

В судове засідання на визначену дату (28.05.2013р.) з'явилася представник позивача (ОСОБА_1.), яка заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позові. При цьому, остання зазначила, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду в прохальній частинні позовної заяви помилково зазначено суму 3% річних в розмірі 198 грн. 58 коп., тоді як мало б бути вказано згідно доданого до позову розрахунку- 198 грн. 68 коп., а відтак слід вважати заявленою до стягнення з відповідача суму заборгованості в розмірі 5745 грн. 44 коп., з яких 5000 грн. 16 коп. сума основного боргу, 520 грн. 60 коп. пеня, 198 грн. 68 коп.- 3% річних та 26 грн. інфляційні втрати.

Натомість, представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, витребуваних документів не надав не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання останній повідомлений належним чином ухвалою, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, котра відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації-адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, враховуючи, що направлення кореспонденції здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення публічного акціонерного товариства "Вінницьке обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві" про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, відтак ухвалив провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.02.2012р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позикодавець, позивач) та публічним акціонерним товариством "Вінницьке обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві" (позичальник, відповідач) укладено договір про тимчасову фінансову допомогу (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору позикодавець надає позичальнику тимчасову фінансову допомогу у формі безвідсоткової позики на суму 9300 грн. 16 коп. на умовах визначених договором.

Згідно із п. 2.2 Договору позичальник зобов'язується погасити надану позикодавцем фінансову допомогу до 31.05.2012р.

Відповідно до п. 5.3 Договору дія договору припиняється після повного розрахунку сторін.

Свої зобов'язання за договорами позивач виконав належним чином, надавши відповідачу тимчасову фінансову допомогу в сумі 9300 грн. 16 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №28 від 01.03.2012р. на суму 9300 грн. 16 коп. (а.с. 11), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення тимчасової фінансової допомоги виконав частково, отриманні кошти повернув в сумі 4300 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи (копіями банківських виписок а.с. 14-18 та іншим), відтак нього виникла заборгованість перед позивачем щодо повернення вказаних коштів в сумі 5000 грн. 16коп.

28.09.2012р. позивач направив відповідачу лист-вимогу №01 від 26.09.2012р., який отримано відповідачем 10.10.2012р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення та поштової квитанції від 28.09.2012р., однак, як свідчать матеріали справи та стверджує представник позивача, залишено ним без відповіді (а.с. 12-13).

Не проведення решти розрахунків згідно умов договору про тимчасову фінансову допомогу від 27.02.2012р. в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором до суду.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними на себе зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється параграфом 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в договорі від 27.02.2012р. сторони передбачили, що публічне акціонерне товариство "Вінницьке обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві" зобов'язано провести розрахунок до 31.05.2012р.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 5000 грн. 16 коп. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 520 грн. 60 коп. пені, 198 грн. 68 коп.- 3 річних, 26 грн. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із п. 3.1 Договору у випадку прострочки виконання позичальником умов п. 2.2 Договору позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю пеню в розмірі 1% від вказаної у п. 1.1 суми за кожен день прострочки.

Таким чином, судом встановлено, що вказаним пунктом Договору сторонами визначено розмір пені, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ, відтак Договір в цій частині не відповідає змісту вказаного Закону і є нікчемним.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, в п. 3 інформаційного листа ВГС України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 року "Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначається, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Однак, позивачем при обрахуванні пені враховано норми чинного законодавства, зокрема Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вимоги про стягнення пені у заявленому розмірі, який не перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України є правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольни повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Вінницьке обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві" (Барське шосе, 3км., с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код ЄДРПОУ 00691872) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 5000 грн. 16 коп. боргу, 520 грн. 60 коп. пені, 198 грн. 68 коп.- 3% річних, 26 грн. інфляційних втрат та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 червня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (Барське шосе, 3км., с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222)