Рішення

від 30.05.2013 по справі 905/2928/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2013р. Справа № 905/2928/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 48-А; код ЄДРПОУ - 20113829)

до приватного підприємства «Авто-Експрес» (86500, Донецька область, місто Сніжне, вулиця Дзержинського, будинок № 44; код ЄДРПОУ - 32198122)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кулієва Мохуббат Фаррух огли (86508, Донецька область, місто Сніжне, вулиця П. Комуни, будинок № 158)

про стягнення 8 000,00 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: Орловський Д.О., який діє на підставі довіреності № 632D/2012 від 23.10.2012

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства «Авто-Експрес» суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 000,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач відзначає про виконання своїх зобов'язань, як страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АА/4589570), яким застраховано цивільно-правову відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак АН 2838 ВХ, що є підставою для звернення до страхувальника, яким є відповідач, щодо відшкодування сплачених коштів через настання 03 лютого 2012 року дорожньо-транспортної пригоди внаслідок незабезпечення страхувальником технічно справного стану автомобіля.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтею 228 Господарського кодексу України та підпунктом «г» пунктом 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 квітня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 травня 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного й повного вирішення спору господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кулієва Мохуббат Фаррух огли;

- витребувано з Сніжнянського міського суду Донецької області належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 545/5807/2012 стосовно Кулієва Мохуббат Фаррух огли за статтею 124 КУпАП.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 травня 2013 року розгляд справи відкладено на 30 травня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду від 25 квітня 2013 року та задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача Орловський Д.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Факт обізнаності відповідача про призначене на 30 травня 2013 року судове засідання підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кулієв М.Ф. надав господарському суду письмові пояснення, в яких зазначає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03 лютого 2012 року, є несподівано лопнутий гальмовий шланг та відмова гальмової системи.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

Суд розглядає справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

25 травня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (далі по тексту - позивач або страховик) та приватним підприємством «Авто-Експрес» (далі по тексту - відповідач або страхувальник) укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АА/4589570 (далі по тексту - Поліс), згідно умов якого позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник в результаті пошкодження, знищення або викрадення транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак АН 2838 ВХ (а.с. 7).

Правовідносини сторін за вказаним полісом регулюються спеціальним законом, яким є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак АН 2838 ВХ, під керуванням Кулієва М.Ф., автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак 77701 ЕА, під керуванням Резніка Є.О. та автомобіля марки «Сузукі», державний номерний знак АН 0121 ЕВ, під керуванням Петрачкової Н.А., що призвела до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3 Полісу, його строк дії визначений з 00 год. 01 хв. 25 травня 2011 року до 24 травня 2012 року, тобто на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «БАЗ», державний номерний знак АН 2838 ВХ, був забезпечений позивачем.

17 лютого 2012 року на адресу позивача від страхувальника (приватного підприємства «Авто-Експрес») надійшла заява про відшкодування матеріального збитку, отриманого в результаті спірної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 17).

05 березня 2012 року на адресу позивача від Бачуріна С.В. - власника пошкодженого автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак 77701 ЄА надійшла заява про відшкодування матеріального збитку, отриманого в результаті спірної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 8), а також заява, в якій Бачурін С.В. просить страхове відшкодування, пов'язане з пошкодження автомобіля перерахувати на розрахунковий рахунок Резніка Євгена Олександровича (а.с. 9).

Право Резніка Є.О. на вчинення від імені Бачуріна С.Т. дії щодо належного останньому на підставі свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак 77701 ЕА підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності (а.с. 14).

Постановою Сніжнянського міського суду Донецької області від 05 березня 2012 року у справі № 545/5807/2012 Кулієва М.Ф. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та стосовно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 24).

20 квітня 2012 року на адресу позивача від Резніка Є.О. надійшла заява, в якій останній не визнає автомобіль марки «ВАЗ», державний номерний знак 77701 ЕА, фізично знищеним (конструктивно загиблим) та просить сплатити вартість відновлювального ремонту у розмірі 8 510,00 гривень (а.с. 32).

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент випалити страхового відшкодування) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до сформованого страхового акту № 1674/1 (5036/1/о/п) (з урахуванням розрахунку страхового відшкодування та вирахуванням франшизи у розмірі 510,00 гривень) від 25 квітня 2012 року спірну дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком та призначено до виплати Резніку Є.О. страхове відшкодування у розмірі 8 000,00 гривень (а.с. 36), виплата якого на підставі заяви потерпілого підтверджується платіжним дорученням № 10133 від 25 травня 2012 року (а.с. 37).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З матеріалів витребуваних копій справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з постанови Сніжнянського міського суду Донецької області від 05 березня 2012 року вбачається, що спірна дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 03 лютого 2012 року сталася саме з вини Кулієва Мохуббат Фаррух огли, який керуючи транспортним засобом марки «БАЗ», державний номерний знак АН 2838 ВХ, не дотримався безпечної швидкості руху, не стежив за технічним станом транспортного засобу в дорозі, виїхав на смугу зустрічного руху на заборонений сигнал світлофору, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак 77701 ЕА, під керуванням Резніка Є.О. та автомобілем марки «Сузукі», державний номерний знак АН 0121 ЕВ, під керуванням Петрачкової Н.А., що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Кулієвим М.Ф. вимог пунктів 2.3 «б», 8.7.3 «е», 11.4, 12.1, Правил дорожнього руху України.

Отже, саме дії третьої особи - Кулієва М.Ф., залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісом № АА/4589570) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Нормами частини першої статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом наведеної норми, особою, відповідальною за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є його володілець.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України та пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що відповідальність юридичної особи настає у випадку, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилась з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовими за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Як встановлено господарським судом, винним у скоєнні 03 лютого 2012 року дорожньо-транспортної пригоди відповідно до постанови Сніжнянського міського суду Донецької області від 05 березня 2012 року у справі № 545/5807/2012, є водій транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак АН 2838 ВХ, - громадянин Кулієв М.Ф., який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився в трудових відносинах з приватним підприємством «Авто-Експрес» (відповідач).

Також факт закріплення транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак АН 2838 ВХ за водієм Кулієвим М.Ф. підтверджено наявною в матеріалах справи копією наказу № 96 від 09 червня 2011 року (а.с. 22).

Згідно копії тимчасового реєстраційного талону серії ДАП № 956302, власником джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак АН 2838 ВХ, є приватне підприємство «Авто-Експрес» (а.с. 19).

Відповідно до підпункту «г» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якій спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визнана в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

В даному випадку, господарським судом враховуються, що підставою для подання регресного позову згідно наведених вимог закону, є встановлення факту, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок невідповідності технічного стану існуючим вимогам Правил дорожнього руху України.

Вимоги щодо технічного стану транспортних засобів та їх обладнання визначені у розділі 31 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та згідно з пунктом 31.1 технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Кулієвим М.Ф., зокрема, пункту 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Правила дорожнього руху України не передбачають можливості перебування в русі транспортного засобу з несправною гальмовою системою, а отже технічний стан транспортного засобу марки «БАЗ», державний номерний знак АН 2838 ВХ, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди не відповідав існуючим вимогам Правил дорожнього руху України.

Зазначена невідповідність технічного стану транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху України спричинена діями водія, який допустив порушення пункту 2.3 «б» Правил, не стежив за технічним станом транспортного засобу, що спричинило пошкодження іншого транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ», державний номерний знак 77701 ЕА.

Вказана обставина встановлена під час розгляду в судовому порядку справи про адміністративне правопорушення стосовно Кулієва Мохуббат Фаррух огли (постанова Сніжнянського міського суду Донецької області від 05 березня 2012 року у справі № 545/5807/2012).

Розглядаючи спір по суті, господарський суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність з джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів того факту, що шкоду автомобілю марки «ВАЗ», державний номерний знак 77701 ЕА було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія; не спростовано відсутності вини Кулієва М.Ф. у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди.

У претензії за вихідним № УН/890Р від 12 липня 2012 року, отримання якої відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, позивач повідомляв про проведений ним платіж на підставі договору оформленого Полісом АА/4589570 та просив сплатити 8 000,00 гривень (а.с. 38-39).

Доказів перерахування коштів за вказаною претензією, відповідачем суду не надано, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Сукупність наведених обставин та приписів норм закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 6, 22, 36, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 5, 7, 27 Закону України «Про страхування», постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Авто-Експрес» (86500, Донецька область, місто Сніжне, вулиця Дзержинського, будинок № 44; код ЄДРПОУ - 32198122, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 48-А; код ЄДРПОУ - 20113829, відомості про рахунки в установах банків відсутні) суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 000,00 гривень , судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень , а всього 9 720 (дев'ять тисяч сімсот двадцять) гривень 50 копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 30.05.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2013.

Суддя С.М. Фурсова